Рішення

від 18.03.2024 по справі 120/17656/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 березня 2024 р. Справа № 120/17656/23

Вінницький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

23.11.2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасну виплату сум грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 24.02.2022 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020 рік, грошової допомоги при звільненні, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", на відповідний тарифний коефіцієнт;

- зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 24.02.2022 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020 рік, грошової допомоги при звільненні, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", на відповідний тарифний коефіцієнт, а саме за період з 29.01.2020 року по день фактичної виплати перерахованих та виплачених сум.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що він проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 , на посаді начальника обслуги відображення повітряної обстановки відділення планшетистів розвідувально - інформального відділу центру управління операціями штабу операційного Командування Повітряних Сил Збройних Сил України.

Відповідно до наказу командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 14.01.2021 року №4-РС позивача звільнено з військової служби у запас на підставі пункту другого частини п?ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов?язок і військову службу", за підпунктом "б" (за станом здоров`я).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 22.02.2021 року №16 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 24.02.2021 року.

Однак на день виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 з позивачем не проведено повний розрахунок, у зв`язку з чим позивач звертався до суду з позовами з метою захисту своїх прав.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03.01.2023 року по справі 120/8198/22, окрім іншого, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок його грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 24.02.2021 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020 рік, грошової допомоги при звільненні, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

11.08.2023 року позивачу нараховано та виплачено кошти у сумі 67888,94 грн. на виконання вказаного рішення суду від 03.01.2023 року по справі 120/8198/22.

Вподальшому, 03.11.2023 року позивач звернувся до відповідача з заявою, у якій просив нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 24.02.2021 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020 рік, грошової допомоги при звільненні, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, а саме за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати перерахованих та виплачених сум.

Листом від 13.11.2023 року відповідач відмовив у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку із відсутністю на те правових підстав.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 28.11.2023 року, прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

11.12.2023 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв?язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати" є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

Тому, на думку відповідача, Військова частина НОМЕР_1 діє у спосіб та в межах, передбачених чинним законодавством.

Враховуючи наведене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, подані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 , на посаді начальника обслуги відображення повітряної обстановки відділення планшетистів розвідувально - інформального відділу центру управління операціями штабу операційного Командування Повітряних Сил Збройних Сил України.

Відповідно до наказу командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 14.01.2021 року №4-РС позивача звільнено з військової служби у запас на підставі пункту другого частини п?ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов?язок і військову службу", за підпунктом "б" (за станом здоров`я).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 22.02.2021 року №16 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 24.02.2021 року.

Однак на день виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 з позивачем не проведено повний розрахунок, у зв`язку з чим позивач звертався до суду з позовами з метою захисту своїх прав.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03.01.2023 року по справі 120/8198/22, окрім іншого, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок його грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 24.02.2021 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020 рік, грошової допомоги при звільненні, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

11.08.2023 року позивачу нараховано та виплачено кошти у сумі 67888,94 грн. на виконання вказаного рішення суду від 03.01.2023 року по справі 120/8198/22.

Вподальшому, 03.11.2023 року позивач звернувся до відповідача з заявою, у якій просив нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 24.02.2021 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020 рік, грошової допомоги при звільненні, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, а саме за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати перерахованих та виплачених сум.

Листом від 13.11.2023 року відповідач відмовив у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку із відсутністю на те правових підстав.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 року №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон №2050-III).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Тобто, статтею 2 Закону №2050-III прямо передбачено, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема й заробітну плату.

Наведене дає підстави для висновку, що дія зазначеного Закону поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності й господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), і стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України та які (відповідні доходи) не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянам передбаченої статтею 2 Закону №2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. В свою чергу, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі ст. 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Використане у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 року у справі №240/11882/19 та від 29 квітня 2021 року по справі №240/6583/20.

Враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 24.02.2021 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020 рік, грошової допомоги при звільненні, суд вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати, оскільки фактична остаточна виплата позивачу вказаного грошового забезпечення відбулась 11.08.2023 року.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Водночас, згідно з пунктом 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Відтак, заявлені позовні вимоги є похідними та підлягають задоволенню виходячи із відповідного розміру прожиткового мінімуму.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати у даній справі не розподіляються.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасну виплату сум грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 24.02.2022 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020 рік, грошової допомоги при звільненні, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", на відповідний тарифний коефіцієнт.

Зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 24.02.2022 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020 рік, грошової допомоги при звільненні, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", на відповідний тарифний коефіцієнт, а саме за період з 29.01.2020 року по день фактичної виплати, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Суддя Дончик Віталій Володимирович