Рішення

від 15.03.2024 по справі 140/26051/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2024 року ЛуцькСправа № 140/26051/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства «ПУЛЬС-ДРАЙВ» до Головного управління ДПС України у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «ПУЛЬС-ДРАЙВ» (далі ПП «ПУЛЬС-ДРАЙВ», позивач) до Головного управління ДПС України у Волинській області (далі ГУ ДПС України у Волинській області, відповідач), відповідно до якого просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.07.2023:

№0088080701, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 413 933 грн;

№0088070701, якими позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 272 464,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДПС у Волинській області на підставі повідомлення від 28.03.2023 №77 та наказу ГУ ДПС у Волинській області №567-п від 28.03.2023 на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8, п. 78.1 ст. 78, п. 200.11 ст. 200 з врахуванням п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «ПУЛЬС ДРАЙВ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2023 року від ємного значення ПДВ, за результатами якої складено акт перевірки від 15.05.2023 №7863/07-01/44318693 та встановлено порушення вимог п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2, п. 198.2 та п. 198.3 ст. 198 ПК України, внаслідок чого неправомірно визначено податковий кредит у податковій декларації за лютий 2023 року на загальну суму 661 628 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкові повідомлення-рішення (далі ППР) від 07.07.2023 №0088080701 та №0088070701.

Позивач не погоджується з прийнятими ППР, вважає їх такими, що суперечить положенням чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а тому підлягають скасуванню, з огляду на таке.

Позивач вказує, що документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки у спосіб, визначений законом - у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до її початку. З наказом про проведення перевірки, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Ця вимога є обов`язковою, в тому числі і при проведенні позапланової документальної невиїзної перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Контролюючим органом не може бути проведено невиїзну позапланову документальну перевірку щодо платника податку у разі відсутності підтвердження повідомлення платника про проведення даної перевірки, зокрема щодо дати і часу її проведення. У разі відсутності такого підтвердження встановлюється порушення процедури проведення перевірки, результатом чого є визнання протиправними податкових повідомлень рішень прийнятих на основі таких перевірок.

Позивач зауважує, що головним критерієм, покладеним в основу визнання правових актів органу державної влади незаконними з процесуальних підстав, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав.

ПП «ПУЛЬС-ДРАЙВ» зазначає, що наказ про проведення перевірки та повідомлення направлений податковим органом рекомендованим листом №4302702893691 з повідомленням про вручення, однак поштове відправлення повернулось до податкового органу із довідкою Укрпошти ф. 20 із зазначенням причини невручення - за закінченням встановленого строку зберігання - 28.04.2023.

При цьому, перевірку проведено у період з 02.05.2023 р. по 08.05.2023 р., акт перевірки складено 15.05.2023.

ПП «ПУЛЬС-ДРАЙВ» вважає за необхідне наголосити на тому, що статтею 42 ПК України, зокрема пунктами 42.1 та 42.2 визначено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

З огляду на викладене, проаналізувавши наведені приписи ст. 42 ПК України, ПП «ПУЛЬС-ДРАЙВ» зазначає, що з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку, в той час, як невиконання вище вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків.

До того ж, оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.

Підсумовуючи викладене, ПП «ПУЛЬС-ДРАЙВ» вважає, що оскільки підприємство не було своєчасно повідомлено про дату початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та місце її проведення, наведені вище факти порушення відповідачем порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ПУЛЬС-ДРАЙВ» підтверджують як неправомірність самої перевірки, так і є достатньою підставою для визнання протиправними та скасування винесених за наслідками такої перевірки рішень.

З урахуванням встановлення факту недотримання відповідачем вимог статті 79 ПК України при проведенні документальної невиїзної перевірки позивача, ПП «ПУЛЬС-ДРАЙВ» можна дійти висновку, що акт перевірки, отриманий в результаті такої перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених в КАС України, не може вважатися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Крім того, вказує, що за результатами перевірки ГУ ДПС у Волинській області приходить до висновку, що ПП «ПУЛЬС-ДРАЙВ» завищено податковий кредит на суму 661628 грн. та завищено від`ємне значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 413933 грн. в результаті чого занижено ПДВ, яке сплачується до державного бюджету в сумі 247695 грн.

Однак, як вбачається із самого акту перевірки до такого висновку контролюючий орган прийшов лише на підставі податкових декларацій.

При цьому, на сторінці 7 акту перевірки зазначено, що виникнення від ємного значення пов`язане з імпортом транспортних засобів з Естонії. Таким чином в підтвердження придбання автомобілів слугують митні декларації до яких у контролюючого органу є доступ.

З акту перевірки не вбачається, що контролюючим органом було використано ВМД під час проведення документальної перевірки до яких перевіряючі мали доступ.

Крім того, контролюючий орган неоднозначно провів перевірку, оскільки порушення встановлено лише по формуванню від`ємного значення і жодного порушення по формуванню податкових зобов`язань. Тобто, якщо діяти неупереджено та в межах ПК України при нібито ненаданні жодних документів контролюючий орган повинен був встановити також і завищення податкових зобов`язань.

Крім того, жодного запиту від ГУ ДПС у Волинській області про надання документів тому числі №4040/6/03-20-07-02-06 від 29.03.2023, ПП «ПУЛЬС-ДРАЙВ» не отримувало.

Оскільки, як виявляється правомірність формування податкових зобов`язань на підставі декларацій можливо було перевірити, а від`ємне значення не надано документів.

Зазначає, що акт перевірки не містить фактів конкретних порушень податкового законодавства з боку підприємства.

Крім того, контролюючим органом складалися акти ненадання документів.

Однак, звертає увагу, що відповідно до п. 121.1 ст121 ПК України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 грн.

Проте, відповідачем не приймалось рішення про застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкцій за не надання документів під час перевірки.

Враховуючи викладене, твердження відповідача про ненадання під час перевірки документів не відповідає дійсності, оскільки останнім не приймалось рішення про застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкцій за не надання документів під час перевірки.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд адміністративної справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні. В обґрунтування своєї позиції зазначила, що ПП «ПУЛЬС-ДРАЙВ» не забезпечено виконання вимог п.п. 16.1.5, 16.1.15 п. 16.1 ст. 16 ПК України в частині обов`язкового подання на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків та зборів.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п.75.1 статті 75 ПК України, документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України, працівники контролюючих органів мають право під час проведення перевірок запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

У зв`язку з вищевикладеним, ГУ ДПС у Волинській області складено акти про ненадання документів від 02.05.2023 №1155/07-01/44318693, від 03.05.2023 №1195/07- 01/44318693, від 04.05.2023 №1242/07-01/44318693 від 05.05.2023 №1286/07-01/44318693, від 08.05.2023 №1317/07-01/44318693.

Вказує, що основою для списання у сторони, яка передає, і оприбуткування у сторони, яка приймає ТМЦ та послуги, є первинні документи, що виконують функції підтвердження факту здійснення господарської операції або виконання договірних зобов`язань.

Отже, в порушення п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 198.1, п. 198.2 та п. 198.3. ст. 198 ПК України та враховуючи ненадання до перевірки первинних документів, перевіркою встановлено завищення ПП «ПУЛЬС-ДРАЙВ» податкового кредиту в сумі 661 628 грн за лютий 2023 року, що призвело до завищення показника рядка 19 Декларації на 413 933 грн.

Як передбачено пунктом 85.6 статті 85 ПК України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому пропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Згідно з пунктом 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Як передбачено пунктом 44.6 статті 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відтак, наведені норми встановлюють правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила - виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності. Вони є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входить в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві.

Отже, платник податків не може посилатися в судовому процесі на документи, які не були надані під час перевірки або впродовж десяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акту перевірки. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами.

Крім того, представник відповідача у відзиві на позовну заяву просила розгляд справи проводити за участі представника ГУ ДПС у Волинській області.

Відповідно до приписів частин п`ятої та шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем було надано суду відзив на адміністративний позов з достатніми доказами, суд не вбачає підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

У відповіді на відзив представник позивача просив задовольнити позов повністю, з підстав викладених у позовній заяві, та крім того, на підтвердження помилковості висновків перевірки та протиправності оскаржуваних рішень, надав копії документів, що підтверджують правильність та обґрунтованість числових показників відображених у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2023 року.

Дослідивши письмові докази по суті справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ГУ ДПС у Волинській області 28.03.2023 винесене повідомлення №77 та наказ №567-п «Про проведення відповідно до п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ПУЛЬС-ДРАЙВ»», які направлені засобами поштового зв`язку та через електронний кабінет платника податків.

Даний наказ було повернуто на адресу Головного управління ДПС у Волинській області з відміткою «відправлення не вручене під час доставки: інші причини».

ГУ ДПС у Волинській області ПП «ПУЛЬС-ДРАЙВ» направлено запит щодо надання документів №404/6/03-20-07-02-06 від 29 03.2023 року засобами поштового зв`язку та через електронний кабінет платника податків.

Однак, посадовими особами ПП «ПУЛЬС-ДРАЙВ» станом на 08.05.2023 не надано до контролюючого органу жодних первинних та бухгалтерських документів за період з жовтня 2021 року по лютий 2023 року, а тому ГУ ДПС у Волинській області складено акти про ненадання документів від 02.05.2023 №1155/07-01/44318693, від 03.05.2023 №1195/07- 01/44318693, від 04.05.2023 №1242/07-01/44318693 від 05.05.2023 №1286/07-01/44318693, від 08.05.2023 №1317/07-01/44318693.

На підставі повідомлення від 28.03.2023 №77 та наказу ГУ ДПС у Волинській області №567-п від 28.03.2023 на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8, п. 78.1 ст. 78, п. 200.11 ст. 200 з врахуванням п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в період з 02.05.2023 по 08.05.2023 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «ПУЛЬС-ДРАЙВ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2023 року від ємного значення ПДВ, за результатами якої складено акт перевірки від 15.05.2023 №7863/07-01/44318693.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2, п. 198.2 та п. 198.3 ст. 198 ПК України, внаслідок чого неправомірно визначено податковий кредит у податковій декларації за лютий 2023 року на загальну суму 661 628 грн, що призвело до завищення показників рядка 19 та рядка 21 декларації за лютий 2023 року на суму 413 933 грн, та до заниження рядка 18 декларації за лютий 2023 року «Позитивне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету на суму 247 695 грн.

На підставі зазначеного вище акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області 07.07.2023 прийнято ППР №0088080701 та №0088070701. До вказаних ППР відповідачем складено розрахунок штрафних (фінансових) санкцій.

Вважаючи вищевказані ППР протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Зважаючи на встановлені фактичні обставини, слід дійти висновку, що судовому дослідженню в цій справі, в першу чергу, підлягає питання дотримання податковим органом порядку проведення перевірки та надання первинних та інших документів до перевірки чи після її проведення.

Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно з підпунктом 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої підстави, як неподання платником в установлений законом строк податкової декларації, розрахунків, звіту про контрольовані операції або документації з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

За приписами пункту 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно із пунктом 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Аналіз вказаних норм свідчить, що проведення перевірки як контрольного заходу передбачає такі етапи:

- встановлення підстав для проведення перевірки; прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки, яке оформлюється наказом керівника цього органу;

- допуск до перевірки;

- вивчення наданих платником податків документів та/або інших матеріалів;

- оформлення результатів перевірки.

Реалізація зазначених етапів означає, що податкова перевірка відбулася як юридичний факт, на підставі якого керівник податкового органу може дійти висновку про наявність податкових правопорушень та прийняти відповідне рішення.

Пунктом 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Підпунктом 1.4.2 пункту 1.4 розділу І Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 31 липня 2014 року № 22 (далі - Методичні рекомендації), встановлено, що з метою дотримання вимог статті 77 та 79 розділу II Кодексу підрозділи органу державної фіскальної служби, які очолюють здійснення документальної планової або позапланової невиїзної перевірки, забезпечують надсилання рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення під розписку платнику податків (посадовій особі або законному (уповноваженому) представнику) копії наказу про проведення документальної планової або позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення.

Указаним підпунктом Методичних рекомендацій також роз`яснено контролюючому органу, що з метою дотримання вимог Кодексу та прав платників податків доцільно забезпечити завчасне надіслання (вручення) повідомлень про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що обов`язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення відповідної перевірки кореспондує обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень, крім того, необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов`язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього.

У постанові від 11 червня 2020 року у справі № 823/1606/17 Верховний Суд застосував норми статті 42, пункту 79.2 статі 79 ПК України у правовідносинах, в яких спір стосувався правомірності дій контролюючого органу під час призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки як підстави позову про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Відповідно до встановленого судами попередніх інстанцій факту повернення за закінченням терміну зберігання поштою наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки, направленого на податкову адресу платника податків рекомендованим поштовим відправленням, Верховний Суд дійшов висновку, що наказ був надісланий контролюючим органом в порядку, встановленому законом.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 820/1864/17, від 23 травня 2022 року у справі № 810/3116/18, але не виключно.

Суд також враховує висновок, наведений у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2021 року у справі № 812/821/17.

Так, Верховний Суд зазначив, що порядок вручення документів платнику податків, передбачений пунктом 42.2 статті 42 ПК України і встановлений законом спосіб не передбачає умови отримання (ознайомлення) документів, надісланих за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а лише передбачає факт їх надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Законодавець встановив два окремих випадки, коли платнику податків вважаються належним чином врученими документи: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено податковим органом у правовідносинах, що досліджуються у даній сраві) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Жодних застережень з приводу дати отримання (ознайомлення) документів, надісланих за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення статті 42 та 79 ПК України не містять.

Судом встановлено, що позапланова перевірка була проведена відповідно до наказу ГУ ДПС у Волинській області від 28.03.2023 №567-п та повідомлення про проведення перевірки від 28.03.2023 №77. Копія наказу та письмове повідомлення про проведення такої перевірки були направлені відповідачем на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак останні не були вручені позивачу, а конверт повернувся до контролюючого органу з відміткою поштового відділення «відправлення не вручено під час доставки, інші причини» від 28.04.2023.

Відтак наказ від 28.03.2023 «Про проведення відповідно до п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ПУЛЬС-ДРАЙВ»» вважається врученим 28.04.2023.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про те, що відповідачем дотримано пункти 79.2 статті 79, 42.2, 42.5 статті 42 Податкового кодексу України, оскільки копія наказу про проведення перевірки від 28.03.2023 та повідомлення від 28.03.2023 надіслані позивачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а конверт із вказаними документами із відміткою поштової служби повернувся на адресу контролюючого органу до початку проведення перевірки із зазначенням причин невручення.

Отже, доводи позивача, викладені у позовній заяві, про порушення відповідачем процедури проведення перевірки, не знайшли свого підтвердження під час розгляду цієї справи.

Відтак, суд дійшов висновку, що при проведенні перевірки ГУ ДПС у Волинській області діяло у повній відповідності до вимог чинного законодавства.

Щодо ненадання первинних та інших документів до перевірки чи після її проведення та надання таких документів безпосередньо до суду, то суд дійшов наступних висновків.

Статтею 44 ПК України встановлено вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії) (абзац перший пункту 44.3 цієї статті).

Відповідно до пункту 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Зміст наведених правових норм свідчить, що обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Не надання таких документів нормами пункту 44.6 ст.44 ПК прирівнюється до їх відсутності.

Зазначений висновок щодо застосування норм матеріального права узгоджується із висновком Верховного Суду, який був наданий під час вирішення подібних правовідносин, постанова від 19.03.2019, справа №804/15542/13-а, адміністративне провадження №К/9901/8085/18.

Суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, у разі якщо рішення контролюючого органу мотивоване саме ненаданням платником податків на вимогу відповідача первинних документів, суд повинен перевіряти такі обставини, оскільки обов`язок платника податку із сплати податку на додану вартість знаходиться у прямій залежності від підтвердження розмірів доходу та витрат відповідними первинними документами.

Так, положення КАС України зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Наведені вище норми ПК України кореспондуються із нормою частини другої статті 74 КАС України, згідно з якою обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вказані норми ПК України норми вимагають наявність документів на час складення податкової звітності, встановлюють правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила - виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності. Вони є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входять в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві.

Отже, платник податків не може посилатися в судовому процесі на підтвердження показників, які відображені ним у податковій звітності, на документи, які не були надані під час перевірки або впродовж строку, передбаченого пунктом 86.7 статті 86 ПК України. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №160/8441/18.

У даній справі позивач не заперечує факт ненадання ним первинних бухгалтерських документів на запити податкового органу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних податкового обліку за відсутності підтвердження показників належними первинними документами.

Отже, з урахуванням того, що позивач у належний спосіб не зміг довести під час судового оскарження обставини надання ним під час перевірки або до моменту прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення первинних бухгалтерських документів, що підтверджують показники податкового обліку, висновки відповідача, про заниження податку на додану вартість та завищення від`ємного значення суми податку на додану вартість, є законними.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному об`ємі.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у суду відсутні.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову приватного підприємства «ПУЛЬС-ДРАЙВ» до Головного управління ДПС України у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Приватне підприємство «ПУЛЬС-ДРАЙВ» (45006, Волинська область, місто Ковель, вулиця Володимирська, 150, ідентифікаційний код юридичної особи 44318693).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44106679).

Суддя Ф. А. Волдінер