Рішення

від 07.03.2024 по справі 140/35462/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 року ЛуцькСправа № 140/35462/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Кушнір С.В.,

за участю представника позивача Оксентюка А.М.,

представника відповідача Кінзерсьої Н.В.,

представника третьої особи Годунко М.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Паливно-торгова фірма Центр до Головного управління ДПС у Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Паливно-торгова фірма Центр (далі ТзОВ ПТФ Центр, позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі ГУ ДПС у Житомирській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.06.2023 № 0113320706.

Позовні вимоги, з урахуванням нової редакції позовної заяви, обґрунтовані тим, що Головне управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області) на підставі наказу від 10.05.2023 № 922-п Про проведення фактичної перевірки ТзОВ ПТФ Центр та направлень на перевірку від 11.05.2023 № 1350, № 1351 та від 15.05.2023 № 1388, 11.05.2023 проведено фактичну перевірку AЗС № 2 з магазином, де здійснює свою господарську діяльність TзOB ПТФ Центр, та яка розташована за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, 3, за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 22.05.2023 № 03/8357/09-02/44613659.

На підставі акту фактичної перевірки, ГУ ДПС у Житомирській області прийняло ППР від 19.06.2023 № 0113320706, яким до позивача застосовано фінансові санкції за порушення вимог пунктів 1, 2, 11, 12 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі Закон № 265/95-ВР) в розмірі 1609378,76 грн.

Позивач не погоджується із вказаним ППР та вважає, що воно суперечить нормам чинного законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню з таких підстав.

Зокрема, вказує на те, що у наказі № 922-п від 10.05.2023 про проведення фактичної перевірки позивача не вказано конкретних (фактичних) підстав для її проведення, а є лише посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (далі ПК України), та відсутні будь-які посилання на інформацію, яка свідчить про можливі порушення платником податку законодавства.

Також, позивач заперечує виявлені під час проведення перевірки порушення.

Зокрема, контролюючим органом не вказано та не надано доказів фактичної реалізації ПМП, які не обліковані у встановленому порядку, у зв`язку із чим підстави для застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 20 Закону № 265/95-ВР, відсутні.

Позивач зазначає, що прийняті нафтопродукти 02.09.2022 та 10.09.2022 ДП-Л-Євро 5-ВО та бензин А-95, про які йдеться в акті перевірки, належним чином оприбутковані, тобто відображені в змінному звіті АЗС за формою № 17-НП за 02.09.2022 та 10.09.2022, як і відображена реалізація палива.

Документи, які описані в акті перевірки за 10.09.2022 на нафтопродукти в кількості 14100 літрів, були помилково виписані і залишені на АЗС, де проводилася перевірка. Жодного надходження відповідно до вказаних в акті перевірки документів не було, тому і не відображено у журналі надходження нафтопродуктів, у змінному звіті та РРО за 10.09.2022. Ці нафтопродукти перенаправлені на інші АЗС про що свідчать відповідні документи.

Також відповідач не навів доказів проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування товарів із зазначенням коду УКТ ЗЕД для підакцизних товарів, що свідчить про відсутність підстав для застосування фінансових санкцій в сумі 5100,00 грн. З наведених підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 25.12.2023 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження суддею одноособово; підготовче засідання призначено на 11:30 год. 22.01.2024.

08.02.2024 ухвалою суду залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ГУ ДПС у Волинській області, розгляд справи відкладено на 10:30 год 23.02.2024. 23.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 11.00 год. 04.03.2024.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач ГУ ДПС у Житомирській області позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваного ППР від 19.06.2023 № 0113320706, прийнятого на підставі акту перевірки від

22.05.2023 № 03/8357/09-02/44613659, яким встановлено порушення вимог пунктів 1, 2, 11, 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР. Також вказує на те, що наказ від 10.05.2023 №922-п про проведення фактичної перевірки позивача відповідає вимогам ПК України, прийнятий з дотриманням визначеної законодавством процедури та за наявності передбачених ПК України підстав.

Третя особа ГУ ДПС у Волинській області в поданих до суду поясненнях вказала на правомірність винесеного наказу про проведення фактичної перевірки та просить у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача у відповіді на відзив підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та ще раз наголосив на протиправності прийнятого податкового повідомлення рішення.

Інших заяв по суті справи від учасників справи до суду не надходило.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із наведених у позовній заяві підстав, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив та просив в задоволені позову відмовити з підстав викладених у відзиві.

Представник третьої особи у судовому засіданні позовні вимоги заперечила із підстав викладених у поясненнях по суті позову.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що на підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області від 10.05.2023 № 922-п Про проведення фактичної перевірки ТОВ ПТФ Центр (а. с. 13), направлень на перевірку 11.05.2023 №1350, №1351 та від 15.05.2023 № 1388, 11.05.2023 проведено фактичну перевірку AЗС № 2 з магазином, де здійснює свою господарську діяльність TзOB ПТФ Центр, та яка розташована за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул.Варшавська,3, де здійснює свою господарську діяльність позивач, за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 22.05.2023 № 03/8357/09-02/44613659 (а.с.15-17).

Перевіркою встановлення порушення вимог, зокрема:

- пункту 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а саме: встановлено нестачу бензину А-92 Євро 5-Е-0, бензину А-92 Євро 5-Е-5, дизельного палива ДП-3 Євро5-ВО в загальній кількості

587,70 л на суму 23133,52 грн за цінами реалізації;

- пункту 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а саме: не забезпечено використання режиму програмування для підакцизних товарів із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно УКТЗЕД;

- пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а саме: надлишок нафтопродуктів в загальній кількості 37,88 л. на суму 1363,68 л. за цінами реалізації; здійснено надходження на АЗС №2 дизельного палива класу С в кількості 18322 л. на загальну суму 908771,20 грн. ( ціна реалізації за 1 л. становить 49,60 грн.) відповідно до ТТН від 03.09.2022 №21 та акцизної накладної від 03.09.2022 №22090306 та надходження пального (бензину А-95) в кількості 14100 тис. л. на загальну суму 669750,00 грн (ціна реалізації за 1 л становить 47,50 грн) відповідно до товаро-транспортної накладної № 59 та акцизної накладної № 22091107 від 10.09.2022, яке не оприбутковано.

19.06.2023, на підставі акту фактичної перевірки ГУ ДПС у Волинській області від 22.05.2023 № 03/8357/09-02/44613659, ГУ ДПС у Житомирській області прийняло ППР № 0113320706, яким за порушення пункту 1, 2, 11, 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, підпунктів 1, 7 статті 17 та статті 20 Закону № 265/95-ВР до ТзОВ ПТФ Центр застосовані фінансові санкції (платіж штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі) в розмірі 1609378,76 грн. (а. с. 12).

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з пунктом 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5 статті 80 ПК України).

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

За приписами підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 (справа №804/1113/16), від 24.05.2019 (справа №826/16221/15), від 03.10.2019 (справа №820/850/16), від 16.10.2019 (справа №820/11291/15), від 22.11.2019 (справа №815/4392/15) тощо. Водночас, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

З урахуванням наведеного, суд у цій справі надає оцінку доводам позивача щодо неправомірності проведення фактичної перевірки (а саме: контролюючий орган ініціював проведення фактичної перевірки за відсутності законодавчо обґрунтованих підстав для її проведення; наказ про проведення перевірки складений з порушенням статті 81 ПК України).

Так, системний аналіз підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як в сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами - лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 10.04.2020 у справі №815/1978/18, від 12.08.2021 у справі №140/14625/20, від 06.07.2022 у справі №420/1242/21.

Стаття 80 ПК України передбачає вичерпні підстави для проведення фактичної перевірки. Втім, застосовуючи конкретну правову підставу для призначення такої перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов`язаний не тільки зазначити відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, але й обґрунтувати (пояснити), які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки (вказані висновки щодо застосування норм права викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №120/5229/20-а).

Верховний Суд у постанові від 21.12.2022 у справі №500/1331/21 зазначив, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу з обов`язковим, однак, дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК щодо змісту наказу про проведення перевірки. При встановленні однією правовою нормою декількох самостійних підстав для проведення перевірки конкретна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

В постанові Верховного Суду від 11.01.2023 у справі №160/2357/21 сформовано висновок про те, що норма підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального покладені на відповідача. Відповідні функції контролю передбачені також і підпунктами 19-1.1.1, 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17,19-1.1.54. пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, зокрема контролюючі органи виконують такі функції: проводять відповідно до законодавства перевірки платників податків; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального; здійснюють інші функції, визначені законом. Отже, контролюючий орган має право на проведення фактичної перевірки господарюючого суб`єкта з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

При цьому, необхідно зазначити, що окремою підставою, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки, згідно положень підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є також наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.

Тобто, саме за вказаною підставою контролюючий орган, окрім посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, у наказі має зазначати конкретну інформацію, яка була наявна у контролюючого органу чи отримана ним в установленому порядку та свідчить про порушення платником податків відповідного законодавства.

Як вбачається з наказу ГУ ДПС у Волинській області від 10.05.2023 № 922-п, відзиву на позовну заяву та пояснень третьої особи, контролюючий орган фактично призначив перевірку з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, що відповідає підставі, визначеній у підпункті 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

На думку суду, ГУ ДПС у Волинській області не повинно було зазначати у вказаному наказі інформацію, яка отримана щодо будь-яких порушень з боку позивача, фактична перевірка контролюючим органом була проведена за встановлених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України підстав.

Враховуючи вищевказане доводи позивача щодо неправомірності проведення ГУ ДПС у Волинській області фактичної перевірки (а саме: контролюючий орган ініціював проведення фактичної перевірки за відсутності законодавчо обґрунтованих підстав для її проведення; наказ про проведення перевірки складений з порушенням статті 81 ПК України) не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, та судом не встановлено таких порушень вимог податкового законодавства під час призначення фактичної перевірки, що мають наслідком протиправність оскаржуваного ППР.

Щодо інших підстав позову щодо наявності/відсутності в діях платника податків порушень податкового законодавства, виявлених під час перевірки, суд вказує на наступне.

Стосовно виявленого перевіркою порушення позивачем пункту 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР (а саме: встановлено нестачу бензину А-92 Євро 5-Е-0, бензину А-92 Євро 5-Е-5, дизельного палива ДП-3 Євро5-ВО в загальній кількості 587,70 л на суму 23133,52 грн за цінами реалізації, за допущення яких згідно із розрахунком (а.с.14) до позивача оскаржуваним ППР застосовані фінансові санкції в сумі 23133,52 грн, суд зазначає про таке.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Згідно з пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Верховний Суд у постанові від 09.04.2021 у справі № 803/495/17 вказав, що сам по собі факт нестачі палива не свідчить про порушення Товариством порядку обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання, оскільки може бути наслідком інших обставин, і посадові особи відповідача безпідставно ототожнили нестачу товарів з таким порушенням, як реалізація товарів, які не обліковані в установленому порядку. Колегія суддів суду касаційної інстанції погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів контролюючого органу, що виявлена посадовими особами відповідача під час перевірки нестача товарів є свідченням здійснення Товариством реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, а тому у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та застосування до платника штрафних санкцій на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 806/1403/16 та від 05.03.2019 у справі № 806/2402/16.

Водночас, у цій справі контролюючий орган факт нестачі палива вважає порушенням платником пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

Суд не погоджується із такими доводами контролюючого органу та зазначає, що сам по собі факт нестачі палива не свідчить про порушення позивачем відповідних норм Закону № 265/95-ВР, оскільки може бути наслідком інших обставин.

Крім того, акт та інші матеріали перевірки не містять фактів неповного відображення господарських операцій з реалізації пального через реєстратор розрахункових операцій, що використовується в господарській діяльності позивача, чи у змінному звіті за формою №17-НП, контролюючий орган не провів співставлення даних обліку звітів АЗС за формою №17-НП та за формою № 13-НП, даних РРО з фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах.

З урахуванням наведеного, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості вказаних вище висновків про порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а тому суд дійшов висновку про протиправність застосування до позивача фінансових санкцій згідно з пунктом 1 статті 17 Закону № 265-95/ВР в розмірі 23133,53 грн.

Щодо порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР (а саме: встановлено надлишок нафтопродуктів в загальній кількості 37,88 л. на суму 1363,68 л. за цінами реалізації; здійснено надходження на АЗС №2 дизельного палива класу С в кількості 18322 л. на загальну суму 908771,20 грн. (ціна реалізації за 1 л. становить 49,60 грн.) відповідно до ТТН від 03.09.2022 №21 та акцизної накладної від 03.09.2022 №22090306 та надходження пального (бензину А-95) в кількості 14100 тис. л. на загальну суму 669750,00 грн (ціна реалізації за 1 л становить 47,50 грн) відповідно до товаро-транспортної накладної № 59 та акцизної накладної № 22091107 від 10.09.2022, яке не оприбутковано, за допущення яких згідно із розрахунком (а. с. 14) до позивача оскаржуваним ППР застосовані фінансові санкції в сумі 1581145,24 грн (2045,52грн + 1579099,72 грн = 1581145,24 грн), суд зазначає про таке.

За правилами пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Відповідно до статті 20 Закону № 265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частинами першою, другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням специфіки провадження діяльності з роздрібної торгівлі нафтопродуктами та з метою встановлення єдиного порядку організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496) затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі Інструкція № 281).

Відповідно до положень пункту 1 Інструкції № 281 її вимоги є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб-підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Згідно з підпунктом 10.2.10 пункту 10.2 Інструкції № 281 на підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.

Підпунктом 10.3.1.3 пункту 10.3 Інструкції № 281 встановлено, що облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у змінному звіті автозаправної станції за формою № 17-НП.

Як вбачається з акту перевірки від 22.05.2023 № 03/8357/09-02/44613659 (а. с. 15-17), здійснено надходження на АЗС №2 дизельного палива класу С в кількості 18322 л. на загальну суму 908771,20 грн. (ціна реалізації за 1 л. становить 49,60 грн.) відповідно до ТТН від 03.09.2022 №21 та акцизної накладної від 03.09.2022 №22090306 та надходження пального (бензину А-95) в кількості 14100 тис. л. на загальну суму 669750,00 грн (ціна реалізації за 1 л становить 47,50 грн) відповідно до товаро-транспортної накладної № 59 та акцизної накладної № 22091107 від 10.09.2022, яке не оприбутковано.

За приписами пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Водночас, необхідно ураховувати, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником податків необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення пункту 44.6 статті 44 ПК України визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавалися ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучити до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело би до неповноти дослідження та порушення справедливого балансу (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 420/2808/20).

В матеріалах справи наявні накладні на переміщення №12 від 02.09.2022 та ТТН №12 від 02.09.2022 та №13 від 02.09.2022 та ТТН №13 від 02.09.2022, відповідно до яких ТзОВ ПТФ Центр перемістив зі складу (пункт навантаження с. Вишів Любомльський район вул. Київська, 2) на пункт розвантаження: АЗС № 2 Волинська обл., м. Ковель вул. Варшавська,3 «Паливо дизельне ДП-Л Євро 5-ВО» в кількості 18332 л та 2104 л. відповідно (а.с.20-21, 22-23), що вказує на те, що згадувана в акті фактичної перевірки кількість нафтопродуктів фактично 02.09.2022 надійшла на АЗС, де проводилась фактична перевірка.

Суд зауважує, що прийняті нафтопродукти «Паливо дизельне ДП-Л Євро 5-ВО» 02.09.2022 в кількості 18332 л, на загальну суму 908771,20 грн. про які йдеться в акті перевірки, належним чином оприбутковані, тобто відображені в змінному звіті АЗС за формою № 17-НП за 02.09.2022 (а. с. 28), як і відображена реалізація палива.

Що стосується надходження бензину автомобільного А-95 в кількості 14100 л. та його оприбуткування, то суд вказує на наступне.

Відповідно до накладної на переміщення № 65 від 10.09.2022 та ТТН №65 від 10.09.2022 ПТФ Центр перемістив зі складу (пункт навантаження с. Вишів, Любомльський р-н, вул. Київська, 2) на пункт розвантаження: АЗС № 2 Волинська обл. м. Ковель, вул. Варшавська, 3 «Бензин А 95» в кількості 7500 л. (а.с. 18-19). Вказана кількість надійшла на АЗС №2 та належним чином була оприбуткована та відображена у змінному звіті за 10.09.2022 (а.с.26).

Під час проведення перевірки не було встановлено того факту, що вказані нафтопродукти в кількості 14100 л. (загальною вартістю 669750,00 грн.) зливались до резервуару на АЗС № 2 в м. Ковелі, а відтак була необхідність їх оприбутковувати та відображати у змінному звіті на цій АЗС за 10.09.2022. Також не було встановлено факту реалізації цих нафтопродуктів на цій АЗС в цей день в зазначеній кількості.

Разом з тим, як вбачається із накладної на переміщення №59 та ТТН № 59 від 10.09.2022 ПТФ Центр перемістив зі складу (пункт навантаження с. Вишів, Любомльський р-н, вул. Київська, 2) на пункти розвантаження: АЗС №4 м. Рівне, вул. Млинівська,30 б та АЗС №5 м. Рівне вул. Січових Стрільців,50.

Тобто фактичного надходження цих нафтопродуктів на АЗС №2 в м. Ковелі 10.09.2022 не було.

Належними та допустимими доказами вказані обставини відповідачем не спростовані.

Суд також бере до уваги пояснення позивача про те, що документи, які описані в акті перевірки за 10.09.2022 на Бензин А-95 були залишені на АЗС, де проводилася перевірка помилково, а як такого фактичного надходження відповідно до вказаних в акті перевірки документів не було, тому і не відображено у журналі надходження нафтопродуктів, у змінному звіті та РРО за 10.09.2022 (а. с. 26-27).

З урахуванням наведеного, встановлене перевіркою порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР (не оприбуткування отриманих нафтопродуктів в кількості 14100 тис. л. на загальну суму 1578521,20 грн) не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи, а відтак суд дійшов висновку про протиправність застосованих фінансових санкцій згідно з статтею 20 Закону № 265/95-ВР в розмірі 1579099 грн.

Крім того, стаття 20 Закону № 265/95-ВР передбачає застосування фінансової санкції саме за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 808/8767/15), застосування такої санкції можливо до підприємства, яке не облікувало товар та реалізувало його, не провівши розрахунки через реєстратор розрахункових операцій (такі висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 806/2402/16).

Водночас, факту наявності у позивача не облікованого товару та його продажу податковим органом не встановлено, тобто, відповідач не встановив та не довів у спосіб надання до суду доказів факту реалізації надлишку бензину А-95-Євро-5-Е-5 в кількості 37,88 л на суму 1378,68 грн, у зв`язку з чим правові та фактичні підстави для застосування до позивача фінансової санкції, передбаченої статтею п.1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР, в сумі 2045,52 грн відсутні.

Також суд звертає увагу на те, що відповідачем невірно застосовано санкцію за виявлене порушення, позаяк за порушення п. 12 ст.3 Закону № 265-95/ВР санкції накладаються на підставі ст. 20 даного закону, а не п.1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР, як це зробив відповідач.

При цьому нестача пального в кількості 16,07 літра на загальну суму 578,52 грн, яка описана в акті перевірки за наявності підстав є порушенням п.п.1, 2 ст.3 Закону № 265/95-ВР, відповідальність за які передбачена п.1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР, а не ст.20 даного Закону, як було нараховано фінансові санкції позивачу.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність та обґрунтованість вказаних вище висновків про порушення позивачем пунктів 1, 2, 12 Закону № 265/95-ВР, викладених в акті фактичної перевірки, та прийнятого на їх підставі відповідачем ППР, а тому з наведених вище підстав, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позов підлягає в цій частині до задоволення у спосіб прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування ППР ГУ ДПС у Житомирській області від 19.06.2023 № 0113320706 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1 604 278,76 грн.

Надаючи оцінку виявленому перевіркою порушення пункту 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР (а саме: не забезпечено використання режиму програмування для підакцизних товарів із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно УКТЗЕД), за допущення якого згідно із розрахунком (а.с.14) до позивача оскаржуваним ППР застосовані фінансові санкції в сумі 5100,00 грн, суд враховує таке.

Згідно з пунктом 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорїї згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Пунктом 7 статті 17 Закону № 265/95-ВР передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

Форму та зміст розрахункового документа визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 220/28350 (далі Положення № 13).

Пунктом 1 Розділу I Положення №13 передбачено, що саме ним визначено форми і зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, які в обов`язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб`єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.

Згідно з п.3 Розділу I Положення №13 Установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів.

У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Відповідно до пункту 1 розділу II Положення №13 в редакції Наказів Міністерства фінансів№ 306 від 18.06.2020,№ 329 від 08.06.2021 визначено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) - розрахунковий документ / електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою № ФКЧ-1 наведений удодатку 1до цього Положення.

Які обов`язкові реквізити повинен містити фіскальний чек визначено п.2.

Зокрема, фіскальний чек повинен містити: код товарної підкатегорії згідно зУКТ ЗЕД(зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7), цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9)

Аналізуючи норми чинного законодавства та обставини встановлені під час проведення перевірки, суд зазначає наступне.

У ході проведеної перевірки встановлено порушення товариством пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР, а саме: товариством не забезпечено використання попереднього програмування кодів товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД для підакцизних товарів по чеках згідно додатку №4 до акту перевірки ( а.с.63 зворот), а саме № 30606 від 22.04.2023, № 0792 від 24.04.2023, № 30973 від 25.04.2023, №31370 від 28.04.2023,№ 31705 та № 31744 від 01.05.2023, №32264 від 05.05.2023,№ 32450 від 06.05.2023, №32956 та №33014 від 11.05.2023, № 33293 від 13.05.2023 та № 33514 від 14.05.2023 без застосування відповідного коду УКТ ЗЕД.

Зокрема, із досліджених судом фіскальних чеків № 30606 від 22.04.2023, № 0792 від 24.04.2023, № 30973 від 25.04.2023, №31370 від 28.04.2023,№ 31705 та № 31744 від 01.05.2023, №32264 від 05.05.2023,№ 32450 від 06.05.2023, №32956 та №33014 від 11.05.2023, № 33293 від 13.05.2023 та № 33514 від 14.05.2023 (а.с.а.с.174, 174 зворот, 175175 зворот,176, 176 зворот,177, 177 зворот, 178,178 зворот, 179, 179 зворот, 180, 180 зворот, 181,181 зворот), які зазначені в акті перевірки та долучені до матеріалів справи вбачається, що у них відсутні коди товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД для підакцизних товарів, хоча вимогами чинного законодавства його зазначення є обов`язковим.

При цьому вказані чеки були досліджені під час перевірки та частина з них долучені до акту перевірки. Порушення режиму попереднього програмування підакцизних товарів та їх реалізація без зазначення код УКТ ЗЕД підтверджується також даними інформаційної системи обліку даних РРО, яка наявна в контролюючого органу.

Позивачем на спростування зазначених обставин жодного доказу не подано.

Відтак враховуючи вищезазначене суд констатує про правильність висновків контролюючого органу про порушення позивачем при реалізації підакцизних товарів вимог п.11 ст.3 Закону №265/95-ВР, а саме їх реалізація без зазначення код УКТ ЗЕД.

Порушення режиму попереднього програмування підакцизних товарів та їх реалізація без зазначення код УКТ ЗЕД є самостійним порушенням, відповідальність за яке передбачено п.7 ч.1 ст.17 Закону №265/95-ВР. Розмір санкції контролюючим органом визначено у відповідності до даної норми.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що відповідач під час перевірки не надав для огляду жодної стрічки РРО на яку посилається в акті перевірки, виходячи з такого.

Пунктами 1.2 розділу I Порядку передачі інформації від реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв`язку до органів Державної податкової служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 2012 року №1057 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 жовтня 2012 року за №1744/22056; далі - Порядок №1057), система обліку даних РРО (далі - СОД РРО) - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій і програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів;

Згідно з п.2.1-2.2 розділу II даного Порядку СЗЗД РРО ( система зберігання і збору даних РРО) базується на технології зберігання і збору даних РРО для органів ДПС, розробленої Національного банку. Складовими компонентами СЗЗД РРО, яка використовує таку технологію, є: РРО з КСЕФ; РРО, що друкують контрольну стрічку з модемом; інформаційні еквайри; ЦКММ; ЦІ МБ РРО; комплекс первинної обробки даних РРО, який забезпечує декриптування і перевірку контрольно-звітної інформації, що формується РРО, та оперативне збереження зазначеної інформації для подальшої передачі до СОД РРО.

СЗЗД РРО забезпечує збір та внесення даних РРО у бази даних СОД РРО у такому вигляді, в якому дані сформовані в РРО, перевірку цілісності і незмінності даних та ідентифікацію РРО засобами НСМЕП.

Використання органами ДПС інформаційної системи обліку даних РРО з метою визначення доцільності проведення фактичної перевірки суб`єкта господарювання узгоджується з наявністю в органів ДПС функцій контролю у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Тобто в контролюючого органу наявні дані по кожній операції щодо реалізації підакцизного товару, та копії відповідних чеків, які при цьому виписувались. Подавати для огляду стрічки РРО під час перевірки контролюючий орган не зобов`язаний, позаяк така інформація наявна і в позивача. Як вже зазначалось вище позивач на спростування вказаних обставин жодного доказу не подав.

При цьому для застосування штрафної санкції за вказане порушення достатньо встановити бодай одне порушення.

Отже, виходячи із наведеного податкове повідомлення-рішення від 19.06.2023 № 0113320706 в частині застосування до товариства штрафу в сумі 5100,00 грн. за порушення режиму попереднього програмування підакцизних товарів та їх реалізація без зазначення коду УКТ ЗЕД є правомірним, а позов в цій частині до задоволення не підлягає.

Також суд звертає увагу на те, що як вбачається із розрахунку штрафних санкцій до оскаржуваного ППР, ним на товариство не було накладено штрафних санкцій за вказані в акті перевірки порушення п.226 ст.226 ПК України та абз 3 ч.4 ст.11 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту, етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального відповідальність за яке передбачена ст.17 даного Закону, а тому оцінку виявленим порушенням в межах даного позову суд не надає.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 24140,68 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 7549 від 18.12.2023 (а.с.37). Відтак судовий збір стягується пропорційно до задоволених вимог. Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, сплачений згідно платіжної інструкції № 7549 від 18.12.2023 в сумі 24064,18 гривень.

Керуючись статтями 241, 242, 243 ч.3, 245, 246, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 19.06.2023 № 0113320706 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1 604 278,76 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Паливно-торгова фірма Центр за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області судовий збір в сумі 24064,18 грн (двадцять чотири тисячі шістдесят чотири гривні 18 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Паливно-торгова фірма Центр (43027, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Г. Гонгадзе, 5, код ЄДРПОУ 44613659).

Відповідач: Головне управління ДПС у Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. Юрка Тютюнника, 7, код ЄДРПОУ 44096781).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська обл., м. Луцьк, Київський м-н, 4, код ЄДРПОУ 44106679).

СуддяР.С. Денисюк

Повний текст рішення складено 18.03.2024