Рішення

від 18.03.2024 по справі 260/193/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 березня 2024 рокум. Ужгород№ 260/193/24

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гебеш С.А., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державного вищого навчального закладу "Ужгородський національний університет" (вул. Підгірна, буд. 46, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Державного вищого навчального закладу "Ужгородський національний університет" про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, а саме: визнати протиправними дії Державного вищого навчального закладу "Ужгородський національний університет" щодо відмови ОСОБА_1 в наданні відповіді на запит на інформацію від 28.08.2023 року; зобов`язати Державний вищий навчальний заклад "Ужгородський національний університет" ндати ОСОБА_1 публічну інформацію згідно питань у запиті на інформацію від 28.08.2023 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.08.2023 позивач звернувся до відповідача з запитом про надання інформації, в якому просив надати витяг з технічного паспорту гуртожитку №4 в частині, що стосується будівельних розмірів та житлової площі двох окремих кімнат в одному стандартному блоці. Листом від 05.09.2023 за № 2787/01-16 відповідач відмовив у наданні запитуваної інформації, посилаючись на те, що у період дії воєнного стану запитувана інформація належить до інформації з обмеженим доступом. Позивач з отриманою відмовою не погоджується, а тому за захистом своїх прав та інтересів звертається до суду.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 року дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недолкеів.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.01.2024 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач у відзиві на позовну заяву, який подано 02.02.2024 року, позовні вимоги позивача не визнав та просив відмовити в їх задоволенні. Заперечуючи проти позову, зокрема зазначив про те, що надання запитуваної інформації у вигляді технічного паспорту є неможливим, поза як такий документ необхідно створювати із залучення сертифікованих спеціалістів для проведення робіт щодо креслень, вимірювання тощо.

Відповідно до положень ч. 5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Так, судом встановлено, що позивач 28.08.2023 року звернувся до Державного вищого навчального закладу "Ужгородський національний університет" із запитом на інформацію, в якому просив надати витяг з технічного паспорту гуртожитку №4 ДВНЗ "Ужгородський національний університет", що розташований за адресою: вул. Університетська, буд. 12, м. Ужгород, Закарпатська область в частині, що стосується будівельних розмірів та житлової площі двох окремих кімнат в одному стандартному блоці (а.с. 12).

Листом від 05.09.2023 року за №2787/01-16 відповідач повідомив, що запитувана інформація у період дії воєнного стану належить до інформації з обмеженим доступом.

З вказаного листа вбачається, що Відповідач вважає, що надання позивачу запитуваної інформації може нанести шкоду інтересам національної безпеки.

Позивач з отриманою відмовою не погоджується, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 5 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII "Про інформацію" (далі Закон № 2657-XII) передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ст. 20 Закону № 2657-XII за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Водночас згідно із ч. 1 ст. 21 Закону № 2657-XII інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі Закон № 2939-VI).

За змістом ч. 1 ст. 1 вказаного Закону публічна інформація це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 12 Закону № 2939-VI визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

В силу положень п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Судом встановлено, що у спірних правовідносинах запитувачем інформації є позивач ОСОБА_1 , який звернувся із запитом на інформацію від 28.08.2023, а розпорядником інформації відповідач ДВНЗ "Ужгородський національний університет".

Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації та надання інформації за запитами на інформацію.

Частиною другою статті 19 Закону № 2939-VI передбачено, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Відповідно до положень частин 1, 4 статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що запит позивача на інформацію від 28.08.2023 містить всі необхідні реквізити, передбачені статтею 19 Закону № 2939-VI. Будь-яких заперечень щодо належного та відповідно до нормативних вимог оформлення позивачем такого запиту у відповідача немає.

Разом з тим спір між сторонам виник у зв`язку з відмовою відповідача у задоволенні запиту позивача на інформації, наданою листом від 05.09.2023 за № 2787/01-16 за підписом проректора, з підстав, що запитувана позивачем інформація належить до інформації з обмеженим доступом.

Оцінюючи правомірність вказаної відмови, суд враховує, що згідно з нормами частини 1, 4 статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:

1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;

2) дату відмови;

3) мотивовану підставу відмови;

4) порядок оскарження відмови;

5) підпис.

Отже, розпорядник вправі відмовити у задоволенні запиту на інформацію з тих підстав, що запитувана інформація належить до категорії інформації з обмеженим доступом, але зобов`язаний вмотивувати таку підставу для відмови.

Відповідно до положень ст. 6 Закону № 2939-VI публічна інформація з обмеженим доступом за своїм правовим режимом поділяється на конфіденційну, таємну та службову інформацію.

При цьому поняття службової інформації розкривається через статтю 9 вказаного Закону, згідно з якою до службової може належати така інформація:

1) що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;

2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

В силу вимог ч. 2 ст. 9 Закону № 2939-VI документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Таким чином, чинним законодавством України не заборонено надання службової інформації чи її розголошення у всіх без виключення випадках. Більше того, закон допускає можливість доступу до такої інформації, але за певних умов.

В цьому контексті необхідно звернутися до положень ч. 2 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", згідно з якою обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Отже, закон не тільки не забороняє отримання інформації з обмеженим доступом у розпорядника цієї інформації, але й встановлює сукупність умов, за наявності яких може бути обмежено у доступі до такої інформації, в тому числі до інформації, що міститься у документі, якому присвоєно гри "для службового користування".

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі № 9901/249/19 сформувала правовий висновок, згідно з яким належність запитуваної інформації до службової на підставі статті 9 Закону № 2939-VІ не є єдиною підставою для обмеження доступу до неї. Обмеження доступу до конкретної інформації допускається за умови застосування її розпорядником у сукупності вимог пунктів 1-3 частини другої статті 6 Закону № 2939-VІ.

Суд зауважує, що вимоги пунктів 1-3 частини 2 статті 6 Закону № 2939-VІ є "трискладовим тестом", який повинна пройти публічна інформація для визначення її відкритою чи обмеженою. За умови додержання сукупності всіх трьох підстав може бути обмежено доступ до інформації (постанова пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року № 10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації").

Відтак для визначення можливості обмеження доступу до інформації необхідним є застосування "трискладового тесту", а саме: якщо розпорядником інформації встановлено, що запитувана інформація є інформацією з обмеженим доступом, такий розпорядник інформації має встановити вид інформації з обмеженим доступом, за якою звернувся запитувач (конфіденційна, таємна або службова).

Наступний крок потрібно визначити, чи запитувана інформація стосується інтересів національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, чи можливі заворушення або злочини при наданні доступу до запитуваної інформації, чи в інтересах охорони здоров`я населення обмеження доступу до цієї інформації, чи не постраждає репутація або права інших людей у результаті надання доступу до цієї інформації, чи отримана запитувана інформація конфіденційно, чи стосується дана інформація питання авторитету й неупередженості правосуддя.

Якщо на всі поставлені питання відповідь негативна, розпорядник інформації надає доступ до запитуваної інформації.

Якщо хоча б на одне з поставлених вище питань є позитивна відповідь розпорядник інформації має визначити, чи не буде розголошенням запитуваної інформації завдана істотна шкода зазначеним інтересам, наявність яких у запитуваній інформації він встановив.

Якщо відповідь на це питання негативна розпорядник інформації надає запитувачу доступ до зазначеної інформації. Якщо відповідь на це питання позитивна розпорядник інформації визначає: чи переважає шкода від оприлюднення такої інформації над суспільним інтересом в її отриманні. При позитивній відповіді на питання запитувачу інформації буде відмовлено в наданні доступу до запитуваної інформації. При негативній відповіді розпорядник інформації надає запитувачу доступ до запитуваної інформації .

Таким чином, передумовою для встановлення відкритості чи обмеження інформації є застосовування до такої інформації "трискладового тесту".

Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з наведених вище трьох підстав означає, що відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 9901/510/18 (провадження № 11-840апп18).

Натомість, як видно з листа від 25.09.2023 №2787/01-16, відповідач у своїй відповіді на запит позивача жодним чином не обґрунтовує, які саме негативні наслідки матиме розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право позивача на отримання цієї інформації.

Суд наголошує, що відмова у наданні запитуваної інформації з підстав приналежності такої інформації до інформації з обмеженим доступом покладає на розпорядника інформації обов`язок обґрунтувати свою відмову з урахуванням кожного із критеріїв, установленого частиною другою статті 6 Закону № 2939-VІ, тобто із обов`язковим застосуванням "трискладового тесту".

Натомість судом встановлено, що відмова відповідача у задоволенні запиту позивача на інформацію вказаним вимогам не відповідає і відповідач фактично лише обмежився посиланням на неможливість надання позивачу запитуваної інформації через належність цієї інформації до категорії службової інформації, чого, однак, недостатньо.

У відзиві на позовну заяву відповідач наводить вже мотиви щодо неможливості надання запитуваної інформації, зокрема з огляду на те, що надання запитуваної інформації у вигляді витягу з технічного паспорту є неможливим, так як такий документ необхідно створити із залученням сертифікованих спеціалістів для проведення робіт щодо креслень, вимірювання, тощо, але такі доводи відповідача не охоплюються підставами наданої позивачу відмови, а тому не можуть бути предметом судового розгляду в межах цієї справи.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково, визнавши протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні відповіді на запит від 28.08.2023 року, та з метою належного захисту прав позивача зобов`язати відповідача з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні, повторно розглянути запит позивача на інформацію протягом п`яти робочих днів (як це передбачено ч. 1 ст. 20 Закону № 2939-VI), з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Водночас у задоволенні решти позову належить відмовити за безпідставністю, оскільки з урахуванням встановлених обставин справи вимоги позивача про зобов`язання відповідача надати запитувану інформацію суд вважає передчасними.

Згідно з ч. 1ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджено квитанцією від 12.01.2024 року.

Відповідні судові витрати належить компенсувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 9, 72-76, 242 -246, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу "Ужгородський національний університет" про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державного вищого навчального закладу "Ужгородський національний університет" (88000, Закарпатська область, м. Ужгород. вул. Підгірна, буд. 46, код ЄДРПОУ: 02070832) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) в наданні відповіді на запит на інформацію від 28.08.2023 року.

Зобов`язати Державний вищий навчальний заклад "Ужгородський національний університет" (88000, Закарпатська область, м. Ужгород. вул. Підгірна, буд. 46, код ЄДРПОУ: 02070832) з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи, повторно розглянути запит ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на інформацію від 28 серпня 2023 року протягом п`яти робочих днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяС.А. Гебеш