Рішення

від 18.03.2024 по справі 400/376/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2024 р. № 400/376/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомМиколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, вул. Потьомкінська, 17, м.Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54005,

до відповідачаДержавного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод", вул. 1 Слобідська, 120, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54034,

простягнення 474 587,48 грн,

ВСТАНОВИВ:

12 січня 2024 року Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі позивач) звернулося з позовом до Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» (далі відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році: загальна сума заборгованості 474587,48 грн, з яких адміністративно-господарська санкція 443705,96 грн та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції в сумі 30881,52 гривні.

Позов обґрунтовано позивачем тим, що середньооблікова чисельність штатних працівників з інвалідністю у відповідача є меншою ніж встановлено нормативом згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», та відповідач не сплатив самостійно адміністративно-господарську санкцію. Загальна сума заборгованості відповідача за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік складає 474587,48 грн, з яких адміністративно-господарська санкція 443705,96 грн та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції в сумі 30881,52 гривні.

У відзиві на позовну заяву від 01.02.2024 № 278 відповідач заперечив проти позову і просив у його задоволенні відмовити повністю, а у разі задоволення позову врахувати обставини щодо стратегічного значення відповідача для забезпечення обороноздатності держави, його складний майновий стан, викликаний пошкодженнями ворожими обстрілами, та зменшити розмір санкцій на 90 відсотків. Відзив умотивовано тим, що зниження кількості осіб з інвалідністю на підприємстві у 2022 році пов`язано з їх звільненням, проте кількість робочих місць, створених на підприємстві для осіб з інвалідністю залишалось в кількості 4 відсотків робочих місць. Обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця.

У встановлений судом строк позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався, однак подав до суду пояснення від 13.02.2024 № 06.2-11/05/178, в яких закцентував увагу на тому, що:

розрахунок суми адміністративно-господарської санкції здійснено виключно на підставі даних податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, що надається роботодавцем до контролюючих органів за основним місцем обліку;

за інформацією Миколаївської філії Миколаївського обласного центру зайнятості протягом 2022 року відповідач звітність за формою № 3-ПН не подавав;

Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» не передбачає можливості зменшення розміру встановлених ним адміністративно-господарських санкцій.

У поясненнях від 07.03.2024 відповідач повідомив, що ним вжитті заходи щодо створення необхідної кількості робочих місць з інвалідністю, що підтверджується податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб і сум утриманого них податку, сум нарахованого єдиного внеску за І квартал 2022 року, а також пунктом 86 наказа відповідача від 04.01.2022 № 1 «Про організацію виробничо-господарської діяльності державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» у 2022 році. Крім цього, він подав 26.01.2023 до Миколаївської філії Миколаївського обласного центру зайнятості інформацію про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню у 2022 році.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

02.02.2024 до суду надійшло клопотання відповідача від 01.02.2024 № 279 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, за результатами розгляду якого Миколаївський окружний адміністративний суд 04.03.2024 постановив ухвалу про відмову в його задоволенні.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 про надання доказів рекомендовано відповідачу подати до суду пояснення про вжитті ним у 2022 році конкретні заходи зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю та про інформування у 2022 році відповідних установ, підприємств і організацій про створенні робочі місця для осіб з інвалідністю, зокрема та невиключно, подання у встановленому порядку звітності за формою № 3-ПН.

На виконання ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 про надання доказів відповідач надав суду відповідні пояснення 07.03.2024.

Розглянувши позовну заяву, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

За розрахунком позивача, виходячи з середньооблікової кількості штатних працівників, відповідач не виконав у 2022 році норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у зв`язку з чим позивач нарахував заборгованості на суму 474587,48 грн, з яких адміністративно-господарська санкція 443705,96 грн та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції в сумі 30881,52 гривні.

17.04.2023 розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік було розміщено в електронному кабінеті відповідача на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

З метою стягнення з відповідача адміністративно-господарської санкції та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкцій, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі Закон № 875) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.

Частинами першою і другою статті 20 Закону № 875 встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (частина четверта статті 20 Закону № 875).

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частинами першою і третьою статті 18 Закону № 875 забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом частини третьої статті 181 Закону № 875 Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Згідно з абзацом другим пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що на роботодавця покладається обов`язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі й центри зайнятості, однак законодавством не покладено обов`язок на роботодавців здійснювати самостійний пошук працівників серед осіб з інвалідністю.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 804/8007/16, від 09.06.2021 у справі № 920/474/20 та від 22.08.2023 у справі № 120/2403/20-а.

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» наказом Міністерства соціальної політики України від 12.04.2022 № 827-22 «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.05.2022 за № 565/37901, затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі Порядок № 827-22).

Періодичність подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, але передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію (пункт 1.5 Порядку № 827-22).

Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 11.09.2020 у справі №440/2010/19 та від 03.08.2023 у справі №120/4975/22.

Суд встановив, що відповідач не виконав у 2022 році норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

У листі від 04.07.2023 № 1302/2-23м Миколаївська філія Миколаївського обласного центру зайнятості зазначила, що відповідач у 2022 році не подавав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

Вищенаведені факти відповідачем не заперечуються.

Відповідно до пункту 86 наказа відповідача від 04.01.2022 № 1 «Про організацію виробничо-господарської діяльності державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» у 2022 році» наказано на виконання вимог Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (зі змінами) виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік та забезпечення виконання інших умов відповідно до законодавства України.

Однак, у цьому наказі не визначено відповідальних осіб за виконання пункту 86. Крім цього, відповідач не надав суду будь-яких доказів щодо виконання ним цього пункту наказа, про конкретні вжитті заходи щодо створення відповідної кількості робочих місць для осіб з інвалідністю та про факт їх фактичної наявності у 2022 році.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідачем не був виконаний у 2022 році норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Порушень в обчисленні позивачем адміністративно-господарських санкцій та пені суд не встановив.

Водночас суд відхилив як необґрунтоване посилання відповідача на наказ ДЕРЖАВНОГО КОНЦЕРНУ «УКРОБОРОНПРОМ» від 15.05.2022 № 135 «Про заборону поширення та публікації інформації про діяльність підприємств в умовах воєнного стану» як на об`єктивну підставу, яка унеможливлювала поширення інформації про найм та працевлаштування, зокрема, осіб з інвалідністю.

Так, по-перше, в цьому наказі відсутня заборона щодо подання встановленої законодавством звітності органам державної влади, місцевого самоврядування та іншим бюджетним установам.

По-друге, відповідач подавав у 2022 році державним органам дані про найм та працевлаштування, у тому числі, Державній податковій службі України податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб і сум утриманого них податку, сум нарахованого єдиного внеску, а Миколаївській філії Миколаївського обласного центру зайнятості інформацію про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню у 2022 році.

Наведене свідчить про відсутність у 2022 році об`єктивних підстав, які унеможливлювали б подання відповідачем звітності звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відзиві на позовну заяву від 01.02.2024 № 278 відповідач просив у разі задоволення судом позову зменшити розмір санкцій на 90 %, яке умотивував статтею 233 Господарського кодексу України та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до частин другої-четвертої статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Отже, за порушення у сфері господарювання до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані:

господарські санкції, які за своєю правовою природою відносяться до цивільно-правової відповідальності;

адміністративно-господарські санкції, які за своєю правовою природою до адміністративної відповідальності.

Згідно із частиною першою статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Подібні норми також містить частина третя статті 551 Цивільного кодексу України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Отже, чинним законодавством передбачено право суду на зменшення розміру господарських санкцій, які відносяться до цивільно-правової відповідальності.

Натомість главою 27 Господарського кодексу України, якою врегульовано порядок застосування адміністративно-господарських санкцій до суб`єктів господарювання, не встановлено право суду на зменшення розміру, у тому числі, адміністративно-господарських штрафів, які встановлені законодавством.

Крім цього, статтею 20 Закону № 875 закріплено формулу розрахунку розміру адміністративно-господарського штрафу за невиконання роботодавцем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, і Законом № 875 не передбачено право суду зменшувати його розмір.

Таким чином, суд не встановив правових підстав для зменшення розміру санкцій до 90 відсотків.

Водночас суд відхилив посилання позивача як на підставу для зменшення розміру санкції до 90 % на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, оскільки у вказаній справі предметом розгляду був розмір неустойки, тобто господарської санкції, яка має цивільно-правовий характер.

Згідно з частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведення експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача, який є суб`єктом владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54005, код ЄДРПОУ: 20917114) до Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» (вул. 1 Слобідська, 120, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54055; код ЄДРПОУ: 07856371) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» (вул. 1 Слобідська, 120, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54055; код ЄДРПОУ: 07856371) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54005, код ЄДРПОУ: 20917114) суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році: загальну суму заборгованості 474587 (Чотириста сімдесят чотири тисячі п`ятсот вісімдесят сім) гривень 48 копійок, з яких адміністративно-господарські санкції 443705 (Чотириста сорок три тисячі сімсот п`ять) гривень 96 копійок та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції в сумі 30881 (Тридцять тисяч вісімсот вісімдесят одна) гривня 52 копійки.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Г.Ярощук

Рішення складено в повному обсязі 18 березня 2024 року