Рішення

від 18.03.2024 по справі 420/34147/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/34147/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 07.12.2023 надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Львівської митниці в якій позивач просить суд:

1. Визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900477/2 від 12.06.2023;

2. Визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/002016 від 12.06.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 12.06.2023 року ТОВ «ОТОМАН», діючи в інтересах ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» на підставі Договору № 11/06-20 від 11.06.2020, звернулось до Відповідача Львівської митниці (далі Відповідач, митниця, митний орган), у зв`язку із імпортуванням та ввезенням на територію України товару (митна декларація № 23UA209170045997U2 від 12.06.2023), а саме банан свіжий зелений, вагою 21 936,00 кг (нетто), країна виробництва Бразилія, постачальник DASHTRADE B.V. (Постачальник). Товар поставлявся Позивачу Постачальником на підставі контракту на поставку № 22/22 від 21.03.2022. Після подання Декларантом МД, Відповідачем було відправлено повідомлення Декларантові, в яких ним вимагаються додаткові документи, окрім тих документів, які були подані раніше та які передбачені ч. 2 ст. 53 МКУ. 12.06.2023 Декларантом було спочатку отримано від відповідача рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900477/2 від 12.06.2023, а згодом того ж дня картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/002016 від 12.06.2023. Так, відповідно до Рішення про коригування, митна вартість Товару була відкоригована відповідачем в бік збільшення її розміру, а саме: митну вартість збільшено до EUR 20 152,60, у порівнянні із заявленою Декларантом митною вартістю EUR 13 679,02. Таке коригування митної вартості Товару в бік збільшення спричинило необхідність для Позивача сплатити митні платежі в більшому розмірі, ніж це було передбачено виходячи із заявленої Декларантом митної вартості. Таким чином, Позивачем було доплачено: ПДВ 50 941,58 грн.

У якості підстави для коригування митної вартості Товару Відповідачем в Рішенні про коригування зазначено, що Декларантом не було надано замовлення покупця до митного оформлення. В тому самому п. 4.6 Контракту зазначено, що Товар поставляється окремими партіями на підставі і відповідно до Замовлень Покупця, які направляється Покупцем Постачальнику електронною поштою. Замовлення не складаються у вигляді окремого документу, замовлення це текстове повідомлення, яке надсилається електронною поштою, в якому узгоджуються умови та номенклатура поставки, та за підсумками такого листування, відповідно до п. 4.8 Контракту, складається інвойс, який підтверджує замовлення та відображає усі необхідні дані стосовно певної поставки товару. У випадку постачання товарів за Контрактом для його сторін замовлення виконує виключно інформаційну та погоджувальну функції, з точки зору документа, який має юридичну значущість, замовлення сторонами Контракту не розглядається. Юридично значущим документом є інвойс, який закріплює підсумки перемовини щодо поставки певної партії товару та відображає дані щодо такої поставки повною мірою. Таким чином, у вищенаведених нормах взагалі не згадується такий документ, як замовлення, або подібний до нього за сутністю, але митний орган визначив ненадання замовлення як підставу винесення Рішення про коригування, хоча ч. 5 ст. 53 МКУ прямо передбачено, що митному органу забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, а саме в частинах 2-4 ст. 53 МКУ. Тобто відповідач не мав права вимагати від Декларанта та Позивача такий документ, як замовлення, а якщо Відповідач не мав такого права, то й ненадання такого документа Декларантом та Позивачем не є порушенням митного законодавства та таке ненадання не може призвести до коригування митної вартості Товару. Отже, Відповідач неправомірно посилався на ненадання Позивачем/Декларантом до митного оформлення замовлення, аргументуючи необхідність ухвалення Рішення про коригування, чим порушив права Позивача.

Відповідачу був наданий повний пакет документів, що необхідний для здійснення митного оформлення Товару за ціною контракту (перший метод), в тому числі й документи, що підтверджують складові митної вартості, а саме транспортні витрати. Так, Відповідачу надавався договір №2/19 від 01.03.2019 на перевезення внутрішніх та міжнародних вантажів автомобільним транспортом, що укладений між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 . Таким чином, Перевізник залучив до перевезення на підставі п. 6.2.15 Договору перевезення третю особу Товариство з обмеженою відповідальністю «Трубпласт», код ЄДРПОУ 38665369. Відповідно до того ж пункту Договору перевезення позивач не має жодних зобов`язань перед третіми особами, що залучені Перевізником, а має лише зобов`язання перед самим Перевізником. Отже, Перевізником в межах Договору перевезення було виставлено рахунок-фактуру № 132 від 12.06.2023 на ім`я Позивача, який надавався Відповідачу та який підтверджує витрати, що були понесені Позивачем на доставку Товару до місця його ввозу на митну територію України, а саме, до митного переходу Корчова-Краківець, розташованому на польсько-українському кордоні. Підсумовуючи, Позивачем (Декларантом) було подано Відповідачу повний перелік документів, з якого можна було достовірно встановити всі складові митної вартості Товару та їх чисельні значення, які піддаються перевірці, в тому числі й таку складову, як транспортні витрати на доставку Товару до місця його ввезення на митну територію України. В документах, що підтверджують таку складову митної вартості Товару, як транспортні витрати, не було жодних розбіжностей, а чисельні значення викладені коректно. А в свою чергу всі зауваження Відповідача до вантажної накладної ґрунтуються на недоведених припущеннях. Звертаємо увагу, що згідно з усталеною судовою практикою в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а Відповідач не довів, що Позивачем було сплачено за Товар або взято обов`язок сплатити за такий Товару іншу суму ніж та, яка заявлена в якості митної вартості та не довів, що за перевезення Товару було сплачено іншу суму, ніж та, що зазначена в рахунку за перевезення Товару. Таким чином, усі аргументи Відповідача щодо відсутності документального підтвердження митної вартості Товару є хибними, а митна вартість Товару є повністю доведеною Позивачем.

Зазначені доводи Відповідача щодо неможливості розглядати наданий Прайс-лист у якості документу, який підтверджує заявлену митну вартість, через те, що він складений не для необмеженого кількості потенційних покупців та орієнтований безпосередньо на Позивача, є безпідставними, оскільки Відповідач не навів жодного нормативно-правового акту, зокрема міжнародних чи хоча б актів країни Постачальника, які б доводили обов`язковість складання прайс-листа для необмеженого кола покупців, а не для конкретного покупця та вносити до нього саме певні товари, а не будь-які інші. Крім цього, оскільки жодним міжнародним нормативно-правовим актом не закріплена форма прайс-листа та вимоги щодо його змісту, то не можна однозначно трактувати наданий Постачальником Прайс-лист як такий, що був складений виключно для Позивача. Зі змісту Прайс-листу лише вбачається, що в ньому зазначені ціни відповідно до умови поставки FCA POELDIJK, та ознаки того, що Прайс-лист відображає індивідуальну цінову пропозицію взагалі відсутні.

Вважаючи спірне рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Ухвалою судді від 12.12.2023 позовну заяву ТОВ «Дунайська імпортна компанія» було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме надання до суду належним чином (нотаріально) засвідчених перекладів на державну мову документів, доданих до позовної заяви, що складені іноземною мовою.

Ухвалою судді від 10.01.2024 було продовжено строк позивачу для усунення недоліків позовної заяви.

10.01.2024 до суду надійшла заява (вх.№1412/24) представника позивача Перескокової Є.В., про усунення недоліків позовної заяви з додатком належним чином засвідченого перекладу на українську мову Договору №2/19 від 01.03.2019.

Ухвалою судді від 15.01.2024, прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження по справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

30.01.2024 до суду надійшло клопотання (вх.№ЕС/4537/24) представника Львівської митниці Твердохліб І.М., яка керуючись ст.ст. 12, 262 КАС України, заперечує проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та просить суд постановити ухвалу, якою задовольнити заяву Львівської митниці про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.

30.01.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ЕС/4549/24) представника Львівської митниці Твердохліб І.М., в якому вказано, що відповідач вважає позов безпідставним та необґрунтованим .

У відзиві вказано, що посадові особи Львівської митниці перевірили всі документи, що подавались разом із митною декларацією, а також додатково надані документи і на підставі цього встановили невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Як вказано у відзиві, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості. На вимогу декларантом надіслано лише калькуляцію, прайс лист, висновок від 15.06.2023 № 20-25/06-2023, транзитну декларацію. Наданий висновок експерта від 15.06.2023 № 20-25/06-2023 містить аналіз зовнішнього ринку по продажу бананів без врахування витрат на доставку до митного кордону України, які повинні включатись до митної вартості. Таким чином даний висновок не підтверджує заявленого рівня митної вартості. Інших документів згідно вимоги не надано. При тому, сумніву митного органу не спростовано. Більше того, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням могли подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Отже, як стверджує відповідач, документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані ТзОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню

Враховуючи вищевикладене, Львівська митниця просить суд відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія».

30.01.2024 (вх.№ЕС/4523/24) від представника позивача до суду надійшло клопотання про компенсацію понесених позивачем судових витрат на підготовку нотаріально завіреного перекладу на українську мову іншомовних документів, поданих разом з позовом, а саме 5050,80 грн, шляхом стягнення таких витрат з відповідача

Ухвалою суду від 26.02.2024 відмовлено у задоволенні клопотання (вх.№ЕС/4537/24 від 30.01.2024) представника відповідача Твердохліб І.М., про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено таке.

21.03.2022 між позивачем ТОВ ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ (як покупцем) та компанією DASHTRADE B.V. (як постачальник) укладено контракт на поставку №22/22 пунктом 1.1. якого визначено, що постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар (далі Товар), зазначений в Замовленні Покупця та у виставлених на його підставі Інвойсах, що е невід`ємною частиною цього Контракту, в порядку та на умовах, обумовлених у Контракті.

Згідно з п.1.2. контракту на поставку №22/22 поставка Товару здійснюється партіями. Кількість кожної партії Товару узгоджується Сторонами і визначається в Замовленнях, наданих Покупцем на кожну партію Товару. Загальна кількість поставленого Товару складається 3 кількості, зазначеної в інвойсі по кожній парти Товару.

Пунктами 2.1 - 2.3 контракту на поставку №22/22 визначено, що загальна сума контракту складається із сум всіх Інвойсів, що будуть виставлені Постачальником на підставі Замовлень Покупця протягом усього строку дії цього контракту.

Покупець зобов`язаний оплатити вартість тільки тієї кількості Товару, яку він замовив відповідне до узгоджених Замовлень.

Ціна Товару вказується в інвойсах на оплату по кожній окремій партії Товару.

Відповідно до п.4.6 контракту на поставку №22/22 Товар поставляється окремими партіями на підставі і відповідно до Замовлень Покупця, які направляється Покупцем електронною поштою Постачальнику.

Згідно з п.4.7 контракту на поставку №22/22 замовлення має містити в собі такі відомості:

- умови поставки та порт / місце поставки;

- реквізити цього Контракту;

- номер і дата Замовлення;

- найменування Постачальника і Покупця;

- найменування Товару;

- кількість Товару;

- вага Товару.

Пунктом 4.8 контракту на поставку №22/22 визначено, що Постачальник розглядає Замовлення Покупця і виставляє Інвойс протягом 3 діб з моменту отримання Замовлення. Замовлення вважається отриманим Постачальником з моменту його відправки Покупцем по електронній пошті Постачальнику за реквізитами, вказаними у п.12.2. Контракту.

Виставлений за результатами розгляду Замовлення Інвойс слугує підтвердженням Замовлення і має бути направлений на електронну пошту Покупця протягом 5 діб з моменту отримання Замовлення від Покупця.

Інвойс, що містить розбіжності із Замовленням Покупця, вважається таким, що не підтверджує умови поставки, зазначені у такому Замовленні, а отже, позбавляє Постачальника права на отримания оплати за поставлений за таким Інвойсом Товар.

У червні 2023 року на підставі інвойсу № 223143 від 08.06.2023 компанією DASHTRADE B.V. поставлено позивачу партію товару (банан свіжий).

12.06.2023 уповноважена позивачем особа (ТОВ ОТОМАН) діючи в інтересах товариством з обмеженою відповідальністю ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ, звернулась до Львівської митниці, у зв`язку із імпортуванням та ввезенням на територію України товару (митна декларація № 23UA209170045997U2 від 12.06.2023.

Для підтвердження вказаних у митній декларації № 23UA209170045997U2 від 12.06.2023 відомостей, до митної декларації, зокрема, було надано, зокрема, нижченаведений перелік документів:

- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №223143 від 08.06.2023;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) № NL 66178 від 08.06.2023;

- сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №S203265873 від 08.06.2023;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №132 від 12.06.2023;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №22/22 від 21.03.2022;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 24.02.2023;

- доповнення до внутрішнього договору (контракту) №1 від 09.02.2022;

- договір про надання послуг митного брокера 11/06-20 від 11.06.2020;

- договір (контракт) про перевезення 2/19 від 01.03.2019;

- інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) -№10032595;

Львівською митницею декларанту була скерована вимога наступного змісту: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу декларантом надіслано: транзитну декларацію, прайс-лист.

Львівська митниця за результатами розгляду поданих документів своїм рішенням № UA209000/2023/900477/2 від 12.06.2023здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення.

Також, Львівська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/002016 від 12.06.2023.

Так, у рішенні № UA209000/2023/900477/2 від 12.06.2023 відповідачем було вказано таке:

Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне: - в 4.3 контракту №22/22від 21.03.2023 (далі Контракт) вказано, що умови поставки кожної партії товару вказується окремо в замовленні і в інвойсі на неї; -в п.4.6 - 4.7 Контракту зазначено, що товар поставляється окремими партіями на підставі і відповідно до замовлень покупця, в якій має бути вказано «умови поставки/місце поставки, реквізити контракту, номер і дата замовлення, найменування постачальника і покупця, найменування товару, кількість товару, вага товару»; - відповідно до п.4.8 Контракту інвойс, що містить розбіжності із Замовлення Покупця, вважається таким, що не підтверджує умови поставки, зазначені у такому Замовленні. Таке замовлення не надавалось до митного оформлення. - перевізником відповідно до ЦМР є ТРУБПЛАСТ, проте рахунок на транспортні послуги виданий ОСОБА_1 . Договір на перевезення вантажу не подавався до митного оформлення. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. .

Крім того, у рішення № UA209000/2023/900477/2 від 12.06.2023 відповідачем вказано таке: …відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ). з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували: МД №UA209170/2023/26176 від 03.04.2023; Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось..

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов до таких висновків.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно положень МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.

В той же час, суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на таке.

Так, щодо покликань відповідача на те, що позивачем до митного оформлення не було надано замовлення на товар згідно контракту №22/22, суд зазначає таке.

Як вже встановлено судом, відповідно до п.4.6 контракту на поставку №22/22 Товар поставляється окремими партіями на підставі і відповідно до Замовлень Покупця, які направляється Покупцем електронною поштою Постачальнику.

Згідно з п.4.7 контракту на поставку №22/22 замовлення має містити в собі такі відомості:

- умови поставки та порт / місце поставки;

- реквізити цього Контракту;

- номер і дата Замовлення;

- найменування Постачальника і Покупця;

- Найменування Товару;

- кількість Товару;

- вага Товару.

Пунктом 4.8 контракту на поставку №22/22 визначено, що Постачальник розглядає Замовлення Покупця і виставляє Інвойс протягом 3 діб з моменту отримання Замовлення. Замовлення вважається отриманим Постачальником з моменту його відправки Покупцем по електронній пошті Постачальнику за реквізитами, вказаними у п.12.2. Контракту.

Як стверджує позивач, замовлення не складаються у вигляді окремого документу, замовлення це текстове повідомлення, яке надсилається електронною поштою, в якому узгоджуються умови та номенклатура поставки, та за підсумками такого листування, відповідно до п. 4.8 Контракту, складається інвойс, який підтверджує замовлення та відображає усі необхідні дані стосовно певної поставки товару.

Так, до митного оформлення позивачем було надано рахунок-фактура (iнвойс) №223143 від 08.06.2023 наявність якого відповідно до умов контракту №22/22 є фактичним підтвердженням направлення у визначений вказаним контрактом спосіб відповідного замовлення.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України замовлення не є документом, що підтверджує митну вартість товарів.

Отже, суд відхиляє як необґрунтовані покликання відповідача як на підставу доля прийняття оскаржуваного рішення ненадання до митного оформлення замовлення на товар згідно контракту №22/22.

З аналогічних підстав суд відхиляє як необґрунтовані покликання відповідача як на підставу доля прийняття оскаржуваного рішення ненадання до митного оформлення замовлення на перевезення згідно контракту від 01.03.2019 року №2/19.

Щодо покликань відповідача на відсутність документів щодо договірних відносин з компанією ТРУБПЛАСТ , суд зазначає таке.

Так, судом встановлено, що до митного оформлення позивачем було, зокрема, надано договір № 2/19 від 01.03.2019 на перевезення внутрішніх та міжнародних вантажів автомобільним транспортом, що укладений між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ).

Судом встановлено, що п. 6.2.15 вказаного договору передбачено право фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 при його виконанні залучати третіх осіб.

Як стверджує позивач, перевізник залучив до перевезення на підставі п. 6.2.15 Договору перевезення третю особу Товариство з обмеженою відповідальністю «Трубпласт», код ЄДРПОУ 38665369.

Разом з цим судом встановлено, що договором № 2/19 від 01.03.2019 визначено, що позивач не має жодних зобов`язань перед третіми особами, що залучені перевізником, а має лише зобов`язання перед самим перевізником.

Протягом усього строку розгляду даної справи відповідачем не наведено обґрунтованих доводів щодо того, яким чином залученням перевізника позивача третіх особі для виконання договору № 2/19 від 01.03.2019 за вказаних умов мало вплив на митну вартість товару.

Так, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Львівською митницею при прийнятті оскаржуваного рішення не було надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Так, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

За встановлених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Відтак, наявність в оскаржуваному рішенні припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.

З огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Дунайська імпортна компанія є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір всього в розмірі 4294,40 грн, в саме: у розмірі 2147,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2860 від 07.12.2023 (т.1 а.с.19) та у розмірі 2147,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2861 від 07.12.2023 (т.1 а.с.20).

Враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з Львівської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю Дунайська імпортна компанія необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 4294,40 грн.

Як вже вказано судом 30.01.2024 року (вх.№ЕС/4523/24) від представника позивача до суду надійшло клопотання про компенсацію понесених позивачем судових витрат на підготовку нотаріально завіреного перекладу на українську мову іншомовних документів, поданих разом з позовом, а саме 5050,80 грн., шляхом стягнення таких витрат з відповідача.

Відповідно до ч.6 ст.137 КАС України, розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

Положеннями ч.7 ст. 137 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.8 ст.137 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем організовано здійснення перекладу документів з англійської мови та нідерландської мови.

Так, позивачем були понесені витрати у зв`язку із залученням перекладача у загальному розмірі 4294,40 грн.

Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що переклад документів замовлений позивачем вже під час розгляду справи в суді першої інстанції та наданий до суду з метою доведення своєї позиції, а понесені позивачем витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи.

Отже, суд вважає, що пов`язані з перекладом документів є судовими витратами у розумінні ст. 132 КАС України.

Таким чином, враховуючи надані позивачем докази понесення витрат на залучення перекладача, вимоги позивача в частині стягнення з Львівської митниці на користь позивача витрат, пов`язаних із залученням перекладача, у розмірі 5050,80 грн, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72, 77, 80, 134, 142, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900477/2 від 12.06.2023.

Визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/002016 від 12.06.2023.

Стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» суму сплаченого судового збору у розмірі 4294,40 грн.

Стягнути з Львівської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» судові витрати, пов`язані із залученням перекладача у розмірі 5050,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (68094, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 40017905);

Відповідач Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., 1, код ЄДРПОУ 43971343).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА