Ухвала

від 18.03.2024 по справі 460/2350/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви в частині

18 березня 2024 року м. Рівне№460/2350/24

Рівненський окружний адміністративний суд в особі судді Борискіна С.А., після одержання позовної заяви

ОСОБА_1 довійськової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , в якому просив:

-визнати незаконною та скасувати постанову ВЛК військової частини НОМЕР_2 , оформлену довідкою ВЛК від 01.09.2023 №8814 в частині встановлення ступеня тяжкості травми;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_2 змінити постанову ВЛК військової частини НОМЕР_2 , оформлену Довідкою ВЛК від 01.09.2023 №8814 в частині зазначення ступеня тяжкості травми в формулюванні: "Згідно наказу МОЗ України від 04.07.2007 №370 травма кваліфікується як тяжка";

-визнати незаконною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невключенні ОСОБА_1 в наказ про виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за період з 09.06.2023 по 18.12.2023, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування з приводу отриманого тяжкого поранення;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 включити в наказ про виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з 09.06.2023 по 18.12.2023, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування з приводу отриманого тяжкого поранення, з врахуванням вже здійснених виплат;

-визнати незаконною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_3 нарахувати тa виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік у розмiрi мiсячного грошового забезпечення;

-визнати незаконною бездіяльність вiйськової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невключенні ОСОБА_1 в наказ про виплату додаткової винагороди за січень 2024 року у розмiрi 20100,00 грн., у зв`язку з перебуванням в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 більше двох місяців через визнання обмежено придатним до військової служби внаслідок отриманого поранення, пов`язаного із захистом Батькiвщини;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 включити в наказ про виплату додаткової грошової винагороди за січень 2024 року у розмірі 20100,00 грн. на місяць у зв`язку з перебування в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 більше двох місяців через визнання обмежено придатним до військової служби внаслідок отриманого поранення, пов`язаного із захистом Батькiвщини.

Ухвалою суду від 06.03.2024 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позову шляхом подання до суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом в частині позовних вимог із обґрунтуванням поважності причин такого пропуску або ж доказів на підтвердження того, що строк звернення до суду позивачем не пропущено.

На виконання вимог вказаної ухвали суду, позивач надіслав клопотання про поновлення строку звернення до суду. Мотивуючи таке клопотання зазначав, що він призваний на військову службу під час мобілізації в 2023 році. Під час захисту Батьківщини, беручи безпосередню участь у бойових діях, позивач отримав поранення, внаслідок чого тривалий час перебував на лікуванні. Після закінчення лікування одразу повернувся до військової частини, місце дислокації якої знаходиться в зоні бойових дій, та продовжив виконання обов`язків військової служби. З урахуванням особливостей проходження військової служби та наявності воєнного стану, позивач був обмежений у вільних діях та у можливостях вчасно скористатися своїм правом на судовий захист порушених прав. З огляду на викладене, позивач вважав, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин, а тому просив поновити такий строк.

Розглянувши вказане клопотання про усунення недоліків, суд дійшов до наступних висновків.

Частиною 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

За правилами ч.1 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України).

Згідно з ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений ч.5 ст.122 КАС України.

При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесуальному праві сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює їхніх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналізуючи зміст ст.122 КАС України, очевидним є те, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту наведених правових норм також вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Іншими словами, для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв`язку з чим позивач має довести суду їхню наявність і непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип res judicata.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач, серед іншого, просить: визнати незаконною та скасувати постанову ВЛК військової частини НОМЕР_2 , оформлену довідкою ВЛК від 01.09.2023 №8814 в частині встановлення ступеня тяжкості, отриманої позивачем під час проходження військової служби, травми; зобов`язати військову частину НОМЕР_2 змінити постанову ВЛК військової частини НОМЕР_2 , оформлену Довідкою ВЛК від 01.09.2023 №8814 в частині зазначення ступеня тяжкості травми в формулюванні: "Згідно наказу МОЗ України від 04.07.2007 №370 травма кваліфікується як тяжка".

З даним адміністративним позовом до суду ОСОБА_2 звернувся 28.02.2024, а отже з пропуском місячного строку звернення в означеній частині позовних вимог.

Наведені у позові причини, а саме: зарахування 07.12.2023 на картковий рахунок позивача виплати у розмірі 149305,57 грн., жодним чином не підтверджують поважності пропуску строку звернення до суду з вимогами, що стосуються оскарження постанови ВЛК військової частини НОМЕР_2 , оформленої довідкою від 01.09.2023 №8814.

Перебування позивача на лікуванні в даному випадку не свідчить про наявність об`єктивних підстав, які б унеможливили здатність позивача звернутися до суду із цим позовом у відповідній частині вимог протягом встановленого законодавством строку.

Так, позивач зазначає про своє перебування на лікуванні та у відпустці для лікування, зокрема, у період з 02.09.2023 по 02.10.2023 (саме на підставі довідки ВЛК від 01.09.2023 №8814) та з 04.12.2023 по 18.12.2023. При цьому, доказів неможливості звернення до суду у місячний термін після закінчення такого лікування та відпустки, тобто у період з 03.10.2023 по 03.12.2023 та з 19.12.2023, позивачем не надано.

Сам по собі факт проходження ОСОБА_1 військової служби, на підтвердження чого останнім долучено його військовий квиток серії НОМЕР_4 , також не може бути достатньою підставою для поновлення процесуального строку.

Доказів безпосереднього перебування у зонах бойових дій, про що позивач зазначав у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, до матеріалів справи долучено не було.

Зважаючи на викладене, наведені позивачем у його клопотанні, причини пропуску строку звернення до суду з відповідними позовними вимогами не можуть вважатися поважними, адже вони не підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд наголошує, що в будь-якому випадку, досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку, причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування (постанова Верховного Суду від 02.12.2021 у справі № 640/20314/20).

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути підтверджені належним чином.

Проте, позивач, пропустивши строк звернення до суду, не наводить жодних причин пропуску строку звернення до суду, які були об`єктивно непереборними, не залежали від його волевиявлення чи пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно з п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1, 2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин наслідків пропуску строку звернення до суду без поважних причин, шляхом повернення позовної заяви у відповідній частині позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 169, 241, 256, 294, 295 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 у справі №460/2350/24 повернути позивачу в частині позовних вимог про: визнання незаконною та скасування постанови ВЛК військової частини НОМЕР_2 , оформленої довідкою ВЛК від 01.09.2023 №8814 в частині встановлення ступеня тяжкості травми; зобов`язання військової частини НОМЕР_2 змінити постанову ВЛК військової частини НОМЕР_2 , оформлену Довідкою ВЛК від 01.09.2023 №8814, в частині зазначення ступеня тяжкості травми в формулюванні: "Згідно наказу МОЗ України від 04.07.2007 №370 травма кваліфікується як тяжка".

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 18 березня 2024 року

Суддя С.А. Борискін