Рішення

від 14.03.2024 по справі 500/359/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/359/24

14 березня 2024 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якій просить:

визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про відмову в призначенні пенсії №192350002016 від 14.12.2023, яким відмовлено в призначенні пенсії ОСОБА_1 та скасувати його,

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Тернопільській області та Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 періоди роботи за 1986-1988, 1990, 1993, 1994-1999 рр. згідно акта перевірки №1900-1103-1/5703 від 20.11.2023 та довідки №649/1-1-17 виданої 26.09.2023 Вишнівецькою селищною радою.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13.12.2023 ОСОБА_1 звернувся Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області заявою про призначення йому пенсії по інвалідності.

Вказана заява позивача була розглянута Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області (за принципом екстериторіальності), рішенням якого №192350002016 від 14.12.2023 відмовлено в призначенні пенсії за відсутності необхідного стажу, страховий стаж позивача становить 9 років 2 місяці 13 днів.

До страхового стажу не зараховано періоди згідно довідки №649/1-1-17 від 26.09.2023, оскільки актом перевірки №1900-1103-1/5703 від 20.11.2023 встановленого у книгах обліку розрахунків по оплаті праці ім`я та по батькові (" ОСОБА_2 ", " ОСОБА_3 ") за 1986-1988, 1990, 1993, 1994-1999 рр. не відповідає паспортним даним.

Зауважує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області 17.12.2019 ОСОБА_1 була надана довідка про наявний страховий стаж, який склав 17 років.

Не погоджуючись з довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за №1900-0211-6/53447 від 15.12.2023 та рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії №192350002016 від 14.12.2023 позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 29.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статей 162-164 КАС України встановлено відповідачам 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

13.02.2024 до суду від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому вказано, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою встановленого зразка від 13.12.2023 про призначення пенсії по інвалідності та пакетом документів.

За принципом екстериторіальності, документи ОСОБА_1 про призначення пенсії розглядалися і, відповідно, рішення про відмову у призначенні пенсії від 14.12.2023 №192350002016 приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області

Згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії від 14.12.2023 №192350002016 вік заявника 64 роки 29 днів. Страховий стаж позивача становить 09 років 02 місяці 13 днів.

Згідно поданих документів до страхового стажу позивача не зараховано період роботи згідно довідки від 26.09.2023 №649/1-1-17, оскільки актом перевірки від 20.11.2023 №1900-1103-1/5703 встановлено, що у книгах обліку розрахунків по оплаті праці ім`я та по батькові (" ОСОБА_2 ", " ОСОБА_3 ") за 1986 - 1988, 1990, 1993, 1994-1999 не відповідає паспортним даним. Для зарахування періодів роботи, де прізвище, ім`я та по батькові в книгах обліку розрахунків по оплаті праці відповідає паспортним даним, необхідно долучити довідку згідно акту перевірки від 20.11.2023 №1900-1103-1/5703.

Згідно поданих документів право на. пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у ОСОБА_1 відсутнє, тому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

21.02.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області подано до суду додаткові пояснення, які суд розцінює, як відзив на позов, де вказано, що за результатом поданих 13.12.2023 позивачем документів про призначення пенсії, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області 14.12.2023 прийнято рішення №192350002016 про відмову у призначенні пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

На дату розгляду заяви позивача про призначення пенсії вік становив 64 роки 29 днів та страховий стаж - 09 років 02 місяці 13 днів.

За доданими документами до страхового (трудового) стажу позивача не зараховано період роботи згідно довідки від 26.09.2023 №649/1-1-17, оскільки актом перевірки від 20.11.2023 №1900-1103-1/5703 встановлено, що у книгах обліку розрахунків по оплаті праці ім`я та по батькові (" ОСОБА_2 ", " ОСОБА_3 ") за 1986-1988, 1990, 1993, 1994-1999 не збігається з ім`ям та по батькові за його паспортом громадянина України та приналежність цих документів даній особі у судовому порядку не встановлена.

Для зарахування періодів роботи, де прізвище, ім`я та по батькові в книгах обліку розрахунків по оплаті праці відповідає паспортним даним, не представлено також до органів Пенсійного фонду документів, що підтверджують виконання позивачем встановленого мінімуму трудової участі (загальна кількість вихододнів) в колгоспі ім. Крупської (КСП "Промінь"), (акт перевірки Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 20.11.2023 №1900-1103-1/5703).

Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1058 страховий стаж з 01.01.1999 позивачу зараховано згідно даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Згідно поданих документів право на пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у ОСОБА_1 відсутнє, тому дії органів Пенсійного фонду щодо відмови у призначенні пенсії позивачу є правомірними та такими, що відповідають чинному законодавству України.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням строку перебування головуючого судді у відпустці, в порядку черговості.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

13.12.2023 позивач ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло рішення №192350002016 від 14.12.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком.

Вік заявника - 64 роки 29 днів.

Страховий стаж особи 9 років 2 місяці 13 днів.

За доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано період згідно довідки №649/1-1-17 від 26.09.2023, оскільки актом перевірки №1900-1103-1/5703 від 20.11.2023 встановлено, що у книгах обліку розрахунків по оплаті праці ім`я та по батькові (" ОСОБА_2 ", " ОСОБА_3 ") за 1986 - 1988, 1990, 1993, 1994-1999 не відповідає паспортним даним. Для зарахування періодів роботи, де прізвище, ім`я та по батькові в книгах обліку розрахунків по оплаті праці відповідає паспортним даним, необхідно долучити довідку згідно акту перевірки №1900-1103-1/5703 від 20.11.2023.

Вважаючи, що вищевказане рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії №192350002016 від 14.12.2023 необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки порушує права позивача на соціальний захист, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". (далі - Закон №1058-ІV).

Відповідно до частини першої статті 30 Закону №1058-ІV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Згідно з абзацом 28 частини першої статті 32 Закону №1058-ІV особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Згідно з абзацами 2-13 частини першої статті 26 Закону №1058-ІV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу : з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не. менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; зі січня 2026. року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Відповідно до абзаців 1-12 частини другої статті 26 Закону №1058-ІV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

Згідно з абзацами 1-11 частини третьої статті 26 Закону №1058-ІV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності , страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як слідує з матеріалів справи позивач неодноразово звертався до органу Пенсійного фонду України.

Так Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області 24.12.2019 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була надана довідка про наявний страховий стаж за №490, в якій зазначено дату звернення 17.12.2019, наявний страховий стаж, за наявності не менше як 15 років 17, не працює з 09.12.2005, дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату 15.11.2024, на обліку в органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.

13.12.2023 ОСОБА_1 звернувся Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області заявою про призначення пенсії по інвалідності.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №250599 від 13.09.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено другу групу інвалідності загального захворювання довічно.

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яке 14.12.2023 прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії №192350002016 у зв`язку із відсутністю у позивача необхідного страхового стажу.

Як видно зі змісту спірного рішення на день подання заяви про призначення пенсії вік позивача становить 64 роки 29 днів.

Страховий стаж 9 років 2 місяці 13 днів.

За доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано період згідно довідки №649/1-1-17 від 26.09.2023, оскільки актом перевірки №1900-1103-1/5703 від 20.11.2023 встановлено, що у книгах обліку розрахунків по оплаті праці ім`я та по батькові (" ОСОБА_2 ", " ОСОБА_3 ") за 1986 - 1988, 1990, 1993, 1994-1999 не відповідає паспортним даним. Для зарахування періодів роботи, де прізвище, ім`я та по батькові в книгах обліку розрахунків по оплаті праці відповідає паспортним даним, необхідно долучити довідку згідно акту перевірки №1900-1103-1/5703 від 20.11.2023.

Страховий стаж з 01.01.1999 зараховано згідно даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), а саме, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За змістом положень статті 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці орган Пенсійного фонду вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , від 07.07.1978 ОСОБА_1 (рос. ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 :

запис №5 - 21.06.1985 прийнятий на роботу в колгосп імені Крупської різноробочим (наказ №6 від 03.06.1985)

запис №6 - 30.01.2000 звільнений з членів колгоспу "Горинь" в зв`язку з реформуванням господарства згідно Указу Президента (наказ №1 від 30.01.2000)

запис №7 - 01.03.2000 - переведений на роботу в ТОВ "Золотий колос" с. Киханівці Збаразького району в зв`язку з реформуванням ксп п.5 ст.36 КЗпП України (наказ № 2а від 01.03.2000)

запис №8 17.05.2002 звільнений з роботи по згоді сторін по п.1 ст.36 КЗпП України (наказ №14 від 17.05.2002)

Також, у даній трудовій книжці за період з 1985 по 1999 роки вказані вихододні.

У довідці від 26.09.2023 за №649/1-1-17 виданою ОСОБА_1 Вишнівецькою селищною радою вказано, що позивач перебував членом колгоспу ім. "Крупської", "Горинь" з 21.06.1985 по 30.01.2000, що підтверджується відомостями про кількість вироблених трудоднів (людиноднів), трудову участь в колгоспному виробництві. Дана довідка видана на підставі книг обліку розрахунків по оплаті праці за 1985, 1986, 1987, 1988, 1989, 1990, 1991, 1992, 1993, 1994, 1995, 1996, 1997, 1998, 1999, 2000 рр.

Актом перевірки від 20.11.2023 №1900-1103-1/5703 встановлено, що у книгах обліку розрахунків по оплаті праці ім`я та по батькові позивача (" ОСОБА_2 ", " ОСОБА_3 ") за 1986 - 1988, 1990, 1993, 1994-1999 не відповідає паспортним даним, що стало підставою для незарахування спірного періоду роботи до страхового стажу.

Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Відповідачі не надали суду доказів того, що в трудовій книжці позивача містяться неправильні чи неточні записи за періоди роботи.

В постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (провадження №К/9901/110/17) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист.

Отже, з вищенаведеного слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Тому суд критично оцінює твердження про те, що у книгах обліку розрахунків по оплаті праці ім`я та по батькові позивача (" ОСОБА_2 ", " ОСОБА_3 ") за 1986 - 1988, 1990, 1993, 1994-1999 не відповідає паспортним даним згідно акту перевірки від 20.11.2023 №1900-1103-1/5703 у зв`язку з чим спірний період не зарахований до страхового стажу.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи довідки про наявний страховий стаж.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправно не зарахувало спірний період роботи позивача до загального страхового стажу, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №192350002016 від 14.12.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.

Тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також враховуючи те, що при розрахунку страхового стажу позивача не бралися до уваги вказані записи трудової книжки, суд приходить до висновку, що з метою належного та ефективного відновлення порушеного права позивача, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, як відповідний територіальний орган Пенсійного фонду до якого позивач звернувся із заявою від 13.12.2023, зарахувати до загального страхового стажу період роботи за 1986-1988, 1990, 1993, 1994-1999 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.07.1978 в установленому законом порядку.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідачі суду не надали.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Згідно пункту 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 № НОМЕР_2 від 14.12.2023.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи за 1986-1988, 1990, 1993, 1994-1999 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.07.1978 в установленому законом порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 14 березня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 );

відповідачі:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільська область, Тернопільський район, 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).

- Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ: 13814885).

Головуючий суддяМартиць О.І.