Рішення

від 18.03.2024 по справі 726/372/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 р. м. Чернівці Справа № 726/372/23

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці про визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

I. РУХ СПРАВИ

1.1. У лютому 2023 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Садгірського районного суду м. Чернівці з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці (далі відповідач або КЕВ м. Чернівці), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:

- визнати за ОСОБА_1 права на приватизацію квартири АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.12.2022 щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 та вжити усіх визначених законодавством України заходів для передачі зазначеної квартири у його приватну власність.

1.2. Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 16 травня 2023 року позов задоволено частково.

1.3. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 11.07.2023 року рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 16 травня 2023 року скасовано; провадження у справі закрито.

1.4. Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 17.07.2023 року справу №726/372/23 за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці, третя особа - Міністерство оборони України, про визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити певні дії, передано для продовження розгляду до Чернівецького окружного адміністративного суду.

1.5. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративну справу № 726/372/23 передано для розгляду судді Чернівецького окружного адміністративного суду Анісімову О.В.

1.6. Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду Анісімова О.В. від 20.07.2023 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

2.1. Згідно поданої до суду позовної заяви, письмових пояснень та доданих до них матеріалів, позиція позивача обґрунтовується наступним.

2.2. Так представник позивача зазначає, що 05.08.1982 року розпочав службу у Збройних силах СССР, а в подальшому у Збройних силах України. У 1992 році позивач взятий на загальну чергу осіб, потребуючих поліпшення житлових умов, у контрольному списку черговиків Чернівецького гарнізону, а з 26.10.2010 на позачергову чергу. 03.03.2009 року житлова комісія Чернівецького гарнізону вирішила закріпити жиле приміщення АДРЕСА_2 за позивачем та членами його сім`ї.

2.3. Після закріплення вказаної квартири за позивачем, останній разом зі своєю сім`єю заселився у вказану квартиру, оскільки іншого житла вони не мали. 23.03.2009 року позивач був звільнений з військової служби в запас, за станом здоров`я та 22.06.2012 року житлова комісія Чернівецького обласного військового комісаріату постановила внести зміни у склад сім`ї позивача, включивши його з дружиною та двох їхніх малолітніх дітей, а з 22.06.2012 року трьох малолітніх дітей до списку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов та мають право на позачергове отримання житла за рахунок Міністерства оборони України.

2.4. 15.06.2010 року комісія з представників місцевої влади, санітарно-епідемічної станції, архітектора, місцевого управління МНС склали акт про те, що вказане приміщення можливо використовувати як квартиру.

2.5. 27.10.2011 року рішенням 14 сесії 6 скликання Чернівецької міської ради №329, міська рада надала згоду на прийняття вказаної будівлі у комунальну власність територіальної громади м. Чернівці.

2.6. 30.01.2012 року за замовленням позивача було проведено будівельно-експертне дослідження за №1199, згідно якого ринкова вартість спірної квартири станом на 29.01.2012 року становила 404662 грн.; вартість проведеної позивачем реконструкції становить 541302 грн. Тобто вартість реконструкції перевищують її ринкову вартість.

2.7. 24.12.2013 року інспекція ДАБК у Чернівецькій області зареєструвала декларацію №ЧВ 142133581520 про готовність об`єкта (реконструкцію під триквартирний житловий будинок нежитлового приміщення медичної частини військового містечка № НОМЕР_1 по АДРЕСА_3 ) до експлуатації.

2.8. 16.07.2015 року житлова комісія Чернівецького обласного військового комісаріату (протокол №4) вирішила порушити клопотання на начальника КЕВ м. Чернівці, щодо вирішення питання в наданні позивачу ордеру на переобладнане жиле приміщення і житлового будинку по АДРЕСА_3 .

2.9. 05.10.2015 року відповідач видав позивачу ордер №30 на заселення його, разом із сім`єю у вказане житлове приміщення.

2.10. Позивач упродовж багатьох років неодноразово звертався до відповідача та інших органів з проханням приватизації вищевказаної квартири, однак його питання так і не було вирішене. Зокрема, 02.12.2022 року позивач звернувся до відповідача з заявою про приватизації вказаної квартири.

2.11. Листами №576/2196 від 08.12.2022 року та №576/47 від 09.01.2023 року відповідач відмовив у прохані позивача щодо приватизації. Відмову у приватизації відповідача пояснив тим, що він не отримав дозволу на зміну призначення вказаної будівлі медпункту, тому не були подані документи на реєстрацію вказаної будівлі. Також відповідач вказав, що у 2016 році Міністерство оборони України надавало дозвіл лише на тимчасове проживання в будівлі медпункту, без права подальшого заселення, у зв`язку з чим відмовило у зміні коду будівлі.

2.12. Представник позивача наголошує, що позивач має право на приватизацію вищевказаної квартири, яка набула статусу житла внаслідок реконструкції, проведеної відповідно до чинного законодавства України, за рахунок коштів позивача в сумі 541302 грн.

2.13. Також стверджує, що при реконструкції і заселенні у спірну квартиру позивач діяв виключно у межах Закону та отримав усі дозвільні документи, які наявні в матеріалах справи. При цьому, у жодному із дозвільних документів, від доручення №356 від 29.12.2005 року на переобладнання будівлі медичної частини під житло, до ордеру №30 від 05.10.2015 року, не вказувалось, що житло надається позивачу тимчасово.

2.14. 03.03.2009 року житлова комісія Чернівецького гарнізону закріпила спірне житло за позивачем та членами його сім`ї, погодила введення його в експлуатацію та визнало право власності на дане житлове приміщення за позивачем. Якщо б позивач знав, що спірна квартира не буде передана йому у власність - він би не здійснював її реконструкцію у продовж багатьох років за власні кошти у сумі 541302 грн. Тому доводи відповідача про те, що спірна квартира надавалось позивачу тимчасово є - безпідставними.

2.15. Звертає увагу, що майже 12 років тому рішенням 14 сесії 6 скликання Чернівецької міської ради №329 від 27.10.2011 року, міська рада надала згоду на прийняття спірної квартири у комунальну власність територіальної громади м. Чернівці. Натомість відповідач не звертався до Міністерства оборони України з клопотанням про передачу спірної квартири у комунальну власність Чернівецької міської ради.

2.16. Відповідно до п.6 та п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку вилучення військового майна Збройних Сил» №1282 від 29.08.2002 року існує правовий механізм для реалізації позивачем права на приватизацію спірної квартири. Для цього, необхідно щоб відповідач звернувся з клопотанням до Міністерства оборони України про передачу спірної квартири у комунальну власність Чернівецької міської ради, яка у подальшому могла би оформити за позивачем право власності. Разом з тим, бездіяльність відповідача на завершальному етапі, позбавила позивача можливості оформити за собою право власності на спірне житло.

2.17. Враховуючи те, що держава дозволила реконструкцію вказаного нежитлового приміщення медпункту під житло, позивач розробив робочий проект, погодив його з контролюючими органами, провів реконструкцію за власні кошти в сумі 541302 грн., об`єкт реконструкції прийнятий ІДАБК в експлуатацію, позивач отримав ордер на вселення, підключив усі комунікації (світло, газ, воду), то відмова відповідача у приватизації порушує принципи «належного урядування» та «юридичної визначеності», а також право позивача, визначеного ст. 8 та ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Позиція відповідача

2.18. До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

2.19. Так, представник відповідача зазначає, що право власності на земельну ділянку військового містечка в цілому оформлено, земельна ділянка на якій розміщена будівля для тимчасового проживання медпункт не відокремлена. Площа земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 складає 13,0555 га. ( Б № 037683 від 01.03.1980 р Чернівецької КЕЧ району, кадастровий номер 7310136900:49:002:1026 на 13,0555 га, речові права №1649733873101 від 18.09.2018 року. Таким чином, будівля медпункту за генеральним планом №1 військового містечка № НОМЕР_1 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 перебуває у державній власності, власником якого є держава в особі Міністерства оборони України.

2.20. У свою чергу, Квартирно-експлуатаційний відділ м.Чернівці на законних підставах володіє спірним державним нерухомим майном - є його балансоутримувачем і має стосовно нього певний обсяг повноважень, передбачених в Положенні Квартирно-експлуатаційний відділ м.Чернівці, затверджене наказом командувача Сил логістики Збройних Сил України від 30.06.2022 року №254.

2.21. Згідно листа Західного ГКЕУ від 13.09.2016 року вих. № 303/23/1/3868/1692 вбачається, що Міністром оборони України прийняте рішення від 19.04.2016 №7554/з щодо надання дозволу мешканцям будівлі медпункту №20/1 для тимчасового проживання без права подальшого заселення.

2.22. З аналізу вищевказаного вбачається, що дозвіл ОСОБА_1 наданий для тимчасового проживання, до отримання житла в постійне користування, згідно черговості. Оскільки будівля медпункту №20/1 надана для тимчасового проживання ОСОБА_1 , та членів його сім`ї до отримання житла в постійне користування, згідно черговості, а тому займане позивачем приміщення не підлягає приватизації відповідно до норм законодавства.

2.23. Також зазначає, що майор запасу ОСОБА_1 перебуває на обліку осіб, які погребують покращення житлових умов в Чернівецькому гарнізоні при об`єднаній житловій комісії Чернівецького ОІЦК та СП з 01.08.1992 року в загальній черзі за №3; з 22.06.2012 року в списках першочергової черги за №52; в списках позачергової черги з 26.01.2010 року за №67 складом сім`ї 5 осіб, а саме: дружина ОСОБА_2 , донька ОСОБА_3 , донька ОСОБА_4 , донька ОСОБА_5 .

2.24. Окрім того, законодавцем визначена процедура здійснення передачі державного житлового фонду у власність громадян. Вказана процедура здійснюється лише визначеними на те органами, і лише вони визначають: чи має громадянин право на приватизацію.

2.25. Оскільки будівля медпункту за генеральним планом №1 військового містечка № НОМЕР_1 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 перебуває у державній власності, власником якого є держава в особі Міністерства оборони України та знаходиться на праві господарською відання Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці, суд в даному випадку не наділений повноваженнями на прийняття рішення про приватизацію.

ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. Дослідженням матеріалів справи та згідно аргументів сторін, судом встановлено, що 05.08.1982 року ОСОБА_1 розпочав службу у Збройних силах СССР, а в подальшому у Збройних силах України, що підтверджується витягом із особової справи.

3.2. 01.08.1992 року ОСОБА_1 був взятий на загальну чергу осіб, потребуючих поліпшення житлових умов, у контрольному списку черговиків Чернівецького гарнізону, а з 26.10.2010 року на позачергову чергу.

3.3. 29.12.2005 року, начальник Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці надав ОСОБА_1 доручення за № 356 щодо виконання всіх дій необхідних для переобладнання будівлі №1 - медичної частини військового містечка № НОМЕР_1 , по АДРЕСА_4 , яка перебуває на балансі відповідача, для переобладнання її під житло безквартирним військовослужбовцям Чернівецького гарнізону.

3.4. 14.02.2006 року рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради №97/2 вказаній нежитловій будівлі № 1 (медична частина військового містечка № НОМЕР_1 ) присвоєно окрему поштову адресу АДРЕСА_3 (колишня АДРЕСА_4 ). У подальшому, АДРЕСА_3 перейменовано на вул. Гетьмана Дорошенка.

3.5. 21.02.2006 року начальник Західного територіального КЕУ звернувся до міського голови м. Чернівці із листом про можливість переобладнання зазначеної нежитлової будівлі під житлову будівлю для сімей безквартирних військовослужбовців Чернівецького гарнізону.

3.6. 17.03.2006 року КЕВ м. Чернівці звернувся до Чернівецького гарнізону з листом № 546, у якому наголошено, що у відповідності до листа начальника Західного територіального КЕУ за №503/25/2/116/470 від 21.02.2006 року будівлю № 1 - медичну частину військового містечка № НОМЕР_1 по АДРЕСА_5 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , можна переобладнати під житло. Також, у листі зазначено прохання про видачу розпорядження житловій комісії закріпити за ОСОБА_1 та ще одним військовослужбовцем вказаного нежитлового приміщення для переобладнання під житло.

3.7. 27.03.2006 року житлова комісія Чернівецького обласного військового комісаріату постановила закріпити за ОСОБА_1 вказану нежитлову будівлю для переобладнання під житло за власні кошти.

3.8. 12.09.2006 року рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради №370/9 Чернівецькому КЕВ надано дозвіл на реконструкцію нежилого приміщення медичної частини військового містечка № НОМЕР_1 площею 387,0 кв.м. на АДРЕСА_3 , який перебуває на його балансі, під триквартирний житловий будинок.

3.9. 16.10.2006 року житлова комісія Чернівецького гарнізону постановила клопотати про переобладнання вказаної нежитлової будівлі під житло за власні кошти ОСОБА_1 .

3.10. У 2006 році за замовленням і кошти ОСОБА_1 був виготовлений робочий проект на переобладнання вказаного нежитлового приміщення під триквартирний житловий будинок.

3.11. 31.07.2007 року, наказом №72 начальника КЕВ м. Чернівці, було затверджено вказану проектну документацію на реконструкцію нежитлової будівлі під триквартирний житловий будинок.

3.12. 03.08.2007 року вказаний робочий проект погоджений начальником архітектурно- планувального відділу Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, що підтверджується печаткою і підписами на його титульному аркуші.

3.13. 07.08.2007 року інспекція ДАБК видала дозвіл №263 на виконання будівельних робіт з реконструкції з переобладнанням під триквартирний житловий будинок нежитлового приміщення медичної частини військового містечка № НОМЕР_1 по АДРЕСА_3 .

3.14. Також за замовленням ОСОБА_1 була виготовлена інвентаризаційна справа на квартиру АДРЕСА_6 та підключено її до комунальних мереж (світло, газ, вода), про що свідчать договори, укладені із відповідними постачальниками.

3.15. 03.03.2009 року житлова комісія Чернівецького гарнізону розглянувши вищевказані документи, беручи до уваги те, що ОСОБА_1 за власні кошти здійснив реконструкцію будівлі, вирішила закріпити жиле приміщення АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 та членами його сім`ї.

3.16. 23.03.2009 року ОСОБА_1 був звільнений з військової служби в запас, за станом здоров`я, його стаж військової служби становить 26 років 9 місяців.

3.17. 28.05.2010 року та 22.06.2012 року житлова комісія Чернівецького обласного військового комісаріату постановила внести зміни у склад сім`ї позивача, включивши з 28.05.2010 його з дружиною та двох їхніх малолітніх дітей, а з 22.06.2012 трьох малолітніх дітей до списку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов та мають право на позачергове отримання житла за рахунок Міністерства оборони України.

3.18. 15.06.2010 року було складено акт про те, що вказане приміщення можливо використовувати як окрему двокімнатну квартиру площею 104,0 кв.м, а 27.10.2011 року рішенням 14 сесії 6 скликання Чернівецької міської ради №329 надано згоду на прийняття вказаної будівлі у комунальну власність територіальної громади м. Чернівці. Однак з 2012 року КЕВ м. Чернівці не вчинив будь-яких дій по реєстрації вказаного об`єкта нерухомості та передачі його до комунальної власності.

3.19. 30.01.2012 року за замовленням ОСОБА_1 було проведено будівельно-експертне дослідження за №1199, згідно якого ринкова вартість спірної квартири станом на 29.01.2012 року становила 404662 грн.; вартість проведеної позивачем реконструкції становить 541302 грн.

3.20. 24.12.2013 року інспекція ДАБК у Чернівецькій області зареєструвала декларацію №ЧВ 142133581520 про готовність об`єкта (реконструкцію під триквартирний житловий будинок нежитлового приміщення медичної частини військового містечка № НОМЕР_1 по АДРЕСА_3 ) до експлуатації.

3.21. 16.07.2015 року житлова комісія Чернівецького обласного військового комісаріату вирішила порушити клопотання на начальника КЕВ м. Чернівці, щодо вирішення питання в наданні ОСОБА_1 ордеру на переобладнане жиле приміщення №3 житлового будинку по АДРЕСА_3 .

3.22. 05.10.2015 року КЕВ м. Чернівці видав ОСОБА_1 ордер №30 на право зайняття ним та членами його сім`ї кімнати АДРЕСА_7 .

3.23. 02.12.2022 року ОСОБА_1 звернувся до КЕВ м. Чернівці з заявою про приватизацію вищевказаної квартири.

3.24. Листами №576/2196 від 08.12.2022 року, №576/2197 від 08.12.2022 року та №576/47 від 09.01.2023 року КЕВ м. Чернівці відмовлено ОСОБА_1 у приватизації, оскільки КЕВ м. Чернівці не отримано дозволу на зміну призначення вказаної будівлі медпункту за ГП №1 військового містечка № НОМЕР_1 по АДРЕСА_8 , тому документи не були подані до реєстраційної служби на реєстрацію даної будівлі. Також у листах наголошено, що при зверненні КЕВ м. Чернівці до Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління та Головного квартирно-експлуатаційного управління ЗС України стосовно надання статуту житлового будинку будівлі медпункт за ГП №1 військового містечка № НОМЕР_1 по АДРЕСА_3 , було доведено рішення Міністра оборони України від 19.04.2016 року №7554/з щодо надання мешканцям медпункту (буд. За ГП №1 в/м №20) дозволу лише на тимчасове проживання без права на подальше заселення.

3.25. Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень судом також встановлено, що на підставі рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 18.06.2009 року у справі №2-379/2009, за КЕВ м. Чернівці було визнано право власності (державної) на квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_9 . Право власності було зареєстровано 24.09.2009 року, як це вбачається із копії витягу № 315144720 та 315145867 від 15.11.2022 року.

ІV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

4.1. Частинами 3, 5 статті 9 Житлового кодексу України (далі - ЖК України (Назва Кодексу в редакції Закону № 2215-IX від 21.04.2022 року) визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

4.2. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 року №2011-XII (далі Закон №2011-XII), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

4.3. Відповідно до статті 12 Закону №2011-XII держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК Української РСР та іншими нормативно-правовими актами, , в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом із ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

4.4. Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання, визначено Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року №2482-XII (далі Закон №2482-XII) який передбачає, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

4.5. Згідно частин 1, 2 статті 1 Закону №2482-XII приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

4.6. Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону №2482-XII до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

4.7. Частиною 5 статті 5 Закону №2482-XII передбачено, що кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

4.8. Частиною 1 статті 8 Закону №2482-XII визначено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

4.9. Згідно частини 10 статті 8 Закону №2482-XII органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом

4.10. Правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном визначено Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» від 21.09.1999 року №1075-XIV (далі Закон №1075-XIV).

4.11. Відповідно до статті 1 Закону №1075-XIV військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

4.12. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року №1282 затверджено Порядок вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України (далі - Порядок №1282), який визначає процедуру вилучення військового майна з оперативного управління військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил (далі - військові частини), та його безоплатної передачі до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном (далі - органи, уповноважені управляти державним майном), самоврядним установам і організаціям, які провадять свою діяльність в інтересах національної безпеки і оборони (далі - самоврядні установи і організації), та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність.

4.13. Пунктом 2 Порядку №1282 визначено такі поняття:

- військове майно - державне майно, закріплене на праві оперативного управління за військовими частинами, до якого належать військові містечка, будинки, споруди цілісні майнові комплекси, об`єкт соціальної інфраструктури, нежитлові приміщення, об`єкти незавершеного будівництва та інше нерухоме майно), передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо;

- військове містечко - майновий комплекс будівель, споруд, іншого нерухомого військового майна разом із житловим фондом, об`єктами соціально та інженерної інфраструктури, які використовуються для його обслуговування, розміщений на відокремленій земельній ділянці, яка належить до категорії земель оборони;

- вилучення військового майна з оперативного управління військових частин - прийняття Міноборони рішення про вилучення майна з оперативного управління військових частин з метою безоплатної передачі його до сфер управління органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність.

4.14. Згідно пункту 2-1 Порядку №1282 об`єктами передачі згідно з цим Порядком є: 1) військові містечка, що вивільняються в процесі реформування Збройних Сил і не плануються до використання за цільовим призначенням; 2) нерухоме майно (будівлі, споруди, об`єкти незавершеного будівництва, приміщення, інше нерухоме майно); 3) інше окреме індивідуально визначене (рухоме) майно; 4) житловий фонд, інші об`єкти соціальної та інженерної інфраструктури, що перебувають в оперативному управлінні військових частин і передаються не у складі майнових комплексів.

4.15. Згідно з пунктом 4 Порядку №1282 передача військового майна органам, уповноваженим управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність проводиться за рішенням: 1) Кабінету Міністрів України - щодо об`єктів, визначених у підпунктах 1 і 2 пункту 2-1 цього Порядку; 2) Міноборони - щодо об`єктів, визначених у підпунктах 3 і 4 пункту 2-1 цього Порядку.

4.16. При цьому, як визначено пунктом 6 Порядку №1282 ініціювати передачу військового майна можуть Міноборони, органи, уповноважені управляти державним майном, самоврядні установи і організації, органи місцевого самоврядування.

4.17. Як визначено пунктом 8 Порядку №1282 пропозиції щодо передачі військового майна за рішенням Міноборони після отримання його згоди погоджуються ініціатором передачі з відповідними органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними установами і організаціями або відповідними органами місцевого самоврядування, Мінекономіки, Мінфіном, Фондом державного майна, Держкомстатом і подаються Міноборони.

4.18. Пунктом 4 наказу Міністра оборони України від 03 січня 1993 року №1 «Про приватизацію житлового фонду військовослужбовцями та іншими особами, які проживають у будинках Міністерства оборони України» передбачено, що обов`язки органів, які здійснюють приватизацію житлового фонду Міністерства оборони України, покладені на квартирно-експлуатаційні частини районів, на обліку яких перебувають квартири (будинки).

Право особи на передачу у приватну власність житла органами приватизації може бути обмежено тільки на підставах, встановлених законом.

4.19. У свою чергу, суд також зазначає, що відповідно до Законів України «Про приватизацію державного житлового фонду», «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», Положення про Міністерство з питань житлово-комунального господарства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року № 717, та з метою приведення у відповідність до законодавства власних нормативно-правових актів, наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року №396 затверджено Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян (далі Положення №396), яке встановлює процедуру передачі квартир у приватну власність громадян та зразки документів, які оформляються згідно з процедурою, визначеною цим Положення, в тому числі й рішення органу приватизації.

4.20. Так, згідно пункту 4 Положення №396 передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника.

4.21. Приватизація квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд (далі - орган приватизації) (пункт 13 Положення №396).

4.22. Пунктами 16-18 Положення №396 також передбачено, що передача квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках кімнат у комунальних квартирах у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» оформляється свідоцтвом про право власності, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Зразок бланка заяви наведено у додатку 2.

Громадянин подає до органів приватизації такі документи: заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним; копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо); довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі; технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок; копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку; документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності); заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

4.23. Відповідно до пункту 20 Положення №396 орган приватизації приймає рішення про передачу квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян. На підставі вказаного рішення орган приватизації видає свідоцтво про право власності та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності.

4.24. Таким чином, Закон №2482-XII і вказане Положення №396 встановлюють порядок передачі квартир у приватну власність, згідно з яким наймач та члени його сім`ї повинні звернутися до органу приватизації з відповідною заявою, орган приватизації зобов`язаний в місячний термін з дня одержання заяви прийняти рішення про передачу житла у власність, після чого оформити відповідне свідоцтво.

4.25. Отже, з аналізу вказаних норм матеріального права можна дійти висновку, що приватизація державного житлового фонду це відчуження квартир (будинків) спрямована на створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі.

4.26. При цьому, відмова у приватизації займаного житлового приміщення можлива виключно за умов, коли таке майно не підлягає приватизації за законом.

V. ПОЗИЦІЯ СУДУ

5.1. Суд зазначає, що звернення позивачем до суду з даним позовом обумовлено метою приватизації квартири АДРЕСА_1 . Відтак, представник позивача просить суд визнати за ОСОБА_1 права на приватизацію квартири АДРЕСА_1 .

5.2. Однак, обрання такого способу захисту не узгоджується із положеннями статей 5 та 245 КАС України щодо способів захисту порушених прав та повноваження суду при вирішенні справи в рамках адміністративного судочинства.

5.3. Поряд з цим, доводи представника позивача, які наведені у заявах по суті справи, полягають у незгоді з відмовою КЕВ м. Чернівці у приватизації ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 . Відтак, саме таким діям відповідача суд надасть оцінку на предмет відповідності вимогам чинним нормативно-правовим актам, через призму верховенства права та критеріїв законності рішення, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які наведені у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

5.4. Судом у цій справі встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до КЕВ м. Чернівці з заявою про приватизацію вищевказаної квартири. Однак, листами №576/2196 від 08.12.2022 року, №576/2197 від 08.12.2022 року та №576/47 від 09.01.2023 року КЕВ м. Чернівці відмовлено ОСОБА_1 у приватизації, оскільки КЕВ м. Чернівці не отримано дозволу на зміну призначення вказаної будівлі медпункту за ГП №1 військового містечка № НОМЕР_1 по АДРЕСА_8 , тому документи не були подані до реєстраційної служби на реєстрацію даної будівлі. Також у листах наголошено, що при зверненні КЕВ м. Чернівці до Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління та Головного квартирно-експлуатаційного управління ЗС України стосовно надання статуту житлового будинку будівлі медпункт за ГП №1 військового містечка № НОМЕР_1 по АДРЕСА_3 , було доведено рішення Міністра оборони України від 19.04.2016 року №7554/з щодо надання мешканцям медпункту (буд. за ГП №1 в/м №20) дозволу лише на тимчасове проживання без права на подальше заселення.

5.5. Оцінюючи доводи сторін, суд вважає, що аналіз наведених судом норм законодавства дає підстави висновувати про те, що саме на квартирно-експлуатаційні відділи Міністерства оборони України покладені обов`язки органів, які здійснюють приватизацію житлового фонду Міністерства оборони України.

5.6. Відтак, згідно положень Закону №2482-XII, Наказу Міністра оборони України від 03.01.1993 року №1, Положення №396, КЕВ м. Чернівці уповноважений розглядати заяви ОСОБА_1 про приватизацію квартири АДРЕСА_1 .

5.7. Суд звертає увагу, що КЕВ м. Чернівці здійснює свою діяльність як суб`єкт владних повноважень, а отже його діяльність має характеризуватись певною послідовністю та передбачуваністю, що зокрема слідує з принципу належного урядування.

5.8. При цьому суд нагадує, що зміст принципу належного урядування передбачає, що державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права; потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків; ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися коштом осіб, яких вони стосуються (Рішення ЄСПЛ у Справі Рисовський проти України (заява № 29979/04), прийняте 20.10.2011 року (набуло статусу остаточного 20.01.2012 року).

5.9. Обраний відповідачем підхід у розгляді заяви ОСОБА_1 суперечить принципу належного урядування та в цілому верховенства права, однієї з чеснот якого є послідовність та прогнозованість, адже КЕВ м. Чернівці, який виступає органом приватизації у даному випадку, фактично констатує про свою бездіяльність у вирішенні даного питання з огляду на не отримання дозволу на зміну призначення вказаної будівлі медпункту за ГП №1 військового містечка № НОМЕР_1 по АДРЕСА_8 .

5.10. Натомість, суд наголошує, що Порядок №1282 передбачає внутрішньовідомчу комунікацію Міноборони з органами, уповноваженими управляти державним майном, щодо питань, пов`язаних з приватизацією майна.

5.11. Судом встановлено, що ще 29.12.2005 року начальник Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці надав ОСОБА_1 доручення за № 356 щодо виконання всіх дій необхідних для переобладнання будівлі №1 - медичної частини військового містечка № НОМЕР_1 , по АДРЕСА_4 , яка перебуває на балансі відповідача, для переобладнання її під житло безквартирним військовослужбовцям Чернівецького гарнізону.

5.12. У відповідності до такого рішення, Чернівецька міська рада присвоїла будівлі відокремлену адресу та у подальшому, за відповідним поданням уповноваженого органу, надала згоду на прийняття будівлі у комунальну власність.

5.13. У свою чергу, ОСОБА_1 протягом 2005-2022 років вчинялися необхідні дії щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 . Зокрема, позивачем за власні кошти було замовлено виготовлення проектної документації, проведено необхідний обсяг робіт, за власні кошти здійснено реконструкцію нежитлової будівлі.

5.14. Також, уповноваженими органами та посадовими особами (інспекція ДАБК у Чернівецькій області, житлова комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 , житлова комісія Чернівецького гарнізону) неодноразово підтверджено право ОСОБА_1 на реконструкцію майна, відповідність майна ознакам житлового приміщення, надано ряд погоджень, наслідком чого стало реєстрація про готовність об`єкта до експлуатації, як триквартирного житлового будинку. Окрім того, державою було визнано право власності на дві із трьох квартир у реконструйованому приміщенні.

5.15. Більше того, 05.10.2015 року КЕВ м. Чернівці видав ОСОБА_1 ордер №30 на право зайняття ним та членами його сім`ї кімнати АДРЕСА_7 . Тобто, відповідач фактично засвідчив те, що нежитлове приміщення, зокрема вказана квартира, реконструйоване та переобладнане під житло.

5.16. Відповідач, який спершу ініціював процес переобладнання будівлі №1 - медичної частини військового містечка № НОМЕР_1 , по АДРЕСА_4 , яка перебуває на балансі відповідача, для переобладнання її під житло, по спливу часу фактично не вчиняє дій щодо завершення процедури по зміні призначення вказаної будівлі. При цьому, безпосереднє переобладнання та реконструкція нежитлової будівлі здійснена за кошти ОСОБА_1 .

5.17. У таких діях КЕВ м. Чернівці щодо відмови ОСОБА_1 у приватизації квартири АДРЕСА_1 , суд вбачає надмірний формалізм та дискримінаційний підтекст.

5.18. Зазначені дії відповідача обмежують права позивача на забезпечення житлом, гарантовані Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

5.19. Таким чином, суд вважає, що займане позивачем приміщення не належить до жодного із видів майна, яке не підлягає приватизації, позивач не використав своє право на безоплатну приватизацію, а відмова відповідача у приватизації майна не може вважатись правомірною, з підстав, на які посилається представник відповідача.

VІ. ВИСНОВКИ СУДУ

6.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.

6.2. Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

6.3. Відповідачами не доведено суду правомірність своїх дій щодо не вжиття заходів щодо приватизації ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 .

6.4. Однак, щодо обраного позивачем способу захисту шляхом зобов`язання Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.12.2022 щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 та вжити усіх визначених законодавством України заходів для передачі зазначеної квартири у його приватну власність, то суд зазначає наступне.

6.5. Суд наголошує, що обов`язок по підготовці, оформленні документів та передання у власність громадян квартир (будинків) покладено саме на уповноважені на це органи приватизації, створені при КЕУ, КЕВ (КЕЧ) районів, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд, в порядку, передбаченому Законом України Про приватизацію державного житлового фонду.

6.6. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність дій Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці (уповноваженого органу приватизації, що створений при ньому) у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини. Враховуючи, що жодних дій по підготовці, оформленні документів та передання у власність спірної квартири Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернівці (уповноваженим органом приватизації, що створений при ньому) вчинено не було, то відповідно судом не може бути надана оцінка таким діям.

6.7. Таким чином, з метою надання ефективного захисту порушеному права позивача, суд з урахуванням положень частини 2 статті 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та обрати спосіб захисту, який є доцільним та відповідає меті адміністративного судочинства, а саме:

- визнати протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці щодо відмови ОСОБА_1 у приватизації квартири АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.12.2022 року щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 та вжити заходів для її приватизації, з урахуванням висновків, наведених у мотивувальній частині цього рішення.

6.8. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню частково з підстав викладених у його мотивувальній частині.

6.9. Суд також зазначає, що інші доводи сторін, наведені у заявах по суті справи, вищезазначених висновків суду не спростовують.

VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

7.1. Статтею 139 КАС України вирішено питання розподілу судових витрат. Зокрема, відповідно до її частини 1 при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. В силу частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

7.2. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4047,00 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.2850096338.1 від 09.02.2023 року, та у розмірі 1074,00 грн., підтверджується квитанцією від 14.02.2023 року.

7.3. Однак, з огляду на зміст позовних вимог, суд зазначає, що при зверненні до суду з даним позовом позивачу належало сплатити 2147,20 грн. судового збору (за дві вимоги немайнового характеру, а саме по 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році).

7.4. Суд звертає увагу на те, що позов задоволено частково, відтак вважає, що на користь позивача необхідно стягнути судові витрати (судовий збір) у сумі 1073,60 грн. (пропорційно задоволеним вимогам) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Підстав для стягнення з відповідача судового збору у більшому розмірі немає.

7.5. Водночас, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Відтак, сума переплаченого судового збору може бути повернута позивачу за його клопотанням.

7.6. Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне. Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

7.7. Згідно частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

7.8. Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а відповідно до пункту 1 частини 3 цієї ж статті КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

7.9. Статтею 134 КАС України врегульовані питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

7.10. Зокрема, відповідно до частин 3,4 цієї статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

7.11. Так, у позовній заяві та у заяві про збільшення позовних вимог представник позивача просить здійснити також розподіл витрат на правову допомогу.

7.12. Суд звертає увагу на те, що Садгірським районним судом м. Чернівці у рішенні від 16.05.2023 року по даній справі вирішувалося питання про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 гривень.

7.13. Однак, у переданих згідно ухвали від 17.07.2023 року Чернівецьким апеляційним судом на розгляд Чернівецьким окружним адміністративним судом матеріалах даної справи відсутній докази, які підтверджують понесення витрат на правничу допомоги (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат; докази підтвердження оплати наданих послуг тощо).

7.14. Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, суд не вирішує питання щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці про визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці щодо відмови ОСОБА_1 у приватизації квартири АДРЕСА_1 .

3. Зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.12.2022 року щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 та вжити заходів для її приватизації, з урахуванням висновків, наведених у мотивувальній частині цього рішення.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне найменування учасників процесу:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці (м. Чернівці, вул. Українська, буд. 43, код ЄДРПОУ 08179180).

Суддя О.В. Анісімов