Постанова

від 18.03.2024 по справі 420/21121/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/21121/23Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

31.10.2023 року;

Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Єщенка О.В.

суддів Крусяна А.В.

Яковлєва О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 12.10.2016 року по 05.01.2018 року;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 12.10.2016 року по 28.02.2018 року.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України за контрактом у військовій частині та наказами від 03.01.2018 року №1-РС, від 05.01.2018 року №4 звільнений з військової служби в запас та виключений зі списків особового складу частини. У період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалось не у повному обсязі, а саме у період з 12.10.2016 року по 05.01.2018 року не нараховувалась та індексація грошового забезпечення.

Посилаючись на положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про індексацію грошових доходів», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, позивач вказує, що не виплата повного грошового забезпечення порушує його права та соціальні гарантії як військовослужбовця, у зв`язку із чим він вимушений звернутись за їх захистом в судовому порядку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 12.10.2016 року по 28.02.2018 року.

Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 12.10.2016 року по 28.02.2018 року.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

При цьому, відсутність належного бюджетного фінансування не є підставою для порушення права особи на отримання коштів, оскільки обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення.

В апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позу відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції Закону України «Про індексацію грошових доходів», Порядку проведення індексації грошових доходів населення і помилково залишено поза увагою те, що проведення індексації грошового забезпечення перебуває у прямій залежності від фінансових ресурсів відповідних бюджетів та не може виходити за їх межі.

Посилаючись на ту обставину, що у спірному періоді відбулось значне підвищення грошового забезпечення військовослужбовців за рахунок інших складових грошового забезпечення та не передбачення (не виділення) бюджетних коштів задля нарахування індексації грошового забезпечення, а також допустимість змін механізму нарахування соціальних виплат, виходячи з критеріїв пропорційності та справедливості, апелянт наполягає на відсутності порушень соціальних прав позивача, необґрунтованості адміністративного позову та відсутності підстав для його задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та наказом командира 11 окремої бригади армійської авіації від 03.01.2018 року №1-РС позивач звільнений з військової служби у запас за підпунктом «ї» пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.01.2018 року №4 ОСОБА_1 , командира електрогазового взводу аеродромно-технічної роти батальйону аеродромно-технічного забезпечення, звільненого наказом від 03.01.2018 року, з 05.01.2018 рок виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення.

У наказі передбачено виплатити позивачу премію за особовий внесок у загальні результати служби в розмірі 425% місячного грошового забезпечення (до граничного розміру), надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, щомісячну додаткову грошову винагороду згідно чинного законодавства у розмірі 60% за період з 01.12.2017 року по 05.01.2018 року.

Виплатити грошову компенсацію вартості не отриманого речового майна в сумі 60935,98 грн.

Виплатити грошову допомогу при звільненні згідно чинного законодавства за 23 (двадцять три) роки календарної вислуги.

На звернення позивача, у листі від 30.06.2023 року за №862/2161 військова частина НОМЕР_1 повідомила, що з січня 2016 року індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась згідно із пунктом 7 телеграми від 04.01.2016 року №248/3/9/1/2. Також, військовою частиною повідомлено, що індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та для виплати індексації в січні 2016 - лютому 2018 року були відсутні фінансові ресурси на виплату індексації грошового забезпечення.

Посилаючись на порушення відповідачем у такий спосіб гарантій на належне грошове забезпечення військовослужбовця, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів в судовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

У ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Вказані положення ч. 3 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII кореспондуються із приписами ч. 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-ХІІ, згідно яких індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону України від 03.07.1991 року №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

З 01.01.2016 року, у зв`язку із набранням чинності Законом №911-VIII від 24.12.2015 року, вказана норма Закону України від 03.07.1991 року №1282-ХІІ визначає, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Також, у цій статті передбачається, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч. 2 ст. 5 Закону України від 03.07.1991 року №1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

За правилами ч. 6 вказаної статті Закону України від 03.07.1991 року №1282-ХІІ (в редакції, яка діяла у період спірних правовідносин) проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України від 03.07.1991 року №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Положення вказаного Закону кореспондуються із приписами Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Водночас, за правилами п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення від 17.07.2003 року №1078 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Водночас, відповідно до ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року №2017-III законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Аналізуючи наведені норми законодавства, судом першої інстанції правильно визначено, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін і в обов`язковому порядку нараховується роботодавцями незалежно від форми власності та виду.

Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і нараховується у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади.

При цьому, відсутність належного бюджетного фінансування не є підставою для порушення права особи на отримання коштів, оскільки обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення.

Одночасно, в контексті спірних правовідносин, слід враховувати, що відповідно до за правилами п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Виходячи зі спірних правовідносин, у даному випадку мало місце виключення позивача зі списку особового складу без проведення повного остаточного розрахунку, а саме: не проведення індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 05.01.2018 року.

У зв`язку із чим, знаходять своє обґрунтоване підтвердження доводи позивача про порушення відповідачем його прав на належне грошове забезпечення за вказаний період.

Інших спірних питань, у тому числі не нарахування індексації грошового забезпечення після виключення позивача у січні 2018 року по лютий 2018 року додатково між учасниками цих правовідносин не виникло.

Зазначене дає колегії суддів підстави також врахувати, що згідно із частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, у тому числі шляхом визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, захисту в адміністративному суді підлягають лише порушені права та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин. При цьому порушення прав має бути реальним, стосуватись індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушення прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин виключає правові обставини для вжиття заходів судового захисту та є самостійною підставою для відмови у позові (відповідних повних вимог).

З огляду на ту обставину, що позивач виключений зі списків особового складу військової частини з 05.01.2018 року, колегія суддів не встановила порушень військовою частиною його прав та інтересів під час не нарахування індексації грошового забезпечення після виключення зі списків особового складу та по 28.02.2018 року, а тому в цій частині позовні вимоги мають бути залишені без задоволення.

З урахуванням викладеного, оскільки висновки суду першої інстанції не у повній мірі відповідають нормам матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до ст. 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 12.10.2016 року по 05.01.2018 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 12.10.2016 року по 05.01.2018 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв