Постанова

від 18.03.2024 по справі 380/5200/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/5200/23 пров. № А/857/2448/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Затолочного В.С., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової служби України на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року про встановлення судового контролю, головуючий суддя Качур Р.П., постановлена у м. Львові, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОРЕЛЕЯ» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 року визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 8059041/23884527 від 10.01.2023 року; зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 1 від 07.12.2022 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, що складена Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛОРЕЛЕЯ», датою її подання на реєстрацію.

Позивач ТзОВ «ЛОРЕЛЕЯ» звернулося в суд із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якій просило зобов`язати Державну податкову службу України подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року у справі № 380/5200/23.

В обґрунтування подано заяви посилалось на те, що станом на день подання заяви про встановлення судового контролю податкова накладна №1 від 07.12.2022 року в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстрована.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі № 380/5200/23 задоволено; зобов`язано Державну податкову службу України подати до Львівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду від 30.06.2023 року у справі №380/5200/23 у 30-денний строк з дня набрання ухвалою законної сили.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, Державна податкова служба України подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржена ухвала винесена з порушенням норм процесуального права, неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену ухвалу скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні заяви в порядку ст. 382 КАС України відмовити.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що позивачем не надано доказів неможливості виконання рішення суду, а тому підстави для застосування заходів судового контролю відсутні.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Так, Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006 року, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011 року).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002 року, «Ромашов проти України» від 27.07.2004 року, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009 року).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Відповідно до приписів частини другоїстатті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Також, згідно достатті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Статтею 382 КАС Українипередбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Так,Кодексом адміністративного судочинства Українивстановлено право, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З вищевикладеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно доЗакону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII(далі - Закон №1404-VIII).

Виконавче провадження, в силу приписівст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»є завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону №1404-VIII врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Зі змісту поданої заяви судом встановлено, що позивач просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання відповідача надати звіт про його виконання.

Як слідує з матеріалів справи, на момент подання заяви про встановлення судового контролю (11.12.2023 року) Державною податковою службою України виконано рішення суду від 30.06.2023 року.

Наведені у поданій заяві обставини на думку суду свідчать про наявні підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Також суд звертає увагу, що встановлення судового контролю за виконанням рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися залежно від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

З огляду на відсутність доказів виконання рішення від 30.06.2023 року, колегія суддів вважає вірним висновок суду попередньої інстанції про те, що заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 року у справі № 380/5200/23 підлягає задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 308,311, 312, 315, 316, 321, 322,325, 382 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року про встановлення судового контролю у справі №380/5200/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді В. С. Затолочний В. Я. Качмар