Ухвала

від 18.03.2024 по справі 420/19128/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 березня 2024 року

м. Київ

справа №420/19128/22

адміністративне провадження № К/990/3694/24

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Коваленко Н.В., Тацій Л.В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року в адміністративній справі № 420/19128/22 за позовом Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 , за участю третьої особи: ОСББ «Велика Арнаутська 44», про зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

У січні 2023 року Приморська районна адміністрація Одеської міської ради звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , за участю третьої особи: ОСББ «Велика Арнаутська 44», в якому просила:

- зобов`язати ОСОБА_1 за власний рахунок привести самовільно реконструйовану квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в стан, що передував реконструкції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року, позов задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 привести самовільно реконструйовану квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в стан, що передував реконструкції.

Не погодившись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 направила до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року в адміністративній справі №420/19128/22 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом зазначення підстав для касаційного оскарження судового рішення, з чітким посиланням на пункти частини четвертої та п`ятої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України з урахуванням предмету спору.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 14 лютого 2024 року скаржниця направила на адресу суду заяви з обґрунтуванням підстав касаційного оскарження.

В межах встановленого ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2024 року строку скаржницею надіслано до суду касаційної інстанції уточнену касаційну скаргу.

Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.

Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Звернення з даною касаційною скаргою обґрунтовано відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (п. п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України), а також наявністю підстав для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанції на підставі п. п. 1 та 4 ч. 2 ст. 353 КАС України, зокрема, не дослідження судами доказів у справі та встановлення обставин у справі на підставі недопустимих доказів.

Скаржниця указує, що відсутні висновки Верховного Суду з приводу застосування норм пункту 8 Порядку взаємодії виконавчих органів, комунальних підприємств, установ, закладів та організацій Одеської міської ради з питань, пов`язаних із виявленням самочинного будівництва у місті Одесі та вжиттям заходів реагування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 135 від 29 березня 2018 року, в частині встановлення факту невиконання вимог розпорядчих документів уповноважених органів щодо приведення об`єкта у первинний стан, знесення самочинного будівництва, як передумови звернення суб`єкта владних повноважень - районної адміністрації до суду з позовом про зобов`язання особи привести реконструйований об`єкт до первинного стану.

Варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.

Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Необхідно враховувати, що вирішуючи спори, суди застосовують положення статті в залежності від обставин, установлених у кожній конкретній справі.

Разом з тим, оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.

Проте касаційна скарга не містить вмотивованих доводів щодо того, який вплив висновку Верховного Суду у цій справі буде мати для вирішення спору по суті, які і не містить аргументів їх неправильного застосування та підстав для формування такого висновку (усунення колізії, визначення пріорітету між нормами, тлумачення норми, т.і.).

Посилання на норми права, щодо застосування яких, на думку заявниці, відсутній висновок Верховного Суду, не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки положення пункту 8 Порядку взаємодії виконавчих органів, комунальних підприємств, установ, закладів та організацій Одеської міської ради з питань, пов`язаних із виявленням самочинного будівництва у місті Одесі та вжиттям заходів реагування, затвердженим рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 135 від 29 березня 2018 року чітко визначають право позивача на звернення до суду з відповідним позовом у разі невиконання розпорядження районної адміністрації.

Касаційна скарга не містить об`єктивних мотивів щодо їхнього неправильного застосування судами попередніх інстанцій та необхідність висновку Верховного Суду, за обставин, установлених саме у цій справі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що з 2021 року відповідачу відомо про наявність розпорядження від 27 травня 2021 року № 221 «Про приведення самовільно реконструйованої квартири АДРЕСА_2 , до первинного стану», та відомо про розпорядження від 26 жовтня 2022 року №411, однак, під час розгляду справи відповідач не висловив згоди на перебудову квартири та приведення її у первісний стан.

Також судами зауважено, що ОСОБА_1 не оскаржувала вказані розпорядження та припис управління ДАБК ОМР від 26 квітня 2021 року про усунення виявлених в ході перевірки порушень та не виконала їх, у зв`язку іх чим позивач звернувся до суду.

Отже, колегія суддів Верховного Суду вважає, що наведене обґрунтування підстав звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою не є достатнім у розумінні пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв`язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України та зводяться до власного тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.

Вказане виключає можливість касаційного перегляду оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанції за цією касаційною скаргою, з підстави та у випадку, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, скаржницею не виконано вимог ухвали Верховного суду від 14 лютого 2023 року про залишення касаційної скарги без руху в частині зазначення підстав для касаційного оскарження судового рішення, з чітким посиланням на пункти частини четвертої та п`ятої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України з урахуванням предмету спору.

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року в адміністративній справі № 420/19128/22 - повернути скаржнику.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець

Судді Н. В. Коваленко

Л. В. Тацій