Рішення

від 08.02.2024 по справі 607/21903/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.02.2024 Справа №607/21903/23 Провадження №2/607/597/2024

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Герчаківської О. Я.,

з участю секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

представника позивачки, адвоката Кренціль Б. О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Тернополі в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великобірківської селищної ради Тернопільського району, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Захарків Тетяна Богданівна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права та права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Великобірківської селищної ради Тернопільського району про визнання права та права власності в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 60 років, померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданого18 березня 1996 року.

Відповідно до Довідки № 133 від 17 травня 2023 року, виданої Виконавчим комітетом Великобірківської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, на день смерті ОСОБА_4 з нею були зареєстровані: чоловік - ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; внучка - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Між ОСОБА_5 , 1929 року народження, та ОСОБА_4 , 1936 року народження, 15 лютого 1964 року зареєстровано шлюб, про що видано свідоцтво про одруження.

Згідно свідоцтва про народження позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками зазначено ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, яке складалося із права на земельну частку (пай) у колгоспі ім. Івана Франка, село Малий Ходачків Тернопільського району Тернопільської області, розміром 2,60 в умовних кадастрових гектарах, яке посвідчується Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ТР № 005124 від 27 лютого 1996 року.

У відповідь на адвокатський запит Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області листом № 29-19-0.211-2632/2-23 від 02 серпня 2023 року, повідомило, що у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) відсутня відмітка про видачу державного акта на право приватної власності на землю взамін сертифіката на право на земельну частку (пай) ОСОБА_4 . Окрім того, також відсутні записи щодо видачі громадянці ОСОБА_4 сертифіката на право на земельну частку (пай).

Також у вказаному листі зазначається, що прізвище ОСОБА_4 наявне серед членів колективного сільськогосподарського підприємства, які мають право на земельну частку (пай).

Водночас відсутня інформація про право громадянки ОСОБА_4 серед числа громадян, які мають право на земельну частку (пай) в сільськогосподарському підприємстві.

Отже, прізвище матері позивача у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_1 від 18 березня 1996 року (Салямандер) відрізняється від прізвища, що визначене у Свідоцтві про його народження серії НОМЕР_2 від 21 жовтня 1975 року, Свідоцтві про одруження батьків позивача серії НОМЕР_3 від 15 лютого 1964 року ( ОСОБА_7 ). Прізвище, ім`я, по-батькові матері ОСОБА_1 у свідоцтві про смерть ідентичне тому, що зазначене у сертифікаті на право на земельну частку пай серії ТР № 005124 від 27 лютого 1996 року.

Водночас, позивач зазначає, що ОСОБА_4 та ОСОБА_4 є однією і тією ж особою.

Заповітів ОСОБА_4 за життя не складала. Інших спадкоємців, окрім чоловіка - ОСОБА_5 та сина - ОСОБА_1 , у померлої не було. Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилася.

Враховуючи наведене, спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняли у рівних частинах її чоловік - ОСОБА_5 та син - ОСОБА_1 . Кожен із зазначених спадкоємців отримав частку у розмірі 1/2 майна, що належало спадкодавцю.

Отже, після смерті ОСОБА_4 її право на земельну частку (пай) у колгоспі ім. Івана Франка, село Малий Ходачків Тернопільського району Тернопільської області, розміром 2,60 в умовних кадастрових гектарах, яке посвідчується Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ТР № 005124 від 27 лютого 1996 року, перейшло у рівних частинах до її чоловіка - ОСОБА_5 та її сина - ОСОБА_1 . Проте у позасудовому порядку оформити свої спадкові на земельну частку (пай) ОСОБА_1 не може через наявність помилок у правовстановлюючих документах.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 78 років помер батько позивача, ОСОБА_5 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 02 січня 2008 року.

На день смерті ОСОБА_5 з ним були зареєстровані: син - ОСОБА_1 , 1975 року народження; невістка - ОСОБА_8 , 1976 року народження (померла ІНФОРМАЦІЯ_5 ); онука - ОСОБА_9 , 1996 року народження; онук - ОСОБА_10 , 1997 року народження; онука ОСОБА_11 , 2003 року народження.

Після смерті батька позивача залишилося спадкове майно, що складалося із земельної ділянки загальною площею 2,47 га, яка знаходиться на території Малоходачківської сільської ради, з кадастровим номером: 6125284800:01:001:0198, що підтверджується Витягом з Державного земельного НВ-9924928802023 від 26 липня 2023 року.

У Державному акті на право приватної власності на землю серії ІІ-ТР № 015326 від 27 грудня 1999 року прізвище, ім`я, по-батькові батька позивача зазначене як « ОСОБА_5 ».

У відповідь на адвокатський запит Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області листом № 29-19-0.211-2632/2-23 від 02 серпня 2023 року повідомило, що прізвище громадянина ОСОБА_5 наявне серед членів колективного сільськогосподарського підприємства, які мають право на земельну частку (пай). Водночас відсутня інформація про наявність такого права у ОСОБА_5 .

Отже, прізвище батька позивача у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_4 від 02 січня 2008 року ( ОСОБА_7 ) відрізняється від прізвища, що визначене у Державному акті серії НОМЕР_5 від 27 грудня 1999 року (Салямандер). Хоча, вказана земельна ділянка дійсно належить ОСОБА_12 , що підтверджується довідкою Малоходачківської сільської ради № 220 від 28 лютого 2011 року. ОСОБА_5 та ОСОБА_5 є однією і тією ж людиною.

Заповітів ОСОБА_5 за життя не складав. Інших спадкоємців окрім сина ОСОБА_1 , у померлого не було.

Після смерті ОСОБА_5 було заведено спадкову справу № 49-2022 від 02 вересня 2022 року (номер справи у Спадковому реєстрі - 69639848), що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 69916283 від 02 вересня 2022 року.

Для оформлення спадкових прав Позивач звернувся до приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу - Захарків Тетяни Богданівни, проте нотаріусом у видачі свідоцтв про право на спадщину було відмовлено у зв`язку з наявністю помилок в документах, що посвідчують родинні відносини, а також в документах, які посвідчують право власності на земельну ділянку.

Враховуючи наявність вказаних помилок, ОСОБА_1 не може реалізувати свої спадкові права в позасудовому порядку.

Спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняв його син ОСОБА_1 , оскільки, проживав та був зареєстрований з ним на момент смерті.

Отже, майно, що належало ОСОБА_12 , в тому числі і те, яке він успадкував, але на яке за життя не встиг оформити документів, перейшло до його сина.

Таким чином, земельна ділянка загальною площею 2,47 га з кадастровим номером: 6125284800:01:001:0198, яка знаходиться на території Малоходачківської сільської ради, право на яку ОСОБА_5 посвідчується Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ТР № 015326 від 27 грудня 1999 року перейшло до його сина - ОСОБА_1 . Проте останній не може реалізувати спадкові права у позасудовому порядку, оскільки у правовстановлюючому документі було допущено помилку, а виправлення до державних актів внести не можливо, так як і не можливо отримати новий державний акт.

З урахуванням викладеного, позивач просить суд:

- визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті його матері, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , право на 1/2 земельної частки (паю), яка перебуває у колективній власності колгоспу ім. Івана Франка, розміром 2,60 в умовних кадастрових гектарах, яка знаходиться у селі Малий Ходачків Тернопільського району Тернопільської області і належала померлій ОСОБА_4 відповідно до Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ТР № 005124 від 27 лютого 1996 року;

- визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті його батька, ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на 1/2 земельної частки (паю), яка перебуває у колективні колгоспу ім. Івана Франка розміром 2,60 в умовних кадастрових гектарах, яка знаходиться у селі Малий Ходачів Тернопільського району Тернопільської області і належала померлій ОСОБА_4 відповідно до Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ТР № 005124 від 27 лютого 1996 року;

- визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті його батька, ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 6125284800:01:001:0198 площею 2,4731 га, яка знаходиться на території Малоходачківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області і належала померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ТР №015326 від 27 грудня 1999 року.

Ухвалою судді від 13 листопада 2023 року відкрито провадження у цивільній справі №607/21903/23. Постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою судді без видалення суду до нарадчої кімнати у судовому засіданні, яке відбулося 13 грудня 2023 року, залучено до участі у справі у процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Захарків Тетяну Богданівну; витребувано від нотаріуса інформацію про заведені спадкові справи після померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 та складені цим спадкодавцем заповіти, а також інформацію про складені ОСОБА_5 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповіти та копії матеріалів спадкової справи за № 49-2022, заведеної після смерті цього спадкодавця.

28 грудня 2023 року приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Захарків Т. Б. надано суду копії матеріалів спадкової справи № 49-2022, заведеної після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , та інформацію по заповітах та спадкових справах після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Протокольною ухвалою судді без видалення суду до нарадчої кімнати у судовому засіданні, яке відбулося 10 січня 2024 року, залучено до участі у справі у процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Представник позивача, адвокат Кренціль Б. О. у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Великобірківської селищної ради Тернопільського району у судове засідання не з`явився, подав суду заяву, у якій просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечив.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Захарків Тетяна Богданівна в судове засідання не з`явився, надіслала на адресу суду клопотання, у якому просила розглядати справу за його відсутності.

Треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, проте подали до суду заяви, у яких просять задовольнити позов позивача та проводити розгляд справи за їх відсутності.

Частини 1, 4 ст. 206 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначають, що відповідач може визнати позов на будьякій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За змістомч.3ст.200ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Допитаний в судовому засіданні в процесуальному статусі свідка ОСОБА_13 суду показав, що проживає в АДРЕСА_1 , по сусідству із позивачем, вони разом працювали у колгоспі та продовжують товаришувати. Свідок був знайомий із батьками позивача, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , вони перебували у шлюбі. Батьки позивача працювали у колгоспі, мама на фермі, батько у дорожній службі, а ОСОБА_1 трактористом. Свідку відомо, що батьки позивача отримали паї у колгоспі, про помилки в документах невідомо. ОСОБА_13 підтвердив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_1 .

Допитаний в судовому засіданні в процесуальному статусі свідка ОСОБА_16 суду показав, що проживає в АДРЕСА_1 , знайомий з позивачем, вони сусіди. Батьків ОСОБА_1 свідок знав, їх звали ОСОБА_17 і ОСОБА_15 , вони перебували у шлюбі. Батьки позивача працювали у колгоспі та отримали паї. Про помилки у документах свідку відомо. ОСОБА_16 підтвердив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_1 .

Суд, розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 60 років, померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 18 березня 1996 року Малоходачківською сільською Радою народних депутатів Тернопільського району.

За змістом довідки № 133 від 17 травня 2023 року, виданої виконавчим комітетом Великобірківської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, на день смерті ОСОБА_4 з нею були зареєстровані: чоловік - ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; внучка - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Між ОСОБА_5 , 1929 року народження, та ОСОБА_4 , 1936 року народження, 15 лютого 1964 року зареєстровано шлюб про що видано свідоцтво про одруження серії НОМЕР_3 від 15 лютого 1964 року, місце реєстрації: с. М. Ходачків Підволочиського району Тернопільської області.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 78 років помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 02 січня 2008 року, видане Малоходачківською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області.

На день смерті ОСОБА_5 з ним були зареєстровані: син - ОСОБА_1 , 1975 року народження; невістка - ОСОБА_8 , 1976 року народження (померла ІНФОРМАЦІЯ_5 ); онука - ОСОБА_9 , 1996 року народження; онук - ОСОБА_10 , 1997 року народження; онука ОСОБА_11 , 2003 року народження, що вбачаться із довідки № 343 від 23 вересня 2022 року, виданої виконавчим комітетом Великобірківської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 21 жовтня 1975 року, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , його батьками зазначено ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , місце реєстрації: Малоходачківська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області.

Після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, яке складалося із права на земельну частку (пай) у колгоспі ім. Івана Франка, село Малий Ходачків Тернопільського району Тернопільської області, розміром 2,60 в умовних кадастрових гектарах, яке посвідчується Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ТР №005124 від 27 лютого 1996 року.

У відповідь на адвокатський запит Б. Кренцілю Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області листом № 29-19-0.211-2632/2-23 від 02 серпня 2023 року, повідомило, що у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) відсутня відмітка про видачу державного акта на право приватної власності на землю взамін сертифіката на право на земельну частку (пай) ОСОБА_4 . Окрім того, також відсутні записи щодо видачі громадянці ОСОБА_4 сертифіката на право на земельну частку (пай). Також у вказаному листі зазначається, що прізвища ОСОБА_5 та ОСОБА_4 наявні серед членів колективного сільськогосподарського підприємства, які мають право на земельну частку (пай). Інформацію про право громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які мають право на земельну частку (пай) в сільськогосподарському підприємстві на території Малоходачківської сільської ради не віднайдено.

Після смерті батька позивача залишилося спадкове майно, яке складалося із земельної ділянки, загальною площею 2,47 га, яка знаходиться на території Малоходачківської сільської ради, з кадастровим номером: 6125284800:01:001:0198, що підтверджується Витягом з Державного земельного НВ-9924928802023 від 26 липня 2023 року, де власником вказано ОСОБА_5 .

Водночас, у Державному акті на право приватної власності на землю серії ІІ-ТР № 015326 від 27 грудня 1999 року зазначено, що він виданий ОСОБА_12 на підставі рішення Малоходачківської сільської ради народних депутатів від 23 листопада 1999 року № 36, йому передається у приватну власність земельна ділянка площею 2,47 гектарів в межах згідно з планом.

Згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Малоходачківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 220 від 28 лютого 2011 року, померлому ОСОБА_12 на праві приватної власності на території Малоходачківської сільської ради належить земельна ділянка площею 2,47 га. Заборона (арешт) відсутня.

Після смерті батька позивача ОСОБА_5 було відкрито спадкову справу № 49-2022 (номер у Спадковому реєстрі 69639848), що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 69916283 від 02 вересня 2022 року (місце зберігання: приватний нотаріус Захарків Т. Б.).

Для оформлення своїх спадкових прав за законом на зазначені вище земельні ділянки після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , та матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 , позивач через уповноваженого представника звернувся до приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Захарків Т. Б. 03 жовтня 2023 року вказаний нотаріус склала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовила ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , та матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 . Причиною відмови зазначено наступне: неможливо встановити належність документів Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ТР № 015326, оскільки в свідоцтві про смерть записано « ОСОБА_5 », а в державному акті « ОСОБА_5 »; факту родинних стосунків чоловіка та дружини ОСОБА_5 та ОСОБА_18 , оскільки в свідоцтві про смерть записано « ОСОБА_4 », а в свідоцтві про одруження « ОСОБА_4 »; факту родинних стосунків сина та матері ОСОБА_19 та ОСОБА_18 , оскільки в свідоцтві про смерть записано « ОСОБА_4 », а в свідоцтві про народження « ОСОБА_4 ».

З матеріалів спадкової справи № 49-2022, заведеної після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , слідує, що після смерті вказаного спадкодавця із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом за № 106 від 02 вересня 2022 року звернувся ОСОБА_1 . Інші спадкоємці до приватного нотаріуса не зверталися.

Після смерті ОСОБА_4 спадкова справа не заводилася, як і відсутні заповіти складені цим спадкодавцем, що вбачається з Інформаційних довідок зі Спадкового реєстру № 75290624 та № 75290610 від 27 грудня 2023 року.

Відтак, проаналізувавши вищенаведене, суд доходить до наступного висновку.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Абзацами 23 пункту 1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що: «Відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року».

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Листі № 24753/0/413 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» встановлює, що норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, згідно з якими цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 531 ЦК УРСР.

При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

Таким чином, до відносин щодо прийняття спадщини після ОСОБА_4 застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно змінено заповітом.

За змістом частини 1 статті 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, серед іншого, діти і дружина померлого.

Частина 1 статті 548 ЦК УРСР встановлює, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Пункт 1 частини 1 статті 549 ЦК УРСР встановлює, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Наказом Міністерства юстиції України № 18/5 від 14 червня 1994 року «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», у редакції чинній на момент виникнення відносин спадкування після ОСОБА_4 , у пункті 113 встановлюється, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути, серед іншого, довідка виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним.

Відповідно до частини 2 статті 548 ЦК УРСР, прийнята спадщина вважається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Враховуючи наведене, спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняли:чоловік ОСОБА_5 та їїсин ОСОБА_1 ,оскільки вонина моментсмерті цьогоспадкодавця проживалита булизареєстровані разомз нею.Кожен іззазначених спадкоємцівотримав часткуу розмірі1/2майна,що належалоОСОБА_4 .

Також судом було встановлено, що після смерті ОСОБА_4 спадкова справа не заводилася, як і відсутні заповіти складені цим спадкодавцем.

Факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_4 єматір`ю позивача,а ОСОБА_5 йогобатьком всудовому засіданніпідтвердили свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_16 ,а такожці обставинибули встановленішляхом дослідженняписьмових доказів,які судописав вище.Неправильний записпрізвищ спадкодавцівв документах,які нотаріусописав упостанові провідмову увчиненні нотаріальноїдії,не можеслугувати беззаперечноюпричиною,яка унеможливлюєправо спадкоємцяоформити своїспадкові права.

Отож, після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину за законом прийняв його син ОСОБА_1 , оскільки проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Статтею 1261 ЦК Українивстановлено,що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Частина 3 цієї статті визначає, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частина 5 статті 1268 ЦК України встановлює, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Стаття 1296 ЦК України встановлює, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до частини 1 статті 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Верховний Суд України у пункті 10 Постанови № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вказав, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правостановлюючим документом.

Право наземельну ділянкузкадастровим номером:6125284800:01:001:0198, загальною площею 2,47 га, відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії IVТР № 034575 від 02 лютого 1999 року, після смерті ОСОБА_5 перейшло до позивача, як єдиного спадкоємця першої черги за законом.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання за ним в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , права власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 6125284800:01:001:0198, площею 2,47 га, яка знаходиться на території Малоходачківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області і належала померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ТР № 015326 від 27 грудня 1999 року, є підставними та підлягають до задоволення.

Щодо решти позовних вимог, то суд звертає увагу на те, що їх предметом, є визнання права на земельну ділянку (пай) у порядку спадкування за законом.

Відповідно до частини 9 статті 5 Земельного кодексу України №561-XII від 18 грудня 1990 року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Згідно з частинами 6-9 статті 6 Земельного кодексу України №561-XII від 18 грудня 1990 року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, при обчисленні розміру середньої земельної частки, що обчислюється сільською, селищною, міською Радою народних депутатів, враховуються сільськогосподарські угіддя (у тому числі рілля), якими користуються підприємства, установи, організації та громадяни у межах території даної Ради, крім тих підприємств, установ і організацій, землі яких не підлягають приватизації. Загальний розмір обчисленої площі поділяється на кількість осіб, які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають у сільській місцевості, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі. До числа осіб, які працюють у сільському господарстві, належать усі працівники колективних сільськогосподарських підприємств, підсобних сільських господарств, селянських (фермерських) господарств, інших сільськогосподарських підприємств, установ і організацій. До числа осіб, зайнятих у соціальній сфері, належать працівники освіти, охорони здоров`я, культури, побутового обслуговування населення, зв`язку, торгівлі та громадського харчування, правоохоронних органів, Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів, а також пенсіонери з числа цих осіб.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Громадянам, зазначеним в абзаці п`ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства (за наявності) чи нотаріально засвідчена виписка з неї (за наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно з пунктами 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», згідно зі статтею 25 ЗК при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа працівників з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості). Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу X «Перехідні положення» ЗК). Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. N 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Відповідно до пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, яке складалося із права на земельну частку (пай) у колгоспі ім. Івана Франка, село Малий Ходачків Тернопільського району Тернопільської області, розміром 2,60 в умовних кадастрових гектарах, яке посвідчується Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ТР №005124 від 27 лютого 1996 року.

Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області листом № 29-19-0.211-2632/2-23 від 02 серпня 2023 року повідомило, що у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) відсутня відмітка про видачу державного акта на право приватної власності на землю взамін сертифіката на право на земельну частку (пай) ОСОБА_4 . Окрім того, зазначило про відсутність записів щодо видачі громадянці ОСОБА_4 сертифіката на право на земельну частку (пай), наявність прізвищ ОСОБА_5 та ОСОБА_4 серед членів колективного сільськогосподарського підприємства, які мають право на земельну частку (пай). Інформацію про право громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які мають право на земельну частку (пай) в сільськогосподарському підприємстві на території Малоходачківської сільської ради не віднайдено.

Спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 прийняли чоловік спадкодавця - ОСОБА_5 та її син ОСОБА_1 , оскільки вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном. Кожен ізцих спадкоємцівотримав часткуу розмірі1/2майна,що належалоОСОБА_4 , однак своїх спадкових прав спадкоємці вказаного спадкодавця не оформили, що не позбавляє їх права на спадщину.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а відтак до позивача,як єдиногоспадкоємця першоїчерги зазаконом,перейшли правацього спадкодавцяназемельної частки(паю),яка перебуваєу колективнійвласності колгоспуім.Івана Франка,розміром 2,60в умовнихкадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості),яка знаходитьсяу селіМалий ХодачівТернопільського районуТернопільської областіі належалапомерлій ОСОБА_4 відповідно доСертифікату направо наземельну частку(пай)серії ТР№ 005124від 27лютого 1996року.Інша частка цьогомайна набута ОСОБА_1 в порядкуспадкування зазаконом післясмерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 , про що суд зазначав вище.

Відповідно до статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно із статтею 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Стаття 321 ЦК України визначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із статтею 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд доходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення в повному обсязі.

У зв`язку з тим, що позивач не заявив вимог про розподіл судових витрат, дане питання судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 7678, 206, 258268, 273, 293, 352355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 впорядку спадкуванняза закономпісля смертіматері ОСОБА_20 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 ,право на земельноїчастки (паю),яка перебуваєу колективнійвласності колгоспуім.Івана Франка,розміром 2,60в умовнихкадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка знаходиться у селі Малий Ходачків Тернопільського району Тернопільської області і належала померлій ОСОБА_4 відповідно до Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ТР № 005124 від 27 лютого 1996 року.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельноїчастки (паю),яка перебуваєу колективнійвласності колгоспуім.Івана Франка,розміром 2,60в умовнихкадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка знаходиться у селі Малий Ходачів Тернопільського району Тернопільської області і належала померлій ОСОБА_4 відповідно до Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ТР № 005124 від 27 лютого 1996 року.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 6125284800:01:001:0198 площею 2,4731 га, яка знаходиться на території Малоходачківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області і належала померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ТР № 015326 від 27 грудня 1999 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса місця проживання: с. Малий Ходачків Тернопільського рну Тернопільської обл., 47741.

Відповідач: Великобірківська селищна рада, код ЄДРПОУ: 04394849, адреса місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 53, смт Великі Бірки Тернопільського рну Тернопільської обл., 47740.

Треті особи:

приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Захарків Тетяна Богданівна, адреса місцезнаходження: вул. Котляревського, 69/164, м. Тернопіль, 46003;

ОСОБА_2 ,ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_9 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення суду складено 19 лютого 2024 року.

Головуючий суддя Герчаківська О. Я.