Постанова

від 19.03.2024 по справі 487/4428/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

19.03.24

22-ц/812/26/24

Справа №487/4428/21

Провадження № 22-ц/812/26/24

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 березня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,

за участі представника позивачів - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції

апеляційну скаргу

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , подану їх адвокатом Островським Сергієм Борисовичем

на рішення Заводського районного суд м. Миколаєва від 20 лютого 2023 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Кузьменком В.В., повний текст складено 02 березня 2023 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Миколаївської міської ради, ТОВ "Медіація Плюс", ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та законом, скасування арешту майна

В С Т А Н О В И В:

У червні 2021 року ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3 звернулась до суду з позовною заявою до Миколаївської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіація Плюс" ( далі - ТВ «Медіація Плюс»), ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та скасування арешту майна.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувала, що після смерті ОСОБА_7 , залишилась спадщина, яка складається з: 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 ; 1/2 частини нежитлового об`єкту магазину, розташованого в АДРЕСА_2 та 1/2 частини транспортного засобу марки LEXUS, 2008 року, д.н.з. НОМЕР_1 . ОСОБА_3 є єдиною спадкоємицею за заповітом та за законом вищевказаного майна.

Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Ємельянова Н.В. відмовила ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину. Причиною відмови стали відсутність правовстановлюючих документів на майно та наявність арештів, які накладені на майно та зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. В зв`язку з цим позивач вимушена звертатись до суду для захисту своїх прав та прав неповнолітньої дочки.

У позові позивач зазначали, що у провадженні Заводського районного суду м. Миколаєва перебувала справа 2-5378/10 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики.

У межах цієї цивільної справи ухвалами Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 травня 2010 року та від 06 липня 2010 року забезпечено позов шляхом накладення арешту на належне відповідачеві майно - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитловий об`єкт розташований по АДРЕСА_2 та автомобіль Lexus ES 50, державний номерний знак НОМЕР_1 , право власності на які зареєстровано за ОСОБА_7 .

Вказані обтяження було зареєстровано у 2010 році у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна, а згодом записи перенесено до Єдиного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відомості по обтяженню автомобіля Lexus ES 50 на підставі вищевказаної ухвали суду зареєстровані у базі Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Миколаївській області.

Рішенням Заводського районного суд м. Миколаєва від 20 грудня 2010 року вказаний позов задоволено та на підставі виданих виконавчих листів розпочато його примусове виконання.

Іпотека будинку була оформлена у 2005 році, магазину у 2007 та 2008 роках, а застава автомобіля у 2008 році.

ТОВ «Медіація Плюс» отримало від ТОВ «ФК Ассісто» право вимоги за трьома кредитнимb договорами на загальну суму 47 028134 грн.80 коп. Відповідно до проведеної оцінки вартість 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; частини нежитлового об`єкту, розташований по АДРЕСА_2 та частки автомобіля Lexus ES 50, державний номерний знак НОМЕР_1 становить 759248 грн.

Отже, за рахунок вказаних будинку, магазина та автомобілю будуть лише частково погашені вимоги ТОВ «Медіація Плюс», залишок боргу складатиме більше ніж 46 млн. грн. А тому погашення грошових вимог інших кредиторів ОСОБА_3 , у тому числі ОСОБА_6 , за рахунок цих об`єктів є неможливим.

В свою чергу, ТОВ «Медіація Плюс», як заставодержатель, не надавало своєї письмової згоди іншим кредиторам на звернення стягнення на предмети іпотеки (застави) - магазин, будинок та автомобіль.

Отже, ОСОБА_6 , який не є іпотекодержателем, згідно з частини 1 статті 51 Закону України «Про виконавче провадження», не має права звертати стягнення на магазин, будинок та автомобіль.

А тому, наявність арештів, накладених в 2010 році, є недоцільним.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є співвласниками вищезазначених будинку, магазину та автомобілю, по 1/2 частці у кожної (право власності ОСОБА_2 визнано рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 травня 2016 року по справі №487/2005/13-ц.

ТОВ «Медіація Плюс» 08 грудня 2020 року вручило ОСОБА_2 повідомлення від 08 грудня 2020 року про порушення основного зобов`язання за кредитними договорами. На вказане повідомлення вона листом від 14 січня 2021 року повідомила ТОВ «Медіація Плюс» про те, що коштів на погашення боргу у них з донькою немає, і про те, що вони надають згоду на прийняття у власність предметів іпотеки та застави.

У лютому 2021 року ТОВ «Медіація Плюс» листом повідомило ОСОБА_2 про те, що не може переоформити на себе право власності на вказане майно в позасудовому порядку в зв`язку з наявністю арештів, накладених на це майно, і попросило звернутися до суду та інших органів для зняття цих арештів (копії повідомлення та листів додавались до позову).

Наявність вказаних арештів перешкоджає ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розпорядитись вказаним майном, а саме передати його іпотекодержателю (заставодержателю) у власність для погашення боргів за кредитними договорами.

Згідно з статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» арешт є обтяженням речових прав на нерухоме майно.

Отже, арешти по справі №2-5378/10 є перешкодою для реєстрації за ТОВ «Медіація Плюс» права власності на предмети іпотеки у державного реєстратора та на автомобіль в Регіональному сервісному центрі ГСЦ ВМС в Миколаївській області.

ОСОБА_3 в особі свого законного представника ОСОБА_2 вже зверталась до Заводського районного суду м. Миколаєва в рамках справи №2-5378 2010 для скасування заходів забезпечення позову, а саме вказаних арештів, але і місцевий, і апеляційний суди відмовились їх скасовувати.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 лютого 2023 року позовну заяву задоволено частково.

Визнано в порядку спадкування за заповітом за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлому ОСОБА_7 ; в порядку спадкування за законом право власності на 1/2 частку нежитлового об`єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та на 1/2 частку автомобілю Lexus ES 350 номер державної реєстрації НОМЕР_1 , які належали померлому ОСОБА_7 .

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, встановивши коло спадкоємців та склад спадкового майна, при обставинах, коли у позивача відсутні інші способи захисту цивільних прав та інтересів, чим може бути визнання права прийшов, існують перешкоди в оформленні права на спадщину в нотаріальному порядку, дійшов висновку про задоволення вимог в частині визнання в порядку спадкування за законом та заповітом за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 ; 1/2 частину нежитлового об`єкту магазину, розташованого в АДРЕСА_2 та 1/2 частину транспортного засобу марки LEXUS, 2008 року, д.н.з. НОМЕР_1 .

Щодо вимоги про зняття арешту вказав, що підставою обтяження майна позивача є ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 травня 2010 року та 06 липня 2010 року, якими забезпечено позов у іншій справі.

Матеріали справи свідчать про те, що у цій справі всі надані позивачем докази вказують, що не було погашено заборгованість перед ОСОБА_6 за договором позики, а отже підстави для зняття арешту з нерухомого майна відсутні.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , адвокат ОстровськийС.Б., з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог не погоджується та вказує, що його ухвалено з порушенням норм матеріального права, тому в цій частині просив про його скасуванню, та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову.

Вказував, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 грудня 2010року стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 заборгованість у сумі 382749 грн.28коп. та витрати у сумі 171 грн.

11 лютого 2011 року по зазначеній справі був виданий виконавчий лист, який був переданий до державної виконавчої служби для примусового виконання. Постановою державного виконавця від 23 квітня 2018 року виконавче провадження № 24458984 було закінчено у зв`язку із смертю боржника ОСОБА_7 .

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 березня 2019 року було замінено у виконавчому листі, виданому 11 лютого 2011 року по цивільній справі №2-5378/2010, боржника з ОСОБА_7 на його спадкоємця - неповнолітню доньку ОСОБА_3 .

На підставі вказаного виконавчого листа 21 вересня 2020 року державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Курас Ю.В. було відкрито виконавче провадження №63084698, яке триває і зараз.

Враховуючи те, що борг у сумі 382749 грн.28 коп. та витрати у сумі 171 грн., задля яких в якості забезпечення позову були накладені вказані арешти, будуть стягуватись в рамках виконавчого провадження №63084698, арешти, накладені в 2010 році, вже є недоцільними.

Також, посилався на те, що ОСОБА_6 , який не є іпотекодержателем, згідно з ч. 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», не має права звертати стягнення на магазин, будинок та автомобіль. А тому, наявність арештів, накладених в 2010 році, є недоцільним.

Крім того, наявність вказаних арештів перешкоджає ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розпорядитись вказаним майном, а саме передати його іпотекодержателю (заставодержателю) у власність для погашення боргів за кредитними договорами.

Арешти по справі №2-5378/10 є перешкодою для реєстрації за ТОВ «Медіація Плюс» права власності на предмети іпотеки у державного реєстратора та на автомобіль в Регіональному сервісному центрі ГСЦ ВМС в Миколаївській області.

Правом на подачу відзиву відповідачі не скористалися.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 20 червня 2023 року провадження у справі зупинене до з`ясування наявності правонаступників відповідача ОСОБА_6 _

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 16 лютого 2024 року провадження у справі відновлено, а наступною ухвалою суду від 26 лютого 2024 року до участі у справі як правонаступники відповідача ОСОБА_6 залучено ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

У судовому засіданні представник позивачів апеляційну скаргу підтримав , просив про її задоволення.

Відповідачі у судове у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним, що в силу приписів частини2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, особу, які з`явилася у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Рішення в частині задоволених вимог про визнання права власності сторонами не оскаржується, а відтак не є предметом апеляційного перегляду.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону вказане рішення суду в оскаржуваній частині в повній мірі не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_7 ( т.1 а.с.6).

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2016 року, визнано за ОСОБА_2 , право власності на 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 ; 1/2 частини нежитлового об`єкту магазину, розташованого в АДРЕСА_2 та 1/2 частини транспортного засобу марки LEXUS, 2008 року, д.н.з. НОМЕР_1 ( т.1 а.с.7-8,9-10).

27 серпня 2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесені відомості щодо набуття ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно на підставі вищевказаного рішення суду ( т.1 а.с.11,12).

На випадок своє смерті ОСОБА_7 зробив розпорядження, склавши 09 червня 2016 року заповіт, який було посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ємельяновою Н.В., відповідно до якого належне йому нежитлове приміщення АДРЕСА_2 - заповідав матері ОСОБА_8 ; житловий будинок АДРЕСА_1 своїй доньці ОСОБА_3 (т.1 а.с.13)

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер ( т.1 а.с.14).

За матеріалами спадкової справи, заведеної щодо майна ОСОБА_7 , спадщину за законом і за заповітом прийняла донька ОСОБА_3 , в інтересах якої діяла мати ОСОБА_2 . Спадкоємець ОСОБА_8 відмовилась від прийняття спадщини після смерті сина (т.1 а.с.16,17).

Відповідно до постанови приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області від 26 січня 2021 року ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва на право на спадщину за заповітом та за законом на 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 ; 1/2 частини нежитлового об`єкту магазину, розташованого в АДРЕСА_2 та 1/2 частини транспортного засобу марки LEXUS, 2008 року, державний номерний знак НОМЕР_1 , з огляду на те, що спадкоємцем не надано документів, що підтверджують право власності спадкодавця на вказане спадкове майно, наявність у Державному реєстрі речових прав арештів у спадкодавця, а також арештів на вищезазначене нерухоме майно (т.1 а.с.18-19).

В межах цивільної справи 2-5378/2010 року за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення боргу, ухвалами Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 травня 2010 року та від 06 липня 2010 року забезпечено позов шляхом накладення арешту на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитловий об`єкт розташований по АДРЕСА_2 та автомобіль Lexus ES ES 50, державний номерний знак НОМЕР_1 , право власності на які зареєстровано за ОСОБА_7 (т.1 а.с.28,29).

Вказані обтяження було зареєстровано 01 червня 2010 року та 06 липня 2010 року у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна, а згодом записи перенесено до Єдиного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 грудня 2010 року стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 заборгованість у сумі 382749 грн.28 коп. та судові витрати (т.1 а.с.31).

11 лютого 2011 року по зазначеній справі видано виконавчий лист, який пред`явлено до примусового виконання.

Постановою державного виконавця від 23 квітня 2018 року виконавче провадження №24458984 було закінчено у зв`язку зі смертю боржника ОСОБА_7 .

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 березня 2019 року у виконавчому листі, виданому 11 лютого 2011 року по цивільній справі №2-5378/2010, замінено боржника з ОСОБА_7 на його спадкоємця - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 як законний представник (т.1 а.с.33-34).

21 вересня 2020 року державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) було відкрито виконавче провадження №63084698 (т.1 а.с.35).

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 лютого 2021 року, яка постановою Миколаївського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року залишена без змін, відмовлено у задоволені клопотання про скасування заходів забезпечення позову у справі2-5378/10.

Звертаючись до суду з вимогами про скасування арешту позивачі посилалася на те, що наявність арешту накладено ухвалами Заводського районного суду м. Миколаєва у справі 2-5378/10 є перешкодою для реєстрації за ТОВ «Медіація Плюс» права власності на предмет іпотеки у державного реєстратора та на автомобіль в Регіональному сервісному центрі ГСУ МВС в Миколаївській області.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція)кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частинами першою, другою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до частини першої, абзацу дванадцятого частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 Велика Палата Верховного Суду зробила висновки про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі статтею 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

У частині першій статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

В оцінці висновку суду першої інстанцій, а також доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує таке.

Забезпечення позову за своєю суттю є тимчасовим обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.

Відповідно до частини першої статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Забезпечувальні заходи скасовуються судом шляхом постановлення процесуального рішення ухвали. Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.

Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Питання, пов`язані із забезпеченням позову, зміною виду чи їх скасуванням вирішуються у порядку, передбаченому ЦПК України, і не можуть бути предметом розгляду в іншому провадженні.

Водночас за приписами частини першої статті 158 ЦПК України із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно) може звернутися виключно учасник справи. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутися до суду з позовом про зняття з нього арешту. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі № 753/12741/17, від 22 квітня 2020 року у справі № 607/15533/17, від 06 травня 2020 року у справі № 756/8156/18, від 19 листопада 2020 року у справі № 759/3883/17, від 27 січня 2021 року у справі № 757/9023/18-ц, від 10 лютого 2021 року у справі № 641/1271/19-ц

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 661/624/16-ц (провадження № 14-618цс18) зроблено висновки про те, що спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України розглядають у порядку цивільного судочинства за правилами позовного провадження, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не були учасниками справи № 2-5378/2010 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики, під час розглядуякої вжито заходи забезпечення позову у виді арешту спірного майна.

Відтак з урахуванням положень частини першої статті 158 ЦПК України заявник позбавлений можливості звертатися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову.Для нього чинним законодавством передбачено інший спосіб судового захисту, а саме звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна.

Отже, у тому разі якби позивачі були учасниками вищевказаної справи, тоді б питання про скасування заходів забезпечення позову у виді арешту спірного нерухомого майна мало б вирішуватися саме в межах справи №2-5378/2010. Суд у такому випадку не можезадовольнити вимоги про скасування арешту, накладного в межах іншої справи, за окремим позовом учасника іншої справи, що було б втручанням у компетенцію суду, який розглянув справу, в межах якої забезпечено позов. Тож виключно у такому випадку питання щодо скасування арешту в іншій справі підлягало б вирішенню за допомогою правого механізму цивільного процесуального права, а не правил цивільного (матеріального) права.

Зважаючи на те, що позивачі не є учасником справи № 2-5378/2010, пред`явлення ними позову про усунення перешкод у здійсненні права розпорядження майном шляхом зняття з нього арешту було б правомірним порядком (способом) захисту їх прав.

Однак зважаючи на обставини цієї справи вищевказані вимоги не можуть бути застосовані.

На час пред`явлення вказаного позову ОСОБА_2 є власником 1/2 частини вказаного нерухомого майна і її право на це майно зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Також їй належить на праві власності 1/2 частина спірного транспортного засобу, проте доказів щодо реєстрації за нею права власності на це майно в Регіональному сервісному центрі матеріали справи не містять.

Розглядаючи заяву ТОВ «Медіація Плюс» про заміну боржника у виконавчому листі у справі 2-3594/10 у своїй постанові від 14 квітня 2021 року Миколаївський апеляційний суд висновував, що з визнанням за ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно, остання набула статусу іпотекодавця в частині майна на яке звернуто стягнення на підставі рішення суду від 24 грудня 2010 року, оскільки таке майно є предметом іпотеки та змінив у виконавчому листі по справі боржника ОСОБА_7 на ОСОБА_2 .

Тобто, у ОСОБА_2 наявні зобов`язання перед ТОВ «Медіація Плюс» щодо договорів укладених між Банком та ОСОБА_7 .

На час звернення ОСОБА_3 має право користування та володіння спадковим майном у відповідній частці.

Згідно з пунктом 6 частини 1статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»підставою для відмови в державній реєстрації прав є наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Разом із тим, відповідно до частини четвертої цієї ж статті відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно; державної реєстрації прав на підставі свідоцтва про право на спадщину.

З огляду на викладене, рішення суду у цій справі в частині визнання за ОСОБА_3 права власності в порядку спадкування за законом та заповітом буде підставою для реєстрації за нею права власності на спірне майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно при наявності обтяження на нього.

Відповідно до частини 1 статті 51 Закону України « Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо:

право застави після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

вартість предмету застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателя;

наявна письмова згода заставодержателя.

З врахуванням вимог вказаної норми права, позивачі зазначали, що ТОВ «Медіація Плюс», який є заставодержателем не надає своєї письмової згоди іншим кредиторам на звернення стягнення на предмет застави, а ОСОБА_6 який не є іпотекодержателем не має права звертати стягнення на нерухоме та рухоме спірне майно, а тому наявність арештів, накладених у 2010 році є недоцільним.

Проте вказані твердження колегія суддів вважає необґрунтованими.

Так, 21 квітня 2005 року між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ПП «Фаворіт Миколаїв» укладено кредитний договір №20/К-КЛ, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у формі мультивалютної поновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом у сумі еквівалентній 80000 дол. США під 15 % річних строком до 18 квітня 2008 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 14 грудня 2005 року між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_7 укладено договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку передано житловий будинок з надвірними господарськими та побутовими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 .

Також, в забезпечення виконання зобов`язань за цим договором 31 березня 2009 року між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_7 укладено іпотечний договір, за умовами якого в іпотеку передано нежитловий об`єкт, за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідно до 7.2 договору іпотеки від 17.10.2007 року укладеного між Банком та ОСОБА_7 , п.7.3 договору іпотеки від 28 квітня 2006 року укладеного між Банком та ПП «Фаворит-Миколаїв» - звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України « Про іпотеку» та умовами цього договору; продажу іпотекодержателем від свого імені предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі - продажу на підставі статті 38 Закону України « Про іпотеку» та умовами цього Договору (т.2 а.с.40-42 54-57).

За умовами вищевказаних договорів іпотеки, звернення стягнення шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язань та шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі - продажу є позасудовим шляхом.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 грудня 2010 року у справі 2-3594/10, яке змінене рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 30 березня 2011 року:

-врахунок погашення боргу у сумі 8 352 287,64 грн. за кредитним договором№ 20/К-КЛ від 21 квітня 2005 року звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме: житловий будинок з надвірними, господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_7 ;

-врахунок погашення боргу у сумі 8 352 287,64 грн. за кредитним договором№ 20/К-КЛ від 21 квітня 2005 року звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме: нежитловий об`єкт магазину, за адресою: по АДРЕСА_2 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_7 ;

-стягнуто з ОСОБА_7 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» 1700 грн. судового збору та 120 грн. на ІТЗ.

Отже, Банком було обрано судовий порядок звернення стягнення на предмети іпотеки.

На підставі вказаного рішення суду видані три виконавчі листи, які були пред`явлені до примусового виконання, виконавчі провадження за якими були закінчені 23 квітня 2018 року у зв`язку із смертю боржника.

Відповідно до договору №616802.272 від 25 березня 2020 року про відступлення прав вимоги та договору про внесення змін до договору №616802.272 від 25 березня 2020 року ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» відступило ТОВ «ФК «Ассісто» право вимоги за кредитним договором №20/К-КЛ від 21 квітня 2005 року, договором іпотеки від 14 грудня 2005 року, іпотечним договором від 31 березня 2009 року №1288 та договором поруки від 31 березня 2009 року.

В подальшому на підставі договору №02/10-20 від 29 жовтня 2020 року про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитними договорами та договорами забезпечення, укладеному між ТОВ «ФК «Ассісто» та ТОВ «Медіація Плюс», до останнього перейшло право вимоги за вищевказаними кредитним договором, договорами іпотеки та договором поруки ( т.1 а.с.36-37).

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року замінено у виконавчому листі у справі № 2-3594/10 про звернення стягнення в рахунок погашення боргу у сумі 8 352 387, 64 грн. за кредитним договором № 20/К-КЛ від 21.04.2005 р. на нерухоме майно - житловий будинок з надвірними, господарськими та побутовими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 боржника - ОСОБА_7 на ОСОБА_2 в частині звернення стягнення на 1/2 частку житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , а також на ОСОБА_3 в інтересах якої дії її мати ОСОБА_2 в частині звернення стягнення на 1/2 частку житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 .

Замінено у виконавчому листі у справі № 2-3594/10 про звернення стягнення в рахунок погашення боргу у сумі 8 352 387, 64 грн. на нерухоме майно, а саме нежитловий об`єкт магазину, розташований по АДРЕСА_2 , боржника ОСОБА_7 на ОСОБА_2 в частині звернення стягнення на 1/2 частку нежитлового об`єкту магазину, розташованого по АДРЕСА_2 , та ОСОБА_3 в інтересах якої діє її мати ОСОБА_2 в частині звернення стягнення на 1/2 частку нежитлового об`єкту магазину, розташованого по АДРЕСА_2 .

15 квітня 2008 року між ВАТ « Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір №4А за умовами якого Банк надав позичальнику грошові кошти у сумі 61657.54 долари США на придбання автомобіля Lexus ES ES 50,2008 року випуск, р номер кузова НОМЕР_2 (т.2 а.с43-47).

В забезпечення виконання умов цього договору між сторонами укладено договір застави транспортного засобу ВКК 668620-668623, предметом застави якого є автомобіль Lexus ES 50,2008 року випуск, реєстраційний номер НОМЕР_1 ,( т.2 а.с. 48-50).

Із витягу з Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №70518794 від 26 січня 2021 року вбачається, що 18 квітня 2008 року у Миколаївській філії ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі договору застави транспортного засобу, серія та номер 2454, виданого 15 квітня 2008 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Літвінчук А.А. зареєстровано обтяження автомобіля Lexus ES ES 50,2008 року випуск, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого ОСОБА_7 . Обтяжувачем на теперішній час є ТОВ « Медіація Плюс». Термін обтяження неодноразово змінювався та діє до 07 квітня 2025 року( т.1 а.с. 27).

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва по справі №2-4689/10 від 22 вересня 2010 року, зміненим рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 27 січня 2011 року, стягнуто з ОСОБА_7 на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» 548619,08 грн. заборгованості за кредитним договором №4А від 15 квітня 2008 року.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 04 лютого 2021 року замінено стягувача з ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на ТОВ «Медіація Плюс» за виконавчим листом у цивільній справі №2-4689/2010 від 13 квітня 2011 року за позовом ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором №4-А від 15.04.2008.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 травня 2021 року замінено боржника ОСОБА_7 на його правонаступника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в інтересах якої діє її мати ОСОБА_2 , обмеживши відповідальність боржника вартістю майна, одержаного у спадщину, у виконавчих листах № 487/2-4689/10 виданих 13 квітня 2011 року Заводським районним судом м. Миколаєва, про стягнення з ОСОБА_7 на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» заборгованість за кредитним договором №4-А від 15 квітня 2008 року у сумі 548619,08 грн, а також 1700,00 грн сплаченого державного мита та 120,00 грн на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 серпня 2021 року видано дублікат виконавчого листа по цивільній справі №2-4689/10 виданого 13 квітня 2011 року Заводським районним судом м. Миколаєва, про стягнення з ОСОБА_7 на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» заборгованість за кредитним договором №4-А від 15.04.2008 у сумі 548619,08 грн.

Поновлено пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчих листів по справі № 2-4689/10 виданих Заводським районним судом м. Миколаєва 13 квітня 2011 року:

- про стягнення з ОСОБА_7 на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» заборгованість за кредитним договором №4-А від 15.04.2008 у сумі 548619,08 грн;

- про стягнення з ОСОБА_7 на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» 1700,00 грн сплаченого державного мита та 120,00 грн на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивачі звертаючись до суду з вимогами про зняття арешту, фактично посилаються на бажання в позасудовому порядку, а не у порядку виконання рішень судів, звернути стягнення на предмети іпотеки та застави.

На думку колегії суддів, вказане стягнення має проходи в рамках зведеного виконавчого провадження в порядку саме виконання рішень судів та у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» з визначенням ринкової ціни об`єктів, черговості задоволення вимог та з дотриманням прав усіх учасників.

Тільки з дотриманням процедури виконання рішень судів можна дійти висновку про можливість чи неможливість погашення боргу ОСОБА_6 за рахунок об`єктів нерухомого та рухомого майна, і як наслідок зняття новим власником цього майна арешту, накладеного ухвалами Заводського районного суду м. Миколаєва у справі № 2-5378/2010.

Відповідно до пункту 1-4 частини першоїстатті 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про зняття арешту з майна, проте помилився щодо мотивів такого рішення, тому рішення суду в цій частині належить змінити.

Доводи апеляційної скарги, з урахуванням меж апеляційного оскарження, дають підстави для висновку, що рішення Заводського районного суду м. Миколаєві від 20 лютого 2023 року в оскаржуваній частині ухвалено без дотримання норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з цим апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду в цій частині змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

З врахуванням викладеного відсутні підстави для перерозподілу судових витрат на подачу апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , подану їх адвокатом Островським Сергієм Борисовичем, задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 20 лютого 2023 року в частині вирішення вимог щодо скасування арешту майна змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 19 березня 2024 року.