Ухвала

від 18.03.2024 по справі 741/424/23

НОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер № 741/424/23

Номер провадження 2-з/741/3/24

УХВАЛА

іменем України

18 березня 2024 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Крупини А.О.,

з участю секретаря судового засідання Багмута О.С.,

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представників відповідача об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Носівка, вул. Вокзальна, буд. 10-Є» - Хахуди А.В., адвоката Луєнка Ю.В.,

представника відповідача Носівської об`єднаної територіальної громади в особі Носівської міської ради Чернігівської області Ями С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Носівського районного суду Чернігівської області клопотання ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Носівської об`єднаної територіальної громади в особі Носівської міської ради Чернігівської області, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Носівка, вул. Вокзальна, буд. 10-Є», третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору державний реєстратор виконавчого комітету Бахмацької міської ради Чернігівської області Баришевська Тетяна Федорівна, про скасування рішення та державної реєстрації права власності на земельну ділянку,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Носівського районного суду Чернігівської області перебуває указана цивільна справа за позовною заявою, у якій позивачі з урахуванням уточнень, просили суд:

- скасувати рішення 19 сесії 8 скликання Носівської міської ради Чернігівської області від 21 січня 2022 року № 193/19/VІІІ «Про передачу у власність земельної ділянки об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку « АДРЕСА_1 »,

- скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку « АДРЕСА_1 », код ЄДРПОУ 44465352, площею 0,3489 га, кадастровий номер 7423810100:01:001:0259.

13 березня 2024 року позивачем ОСОБА_2 через канцелярію суду було подано письмове клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту у спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на земельну ділянку площею 0,3218 га, кадастровий номер 7423810100:01:001:0304, земельну ділянку площею 0,0271 га, кадастровий номер 7423810100:01:001:0303, та заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаних земельних ділянок.

Обґрунтовуючи вимоги клопотання, позивач ОСОБА_2 зазначала, що під час замовлення витягу з ДЗК про земельну ділянку в електронному кабінеті на веб-ресурсі електронних послуг Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру при введенні в графі «Кадастровий номер земельної ділянки» кадастрового номера 7423810100:01:001:0259, система видавала повідомлення «Такий кадастровий номер не знайдено». У відповідь на звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області 05 березня 2024 року повідомило, що за заявою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку « АДРЕСА_1 » на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, розробленої ПП «Елітзем», об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку « АДРЕСА_1 » 10 січня 2024 року було здійснено поділ раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 7423810100:01:001:0259 на дві земельні ділянки, а саме: земельну ділянку площею 0,3218 га, кадастровий номер 7423810100:01:001:0304, земельну ділянку площею 0,0271 га, кадастровий номер 7423810100:01:001:0303, натомість державним кадастровим реєстратором було скасовано Державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7423810100:01:001:0259, відомості про неї перенесені до архівного шару. Загальні збори співвласників, до компетенції яких належать питання щодо використання спільного майна об`єднання співвласників багатоквартирного будинку « АДРЕСА_1 », проведення яких було призначено на 16 лютого 2024 року з питання поділу земельної ділянки площею 0,3489 га з кадастровим номером 7423810100:01:001:0259, не відбулися. У судових засіданнях, які відбулися 08 та 13 лютого 2024 року, представник відповідача ОСББ умисно приховав інформацію щодо вже здійсненого поділу земельної ділянки як від позивачів, так і від суду. Позивач уважає, що такі дії відповідача істотно ускладнюють чи унеможливлюють виконання рішення суду, а також ускладнюють здійснення ефективного захисту прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду.

До клопотання позивачем додано копію запиту до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 28 лютого 2024 року, копію отриманої відповіді на запит від 05 березня 2024 року, інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06 березня 2024 року за параметрами пошуку: кадастровий номер земельної ділянки 7423810100:01:001:0304 та кадастровий номер земельної ділянки 7423810100:01:001:0303, відомості щодо яких у Державному реєстрі речових прав відсутні; кадастровий номер 7423810100:01:001:0259, площа (га): 0,3489, власник - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку « АДРЕСА_1 », код ЄДРОПУ 44465352.

13 березня 2024 року у судовому засіданні була оголошена перерва до 18 березня 2024 року.

У судовому засіданні 18 березня 2024 року позивач ОСОБА_2 клопотання підтримала повністю з підстав, указаних у ньому.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 клопотання підтримав з аналогічних підстав.

У судовому засіданні представник об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Носівка, вул. Вокзальна, буд. 10Є» ОСОБА_3 проти клопотання заперечив. Надавати будь-які пояснення по його суті відмовився.

Представник відповідача об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Носівка, вул. Вокзальна, буд. 10Є» адвокат Луєнко Ю.В. щодо клопотання заперечив повністю, мотивуючи свою позицію тим, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на дві земельні ділянки ніяким чином не вплине на захист прав сторони позивача, за яким вона звернулась до суду, та не ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Тому визначені ЦПК України підстави для вжиття заходів забезпечення позову наразі відсутні.

Присутня у судовому засіданні представник відповідача Носівської об`єднаної територіальної громади в особі Носівської міської ради Чернігівської області Яма С.С. проти задоволення клопотання заперечила, указавши, що Носівська міська рада жодних рішень щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7423810100:01:001:0259, власником якої є ОСББ, на дві інші земельні ділянки, не приймала.

До суду третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, державний реєстратор виконавчого комітету Бахмацької міської ради Чернігівської області Баришевська Тетяна Федорівна не з`явилась.

Суд розглянувши вищезазначене клопотання, вислухавши пояснення позивачів, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи та надавши їм належну оцінку, вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За положенням ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права, щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Частиною 1 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову та встановлено, що позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Отже, заходи забезпечення позову можуть бути застосовані винятково щодо предмета спору. Предмет спору це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Згідно з ч. 5 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року N 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Так, як убачається з матеріалів цієї справи, предметом спору у цій справі є скасування рішення 19 сесії 8 скликання Носівської міської ради Чернігівської області від 21 січня 2022 року № 193/19/VІІІ «Про передачу у власність земельної ділянки об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку « АДРЕСА_1 » та скасування державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку « АДРЕСА_1 », код ЄДРПОУ 44465352, площею 0,3489 га, кадастровий номер 7423810100:01:001:0259.

Однак, земельна ділянка площею 0,3218 га, кадастровий номер 7423810100:01:001:0304 та земельна ділянка площею 0,0271 га, кадастровий номер 7423810100:01:001:0303, які сформувались унаслідок поділу земельної ділянки площею 0,3489 га з кадастровим номером 7423810100:01:001:0259 на дві земельні ділянки, не є предметом спору у даній справі, адже позивачі з безпосередньою матеріально-правовою вимогою щодо них за захистом своїх прав чи інтересів у цій справі до суду не звертались, що унеможливлює вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно з правовою позицією, викладеної у постанові Верховного Суду від 21 травня 2021 року у справі № 640/17361/20 необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Отже, суд робить висновок, що заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст.149-152, 260 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту у спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на земельну ділянку площею 0,3218 га, кадастровий номер 7423810100:01:001:0304, земельну ділянку площею 0,0271 га, кадастровий номер 7423810100:01:001:0303, та заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаних земельних ділянок у цивільній справі за позовом за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Носівської об`єднаної територіальної громади в особі Носівської міської ради Чернігівської області, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Носівка, вул. Вокзальна, буд. 10-Є», третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору державний реєстратор виконавчого комітету Бахмацької міської ради Чернігівської області Баришевська Тетяна Федорівна про скасування рішення та державної реєстрації права власності на земельну ділянку відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Суддя Анатолій КРУПИНА