Ухвала

від 19.03.2024 по справі 203/1310/24

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/1310/24

2/0203/877/2024

УХВАЛА

19 березня 2024 року суддя Кіровського районного суду м.Дніпропетровська Казак С.Ю., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Чкаловський» про розірвання договору, стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

До Кіровського районного суду м.Дніпропетровська надійшла вищезазначена позовна заява.

За правиламивиключної підсудності,встановленими ч.1ст.30ЦПК України,позови,що виникаютьіз приводунерухомого майна,пред`являються замісцезнаходженням майнаабо основноїйого частини.

У постановівід 07.07.2020року посправі №910/10647/18Велика ПалатаВерховного Судусформувала правовийвисновок проте,що виключнапідсудність застосовуєтьсядо тихпозовів,вимоги заякими стосуютьсянерухомого майнаяк безпосередньо,так іопосередковано,а спірможе стосуватисяяк правовогорежиму нерухомогомайна,так іінших правта обов`язків,що пов`язанііз нерухомиммайном.

В постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №638/1988/17, провадження №61-30812св18, зазначено, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.42 Постанови від 01.03.2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина першастатті 114 ЦПК України), до якого відповідно до статті 181 ЦК Україниналежать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним; про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Відтак виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз`яснено, що суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 року у справі «Zand v.Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч.1 ст.6 Конвенції, передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий не маючи юрисдикції судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч.1 ст.378 ЦПК України).

Згідно п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

З позовної заяви та додатків до неї вбачається, що позивачкою заявлено вимоги про розірвання договору про асоційовану участь у житловому-будівельному кооперативі №Т-19-75 від 16.12.2020 року та стягнення сплачених за цим договором коштів.

Предметом вказаного договору є здійснення пайового внеску до Пайового фонду кооперативу та забезпечення набуття права власності на квартиру в Об`єкті будівництва (будівельний номер квартири АДРЕСА_1 ).

Тобто, предметом спірних правовідносин є виконання договору про пайову участь у будівництві нерухомого майна, а предметом позовних вимог розірвання відповідного договору та стягнення сплачених за договором коштів.

Таким чином, вказаний спір та заявлені позовні вимоги безпосередньо стосуються нерухомого майна, що розташоване на території Соборного (колишнього Жовтневого) району м.Дніпра.

За вказаних вище обставин, позов не підсудний Кіровському районному суду м.Дніпропетровська та відповідно до положень ч.1 ст.30, п.1 ч.1, ч.3 ст.31 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд за підсудністю за місцем знаходження нерухомого майна до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.30,31,258-260 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Чкаловський» про розірвання договору, стягнення коштів, передати на розгляд за підсудністю до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена учасниками справи шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя С.Ю.Казак