Рішення

від 12.03.2024 по справі 206/6212/23

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа 206/6212/23

Провадження 2/206/411/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

при секретареві Глущенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку загального позовного провадження відповідно доч.2ст.247ЦПК України цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Повєткіна Надія Миколаївна про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

26 грудня 2023 року до суду надійшла вказана позовна заява ОСОБА_1 , яка обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його рідна мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй майно, яке складається з житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:09:136:0010, розташованої по АДРЕСА_1 . Після смерті матері приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Повєткіною Н.М. до її майна була зареєстрована спадкова справа №10/2015, з заявою про прийняття спадщини звернувся тільки він. 11 вересня 2015 року приватним нотаріусом було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок, проте щодо земельної ділянки площею 0,1000 га, він отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, яка обґрунтована тим, що спадкодавець за життя не здійснила державну реєстрацію свого речового права. ОСОБА_2 14 січня 2010 року набула права власності на зазначену земельну ділянку, а державна реєстрація не є способом набуття права власності, а виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав. ОСОБА_1 просить суд визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:09:136:0010, розташованої по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 27 грудня 2023 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження, від приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Повєткіної Н.М. витребувано належним чином завірену копію спадкової справи №10/2015, заведеної до майна ОСОБА_2

09 лютого 2024 року судом від приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Повєткіної Н.М. отримано належним чином завірену копію спадкової справи ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 15 листопада 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, 15 лютого 2024 року представник позивача ОСОБА_3 подав заяву в якій підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, а справу розглянути без його участі та участі позивача.

Відповідач участь свого представника в судовому засіданні не забезпечив, 25 січня 2024 року представник відповідача ОСОБА_4 подала заяву про розгляд справи без участі представника відповідача.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, 09 лютого 2024 року подала заяву в якій просила розглянути справу без її участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12 грудня 2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено попередній договір про купівлю-продаж земельної ділянки та житлового будинку, за умовами якого сторони зобов`язались у майбутньому в строк до 15 лютого 2010 року укласти договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, зокрема, земельної ділянки площею 0,1000 га (кадастровий № 1210100000:09:136:0010) на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1 . Земельна ділянка належить ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №178691, виданого 01 березня 2005 року Дніпропетровським міським управлінням земельних ресурсів на підставі рішення Дніпропетровської міської Ради №96/23 від 24 грудня 2004 року, акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010510400717. Договір посвідчено нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Карпенко С.С., зареєстровано в реєстрі за №1944 (а. с. 13-14).

14 січня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки предметом якого є земельна ділянка площею 0,1000 га, що розташована на території АДРЕСА_1 . Договір посвідчено нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Єдаменко О.А., зареєстровано в реєстрі за №24 (а. с. 23-24).

Договір купівлі-продажу від 14 січня 2010 року внесено до Державного реєстру правочинів (а. с. 25).

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 11).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а. с. 12).

Зі спадкової справи №10/2015, заведеної до майна ОСОБА_2 вбачається, що 11 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Повєткіної Н.М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, зокрема, на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:09:136:0010, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 60).

Постановою приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу від 11 вересня 2015 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:09:136:0010, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 77).

ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем до майна померлої ОСОБА_2 .

Зі звіту ТОВ «ЦЕНТР ОЦІНКИ «ЕПОС» від 15 листопада 2023 року вбачається, що оціночна вартість об`єкта оцінки земельної ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:09:136:0010, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , становить 136000,00 гривень (а. с. 30-39).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01 липня 2004 року, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Верховний Суд у своїй постанові №363/4852/17 (провадження 61-19831св19) від 03 червня 2020 року звернув увагу на те, що державна реєстрація не є способом набуття права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що ОСОБА_2 хоч за життя й не зареєструвала у відповідному реєстрі своє право власності, це ніяким чином не позбавляє її належного їй права власності на таке майно.

Згідно ст. ст. 1216-1218 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємство здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1-2ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третястатті 46 цього Кодексу)

Згідно ч. 1ст. 1222 ЦК Україниспадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно дост. 1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідност. 1258 ЦК Україниспадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихстаттею 1259 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3ст.1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1ст. 1269 ЦК Україниспадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1ст. 1270 ЦК Українидля прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом ч. ч. 1,3ст. 1296 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ч. 1ст. 1297 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до норм ч. 5ст. 1268 ЦКнезалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3ст. 1296 ЦКвідсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦКвстановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину.

За змістом роз`яснень абз. 2 п. 23Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7вимоги про визнання права на спадщину не підлягають судовому розглядові лише за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину.

Так, при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі домоволодіння, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Так, ОСОБА_2 за життя не здійснила державну реєстрацію свого речового права в управлінні Держкомзему у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, або з 01 січня 2013 року в Реєстраційній службі Дніпропетровського міського управління юстиції в Дніпропетровській області, однак за своє життя набула право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:09:136:0010, що розташована по АДРЕСА_1 , у передбачений законом спосіб.

Якщо за життя спадкодавець ОСОБА_2 набула права власності на відповідне нерухоме майно, то його спадкоємець також набуває права власності у порядку спадкування.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Верховний Суд України 4 квітня 2011 року при розгляді справи № 3-18гс11 ухвалив постанову в якій зробив такий правовий висновок: «Згідно з вимогами статті 392 цього ж Кодексу власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За змістом вищезазначеної норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними».

Тобто, на теперішній час, позивач ОСОБА_1 має право на спадкування зазначеного спадкового майна у вигляді земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:09:136:0010, що розташована по АДРЕСА_1 , як єдиний спадкоємець першої черги за законом після смерті матері ОСОБА_2 , однак позбавлений можливості оформити право власності на вказане спадкове майно у позасудовому порядку, оскільки ОСОБА_2 за життя не здійснила державну реєстрацію свого речового права на вказану земельну ділянку.

Отже, виходячи з усіх цих обставин, суд вважає правильним на підставі ст. 392 ЦК України, захистити право власності позивача на нерухоме майно, яке за законом належить позивачу.

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_7 про визнання права власності у порядку спадкування та визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:09:136:0010, що розташована по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст.2,5,10,141,259,263-265,268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, цільове призначення (використання) земельної ділянки: обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 1210100000:09:136:0010, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя: Р.О. Кушнірчук