Рішення

від 05.03.2024 по справі 754/6731/21

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/523/24

Справа №754/6731/21

РІШЕННЯ

Іменем України

05 березня 2024 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого - судді Галась І.А.,

при секретарі - Париста А.С.

за участі: представника позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , 3-тя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Глобал Капітал», ОСОБА_6 про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 , ( АДРЕСА_1 ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ( АДРЕСА_2 ) про визнання договору недійсним. До участі в праві позивачем залучено третю особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «фінансова компанія «Глобал Капітал» (м. Київ, пр.. Володимира Маяковського, 5В).

Позовні вимоги були обґрунтовані наступним.

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 29 жовтня 2005 року, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 706 та видано Свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 . Під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а саме 04 липня 2008 року між ОСОБА_8 та ТОВ «ФК «Глобал Капітал» був укладений Договір N° 04-07/2008-104 про участь у Фонді фінансування будівництва, відповідно до пунктів 1.1, 1.9, 1.10, якого за цим Договором Довіритель на підставі повного визнання ним Правил Фонду фінансування будівництва А «Перша черга котеджного містечка «Деснянське» дає згоду на участь у ФФБ, бере на себе зобов`язання виконувати Правила ФФБ, передає кошти Управителю в управління з метою отримання у власність об`єкта інвестування та встановлює обмеження щодо окремих дій Управителя з управління цими коштами, а Управитель приймає кошти в управління, зараховує кошти на рахунок ФФБ з подальшим використанням коштів ФФБ у порядку, визначеному Правилами ФФБ та цим Договором. Дані про об`єкт інвестування: Будівельна адреса: с. Троєщина, між вул. Леніна та Толстого у Деснянському районі м. Києва, Номер будинку: АС - 007, Кількість кімнат: 4, Проектна площа: 269,7 м2. Номер ділянки: 53. Відповідно до підпункту 2.1.1. пункту 2.1 Договору № 04-07/2008-104 управитель зобов`язаний: прийняти від Довірителя грошові кошти в управління у порядку, визначеному цим Договором, зарахувати кошти на рахунок ФФБ, обліковувати отримані кошти окремо від коштів інших довірителів, використати кошти ФФБ відповідно до Правил ФФБ та цього Договору: закріпити за Довірителем конкретний об`єкт інвестування на умовах Правил ФФБ та цього Договору; видавати Довірителю Свідоцтво про участь у ФФБ після кожного зарахування коштів Довірителя до ФФБ тощо. На виконання умов Договору № 04-07/2008-104 від 04 липня 2008 ОСОБА_2 вніс, а ТОВ «ФК «Глобал Капітал» отримав кошти в сумі 3 131 819,80 грн. За ОСОБА_2 закріплений об`єкт інвестування: котедж; місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; об`єкт будівництва: «Деснянський 1 черга»; номер ділянки: НОМЕР_2 ; номер проекту: АС - 007; загальна проектна площа: 312,78 кв.м., що підтверджується Свідоцтвом №04- 07/2008-104-32 про участь в фонді фінансування будівництва ТОВ «Фінансова компанія «Глобал Капітал» за програмою Забудовника «Підприємство «Вертикаль» від 23.11.2015. В березні 2021 року позивачу стало відомо, що ОСОБА_2 23 листопада 2015 року уклав із третьою особою Договір про передачу прав та обов`язків за Договором № 04-07/2008-104 про участь в Фонді фінансування будівництва від 04.07.2008, в результаті чого спільне сумісне майно подружжя вибуло із власності подружжя. У відповідь на адвокатський запит ТОВ «ФК «Глобал Капітал» надало копії документів, серед яких і заява ОСОБА_4 від 20.11.2015 року про надання згоди чоловіку ОСОБА_2 на укладення та підписання у період зареєстрованого шлюбу Договору про передачу прав та обов`язків за Договором № 04- 07/2008-104 про участь у Фонді фінансування будівництва від 04 липня 2008 року, укладеного між ним та ТОВ «ФК «Глобал Капітал» на умовах цього договору та на його власний розсуд. Проте, позивач своєї згоди на укладення вищезазначеного Договору не надавала, надана третьою особою заява підписана не позивачем, позивач у ТОВ «ФК «Глобал Капітал» не була та жодних документів не підписувала, зміст істотних умов Договору про передачу прав та обов`язків їй невідомий. У позивача не було наміру відчужувати належне подружжю майно будь-якій іншій особі, вказаний Договір вчинений без її згоди як дружини та не в інтересах сім`ї. Вищезазначене свідчить, що під час укладення спірного договору були допущені грубі порушення вимог чинного законодавства, що є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним, а тому вона змушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Посилаючись на викладене позивач просила: визнати недійсним Договір від 23 листопада 2015 року про передачу прав та обов`язків за Договором № 04-07/2008-104 про участь у Фонді фінансування будівництва від 04 липня 2008 року.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 05 травня 2021 року було відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Протягом підготовчого розгляду справи позивач та її представник вимоги позову підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити, відповідач ОСОБА_2 позов визнав. Представник ТОВ «ФК «Глобал Капітал» проти задоволення вимог позову заперечувала в повному обсязі посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Додатково зауважила про пропуск позивачем строків позовної давності.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року в справу було призначено судову почеркознавчу експертизу.

За результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи Незалежним інститутом судових експертиз було надано висновок експерта № 9983, відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_4 під текстом заяви про надання згоди на укладення договору від 20 листопада 2015 року виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою з наслідування підпису ОСОБА_4

01.11.2022 року представником ТОВ «ФК «Глобал Капітал» було подано клопотання про визнання недопустимим доказом висновку експерта № 9983 Незалежного інституту судових експертиз у зв`язку з порушенням порядку проведення експертизи.

01.03.2023 року судом було задоволено клопотання представник позивача та залучено до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_5 .

Протягом підготовчого розгляду справи представник ОСОБА_5 проти задоволення вимог позову заперечувала в повному обсязі посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. За клопотанням представника ОСОБА_5 до участі в справі в якості третьої особи був залучений ОСОБА_6 .

Також, 03.04.2023 року ОСОБА_5 був наданий відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив наступне.

Вимоги позивача, викладені в позовній заяві, відповідачем ОСОБА_5 не визнаються повністю з наступних причин. Обставини викладені, в позовній заяві не відповідають фактичним обставинам, з штучно створеними підставами для позовної вимоги та не підтверджені належними, достовірними та допустимими доказами, а тому позовні вимоги не можуть бути задоволені в повному обсязі. ОСОБА_9 звернулася з позовом до суду з вимогою про визнання недійсним правочину, в якій не є його стороною. Відповідачем за позовом визначила тільки ОСОБА_2 позовній заяві стверджується, що позивач ОСОБА_9 перебуває з відповідачем ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі з 29 жовтня 2005 року. Під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а саме 04 липня 2008 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Глобал Капітал» був укладений Договір №04-07/2008-104 про участь у Фонді фінансування будівництва. За цим Договором від 04.07.2008 відповідач ОСОБА_2 «на підставі повного визнання ним Правил Фонду фінансування будівництва А «Перша черга котеджного містечка «Деснянське» дає згоду на участь у ФФБ, бере на себе зобов`язання виконувати Правила ФФБ, передає кошти Управителю в управління з метою отримання у власність об`єкта інвестування та встановлює обмеження щодо окремих дій Управителя з управління цими коштами, а Управитель приймає кошти в управління, зараховує кошти на рахунок ФФБ з подальшим використанням коштів ФФБ у порядку, визначеному Правилами ФФБ та цим Договором. Дані про об`єкт інвестування: Будівельна адреса: с. Троєщина, між вул. Леніна та Толстого у Деснянському районі м. Києва, Номер будинку: АС - 007, Кількість кімнат: 4, Проектна площа: 269,7 м2. Номер ділянки: 53. «На виконання умов Договору № 04-07/2008-104 від 04 липня 2008 ОСОБА_2 вніс, а ТОВ «ФК «Глобал Капітал» отримав кошти в сумі 3 131 819,80 грн.» Таке твердження позивача не підтверджене належними та допустимими доказами, якими можуть бути тільки розрахункові документи, оскільки за п.6.1 Договору від 04.07.2008 розрахунки здійснюються у безготівковій формі шляхом внесення на рахунок ФФБ. Позивач стверджує, що: майнові права на об`єкт інвестування, за який Відповідач - 1 вніс грошові кошти подружжя у сумі 3 131 819,80 грн. є спільною сумісною власністю позивача ОСОБА_9 та відповідача ОСОБА_2 , оскільки майнові права набуті під час перебування ними у зареєстрованому шлюбі з 29.10.2005 по день подачі позову до суду; за майнові права на об`єкт інвестування внесено значну суму грошових коштів подружжя, а саме 3 131 819,80 грн., оспорюваний правочин виходить за межі дрібного побутового правочину; надана третьою особою заява щодо згоди на укладення вищезазначеного Договору підписана не Позивачем; згоди на відчуження майнових прав на об`єкт інвестування відповідачу ОСОБА_2 не надавала; зміст істотних умов Договору про передачу прав та обов`язків (оскаржуваного договору) їй невідомий /в якості доказу суду та учасникам справи копія оспорюваного договору позивачем не надано/; тільки «в березні 2021 року Позивачу стало відомо, що ОСОБА_2 23 листопада 2015 року уклав із третьою особою Договір про передачу прав та обов`язків за Договором № 04-07/2008-104 про участь в Фонді фінансування будівництва від 04.07.2008, в результаті чого спільне сумісне майно подружжя вибуло із власності подружжя». Штучність створення підстав для позовних вимог підтверджується наступним. ОСОБА_5 як сторону оспорюваного договору залучено до участі у цій справі у якості співвідповідача за заявою позивача поданою до суду тільки 30.01.2023, тобто через 1 рік і 9 місяців після звернення із позовом до суду, спочатку зазначивши відповідачем спору тільки свого чоловіка ОСОБА_2 . Позивачем свідомо не надано розрахункових документів щодо придбання ОСОБА_2 майнових прав, що в свою чергу не підтверджує ту обставину, що саме за рахунок грошей подружжя придбані майнові права. Оспорюваний договір ОСОБА_2 не укладався. Оспорюваний договір від імені та в інтересах ОСОБА_2 уклав ОСОБА_6 (адреса проживання АДРЕСА_4 ) на підставі Довіреності від 20.11.2015, посвідченої 20.11.2015 Гнідюк О,Б., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим номером 933. Ці обставини підтверджуються матеріалами справи. Саме ОСОБА_6 , як повірений ОСОБА_2 , відповідав за достовірність відомостей, надання документів зі сторони ОСОБА_2 на можливість укладення оспорюваного договору, в тому числі і заяву ОСОБА_4 від 20.11.2015 про згоду на укладення оспорюваного договору. З ОСОБА_10 здійснювались розрахунки за оспорюваним договором. У зв`язку із з`ясуванням в суді обставин укладання оспорювання договору ОСОБА_6 підлягає залученню в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідачів, оскільки рішення у цій справі може вплинути на його права або обов`язки щодо її сторін - відповідачів. В адвокатському запиті №2602/08 від 26.02.2021 представника ОСОБА_9 адвоката Подкопаєвої I.A. надісланого до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Глобал Капітал» (копія додається до відзиву) зазначено: «Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Глобал Капітал» як управителем ФФБ виду А «Перша черга котеджного містечка «Деснянське» та ОСОБА_4 як довірителем цього ФФБ був укладений договір про участь у Фонді фінансування будівництва, відповідно до умов якого був закріплений об`єкт інвестування: будинок АС-007, проектною площею 269.7 кв.м. на ділянці під номером 53. В подальшому права та обов`язки за договором про участь в ФФБ були відступлені (передані) за Договором на користь її чоловіка - ОСОБА_2 . Так, Договір про участь у Фонді фінансування будівництва був укладений в інтересах сім`ї, а тому відповідно до вимог ст. 60 Сімейного кодексу України права та обов`язки за вказаним договором, в тому числі майнові права на об`єкт інвестування, а також завершений будівництвом об`єкт нерухомого майна є спільною сумісною власністю подружжя - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ». Зазначені обставини в повному обсязі спростовуються відповіддю на адвокатський запит ТОВ «Фінансова компанія «Глобал Капітал» №10 від 09.03.2021 та доданими до неї документами. Зокрема, «Договір про участь у ФФБ між ОСОБА_4 та ТОВ «ФК «Глобал Капітал» не укладався, і ТОВ «ФК «Глобал Капітал» не має можливості надати його копію на Ваш запит; - об`єкт інвестування: будинок проектною площею 269,7 кв.м. на ділянці під номером 53 за ОСОБА_4 закріплювався за відсутністю будь-яких договірних відносин з нею; - грошові кошти від ОСОБА_4 до ФФБ не надходили; - права та обов`язки ОСОБА_4 з Договором про участь у ФФБ не були відступлені (передані) її чоловікові ОСОБА_2 або іншим третім особам за їх відсутністю у самої ОСОБА_4 ; Договір про відступлення (передачу, розпорядження) прав та обов`язків за договором про участь у ФФБ від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 не укладався». Позивачу ОСОБА_9 відомо про всі обставини правовідносин за укладеними оспорюваним договором, оскільки на підставі довіреності від 03.07.2008 відповідач ОСОБА_2 уповноважував позивача ОСОБА_9 отримувати документи за оспорюваним договором. Крім того, ОСОБА_9 неодноразово здійснювала юридично значимі дії за оспорюваним договором: отримувала Свідоцтва про участь у ФФБ та розписувалась в них, а також розписувалася в Журналі обліку виданих та погашених свідоцтв. Тобто, весь час, починаючи з липня 2008 року могла вільно, без перешкод цікавитися об`єктом спільної сумісної власності зі своїм чоловіком відповідачем ОСОБА_2 і як підтверджується матеріалами справи реалізовувала цю можливість. Тобто, позивачу з липня 2008 року було відомо про те, що об`єкт інвестування - котедж мав бути побудованим та введеним в експлуатацію до 31.12.2010 p., а відповідно і проведена державна реєстрація у встановленому порядку нерухомого майна з набуттям на неї права власності. Значна сума грошей, що інвестована в майбутню житлову нерухомість, ставить під сумнів те, що позивач не могла не знати про відчуження майнових прав через більше ніж 10 років після договірного введення в експлуатацію об`єкта інвестування. Відповідач ОСОБА_2 не набував права власності на майнові права у вигляді об`єкта інвестування - будинку/котеджу під номером АС - 007 на ділянці під номером АДРЕСА_3 . Відповідно до Свідоцтва № 04-07/2008-104-32 про участь у фонді фінансування будівництва ТОВ «Фінансова компанія "Глобал Капітал" за програмою Забудовника "Підприємство "Вертикаль" оформленого 10.09.2010 і виданого 15.11.2015 за ОСОБА_2 було тільки закріплено 236.74 кв.м з 312,78 кв.м об`єкта інвестування. Згідно з п.4.3 Договору від 04.07.2008 тільки «Після 100% інвестування Довірителем / ОСОБА_2 / закріпленого за ним об`єкта інвестування Управитель / ТОВ «Фінансова компанія "Глобал Капітал"/ передає Довірителю майнові права на цей об`єкт інвестування за Договором про уступку майнових прав. Тобто, моментом набуття права власності на майнові права - об`єкт інвестування є момент укладення між ОСОБА_2 та ТОВ «Фінансова компанія "Глобал Капітал" Договору про уступку майнових прав. Відтак, підтвердженням права власності на майнові права - об`єкт інвестування є саме Договір про уступку майнових прав. За умовами Договору від 04.07.2008 за Графіком подальшого внесення Довірителем коштів до ФФБ ОСОБА_2 мав зобов`язання сплатити в термін до 30.09.2010 ще за 73,04 кв.м. Ці договірні зобов`язання ОСОБА_2 не виконав, відповідно ТОВ «Фінансова компанія «Глобал Капітал» не уклало з ОСОБА_2 . Договір про уступку майнових прав. У зв`язку з невиконанням останнім в повному обсязі зобов`язань за Договором від 04.07.2008 ОСОБА_2 не набув права власності на майнові права - об`єкт інвестування.

Протягом підготовчого розгляду справи ОСОБА_6 до суду з`являвся, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 17 липня 2023 року підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , 3-тя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Глобал Капітал», ОСОБА_6 про визнання договору недійсним закрито, справу призначено до судового розгляду.

Протягом судового розгляду представник позивача вимоги позову підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити. Відповідач ОСОБА_2 вимоги позову визнав, представник ОСОБА_5 проти задоволення вимог позову заперечував в повному обсязі. Представники сторін, відповідач підтримали висловлені раніше позиції.

На виконання вимог ухвали суду приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було надано завірену належним чином копію Договору від 23 листопада 2015 року про передання прав та обов`язків за Договором № 04-07/2008-104 про участь у Фонді фінансування будівництва від 04 липня 2008 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції встановлене право на ефективний спосіб захисту прав, що означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Право на суд не є абсолютним, а судового розгляду потребують ті справи, в яких є «спір» про «право», реальний і серйозний, який може стосуватися як самого існування права, так і сфери його дії (справа Аллан Якобсон проти Щвеції). Результат проваджень має бути значущим для відповідного права (наприклад, Ulyanov v. Ukraine (dec.) (Ул`янов проти України)).

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі "Голден проти Сполученого королівства" та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 29 жовтня 2005 року, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 706 та видано Свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 .

Під час перебування у зареєстрованому шлюбі, 04 липня 2008 року між ОСОБА_8 та ТОВ «ФК «Глобал Капітал» був укладений Договір № 04-07/2008-104 про участь у Фонді фінансування будівництва, відповідно до пунктів 1.1, 1.9, 1.10, якого за цим Договором Довіритель на підставі повного визнання ним Правил Фонду фінансування будівництва А «Перша черга котеджного містечка «Деснянське» дає згоду на участь у ФФБ, бере на себе зобов`язання виконувати Правила ФФБ, передає кошти Управителю в управління з метою отримання у власність об`єкта інвестування та встановлює обмеження щодо окремих дій Управителя з управління цими коштами, а Управитель приймає кошти в управління, зараховує кошти на рахунок ФФБ з подальшим використанням коштів ФФБ у порядку, визначеному Правилами ФФБ та цим Договором. Дані про об`єкт інвестування: Будівельна адреса: с. Троєщина, між вул. Леніна та Толстого у Деснянському районі м. Києва, Номер будинку: АС - 007, Кількість кімнат: 4, Проектна площа: 269,7 м2. Номер ділянки: 53.

Відповідно до підпункту 2.1.1. пункту 2.1 Договору № 04-07/2008-104 управитель зобов`язаний: прийняти від Довірителя грошові кошти в управління у порядку, визначеному цим Договором, зарахувати кошти на рахунок ФФБ, обліковувати отримані кошти окремо від коштів інших довірителів, використати кошти ФФБ відповідно до Правил ФФБ та цього Договору: закріпити за Довірителем конкретний об`єкт інвестування на умовах Правил ФФБ та цього Договору; видавати Довірителю Свідоцтво про участь у ФФБ після кожного зарахування коштів Довірителя до ФФБ тощо.

На виконання умов Договору № 04-07/2008-104 від 04 липня 2008 ОСОБА_2 вніс, а ТОВ «ФК «Глобал Капітал» отримав кошти в сумі 3131819,80 грн. За ОСОБА_2 закріплений об`єкт інвестування: котедж; місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; об`єкт будівництва: «Деснянський 1 черга»; номер ділянки: НОМЕР_2 ; номер проекту: АС - 007; загальна проектна площа: 312,78 кв.м., що підтверджується Свідоцтвом №04- 07/2008-104-32 про участь в фонді фінансування будівництва ТОВ «Фінансова компанія «Глобал Капітал» за програмою Забудовника «Підприємство «Вертикаль» від 23.11.2015 року.

23 листопада 2015 року був укладений Договір про передачу прав та обов`язків за Договором № 04-07/2008-104 про участь в Фонді фінансування будівництва від 04.07.2008 року сторонами даного договору виступили ОСОБА_2 , інтереси якого представляв за довіреністю ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . Згідно копії договору, отриманої судом на виконання ухвали про витребування доказів, первісним довірителем за даним договором була зазначена ОСОБА_11 .

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії, Довіреність була посвідчена 20 листопада 2015 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюком О.Б. та зареєстрована в реєстрі за № 931.

Під час укладення даного договору була надана заява позивачки ОСОБА_4 про надання згоди на укладення договору про передачу прав та обов`язків за Договором № 04-07/2008-104 про участь в Фонді фінансування будівництва від 04.07.2008 року її чоловіку ОСОБА_2 .

На виконання ухвали суду Незалежним інститутом судових експертиз було надано висновок № 9983 від 04 серпня 2022 року за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи експертом було зроблено висновок про те, що підпис від імені ОСОБА_4 , що розміщався зліва від друкованого запису «І.А. Плевнік» під текстом заяви про надання згоди на укладення договору від 20.11.2015 року, виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_4 .

Протягом судового розгляду справи представником відповідача ОСОБА_5 - адвокатом Лакустою О.І. подавались клопотання про виключення недопустимого доказу - висновку експерта з числа доказів. Клопотання обґрунтовано тим, що висновок був наданий експертом без відповідних повноважень, оскільки почеркознавча експертиза є криміналістичною а отже її проведення має бути доручено виключно державним спеціалізованим установам.

Надаючи оцінку даному доказу та враховуючи клопотання представника відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст.. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Основними видами експертизи є: криміналістична; інженерно-технічна; економічна; товарознавча; експертиза у сфері інтелектуальної власності; психологічна; мистецтвознавча; екологічна; військова; судово-ветеринарна; гемологічна; історико-археологічна.

Почеркознавча експертиза - комплекс заходів, що спрямовані на встановлення приналежності почерку рукопису й підпису конкретній людині. Зазвичай застосовується для визначення справжності підпису або виявлення фальсифікації документа.

Почеркознавча експертиза є підвидом криміналістичної експертизи.

Основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. Такою експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукописного тексту під впливом будь-яких факторів, що заважають (природних: хворобливий стан, хронічні захворювання, вікові зміни; тимчасових зовнішніх: незвичне тримання засобу для писання, незвична поза, обмеження зорового контролю тощо; тимчасових внутрішніх: алкогольне сп`яніння, фармакологічні, наркотичні засоби тощо; штучних: викривлення письма зміненими рухами); визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).

Відповідно до вимог ч.1 та 3 ст.103 ЦПК суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких установити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд.

Відповідно до п.1.2 інструкції почеркознавча експертиза є підвидом криміналістичної експертизи, яка згідно з положеннями ч.3 ст.7 закону «Про судову експертизу» здійснюється виключно державними спеціалізованими установами.

До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я; експертні служби Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони, Служби безпеки та Державної прикордонної служби (ч.2 ст.7 цього закону).

Зважаючи на викладене, суд критично ставиться до наданих експертом висновків.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Прецедентний характер рішень ЄСПЛ потребує ретельного аналізу національного законодавства щодо його узгодженості з правовою позицією Суду в процесуальних питаннях. Конвенція не гарантує захисту теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie), заява № 6694/74, від 13 травня 1980)

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. effective remedy (англ.) - ефективний засіб wirksame Beschwerde zu erheben (нім.) - подати ефективну скаргу

Захист права - це використання передбачених законом способів (можливостей, інструментів) для поновлення свого порушеного, визнання невизнаного, чи присудження оспорюваного права. «Право на захист особа здійснює на свій розсуд» (стаття 20 ЦК). Ефективність (англ. efficiency; performance; нім. Effektivitat f, Wirkunsgrad m, Wirksamkeit f) - відношення корисного ефекту (результату) до витрат на його одержання. Це властивість певного процесу, яка зумовлена його якістю та кількістю засобів, що беруть участь у процесі, а також конкретною ситуацією. Ефективність уможливлює виконання певної задачі; характеризується певним співвідношенням між отримуваним сумарним ефектом та сумарними витратами на створення і використання засобів, що беруть участь у процесі, його організацію та здійснення.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК).

Стаття 5 ЦПК України визначає способи захисту, які застосовуються судом. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. постанови ВП ВС 05.06.18, справа № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18); 30.01.19, справа № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18); 11.09.19, справа № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19); 19.02.20, справа № 210/4458/15-ц (провадження № 14-354цс19); 04.04.20, справа № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19); 16.06.20, справа № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19); 15.09.20, справа № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19) та ін.

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року по справі № 910/3009/18: - Ефективний спосіб захисту прав повинен: 1) забезпечити поновлення порушеного права 2) в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування 3) такий захист повинен бути повним (тобто не частковим) 4) забезпечувати мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії 5) забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту Одне право має захищатися одним позовом.

За положеннями статей 330, 387, 388 ЦК України власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі № 752/13695/18 (провадження № 61-6415св19).

Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті і захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду потрібно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення - це означає, що обраний спосіб захисту (який часто зумовлений обмеженнями, що діють упевній юрисдикції) є неефективним.

Позивач, відповідно до позовної заяви визначає себе як власника майна, а об`єкт інвестування (майно): Будівельна адреса: с. Троєщина, між вул. Леніна та Толстого у Деснянському районі м. Києва, Номер будинку: АС - 007, Кількість кімнат: 4, Проектна площа: 269,7 м2. Номер ділянки: 53 - спільним майном подружжя.

В той же час позивачем не обрано ефективний захист своїх прав, а визнання недійсним договору від 23 листопада 2015 року про передачу прав та обов`язків за Договором № 04-07/2008-104 про участь у Фонді фінансування будівництва від 04 липня 2008 року не спрямовано на відновлення її прав.

Зважаючи на викладене обраний позивачем спосіб захист не є ефективним.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Приймаючи рішення Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії»(Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до положень ст. 1 ЦПК України 2004 року завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно з вимогами ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Представником відповідача подано заяву про застосування строків позовної давності, однак зважаючи на те, що суд не знайшов підстав для задоволення вимог позову застосування наслідків порушення строків позовної давності суд вважає безпідставним.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , 3-тя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Глобал Капітал», ОСОБА_6 про визнання договору недійсним залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 17 березня 2024 року.

Суддя: