Рішення

від 12.03.2024 по справі 757/4123/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/4123/24-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

при секретарі судового засідання - Орел А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транслінк-Освіта» про визнання трудових відносин припиненими,

ВСТАНОВИВ:

I. Позиції учасників справи.

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив визнати свої трудові відносини з ТОВ «Транслінк-Освіта» припиненими з 28 грудня 2013 року, у зв`язку із звільненням з посади директора, за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням загальних зборів учасників ТОВ «ТРАНСЛІНК-ОСВІТА» ОСОБА_1 11 липня 2016 року призначено на посаду директора підприємства. 11 липня 2016 року із ОСОБА_1 укладено безстроковий трудовий договір № 1, з якого вбачається, що, згідно з пунктом 8.2. працівник, має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк за власним бажанням на підставах, передбачених чинним законодавством України, за умови попереднього письмового повідомлення засновників Товариства про наступне звільнення за дві тижні до дати звільнення. У зв`язку з тим, що з початку повномасштабного вторгнення рф в Україну 24 лютого 2022 року ТОВ «ТРАНСЛІНК-ОСВІТА» фактично не здійснює господарську діяльність, учасники не цікавляться долею юридичної особи, підтримують фактично дії країни агресора по відношенню до України, тому ОСОБА_1 прийняв рішення про розірвання трудового договору з ТОВ «ТРАНСЛІНК-ОСВІТА» за власним бажанням. 26 листопада 2023 року він подав заяву про звільнення з посади директора ТОВ «ТРАНСЛІНК-ОСВІТА» 10 грудня 2023 року за власним бажанням на підставі частини першої ст. 38 КЗпП України. Дату, час та місце проведення позачергових загальних зборів учасників Товариства встановлено на 28 грудня 2023 року о 10:00 год., за адресою: Україна, 01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/7, офіс 113. В той же час учасники відповідача мають зареєстроване місце проживання на території країни-агресора та постійно знаходяться на території рф. Жодного контакту у ОСОБА_1 з ними немає з 24 лютого 2022 року - з початку повномасштабного вторгнення рф до України, незважаючи на те що один із учасників є його рідним братом. Всі відомі його номери телефонів не працюють, відповідей на електронні листи не отримую. ОСОБА_1 стверджує, що як директор підприємства він вчинив всі можливі дії щодо свого звільнення, а саме: написання заяви про звільнення за власним бажанням, направлення цієї заяви товариству, ініціювання позивачем проведення позачергових загальних зборів із винесенням питання звільнення директора на порядок денний.

Сторона відповідача не скористалася своїм правом на подання відзиву на позов.

ІI. Процесуальні дії та рішення суду.

25 січня 2024 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано 29 січня 2024 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

27 січня 2024 року отримано відповідь з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо реєстрації місцезнаходження відповідача юридичної особи /а. с. 51-53/.

29 січня 2024 року ухвалою судді у справі відкрито провадження для розгляду справи у спрощеному порядку без виклику сторін у судове засідання /а. с. 56-57/.

Згідно з частиною першою статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною четвертою статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

III. Фактичні обставини справи.

Згідно з відомостями в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за відповіддю № 423395 від 27 січня 2024 року, ОСОБА_1 значиться керівником ТОВ «Транслінк-Освіта», ідентифікаційний код 40648379 /а. с. 51-53/.

26 листопада 2023 року ОСОБА_1 подав заяву про звільнення з посади директора ТОВ «ТРАНСЛІНК-ОСВІТА» 10 грудня 2023 року за власним бажанням на підставі частини першої ст. 38 КЗпП України і 26 листопада 2023 року він як директор склав повідомлення про скликання (проведення) позачергових зборів учасників товариства з ініціативи виконавчого органу товариства, на розгляд яких винесено наступні питання:

- розгляд заяви ОСОБА_1 від 26 листопада 2023 року про звільнення за власним бажанням з посади директора товариства;

- прийняття рішення про призначення директора товариства;

- прийняття рішення про уповноваження на здійснення державної реєстрації змін у відомостях про товариство.

Дату, час та місце проведення позачергових загальних зборів учасників Товариства встановлено на 28 грудня 2023 року о 10:00 год., за адресою: Україна, 01133, місто Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/7, офіс 113.

Учасники ТОВ «Транслінк-Освіта`мають зареєстроване місце проживання на території країни-агресора та постійно знаходяться на території рф.

Згідно з Указом Президента України № 133/2017 від 17 травня 2017 року, обмежувальні санкції відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) передбачають заборону Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів сервісів «Mail.ru» та соціально-орієнтованих ресурсів «ВКонтакте» та «Одноклассники» Крім того, санкції введені проти ТОВ «Яндекс» (Москва) і «Яндекс.Україна», російських компаній - розробників антивірусів «Лабораторія Касперського» і «Доктор Веб».

Електронні адреси учасників ТОВ «ТРАСЛІНК ОСВІТА» знаходяться на російському поштовому сервісі yandex.ru та можливісті направити електронну пошту (повідомлення про загальні збори) та отримати листи з даної електронної адреси неможливо, так як при листуванні неможливо використовувати поштові сервіси, які заборонені на території України - yandex.ru? yandex.ua, mail.ru, mail.ua, inbox.ru, list.ru, bk.ru.

Окрім того, з березня 2022 року абоненти українських мобільних операторів більше не можуть телефонувати в рф. Такі обмеження діють також для абонентів, які користуються фіксованим зв`язком та встановлені на законодавчому рівні в Україні.

АТ «Укрпошта» призупинила обмін поштовими відправленнями, грошовими переказами з 24 лютого 2022 року до/з рф, що підтверджується листом-відповіддю АТ «Укрпошта» № 1.01.001.005.-509-24 від 08 січня 2024 року на запит адвоката Правдивця С. М. № 01 від 05 січня 2024 року з якого вбачається, що Укрпошта призупинила обмін поштовими відправленнями, грошовими переказами з 24 лютого 2022 року до/з рф.

У зв`язку із зазначеним загальні збори 28 грудня 2023 року не відбулись, так як я не маю фізичної можливості направити поштову та електронну кореспонденцію до рф, а інших контактів засновників, окрім адрес та електронної пошти, невідомі ОСОБА_1 .

IV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

За приписами частини першої ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Згідно з частиною другою ст. 8 Конституції України презумується звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян, на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Положеннями частини першої статті 312 Цивільного кодексу України, передбачено, що фізична особа має право на вибір та зміну роду занять.

Частиною першою ст. 99 Цивільного кодексу України встановлено, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Статтею 22 КЗпП України передбачено заборону будь-якого прямого або непрямого обмеження прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру». Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом». Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165)).

З урахуванням положень частини першої ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям «приватне життя».

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Позивач використав усі можливі засоби для захисту свого права щодо звільнення з займаної посади за власним бажанням у позасудовому порядку.

Відповідно до пункту 4 частини першої ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

За частиною першою ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Разом з тим, особливість звільнення директора полягає у тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства, на що сам директор вплинути не може.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 520/11437/16-ц, у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року, у справі № 758/1861/18).

Вбачається, що відповідач проігнорував повідомлення позивача про його звільнення і не розглянув по суті заяву позивача про звільнення протягом передбачених законодавством строків, не виконав покладених на нього обов`язків. З огляду на викладене, своєю бездіяльністю, яка виразилася у не розгляді та не вжитті заходів для прийняття рішення про звільнення позивача у межах статутної діяльності товариства відповідачем були порушені трудові права, зокрема право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням, та право на вільне обрання місця для його реалізації.

Як встановлено судом, обставини, на які посилався позивач про те, що його повноваження як керівника підприємства фактично є припиненими, а наявність запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про те, що він є керівником ТОВ «Транслінк-Освіта» відповідає дійсності, однак порушує його особисте немайнове право на вільний вибір та зміну сфери діяльності, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, тому позов підлягає задоволенню.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст.ст. 3, 8, 21, 22, 24, 43, 55, 129, 129-1 Конституції України,

ст.ст. 1-22, 99 Цивільного кодексу України,

ст.ст. 22, 38 Кодексу Законів України про працю,

ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 280-282, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України,

суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транслінк-Освіта» про визнання трудових відносин припиненими, задовольнити.

Визнати трудові відносини ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Транслінк-Освіта» (код ЄДРПОУ 40648379, адреса місцезнаходження: вул. Генерала Алмазова, буд. 18/7, оф. 113, м. Київ, 01133) припиненими з 28 грудня 2023 року у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора ТОВ «ТРАНСЛІНК-ОСВІТА» на підставі частини першої ст. 38 КЗпП України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транслінк-Освіта» (код ЄДРПОУ 40648379, адреса місцезнаходження: вул. Генерала Алмазова, буд. 18/7, оф. 113, м. Київ, 01133) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя І. В. Литвинова