Рішення

від 12.11.2007 по справі 20-9/287

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем

України

РІШЕННЯ

"12" листопада 2007 р.

справа № 20-9/287

За позовом Позашкільного

учбового закладу “Севастопольська дитячо-юнацька спортивна школа “Чайка”

до  Відкритого акціонерного товариства

“Севастопольський морський завод”

Товариства з обмеженою відповідальністю “Корабел”

Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

про визнання договору оренди №

90/20-336 від 16.12.1996  діючим.

суддя Рибіна

С. А.

представники сторін:

позивач

-Кричун М.М., довіреність № б/н від 01.06.2007,

позивач

-Огієнко О.І., директор, паспорт АР № 175993 від 13.05.1999,

відповідач (ВАТ “Севастопольський

морський завод”) -Алексеєв В.А., довіреність № б/н

від 22.03.2007.

відповідач (ТОВ “Корабел”) - не

з'явився.

відповідач (СПД ОСОБА_1.) -ОСОБА_2.,

довіреність ВЕК № 176744 від 01.06.2007.

Суть спору:

          Позашкільний

учбовий заклад “Севастопольська дитячо-юнацька спортивна школа “Чайка”

звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Відкритого

акціонерного товариства “Севастопольський морський завод”, Товариства з

обмеженою відповідальністю “Корабел”, суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_1 про визнання договору оренди № 90/20-336 від 16.12.1996 діючим.

           Позивач вважає своє володіння та користування

спірним майном, яке розташовано за адресою: м. Севастополь, вул.

Костомарівська, 1, правомірним, з підстав, передбачених договором оренди №

90/20-336 від 16.12.1996, угодою від 10.08.2003 про визначення орендної плати

за Договором оренди № 90/20-336 від 16.12.1996 і законодавством України,

посилаючись на ст.260 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року).

Представник відповідача (ВАТ

"Севастопольський морський завод") надав суду відзив на позов (вх.

50317), в якому пояснив наступне. Після створення ТОВ “СПТ “Корабел” у 2003

році, засновником якого є ВАТ “Севморзавод”, зазначене майно, зокрема, будівля

дитячої спортивної школи було  передано

до статутного фонду  ТОВ “СПТ “Корабел”,

тому він вважає, що ВАТ “Севморзавод” не може нести зобов'язань за Договором

оренди № 90/20-336 від 16.12.1996, оскільки після передачі спірного майна ТОВ

“СПТ “Корабел” не є його власником.

Представник відповідача (СПД

ОСОБА_1) позовні вимоги не визнає, однак обґрунтованих письмових заперечень на

позов суду не надав. В усних поясненнях представник відповідача підтримує

позицію, яка викладена у відзиві другого відповідача (ВАТ

"Севастопольський морський завод").

Відповідач (ТОВ “Корабел”) в судові

засідання не з'явився, вимоги ухвал суду щодо надання відзиву та установчих

документів не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив, про

час та місце проведення судових засідань був повідомлений своєчасно та належним

чином.

В порядку статті 77 Господарського

процесуального кодексу України судовий розгляд відкладався.

Згідно  ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського

процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам позивача і

відповідачів роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників

позивача і відповідачів, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10

Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі

надавалися ними російською мовою.

          Заслухавши пояснення представників

позивача і відповідачів, дослідивши представлені докази, суд встановив:

06-09.12.1996 Спільним рішенням

(договором) ДП ТОВ „Корабел” ВАТ „Севморзавод” та  Севастопольської міської Ради спортивного

товариства профспілок, яке погоджено 

ВАТ„Севморзавод”, сторони вирішили виключити із структури ДП ООС

„Корабел” ВАТ „Севморзавод” учбово-виховний заклад „Дитячо-юнацька спортивна

школа Морзаводу” з 01.12.1996; ввести до структури Севастопольської міської

Ради спортивного товариства профспілок учбово-виховний заклад Дитячо-юнацьку

спортивну школу з 01.12.1996; провести передачу чисельного складу, штатного

розпису, фонду заробітної плати, перевід співробітників ДЮСШ згідно із

законодавством з 01.12.1996. Додатковими умовами передбачено, що спільне

рішення (договір) дійсне лише у разі передачі матеріальної бази учбово-виховного

закладу „Дитячо-юнацька спортивна школа Морзаводу” (будівлі і споруди, майно,

яке необхідне для функціонування спортивної школи) в безоплатне користування

Севастопольської міської Ради спортивного товариства профспілок і набирає сили

з дня підписання актів прийому-передачі.

16.12.1996 між ВАТ

„Севастопольський морський завод” (Орендодавець) і Севастопольською міською

Радою спортивного товариства профспілок (Орендар) укладено договір № 90/20-336,

згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове безоплатне

користування:

- будинок фізкультури „Чайка” за

адресою: вул. Костомарівська, б. 1, інвентарний №220148, балансовою вартістю

425921,00 грн.;

- спортивний павільйон „Чемпіон” за

адресою: пр. Перемоги, б. 51 А, 

інвентарний №022861, балансовою вартістю 44273,00 грн.;

-          водногребну базу в Інкермані,

інвентарний № 023016, балансовою вартістю 54021,00 грн.,

-          спортивно-господарське майно, згідно

доданому переліку по акту прийому-передачі для організації діяльності

Дитячо-юнацької спортивної школи.

Пунктом 1.2 Договору передбачено,

що передача вказаних об'єктів і майна в оренду не тягне за собою передачі

Орендарю права власності на вказане майно Орендодавця.

Розділом 4 цього Договору

встановлено, що договір діє з 16.12.1996 до 31.12.1997, зміни, доповнення до

договору, розірвання або пролонгація договору оформлюються у встановленому

законодавством порядку за згодою сторін.

15.01.1997 постановою Президії

Севастопольської міської Ради спортивного товариства профспілок (протокол № 5 „Про

дитячо-юнацьку спортивну школу Севморзаводу”) вирішено: затвердити статут ДЮСШ

Морзаводу у новій редакції, вважати її структурним підрозділом Севастопольської

міської Ради спортивного товариства профспілок з 16.12.1996; зареєструвати в

Севастопольській міській Раді спортивного товариства профспілок новий статут

школи і нове найменування ДЮСШ Морзаводу -Севастопольська дитячо-юнацька

спортивна школа „Чайка”, вважати її правонаступником ДЮСШ СК „Севастополь” і

ДЮСШ Морзаводу; бухгалтерії Севастопольської міської Ради спортивного

товариства профспілок передати вищевказані фонди ВАТ „Севморзавод” ДЮСШ „Чайка”

на баланс після придбання нею статусу юридичної особи.

Позашкільний учбовий заклад

“Севастопольська дитячо-юнацька спортивна школа “Чайка” зареєструвався в якості

юридичної особи 19.04.2002 та звернувся до суду із позовом про визнання

договору оренди № 90/20-336 від 16.12.1996 діючим. 

Суд вважає позовні вимоги

Позашкільного учбового закладу “Севастопольська дитячо-юнацька спортивна школа

“Чайка”  такими, що не підлягають

задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та

перехідних положень Цивільного кодексу України, прийнятого 16.01.2003 та пункту

4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України дані кодекси

застосовуються до правовідносин, що виникли після набрання чинності кодексами.

До прав та обов'язків, які виникли

до набрання ними чинності, положення даних Кодексів застосовуються до тих прав

і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Враховуючи, що орендні

правовідносини виникли до 01.01.2004, але продовжують існувати після

01.01.2004, спір виник після 01.01.2004, суд користується Цивільним кодексом

України в редакції 2004 року.

Статтею 129 Конституції України

передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.

Юрисдикція судів поширюється на всі

правовідносини, що виникають у державі.

Частиною першою статті 16

Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звертатись до

суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.

Пунктом другим статті 16 Цивільного

кодексу України  встановлені способи

захисту цивільних прав та інтересів:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування  збитків  та 

інші   способи   відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної

влади,  органу  влади 

Автономної  Республіки  Крим 

або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право

або інтерес іншим способи, що встановлений договором або законом.

Стаття 20 Господарського кодексу

України також має перелік способів захисту прав та законних інтересів суб'єктів

господарювання:

-

визнання наявності або відсутності прав;

- визнання повністю або частково

недійсними  актів  органів державної влади та органів місцевого

самоврядування, актів  інших суб'єктів,

що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта  господарювання  або споживачів;  визнання 

недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

- відновлення  становища, яке існувало  до 

порушення  прав  та законних інтересів суб'єктів

господарювання;

- припинення дій, що порушують

право або створюють загрозу його порушення;

-

присудження до виконання обов'язку в натурі;

-

відшкодування збитків;

-

застосування штрафних санкцій;

-

застосування оперативно-господарських санкцій;

-

застосування адміністративно-господарських санкцій;

-

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

- іншими способами, передбаченими

законом.

З аналізу норм чинного

законодавства вбачається, що можливість звернення із позовом про визнання

правочину дійсним встановлена тільки у випадку, який передбачений статтею 220

Цивільного кодексу України: якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов

договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або

часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його

нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі

наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Дана норма чинного законодавства

надає право стороні за договором звернутися до суду у випадку ухилення

другої сторони від нотаріального засвідчення даного договору.

Суд дослідивши матеріали справи встановив,

що позивач не є стороною за договором № 90/20-336 від 16.12.1996 та спір не

стосується нотаріального посвідчення договору.

Таким чином, позивачем обраний

неналежний спосіб захисту прав, які він вважає порушеними.

На підставі вищевикладеного, позовні

вимоги Позашкільного учбового закладу “Севастопольська дитячо-юнацька спортивна

школа “Чайка”  не підлягають задоволенню.

Не може бути прийнятий судом довід

позивача, що він є стороною договору № 90/20-336 від 16.12.1996 з наступних

підстав.

10.08.2003 між дитячо-юнацькою

спортивною школою “Чайка” (Орендар) і 

Товариством з обмеженою відповідальністю “Корабел” (Орендодавець)

укладена угода про визначення орендної плати до Договору оренди № 90/20-336 від

16.12.1996, яка згідно п. 4 цієї угоди вона (угода) є невід'ємною частиною

Договору оренди №90/20-336 від 16.12.1996, з наступних підстав.

 Вказана угода укладена між іншими сторонами,

ніж тими, якими був укладений Договір оренди №90/20-336 від 16.12.1996.

Відповідно до приписів статті 188

Господарського кодексу України та статті 651 Цивільного кодексу України зміна

та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не

допускаються. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою

сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ні Позашкільний учбовий заклад

“Севастопольська дитячо-юнацька спортивна школа “Чайка”, ні Товариство з

обмеженою відповідальністю “Корабел” не є сторонами договору оренди  № 90/20-336 від 16.12.1996.

Зазначеним договором оренди не

передбачена можливість внесення змін до нього іншими особами, ніж ті, що є

сторонами договору оренди. Не встановлена така можливість і законом.

Частиною 7 статті 179

Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори

укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з

урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими

нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 638

Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі

досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови

про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними

для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б

однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до статей 509, 510

Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна

сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора)

певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші

тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника

виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є кредитор та боржник.

Згідно вимог чинного законодавства

сторона у зобов'язанні може бути замінена іншою особою в певних випадках та у

встановленому законодавством порядку.

          Так, стаття 512 Цивільного кодексу

України визначає підстави для заміни кредитора у зобов'язанні.

Статтею 513 Цивільного кодексу

України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні

вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло

зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статті 520, 521 Цивільного кодексу

України містять умови заміни боржника кредитором та форму правочину щодо заміни

боржника у зобов'язанні.

Позивач не має доказів здійснення

належним чином зміни сторін у зобов'язанні, що позбавляє його права звертатися

із заявленим ним позовом.

Посилання на те, що він є

правонаступником орендаря у правовідносинах з оренди майна, яке розташовано за

адресою: м. Севастополь, вул. Костомарівська, 1 А не може бути прийнято судом,

так як наявність прав на оренду не є предметом розгляду по даній справі, а

відповідні зміни до договору оренди позивачем не внесені.

Як вбачається з матеріалів справи,

сторони по договору оренди № 90/20-336 від 16.12.1996, а саме: ВАТ

„Севастопольський морський завод” і Севастопольська міська Рада спортивного

товариства профспілок не досягли згоди на укладення додаткової угоди від

10.08.2003 і не вносили вказаних у цій угоді змін до договору оренди №

90/20-336 від 16.12.1996.

Доводи позивача щодо недійсності

або нікчемності договору оренди № 27-02 від 01.10.2000не відносяться до

предмету позову, тому не можуть бути враховані судом.

Враховуючи вищевикладене, суд

дійшов висновку, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту порушених прав,

на підставі цього позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд додатково роз'яснює, що позивач

не позбавлений права звернутись до суду у передбаченим законодавством належний

спосіб із позовом для захисту порушених прав.

Згідно ст. 90 Господарського

процесуального кодексу України, господарський суд, виявивши при вирішенні

господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства,

установи, організації, виносить окрему ухвалу.

У відповідності до статті 90

Господарського процесуального кодексу України суд вирішив надіслати на адресу

відповідачів: Відкритого акціонерного товариства “Севастопольський морський

завод”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Корабел” окремі ухвали у

зв'язку з невиконанням вимог суду та неявкою в судові засідання.

Керуючись статтями 49, 82-85, 90 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

В И Р І Ш И

В:

У задоволенні позову відмовити

повністю.

Копії рішення направити сторонам у

справі.

Суддя                                                                                                                            

С.А. Рибіна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського                        

процесуального кодексу України і підписано

19.11.2007                                

Розсилка:

1.          ДЮС школа “Чайка”  - 

99011, м. Севастополь, вул. Костомаровська, 1-А

2.          ТОВ “Севастопольський морський

завод”-99001, м. Севастополь, вул. Г. Севастополя, 13

3.          ТОВ “Корабел” -99001,  м. Севастополь, вул. Г. Севастополя, 13

4.          СПД ОСОБА_1. -АДРЕСА_1.

5.          справа

6.          наряд