Рішення

від 18.03.2024 по справі 343/596/21

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 343/596/21

2/302/4/24

Номер рядка звіту 42

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.03.2024 смт.Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Кривка В. П.,

з участю секретаря судового засідання Липей В.В.,

без участі сторін, представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТзОВ "Галицька торгова компанія", в інтересах якого діє Захаріїв В.Б., до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди у виді: 13686,21 грн - індексу інфляції та 4781,45 грн - три проценти річних від простроченої суми, а всього 18467,66 грн,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача

02.04.2021 року представник позивача звернувся в його інтересах до суду з вищенаведеним позовом, який обґрунтовує таким. Згідно бухгалтерської довідки ТзОВ «Галицька торгова компанія» від 26.01.2017 року відповідачка не внесла готівки від покупця до каси позивача на суму 118251 грн 62 коп, при цьому вона добровільно відшкодувала 80 000 грн. Згідно з вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26.03.2018 року у справі №302/561/17 ухвалено стягнути з відповідачки в користь ТзОВ «Галицька торгова компанія» 38251 грн 62 коп матеріальних збитків, завданих кримінальним правопорушенням. Грошового зобов`язання на суму 38251 грн 62 коп відповідачка не виконала, а тому, посилаючись на ст.ст.11, 509 ч.ч.1,2, 625 ч.2 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідачки 13686 грн 21 коп індексу інфляції та 4781 грн 45 коп трьох процентів річних від простроченої суми, а всього 18467 грн 66 коп.

Винесені в справі процесуальні рішення

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05.04.2021 року цю цивільну справу передано за підсудністю Міжгірському районному суду Закарпатської області.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 31.05.2021 року прийнято позовну заяву позивача до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05.07.2021 року зупинено провадження у справі.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 23.01.2024 року відновлено провадження у справі.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12.02.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позиції сторін за змістом процесуальних заяв

Представник позивача на розгляд справи не з`явився, проте подав суду заяву, де просить справу розглянути за відсутності представника позивача з позицією підтримки позову та з проханням такий задовольнити.

Відповідачка на розгляд справи не з`явилася, будучи належно повідомленою про дату, час та місце судового засідання. Відзив на позовну заяву вона не подала.

Оцінивши позицію представника позивача, подані в справу докази, суд дійшов висновку, що позов ТзОВ «Галицька торгова компанія» слід задовольнити, виходячи з такого.

Встановлені судом обставини

Згідно з вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26.03.2018 року у справі №302/561/17 ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених Кримінальним кодексом України, і призначено покарання: - за ст. 358 ч. 1 КК України у редакції закону від 07.04.2011 р. штраф у розмірі 50 неоподаткованих мінімальних доходів громадян, що відповідає сумі 850 грн. Звільнено ОСОБА_1 від відбування цього покарання на підставі ст. 1 п. «в» закону «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 р. № 1810-VIII; - за ст. 358 ч. 1 в редакції закону від 06.10.2016 р. - штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 1700 грн. Звільнено ОСОБА_1 від відбування цього покарання на підставі ст. 1 п. «в» закону «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 р. № 1810-VIII; - за ст. 358 ч. 2 КК України - арешт на строк три місяці. Звільнено ОСОБА_1 від відбування цього покарання на підставі ст. 1 п. «в» закону «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 р. № 1810-VIII; - за ст. 362 ч. 1 КК України - штраф у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 10 200 грн. Звільнено ОСОБА_1 від відбування цього покарання на підставі ст. 1 п. «в» закону «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 р. № 1810-VIII; - за ст. 191 ч. 1 КК України - один рік позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з певною матеріальною відповідальністю на два роки. Звільнено ОСОБА_1 від відбування цього покарання на підставі ст. 1 п. «в» закону «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 р. № 1810-VII; - за ст. 362 ч. 3 КК України - 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати матеріально - відповідальні посади на два роки; - за ст. 191 ч. 3 КК України - 5 (п`ять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати матеріально-відповідальні посади на три роки. Згідно з ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю вчинених злочинів, передбачених ст. 362 ч. 3 і 191 ч. 3 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на 5 (п`ять) років з позбавлення права обіймати матеріально-відповідальні посади на строк три роки. Згідно з ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням протягом іспитового строку трьох років, якщо вона не вчинить нового злочину і своєю поведінкою доведе виправлення. Цивільний позов потерпілого задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТзОВ «Галицька торгова компанія» 38 251 грн. 62 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

Згідно з вироком ОСОБА_1 вчинила злочини, які мали місце за встановлених обставин, передбачені такими статтями КК України:

- 191 ч.1 - за ознаками: привласнення, розтрата чужого майна, яке було ввірено, особі чи перебувало в її віданні, за першим окремим епізодом реалізації товарно-матеріальних цінностей на суму 8007 грн.35 коп. за виданою накладною № ГМ - 0000157 від 11.01.2016 р., в яку внесла зміни 28.01.2016 р. в бухгалтерську базу обліку;

- 191 ч.3 - за ознаками: привласнення, розтрата чужого майна, яке було ввірено особі чи перебувало в її віданні, вчинені повторно, - за окремими, повторними, епізодами реалізації товарно-матеріальних цінностей здійсненими і оформленими в лютому-березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, листопаді 2016 р.;

- 362 ч.1 - за ознаками: несанкціонована зміна інформації, яка обробляється в електронно обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах, комп`ютерних мережах і зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї, - за окремим епізодом зміни інформації в базі бухгалтерського обліку 28.01.2016 р. в автоматизованій системі "1С: Підприємство 7.7" про реалізацію товарно-матеріальних цінностей на суму 8007 грн. 35 коп. за виданою накладною № ГМ - 0000157 від 11.01.2016 р.;

- 362 ч.3 - за ознаками: несанкціонована зміна інформації, яка обробляється в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах, комп`ютерних мережах і зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має доступ до неї, повторно, - за окремими (повторними) епізодами зміни інформації в базі бухгалтерського обліку автоматизованої системи "1С: Підприємство 7.7" розхідних накладних про реалізацію товарно-матеріальних цінностей в лютому-листопаді 2016 р. ;

- 358 ч.2 - за ознаками: складання чи видача працівником юридичної особи будь-якої форми власності, який не є службовою особою завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення, або надають певні права чи звільняють від певних обов`язків, - за епізодами складання і видача актів взаєморозрахунків у період з 24.10.2016 р. по 12.12.2016 р.;

- 358 ч.1 (в редакції закону від 07.04.2012 р. № 3207-17), - за ознаками: підроблення іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством і який надає право і звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем, - за епізодами підроблення розхідних накладних про реалізацію товарно-матеріальних цінностей в січні-вересні 2016 р.;

- 358 ч.1 ( в редакції закону № 1666-VІІІ від 06.10.2016 р.), який набрав чинності 02.11.2016 р.) - за ознаками підроблення, іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством і який надає право і звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем, - за епізодами підроблення розхідних накладних про реалізацію товарно-матеріальних цінностей за епізодами від 14.12.2016 р. і 16.11.2016 р.

Згідно з вироком ОСОБА_1 своїми злочинними діями завдала пряму, дійсну матеріальну шкоду ТзОВ «Галицька торгова компанія» на загальну грошову суму в розмірі 118251,62 грн. У вироку зазначено, що цивільний позов потерпілого підлягає частковому задоволенню з огляду на те, що представник потерпілого підприємства ТзОВ «Галицька торгова компанія» В.П. Титиш заявив цивільний позов до обвинуваченої про стягнення 118 251, 62 грн. прямої дійсної шкоди, однак обвинувачена до винесення вироку сплатила потерпілому підприємству 80 000 грн, тому не відшкодованою залишилася сума 38 251 грн 62 коп.

Відповідно до ухвали Закарпатського апеляційного суду від 18.12.2023 року у справі № 302/561/17 постановлено: змінену апеляційну скаргу, яку подав начальник Міжгірського відділу Хустської місцевої прокуратури Пилип Б.Ф. задовольнити; вирок Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26 березня 2018 року щодо ОСОБА_1 змінити, звільнивши на підставі ст. 49 КК України обвинувачену ОСОБА_1 від призначеного їй покарання за ч. 1 ст. 362, ч. 1 ст.191, ч.1 ст.358 та ч. 2 ст. 358 КК України; вирок Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26 березня 2018 року щодо обвинуваченої ОСОБА_1 у частині визнання її винуватою та призначення покарання за ч. 3 ст. 362 та ч. 3 ст. 191 КК України залишити без зміни; вважати ОСОБА_1 винуватою із призначенням їй покарання : за ч. 3 ст. 362 КК України у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права обіймати матеріально-відповідальні посади на строк два роки; за ч. 3 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі на строк п`ять років із позбавленням права обіймати матеріально-відповідальні посади на строк три роки; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів, передбачених ч. 3 ст. 362 та ч. 3 ст. 191 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, із визначенням остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років із позбавленням права обіймати матеріально-відповідальні посади на строк три роки; на підставі ст. 75, 76 КК України вважати обвинувачену ОСОБА_1 звільненою від відбування покарання з випробуванням, якщо протягом трьох років іспитового строку не вчинить нового злочину і своєю поведінкою доведе своє виправлення з покладенням на неї таких обов`язків; із мотивувальної частини цього ж вироку виключити посилання на застосування щодо обвинуваченої ОСОБА_1 Закону України від 22.12.2016 № 1810-VIII «Про амністію у 2016 році»; у решті вирок залишити без зміни.

Мотиви, з яких виходить суд, застосування норм права, оцінка аргументів сторін

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За змістом ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, майнова шкода, завдана кримінальним правопорушенням, становить 118251,62 грн, однак відповідачка до винесення вироку сплатила потерпілому підприємству 80 000 грн, тому не відшкодованою залишилася сума 38 251 грн 62 коп.

Позивач в своїй позовній заяві зазначає, що відповідачка не відшкодувала майнову шкоду у сумі 38 251 грн 62 коп, завдану внаслідок вчинення нею кримінального правопорушення, тому і просить стягнути на його користь 13 686, 21 грн індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми, при цьому дату початку розрахунку він зазначає 26.01.2017, а закінчення 01.04.2021 року.

Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. У цій статті визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Отже, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту заподіяння шкоди (вчинення кримінального правопорушення).

Позивач подав суду розрахунок інфляційних збитків, розраховуючи такий від 26.01.2017 року по 01.04.2021 (а.с.2-3). Позивач зазначає, що інфляційні збитки за вказаний період становлять 13 686 грн 21 коп., а три проценти річних від простроченої суми становлять 4781 грн 45 коп (а.с.3), що разом становить грошову суму 18 467 грн 66 коп.

Відповідачка наведені стороною позивача розрахунки не спростувала.

Враховуючи вищенаведене, ту обставину, що відповідачка прострочила виконання грошового зобов`язання з відшкодування майнової шкоди, яка завдана кримінальним правопорушенням, наявність якого підтверджено вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26.03.2018 року у справі № 302/561/17 та ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 18.12.2023 року у справі № 302/561/17, є підстави для застосування ч.2 ст.625 ЦК України.

Розподіл судових витрат між сторонами

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Цей позов стосується відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тому за його подання судовий збір становить 3028 грн.

Однак, згідно з п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, позивач звільнений у даному випадку від сплати судового збору.

Частиною 6 ст.141 ЦПК України передбачено : якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи те, що позивач в силу вимог закону п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви, така задоволена судом, з відповідачки на користь держави підлягає стягнення судовий збір у розмірі 3028 грн.

Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька торгова компанія» (ЄДРПОУ-34535868, місцезнаходження: вул.Торгова, 6, м.Долина, Івано-Франківська область) 13 686 грн 21 коп індексу інфляції та 4781 грн 45 коп три проценти річних від простроченої суми, а всього 18467 грн 66 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 3028 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо або через Міжгірський районний суд Закарпатської області з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення набирає законної сили згідно з ст. 273 ЦПК України.

Суддя: В. П. Кривка