Рішення

від 18.01.2024 по справі 439/2433/23

БРОДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №439/2433/23

Провадження № 2/439/122/24

18 січня 2024 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області

у складі:

головуючого-судді: Петейчука Б.М.,

за участі: секретаря

судового засідання: Ковальчук Н.І.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Бродівська міська рада Львівської області,

розглянувши у підготовчому судовому засідання в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Бродівської міської ради Львівської області про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом та встановлення факту належності правовстановлюючого документа, ухвалив таке рішення.

Позивачка: ОСОБА_1 звернулася до Бродівського районного суду Львівської області із позовними вимогами до відповідача: Бродівської міської ради Львівської області, в яких просила суд встановити факт, що свідоцтво про право власності на квартиру (будинок) від 28 червня 1994 року, видане Золочівським міжрайонним бюро технічної інвентаризації, в якому вказане ім`я співвласника як: ОСОБА_2 , належить ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 11 травня 2022 року. Також, просила суд визнати за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на одну другу частки об`єкта нерухомості: житлової квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стислий виклад позиції позивачки.

Позивачка зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати: ОСОБА_3 . Після смерті матері залишилось спадкове майно, зокрема право спільної часткової власності на одну другу частки об`єкта нерухомості: житлової квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . За час свого життя мати спадковою масою не розпорядилася, жодних заповітів не складала.

Позивачка вказує, що вона, як єдиний спадкоємець першої черги за законом, звернулася до нотаріальної контори з приводу прийняття спадщини. Однак позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на об`єкт нерухомого майна у зв`язку зі втратою правовстановлюючих документів на такий об`єкт нерухомості.

Позивачка акцентує, що також у правовстановлюючому документі, а саме: свідоцтві про право власності на квартиру (будинок) від 28 червня 1994 року, виданого Золочівським міжрайонним бюро технічної інвентаризації, наявні розбіжності у зазначенні прізвища та імені спадкодавця як співвласника. А саме: замість правильного зазначення прізвища та імені співвласника нерухомого майна як ОСОБА_3 , помилково зазначено прізвище та ім`я співвласника як ОСОБА_2 .

Позивачка звертає увагу, що вона бажає реалізувати власні спадкові права. Проте втрата правовстановлюючих документів на підтвердження належного права спільної часткової власності на вищезгаданий об`єкт нерухомого майна, а також розбіжності у зазначенні прізвища та імені спадкодавця у такому правовстановлюючому документі, перешкоджає позивачці у цьому.

Відтак, позивачка мотивує, що з метою проведення належної правової процедури реалізації власних спадкових прав, вона вимушена звернутися до суду за захистом свого невизнаного права.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

14 грудня 2023 року відкрито провадження у справі.

Відповідачу запропоновано протягом п`ятнадцяти днів, із моменту отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, подати відзив на позовну заяву.

Позивачка у підготовче засідання не з`явилася. Від представника позивачки: адвоката Слободи Сергія Григоровича надійшла заява про розгляд справи без участі позивачки та її представника, позовні вимоги підтримує повністю та просить суд задовольнити останні.

Відповідач у підготовче засідання участь свого представника не забезпечив. Від представника позивача: ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача, позовні вимоги визнає повністю та не заперечує щодо задоволення останніх.

За змістом нормативних положень частини 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, підготовче засідання проведено у відсутності сторін на підставі наявних у суду доказів та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає положенням частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України.

За правилами частини 3 статті 200 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до частини 4 статті 206 Цивільного процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланнями на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Доказами у справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 11 травня 2022 року (а.с. 8).

У свідоцтві про право власності на квартиру (будинок) від 28 червня 1994 року, виданому Золочівським міжрайонним бюро технічної інвентаризації, зазначено ім`я співвласника, який володіє на праві спільної часткової власності однією другою частки житлової квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , як ОСОБА_2 (а.с. 12).

Житлова квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідає вимогам надійності та безпечної експлуатації, що підтверджується довідкою про технічну характеристику об`єктів нерухомого майна за № 417 від 15 вересня 2023 року; Технічним паспортом на квартиру від 07 вересня 2023 року (а.с. 17-23).

ОСОБА_3 до моменту своє смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї за № 1106 від 16 грудня 2020 року (а.с. 10).

ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 12 травня 2023 року (а.с. 7)

Приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Львівської області відмовлено ОСОБА_1 як спадкоємцю першої черги за законом після смерті спадкодавця (матері): ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на об`єкт нерухомості: одну другу частку житлової квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії за № 404/02-31 від 15 листопада 2023 року (а.с. 14).

Із приводу втрати свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) від 28 червня 1994 року, виданого Золочівським міжрайонним бюро технічної інвентаризації, зроблено оголошення до друкованого засобу масової інформації «Газета «Голос Відродження», що підтверджується наданим суду примірником газети з відповідним оголошенням (а.с. 15).

Щодо встановлення факту належності правовстановлюючого документа.

За правилами пункту 6 частини 1статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

У порядку позовного провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: відповідно до закону такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

При розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаним у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документу, в якому допущені помилки у прізвищі, імені по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати позивачу подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація , яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Із доказів у справі вбачається, що право спільної часткової власності на одну другу частки об`єкта нерухомості: житлової квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належав ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Водночас, унаслідок людської помилки під час заповнювання відповідних граф у правовстановлюючих документах, а саме: у свідоцтві про право власності на квартиру (будинок) від 28 червня 1994 року, виданому Золочівським міжрайонним бюро технічної інвентаризації, помилково зазначене прізвище та ім`я співвласника, який володіє на праві спільної часткової власності однією другою частки об`єкта нерухомості, як: ОСОБА_2 .

За таких обставин, суд приходить до переконання, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 11 травня 2022 року, та ОСОБА_2 , ім`я якої як співвласника вказане у свідоцтві про право власності на квартиру (будинок) від 28 червня 1994 року, виданому Золочівським міжрайонним бюро технічної інвентаризації, є однією і тією ж особою.

Оскільки, встановлення факту належності правовстановлюючих документів має значення для створення позивачкою умов для реалізації власних спадкових прав, суд приходить до переконання про необхідність задоволення позовних вимог у цій частині.

Щодо визнання права власності.

За змістом статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом унесення відповідних відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За правилами частини 4 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

-реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

-на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності законом «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку зі здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Вимогами частини 1 статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Аналогічні норми дублюються у нормі статті 5 Цивільного кодексу України, де вказується, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

У разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлюючий документ відсутній, питання про належність цього майна попередньому власнику та визначення наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку.

За правилами статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Нормативними приписами статті 1218 Цивільного кодексу України визначено, до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Право власності набувається на підставах, що не заборонено законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).

Нормою статті 1268 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Вирішуючи питання про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом, суд виходить зі того, що позивачка є єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті своєї матері (спадкодавця): ОСОБА_3 . Інші спадкоємці є відсутніми.

Водночас, право спільної часткової власності на одну другу частки житлової квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що було встановлено судом.

За вказаних вище обставин, беручи до уваги: те, що спадкодавець з підстав, що не заборонені законом, а отже правомірно набув право на спадкове майно; те, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку; те, що сторони не заперечують проти ухвалення рішення на користь позивачки; те, що ухвалення рішення на користь позивачки не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів третіх осіб, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги заявлені позивачкою у цій частині є підставні та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 10, 81, 89, 206, 258-259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , задовольнити повністю.

Встановити факт, що свідоцтво про право власності на квартиру (будинок) від 28 червня 1994 року, видане Золочівським міжрайонним бюро технічної інвентаризації, в якому вказане ім`я співвласника як: ОСОБА_2 , належить ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 11 травня 2022 року.

Визнати за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на одну другу (1/2) частки об`єкта нерухомості: житлової квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 18 січня 2024 року.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: Бродівська міська рада Львівської області, місцезнаходження: Львівська область, Золочівський район, місто Броди, площа Ринок, 20, код ЄДРПОУ: 04055989.

Суддя Б.М. Петейчук