Ухвала

від 15.03.2024 по справі 487/8511/21

БЕРЕЗНЕГУВАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 1-кп/470/1/24

Справа № 487/8511/21

У Х В А Л А

15 березня 2024 року смт Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_2 , захисників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду клопотання захисника - адвоката ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження та скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Березнегуватського районного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 листопада 2021 року за № 62021150010000419 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.365 КК України.

Ухвалою суду від 10 липня 2023 року постановлено здійснювати у вказаному кримінальному провадженні спеціальне судове провадження та призначене підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_4 клопотав про закриття кримінального провадження, на підставі положень передбачених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст.219 КПК України, після повідомлення особі про підозру та скасування запобіжного заходу обраного ОСОБА_6 19 квітня 2023 року слідчим суддею Заводського районного суду м.Миколаєва. В обґрунтування клопотання виклав доводи про те, що ОСОБА_6 не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, оскільки повідомлення про підозру йому не вручено у належний спосіб. Обвинувачений на момент повідомлення про підозру проживав за кордоном у Польщі, а тому підстав застосовувати до нього спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження не було, відповідно єдиною належною процедурою його повідомлення про підозру могло бути здійснено лише в порядку, міжнародного співробітництва. З матеріалів досудового розслідування не вбачається, що орган досудового розслідування намагався встановити місце перебування ОСОБА_6 , тому вважав постанову про оголошення останнього у розшук формальною і безпідставною, як і рішення слідчого про зупинення досудового розслідування, проти якого заперечував та просив визнати вказану постанову слідчого протиправною в порядку передбаченому ч.3 ст.309 КПК України. За такого вважав, що обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні було направлено до суду поза межами строку визначеного ст. 219 КПК України, після повідомлення особі про підозру, у зв`язку з чим просив суд закрити кримінальне провадження. Захисник ОСОБА_3 підтримав зазначене клопотання у повному обсязі, на його задоволенні наполягав.

Прокурор вважав клопотання сторони захисту необґрунтованим та просив суд відмовити у його задоволенні.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, суд дійшов до наступного висновку.

У провадженні Березнегуватського районного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 листопада 2021 року за № 62021150010000419 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.365 КК України.

З матеріалів наданих учасниками кримінального провадження на стадії підготовчого судового засідання убачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021150010000419 здійснювалось слідчими першого слідчого відділу ( з дислокацією у м.Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Миколаєві, а процесуальне керівництво прокурори відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Територіального управління Державного бюро розслідувань Миколаївської обласної прокуратури та Спеціалізованої екологічної прокуратури Миколаївської обласної прокуратури. З обвинувального акту убачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.365 КК України - у перевищенні службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, якщо вони спричинили тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам. За ч.2 ст.297-1 КПК України щодо вказаного злочину передбачена можливість здійснення спеціального досудового розслідування.

Частиною 1 статті 42 КПК України встановлено, що підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Частиною 1 статті 278 КПК України передбачено, що коли повідомлення про підозру в день складення вручити неможливо, вручення відповідного повідомлення має здійснюватися у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень.

Отже, з огляду на наведені положення закону, стаття 278 КПК України покладає на слідчого/прокурора обов`язок вручити підозрюваному в кримінальному проваджені письмове повідомлення про підозру в день його складення слідчим/прокурором, однак, якщо це неможливо зробити, повідомлення про підозру вручається у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень у кримінальному провадженні (ст. 111 КПК України), тобто, - у порядку здійснення виклику в кримінальному провадженні (ст. 135 КПК України) - а саме, за ч.8 ст. 135 КПК України- повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та /або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаною Верховною Радою України державою - агресором, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб - сайті Офісу Генерального прокурора. Ця особа вважається належним чином повідомленою про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження на офіційному веб - сайті Офісу Генерального прокурора.

01 лютого 2023 року слідчим першого слідчого відділу (з дислокацією у м.Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Миколаєві ОСОБА_7 було складено та підписано повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст. 365 КК України, яке погоджено прокурором відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_2 .

Згідно інформації наданої Державною прикордонною службою України від 16 лютого 2024 року, ОСОБА_6 21 лютого 2022 року здійснив виїзд з території України через пункт пропуску «Одеса», однак 12 березня 2022 року в`їхав на територію України з республіки Польща через пункт пропуску «Мостиська», відомостей про те, що він у подальшому виїхав з України перетнувши державний кордон у Головному центрі спеціальної інформації Державної прикордонної служби не має. Водночас під час досудового розслідування слідчим було отримано відомості (на підставі допиту свідків, огляду інформації про місцезнаходження, з`єднання абонентського номера мобільного оператора НОМЕР_1 належного ОСОБА_6 ) про те, що ОСОБА_6 , виїхав та перебуває на тимчасово окупованій території України в м.Олешки Херсонської області. Таким чином, були наявні підстави вважати, що на момент складання повідомлення про підозру ОСОБА_6 перебував саме на тимчасово окупованій території України.

Відповідно, у зв`язку із неможливістю вручення ОСОБА_6 нарочно повідомлення про підозру у день його складення, стороною обвинувачення було вжито заходів для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_6 у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень згідно ч. 1 ст. 278 КПК України з урахуванням ст. 111 КПК України та ч.8 ст. 135 КПК України, а саме, шляхом опублікування 01.02.2023 року Повідомлення про підозру і пам`ятки про права та обов`язки підозрюваного на офіційному веб сайті Офісу Генерального прокурора та у газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр», а також повісток про виклик підозрюваного ОСОБА_6 на 08, 13 та 14 лютого 2023 року для отримання у кримінальному провадженні №62021150010000419 письмового повідомлення про підозру, допиту в якості підозрюваного та для проведення інших слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні. Крім цього, 01 лютого 2023 року, з електронної пошти прокурора (процесуального керівника) було надіслано на електронну адресу, якою користується ОСОБА_6 , зазначену ним у заяві про звільнення з посади, «а051071@ukr.net», повідомлення про підозру, пам`ятку про права та обов`язки підозрюваного та повістки про виклик.

Таким чином, повідомлення про підозру ОСОБА_6 було здійснено у спосіб, передбачений ч. 1 ст. 278, ч. 3 ст. 111, ч. 8 ст. 135 КПК України, а відтак останній, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 42 КПК України, згідно якої підозрюваним є особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень, 01.02.2023 року набув статус підозрюваного.

Доводи сторони захисту стосовно того, що орган досудового розслідування мав застосовувати порядок повідомлення про підозру, передбачений ч.7 ст.135 КПК України, оскільки ОСОБА_6 на момент складення повідомлення про підозру перебував у Польщі, та у зв`язку з цим були відсутні підстави як для застосування спеціального досудового розслідування так і спеціального судового провадження, суд відхиляє з огляду на наступне.

Так положення Законів України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визначають, що процедура зміни місця проживання потребує від особи здійснення активних дій, а у разі зайняття пасивної позиції, особа свідомо наражає себе на можливі негативні наслідки, які можуть настати з причин непроведення відповідних процедур, пов`язаних зі зміною місця проживання. Матеріали провадження містять відомості про те, що ОСОБА_6 зареєстрований та має місце проживання в Україні за адресою: АДРЕСА_1 , яке наразі знаходиться на тимчасово окупованій території України. За інформацію Державної прикордонної служби України ОСОБА_6 , після повернення в Україну 12 березня 2022 року, державний кордон не перетинав, як внутрішньо переміщена особа в Україні не реєструвався, відомостей про його зняття з військового обліку та про оформлення ним виїзду на постійне проживання за кордон матеріали справи не містять. Однак матеріали провадження містять відомості на підтвердження того, що на момент складання та вжиття заходів для вручення повідомлення про підозру, вчинення процесуальних дій під час досудового розслідування, в подальшому прийняття слідчим суддею рішення про здійснення спеціального досудового розслідування, та судом про здійснення спеціального судового провадження, зареєстроване місце проживання та фактичного перебування ОСОБА_6 , було відоме органу досудового розслідування, слідчому судді Заводського районного суду м.Миколаєва та суду, як таке, що знаходиться на тимчасово окупованій території України. Доказів на підтвердження обізнаності органом досудового розслідування, слідчим суддею та судом на час прийняття відповідних рішень, про проживання ОСОБА_6 за кордоном із зазначенням адреси його проживання, сторона захисту не надає.

З документів наданих стороною захисту, а саме копії паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_6 убачається, що він 12 січня 2023 року перетинав кордон з Росією та Латвією, а 18 січня 2023 року отримав повідомлення про присвоєння персонального номеру (Песель) у республіці Польщі, однак суд звертає увагу на ту обставину, що сторона захисту повідомила про ці обставини лише 14 грудня 2023 року, під час звернення до суду з відповідним клопотанням у підготовчому судовому засіданні, при цьому суд наголошує, що доказів наявності у ОСОБА_6 саме місця проживання за кордоном, як і обізнаності про це органу досудового розслідування, слідчого судді та суду, сторона захисту не надала. За такого, суд вважає що факт виїзду ОСОБА_6 за межі України, перебування останнього у республіці Польщі не спростовує того, що на момент здійснення повідомлення про підозру у контексті положень ч. 8 ст. 135 КПК України, а у подальшому ст.297-5 КПК ОСОБА_6 вважався таким, що перебуває на тимчасово окупованій території України. Відповідно підстав для повідомлення ОСОБА_6 про підозру в порядку передбаченому ч.7 ст.135 КПК України не було.

Також з матеріалів кримінального провадження, наданих на стадії підготовчого судового засідання учасниками кримінального провадження убачається, що ОСОБА_6 неодноразово протягом лютого та березня 2023 року викликався до слідчого для участі у проведенні слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні №62021150010000419, шляхом направлення повісток про виклик у порядку передбаченому ч.8 ст.135 КПК України, а саме шляхом їх опублікування у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження газеті Кабінету Міністрів України "Урядовий кур`єр" та офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Таким чином, ОСОБА_6 викликався до слідчого у якості підозрюваного з метою проведення за його участі процесуальних дій у відповідності до встановленого КПК України порядку здійснення виклику у кримінальному провадженні.

Проте, на вказані виклики підозрюваний не з`являвся, про поважні причини неявки не повідомив.

Згідно ч. 5 ст. 139 КПК України ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.

Таким чином, оскільки ОСОБА_6 ухилявся від явки на виклики слідчого, в якості підозрюваного, а наявні в матеріалах досудового розслідування докази свідчили про його перебування на тимчасово окупованій території України, суд доходить висновку про наявність передбачених законом підстав для здійснення у кримінальному провадженні №62021150010000419 спеціального досудового розслідування (дозвіл на який було надано 18 квітня 2023 року слідчим суддею Заводського районного суду м.Миколаєва), а в подальшому і спеціального судового провадження.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.

Аналіз зазначеної норми процесуального закону дає підстави зробити висновок, що оголошення у розшук підозрюваного здійснюється у разі якщо він не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора, за умови його належного повідомлення про такий виклик, і наявності однієї з наступних умов:

1) якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме;

2) підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України;

3) підозрюваний виїхав та/або перебуває за межами України.

При цьому, термін "місцезнаходження" згадується тільки у першій умові.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 281 КПК України передбачено, що до оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов`язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження.

Таким чином системний аналіз положень ч.1 ст.218 КПК України дає підстави зробити висновок, що слідчий/прокурор повинен вжити заходів щодо встановлення місцезнаходження підозрюваного до оголошення його у розшук у разі, якщо місце знаходження підозрюваного на неокупованій території Україні невідомо. А у разі, якщо підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України, прокурор/слідчий таких заходів вживати не зобов`язані.

Такий висновок цілком логічно співвідноситься з можливостями слідчого/прокурора встановлювати місцезнаходження підозрюваного шляхом проведення слідчих (розшукових) дій на неокупованій територій Україні і відсутності таких можливостей на тимчасово окупованій території України або за її межами.

Як встановлено вище, ОСОБА_6 після повернення в Україну 12 березня 2022 року, виїхав на тимчасово окуповану територію України, на виклики слідчого для участі у процесуальних діях в якості підозрюваного під час досудового розслідування цього кримінального провадження, не прибував без поважної причини більш як два рази, що свідчило про наявність підстав для оголошення його у розшук.

Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ч.2 ст. 281 КПК України).

Чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особу оголошено у розшук, однак зобов`язує сторону обвинувачення відповідно до ч. 2 ст. 281 КПК України при оголошенні розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) прийняти відповідну постанову.

За положенням ч.7 ст.110 КПК України постанова слідчого, дізнавача, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов`язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.

У своєму клопотанні захисник наполягав, що розшук ОСОБА_6 не здійснювався, оперативно-розшукова справа відносно нього не заводилася, що свідчить про формальність прийняття такої постанови, відповідно матеріали провадження не містять доказів факту оголошення та перебування ОСОБА_6 у розшуку. Однак суд відхиляє такі доводи з огляду на наступне.

Так, постановою старшого слідчого першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Миколаєві ОСОБА_8 від 01 березня 2023 року досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021150010000419 від 18 листопада 2021 року за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.365 КК України було зупинено, підозрюваного ОСОБА_6 було оголошено у розшук, здійснення якого було доручено оперативним підрозділам, згідно доручення передбаченого ст.40 КПК України та п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про оперативно розшукову діяльність».

Чинний КПК України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особу оголошено в будь-який з видів розшуку (державний, міждержавний, міжнародний ).

Особа вважається оголошеною в розшук з моменту винесення постанови про оголошення підозрюваного у розшук.

Також для того, щоб особа вважалася такою, що є оголошеною у розшук, оперативним підрозділам або відповідному органу, яким доручено здійснення розшуку, має бути здійснено певний комплекс заходів, спрямованих на активність такого розшуку. При цьому орган, якому доручено здійснення розшуку, на власний розсуд вирішує які заходи будуть ефективними для його реалізації із урахуванням обставин конкретного кримінального провадження.

У клопотанні захисник посилається зокрема на інформація Головного управління національної поліції в Миколаївській області від 20 вересня 2023 року №Аз-07/03/16-2023, за якою станом на 18 вересня 2023 року за обліками Національної поліції України ОСОБА_6 у розшуку не значиться. Однак суд приймає до уваги наявність в матеріалах кримінального провадження постанови слідчого від 01 березня 2023 року про зупинення досудового розслідування та оголошення в розшук підозрюваного ОСОБА_6 , вказані матеріали надсилались для виконання до оперативного підрозділу, а заведення чи не заведення ОРС «Розшук» може бути предметом службового розслідування, однак не є предметом розгляду суду під час підготовчого судового засідання. Норми чинного КПК України не надають суду повноважень до ухвалення вироку оцінювати рішення слідчого, оскільки з`ясування таких обставин виходить за межі компетенції суду на стадії підготовчого судового засідання, а також те, що суд не наділений правом досліджувати докази, що стосуються рішень, прийнятих слідчим, однак такі обставини можуть бути досліджені судом під час судового розгляду.

З огляду на викладене вище, при розгляді клопотання захисника про закриття кримінального провадження суд не перевіряє організацію процедури розшуку ОСОБА_6 та не встановлює обсяг заходів вжитих оперативними підрозділами при організації розшуку підозрюваного, оскільки наявність відповідної постанови слідчого (про зупинення досудового розслідування та оголошення у розшук від 01.03.2023 року), на стадії підготовчого судового засідання, є належним доказом та достатньою підставою вважати підозрюваного ОСОБА_6 таким, що був оголошений у розшук.

Щодо заперечень захисника на постанову слідчого про зупинення досудового розслідування, та необхідністю закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст. 284 КПК України суд доходить наступного.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Положеннями ст. 219 КПК України визначено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення у ЄРДР до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження (ч. 1 ст. 219 КПК України).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 01 лютого 2023 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.365 КК України, відомості про яке внесено до ЄРДР 18 листопада 2021 року.

В подальшому у цьому кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування:

- постановою старшого слідчого першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Миколаєві ОСОБА_8 від 01 березня 2023 року зупинено досудове розслідування й оголошено підозрюваного ОСОБА_6 в розшук;

- 14 квітня 2023 року постановою слідчого першого слідчого відділу (с дислокацією) у м.Миколаєві) територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві відновлено досудове розслідування у даному кримінальному провадженні,

- ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м.Миколаєва від 18 квітня 2023 року (справа №487/8511/21, провадження №1-кс/487/1027/23) надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні за №62021150010000419 від 18.11.2021 року за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 365 КК України, а 28 квітня 2023 року обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 надійшов до Березнегуватського районного суду Миколаївської області.

В клопотанні захисник ОСОБА_4 наполягав, що постанова слідчого від 01 березня 2023 року про зупинення досудового розслідування і оголошення підозрюваного в розшук, не відповідає вимогам процесуального закону, а тому підлягає скасуванню. Оскільки під час досудового розслідування вказана постанова оскаржена підозрюваним не була, вважав що наразі має право в порядку ч.3 ст.309 КПК України подати заперечення щодо неї. Посилався на те, що підстав для зупинення строку досудового розслідування не було, а тому він сплив 01 квітня 2023 року, оскільки прокурор звернувся до суду з обвинувальним актом та реєстром матеріалів досудового розслідування 28 квітня 2023 року, тобто поза межами строку досудового розслідування, кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування, визначених ст. 219 КПК України. Суд з такими доводами не погоджуються, оскільки вважає що вони ґрунтуються на невірному розумінні захисником положень КПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316цього Кодексу(ч. 2 ст. 303 КПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 303 КПК України під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, передбачені пунктами 5 та 6 цієї статті.

За змістом статей 314, 315 КПК України підготовче судове засідання є обов`язковою самостійною стадією кримінального процесу, метою проведення якого є визначення судом можливості на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду, під час якого має право прийняти обмежене коло рішень та вирішити питання, пов`язані виключно з призначенням кримінального провадження до судового розгляду.

У клопотанні захисник зазначає, що вказане рішення слідчого про зупинення досудового розслідування та оголошення підозрюваного ОСОБА_6 у розшук під час досудового розслідування підозрюваним та його захисником не оскаржувалось, та відповідно слідчим суддею не скасовувалось. Тобто підозрюваний та його захисник на досудовому провадженні не скористались правом наданим їм ч. 1 ст.303 КПК України на оскарження рішення слідчого про зупинення досудового розслідування.

Однак вказаними вище нормами КПК України не передбачено оскарження такої постанови слідчого під час підготовчого судового засідання. Відповідно у підготовчому судовому засіданні суд не наділений правом досліджувати вказану постанову, як і викладати висновки щодо її відповідності, або не відповідності вимогам процесуального законодавства.

Таким чином, вирішуючи питання щодо заявленого захисником обвинуваченого ОСОБА_6 адвокатом ОСОБА_4 клопотання щодо закриття кримінального провадження, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні заявленого клопотання, оскільки, як зазначалось вище, положення ч. 1, п. 4 ч. 3, ч. 5 ст. 219 КПК України визначають, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження; з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину; строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження не включається у строки, передбачені ст. 219 КПК України. Так, як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування, доданого до обвинувального акту, в ньому містяться відомості щодо прийнятих в ході досудового розслідування кримінального провадження процесуальних рішень, в тому числі й щодо зупинення та відновлення кримінального провадження. Після повідомлення особі про підозру 01 лютого 2023 року, це кримінальне провадження 01 березня 2023 року було зупинено, після чого відновлено 14 квітня 2023 року. При цьому, положеннями ч. 5 ст. 219 КПК України визначено, що строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, не включається у строки, передбачені ст. 219 КПК України, і лише у випадку скасування постанови про зупинення кримінального провадження слідчим суддею строк із дня винесення цієї постанови до дня її скасування включається у строки, передбачені ст. 219 КПК України. Судом встановлено, що наразі постанова про зупинення кримінального провадження від 01 березня 2023 року не оскаржувалась, та відповідно слідчим суддею скасована не була, а тому строк з дня її винесення до 14 квітня 2023 року (дня винесення постанови про відновлення кримінального провадження) не має включатися у строки досудового розслідування цього кримінального провадження. До суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 6202115001000419, надійшов 28 квітня 2023 року, в межах строку досудового розслідування, а отже, підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.10 ч. 1 ст. 284 КПК України, немає. Як і підстав для скасування запобіжного заходу обраного ОСОБА_6 ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м.Миколаєва від 19 квітня 2023 року.

Керуючись ст.ст.314,315,376 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження та скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1