Постанова

від 18.03.2024 по справі 916/1480/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1480/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення сторін, апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Одеської області від 09.08.2023 (повний текст складено та підписано 15.08.2023, суддя Д`яченко Т.Г.) та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 30.08.2023 (повний текст складено та підписано 04.09.2023, суддя Д`яченко Т.Г.)

по справі №916/1480/23

за позовом: Керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі

1) Міністерства аграрної політики та продовольства України

2) Департаменту аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної військової адміністрації

до Фермерського господарства "Бянов Д.В."

про стягнення 235 000,00 грн

ВСТАНОВИВ

Керівник Болградської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, Департаменту аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної військової адміністрації звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фермерського господарства Бянов Д.В. про стягнення коштів у розмірі 235000,00 грн.

Зокрема, позовні вимоги прокурора було обґрунтовано тим, що відповідачем, всупереч нормам постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 року №885 Про затвердження порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для відшкодування втрат від пошкодження посівів сільськогосподарських культур внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру не дотримано механізму, внаслідок якого державою надаються відповідні дотації на безповоротній основі, які полягають у виплаті юридичним особам коштів за втрату посівів сільськогосподарських культур.

Як вказує прокурор, маючи на меті незаконне отримання бюджетних коштів, відповідач 13.10.2021 подав до Департаменту аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної державної адміністрації заявку на отримання дотації сільськогосподарським товаровиробникам шляхом державної підтримки для відшкодування втрат від повністю втрачених (загиблих) посівів сільськогосподарських культур внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, в якій ФГ Бянов Д.В. зазначено про втрату посівів озимого ячменю, засіяного на земельній ділянці площею 60 га та озимої пшениці - 60 га, які розташовані на території полів № 1 та поле б/н Задунаївської сільської ради Арцизького району Одеської області 60 га та 60 га відповідно. Інформації про земельні ділянки, що підтверджувала б, зокрема, кадастрові номери, площу, правові підстави володіння/користування та, відповідно, належність посівів тощо, фермерським господарством не надано. Отже, з огляду на відсутність відповідних земельних ділянок, зазначених в заявці на отримання дотації, у законному користуванні фермерського господарства, на думку прокурора, відповідач не мав правових підстав для отримання державної дотації за втрату посівів.

За твердженням прокурора, у законному володінні та/або користуванні ФГ Бянов Д.В. станом на день звернення за отриманням державної дотації за втрату посівів сільськогосподарських культур земельні ділянки відсутні та законних підстав для отримання державної дотації для відшкодування втрат від пошкодження посівів сільськогосподарських культур внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру у відповідача не було.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.08.2023 по справі №916/1480/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 30.08.2023 по справі №916/1480/23 задоволено частково клопотання Фермерського господарства "Бянов Д.В." та стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь Фермерського господарства "Бянов Д.В." витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

В мотивах оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зазначив, що Наказ Мінагрополітики про затвердження розподілу бюджетних коштів для надання дотації, на підставі якого відповідачу були перераховані грошові кошти, стягнення яких, є предметом розгляду даного спору, наразі не скасований, та доказів скасування такого наказу до суду не надано, а тому з урахуванням приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України, наразі існує підстава, відповідно до якої кошти були виплачені відповідачу, та відповідно, наразі, не застосовуються до даних спірних правовідносин положення ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки такі кошти було отримано на правовій підставі та підстави, на яких відповідачем отримано кошти, не відпали.

Також, як зазначено місцевим господарським судом, Положеннями п. 11 Порядку визначено, що в разі встановлення контролюючими органами факту незаконного отримання та/або нецільового використання дотації, отримувач повертає отримані бюджетні кошти до державного бюджету і позбавляється протягом трьох років від дати виявлення такого порушення права на отримання фінансової підтримки. Отже, вищенаведеним передбачено, що факт незаконності отримання дотації встановлюється контролюючим органом.

Поряд з цим, як відзначено судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутні докази щодо наявності відповідного рішення контролюючого органу, що є обов`язковим для застосування наслідків п.11 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для відшкодування втрат від пошкодження посівів сільськогосподарських культур внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 №885.

При цьому, як зазначено судом першої інстанції, до повноважень прокуратури, виходячи з системного аналізу положень Закону України "Про прокуратуру", не входить повноваження щодо встановлення факту незаконного отримання та/або нецільового використання дотації. Також, у даному випадку прокуратура, і суд, не може підміняти собою контролюючий орган, який наділений відповідними повноваженнями.

Відтак, за висновком суду першої інстанції, в разі встановлення контролюючим органом факту незаконного отримання дотації, наслідком якого має застосування відповідальності до отримувача, у разі порушення прав та обов`язків останнього, отримувач не позбавлений права оскаржити рішення контролюючого органу у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі або до суду.

У даному випадку, як відзначено судом першої інстанції, прокуратура, підмінюючи собою контролюючий орган та не приймаючи адміністративного акту за наслідком встановлення факту незаконного отримання дотації через відсутність у останньої належних повноважень, позбавляє отримувача дотації права на адміністративне або судове оскарження рішення контролюючого органу.

Місцевим господарським судом також зазначено, що акти, надані відповідачем до обласної комісії з метою отримання дотації, оформлені відповідно до вимог Наказу, яким затверджено форму таких документів.

Стосовно доводів прокуратури щодо того, що документи, надані відповідачем, не підтверджують факт втрати посівів у 2021 році, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до п.5 Порядку отримувачу надається дотація за повністю втрачені (загиблі) посіви, якщо пошкодження мало місце в період з 1 жовтня попереднього року до 30 вересня поточного року. У 2021 році дотація надається за повністю втрачені (загиблі) посіви починаючи з 1 січня 2020 року.

Як встановлено судом першої інстанції, факт втрати посівів було зафіксовано відповідачем 13.10.2021р., з урахуванням звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 01.12.2019р. форма №29-сг, тобто, у період, за який Порядком передбачено виплату дотації за вказане пошкодження, а отже посилання прокурора про невідповідність періоду є безпідставним.

Крім того, як зазначено місцевим господарським судом, досліджуючи у сукупності докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив, що вони свідчать про надзвичайну ситуацію, пов`язану з масовим висиханням та загибеллю посівів унаслідок засухи у червні 2020 року на території Одеської області.

Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся прокурор з апеляційною скаргою в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Також прокурор просить скасувати додаткове рішення та ухвали нове, про відмову у відшкодуванні витрат у повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судом першої інстанції під час аналізу питання наявності підстав звернення прокурора з даним позовом до суду, неправомірно зроблено висновок про те, що матеріали справи не містять доказів наявності відповідного рішення контролюючого органу, що є обов`язковим для застосування наслідків п. 11 Порядку, а тому, отримувача дотації позбавлено права на адміністративне або судове оскарження рішення контролюючого органу.

Прокурор вважає, що фактично, ані Департаментом аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної державної військової адміністрації, ані Мінагрополітики не приймались окремі рішення про нарахування саме відповідачу державної дотації, та така виплата здійснювалась за результатами опрацювання зведеної відомості, а тому, підстави для скасування рішень, на які посилається суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні відсутні.

Таким чином, враховуючи зазначене вище, прокурор зауважив, що у відповідача не було достатньої правової підстави для набуття бюджетних коштів за державною програмою по наданню дотацій, оскільки ним не понесено витрати від пошкодження посівів сільськогосподарських культур.

В той же час, прокурор, за доводами апеляційної скарги також обґрунтував підстави його звернення з позовом до господарського суду в інтересах держави та зазначив, що твердження суду першої інстанції щодо відсутності у прокуратури відповідних повноважень та не складення контролюючим органом відповідного адміністративного акту за наслідком встановлення факту незаконного отримання дотації, спростовується нормами діючого законодавства, положеннями Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 11.08.2021 року №885 та встановленими у порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру.

Прокурор також вважає, що висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог прокурора, є помилковим, оскільки судом безпідставно не прийнято до уваги, що звіт відповідача, який має суттєві розбіжності з іншими документами, складено станом на 01.12.2019 року, чим могло бути підтверджено виключно можливість отримання урожаю у 2020 році, проте державну підтримку Фермерське господарство отримало у 2021 році.

Більш того, прокурор, за доводами апеляційної скарги наполягає на тому, що ураховуючи наявність відомостей, підтверджених документально, про відсутність у законному володінні/користуванні ФГ «Бянов Д.В.» земельних ділянок, а отже, відповідних сільськогосподарських посівів, останній без достатньої правосуб`єктності звернувся до уповноваженого органу за отриманням досліджуваної державної дотації та, як наслідок безпідставно отримав державні кошти, які підлягають стягненню у судовому порядку.

В обґрунтування вимог за скаргою на додаткове рішення прокурор зазначає, що під час розгляду справи у суді першої інстанції жодних доказів щодо надання правничої допомоги, вартості наданих послуг та понесених витрат під час судового розгляду ні відповідачем, ні представником ФГ «Бянов Д.В.» не надано.

Прокурор також вважає, що визначений представником відповідача процесуальний час упродовж 2 годин, начебто витрачений на складання письмових пояснень є зовсім не співмірним з фактично витраченим, оскільки надані письмові пояснення загалом скопійовані з рішення господарського суду Одеської області у іншій справі за аналогічним предметом позову та додаткових зусиль представник відповідача не докладав, окрім загального особистого висновку.

Щодо представництва інтересів клієнта в судових засіданнях у розмірі 3000 грн за кожне засідання окремо також, на думку прокурора, є не співмірним та не обґрунтованим, оскільки, зокрема, судове засідання, призначене на 21.06.2023 згідно ухвали суду не відбулось з технічних причин, що унеможливило участь сторін, зокрема, представника відповідача. При цьому, під час розгляду справи участь у судових засіданнях останнім приймалась у режимі відеоконференції, а відтак, ні процесуальний час, ні фінансові витрати для прибуття у приміщення суду не витрачено, що загалом свідчить про необґрунтованість стягнення з позивача відповідних витрат.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження по справі №916/1480/23 за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 09.08.2023 та додаткове рішенням Господарського суду Одеської області від 30.08.2023 та визначено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від відповідача в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення та додаткове рішення без змін.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що суд першої інстанції цілком ґрунтовно зауважив, що Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для відшкодування втрат від пошкодження посівів сільськогосподарських культур внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 №885 не встановлено обов`язку щодо надання обласній комісії заявниками документів на підтвердження наявності земельної ділянки у користуванні та/або володінні заявника Так само жодним нормативно-правовим чи іншим актом не встановлено обов`язковість виїзду працівників органів Укргідрометцентру на місце події задля фіксації надзвичайної ситуації, зокрема, встановлення факту втрати посівів через посуху.

Як вважає відповідач, місцевим господарським судом вірно встановлено той факт, що незаконність отримання дотації отримувачем має встановлювати перш за все контролюючий орган, а не прокурор, за наслідками якої у отримувача втрачається право протягом трьох років на отримання таких дотацій та з`являється обов`язок по поверненню таких коштів. Більш того, до повноважень прокуратури, виходячи з системного аналізу положень Закону України "Про прокуратуру", не входить повноваження щодо встановлення факту незаконного отримання та/або нецільового використання дотації, оскільки прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Таким чином, на думку апелянта, перебираючи на себе повноваження контролюючого органу, прокурор, фактично дійсно позбавляє відповідача на оскарження рішення контролюючого органу щодо незаконності отримання дотації.

Наведене, як вважає відповідач, спростовує наведені в апеляційній скарзі твердження прокурора про те, що положення Порядку, затвердженого постановою КМУ від 11.08.2021 №885 не передбачають прийняття уповноваженим органом окремих наказів чи інших актів індивідуальної дії у процесі опрацювання документів отримувачів та подальшої виплати державних дотацій, які могли бути скасованими та визнаними протиправними.

Щодо доводів прокурора про те, що у відповідача не було в наявності необхідної площі земельних ділянок для отримання державної дотації, відповідач зазначає, що у даному випадку, згідно з вимогами Порядку, звертаючись до органу держави за державною дотацією одержувач мав підтвердити не право власності або користування на земельні ділянки, на яких втрачено посіви, а право на самі втрачені посіви на відповідних площах. При цьому, у 2021 році дотація надавалася за втрачені посіви починаючи з 01 січня 2020 року.

Так, за твердженням відповідача, матеріали справи містять звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 1 грудня 2019 року (із форми державного статистичного спостереження № 29-сг). Також матеріали справи містять Акт на списання посіві сільськогосподарських культур від 13.10.2021р. та Акт обстеження посівів сільськогосподарських культур для відшкодування втрат від повністю втрачених (загиблих) посівів сільськогосподарських культур внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру від 13.10.2021р.

З урахуванням зазначеного, відповідач вважає, що надані ним акти до обласної комісії з метою отримання дотації, оформлені відповідно до вимог Наказу, яким затверджено форму таких документів.

З приводу додаткового рішення відповідач зазначає, що розмір понесених відповідачем судових витрат на правову допомогу є підтвердженим належними й допустимими доказами. Стягнутий на користь відповідача розмір витрат на правову допомогу є співрозмірним з обсягом наданих послуг, складності спірних правовідносин та справедливим.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для зміни майнового стану цих осіб.

За змістом ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання.

Отже, якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у вигляді розірвання договору.

В той же час, Порядок використання коштів, передбачених у Державному бюджеті для відшкодування втрат від пошкодження посівів сільськогосподарських культур внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 року №885.

Вказаний Порядок визначає механізм використання коштів, передбачених Мінагрополітики у державному бюджеті за програмою "Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників", які спрямовуються сільськогосподарським товаровиробникам для відшкодування втрат від повністю втрачених (загиблих) посівів сільськогосподарських культур внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (далі - бюджетні кошти). Бюджетні кошти використовуються з метою надання підтримки сільськогосподарським товаровиробникам, у яких внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру повністю втрачено (загинули) посіви сільськогосподарських культур, для стабілізації валового виробництва сільськогосподарських культур та забезпечення продовольчої безпеки держави (п.1 Порядку).

Відшкодування втрат від повністю втрачених (загиблих) посівів сільськогосподарських культур внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за рахунок бюджетних коштів надається шляхом виплати дотації на одиницю угідь, на яких повністю втрачені (загинули) посіви сільськогосподарських культур (далі - дотація).

Для надання дотації:

Мінагрополітики утворює комісію, яка є постійно діючим органом (далі - комісія Мінагрополітики), затверджує наказом її склад, положення про неї, форми заявки на отримання дотації, акта обстеження посівів, акта на списання посівів сільськогосподарських культур, зведеної відомості отримувачів дотації, що формуються відповідно до цього Порядку, та форми звітності, передбачені цим Порядком; структурні підрозділи облдержадміністрацій, що забезпечують виконання функцій з питань агропромислового розвитку, утворюють обласні комісії з прийняття рішень щодо виплати дотації, затверджують їх положення та склад (далі - обласні комісії). До складу обласних комісій входять відповідальні спеціалісти структурних підрозділів облдержадміністрацій, представники обласних територіальних органів Укргідрометцентру, Держстату, представники органів місцевого самоврядування (за згодою), громадських об`єднань та асоціацій (за згодою) (п. 3 Порядку).

Дотація надається сільськогосподарським товаровиробникам - юридичним особам незалежно від організаційно-правової форми та форми власності та фізичним особам - підприємцям (далі - отримувачі): стосовно яких не порушено справ про банкрутство та/або яких не визнано банкрутами, та/або які не перебувають на стадії ліквідації; які не мають на 1 число місяця, в якому приймається рішення про включення до зведеної відомості отримувачів дотації, прострочену більш як шість місяців заборгованість з платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС; які не віднесені до юридичних або фізичних осіб, до яких застосовуються спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), відповідними рішеннями Ради національної безпеки і оборони України, введеними в дію Указом Президента України щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до Закону України Про санкції; які не отримали страхове відшкодування щодо повністю втрачених (загиблих) посівів; які включені до переліку суб`єктів господарювання, що постраждали, відповідно до рішення Експертної комісії з визначення рівнів та класів надзвичайних ситуацій ДСНС щодо визначення рівня та класу надзвичайних ситуацій природного характеру, які сталися на території регіону.

Перевірка на відповідність отримувача вимогам, зазначеним в абзаці другому цього пункту, здійснюється шляхом отримання обласними комісіями відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань перед формуванням зведених відомостей отримувачів дотації.

Перевірка на відповідність отримувача вимогам, зазначеним в абзаці третьому цього пункту, здійснюється обласними комісіями шляхом надсилання відповідного запиту до ДПС перед формуванням зведених відомостей отримувачів дотації (п. 4 Порядку).

Дотація надається на безповоротній основі в розмірі до 4700 гривень на 1 гектар повністю втрачених (загиблих) посівів, але не більше 50 гектарів посівів на одного отримувача (для кожного випадку надзвичайної ситуації).

Дотація виплачується один раз на рік.

Дотація надається отримувачам, які є власниками зазначених посівів сільськогосподарських культур.

Отримувачу надається дотація за повністю втрачені (загиблі) посіви, якщо пошкодження мало місце в період з 1 жовтня попереднього року до 30 вересня поточного року.

У 2021 році дотація надається за повністю втрачені (загиблі) посіви починаючи з 1 січня 2020 року (п. 5 Порядку).

Пунктом 8 Порядку визначено, що отримувачі подають для отримання дотації до 15 жовтня поточного року до обласних комісій у паперовому вигляді такі документи:

заявку на отримання дотації;

довідку про відкриття поточного рахунка, видану банком;

довідку про посів озимих культур на зерно та зелений корм під урожай наступного року (із форми державного статистичного спостереження № 29-сг) або про посівні площі сільськогосподарських культур за їх видами (із форми державного статистичного спостереження № 4-сг);

довідку Укргідрометцентру про надзвичайну ситуацію техногенного або природного характеру, внаслідок якої повністю втрачено (загинули) посіви сільськогосподарських культур;

акт обстеження посівів сільськогосподарських культур;

акт на списання посівів сільськогосподарських культур;

довідку від отримувача про відсутність страхових відшкодувань за втрачені (загиблі) посіви сільськогосподарських культур на зазначеній площі.

За п. 9 Порядку Обласна комісія, зокрема,: розглядає подані згідно з пунктом 8 цього Порядку документи; встановлює достовірність наведених у поданих документах даних; перевіряє факт включення отримувача до переліку суб`єктів господарювання, що постраждали, відповідно до рішення Експертної комісії з визначення рівнів та класів надзвичайних ситуацій ДСНС щодо визначення рівня та класу надзвичайних ситуацій природного характеру, які сталися на території регіону; перевіряє відповідність отримувача вимогам, визначеним абзацами другим і третім пункту 4 цього Порядку; затверджує зведену відомість отримувачів дотації.

До 1 листопада обласні комісії подають у паперовому вигляді зведену відомість отримувачів дотації до Мінагрополітики та копію рішення Експертної комісії з визначення рівнів та класів надзвичайних ситуацій ДСНС щодо визначення рівня та класу надзвичайних ситуацій природного характеру, які сталися на території регіону.

В разі встановлення контролюючими органами факту незаконного отримання та/або нецільового використання дотації отримувач повертає отримані бюджетні кошти до державного бюджету і позбавляється протягом трьох років від дати виявлення такого порушення права на отримання фінансової підтримки (п. 11 Порядку).

Як вбачається з матеріалів господарської справи, Наказом Департаменту аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної державної адміністрації від 15.09.2021 року №81 зі змінами, внесеними наказами від 13.10.2021 року №101 та від 23.10.2021 року № 106, утворено обласну комісію з прийняття рішень щодо виплати дотації від відшкодування втрат від повністю втрачених (загиблих) посівів сільськогосподарських культур внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, та затверджено відповідне Положення про обласну комісію з прийняття рішень щодо виплати дотації для відшкодування втрат від повністю втрачених (загиблих) посівів сільськогосподарських культур внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

13.10.2021 відповідачем Обласній комісії з прийняття рішень щодо виплати дотації для відшкодування втрат від повністю втрачених (загиблих) посівів сільськогосподарських культур внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, на виконання п. 8 Порядку було подано заявку на отримання дотації сільськогосподарським товаровиробникам шляхом державної підтримки для відшкодування втрат від повністю втрачених (загиблих) посівів сільськогосподарських культур внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, за якою останній просив розглянути документи для отримання такої державної підтримки.

Так, у вказаній заявці відповідачем було вказано відомості про суб`єкта господарювання; площу повністю втрачених (загиблих) посівів озима пшениця на площі 60 га; озимий ячмінь - 60 га, загальна площа посівів сільськогосподарських культур 120 га; місцезнаходження посівів село Задунаївка; додатки, зазначені у Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для відшкодування втрат від пошкодження посівів сільськогосподарських культур внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 року №885, а саме: довідка стосовно відкритого поточного рахунку; довідка про посів озимих культур, довідка Укргідрометцентру, акт обстеження та списання посівів, довідка про відсутність страхованих відшкодувань.

За наслідками розгляду Комісією пакета документів відповідача було прийняте рішення щодо включення відповідача до відомості отримувачів державної підтримки для відшкодування втрат від загибелі посівів сільськогосподарських культур по Одеській області у 2021 році, внаслідок чого, наказом Мінагрополітики затверджено розподіл бюджетних коштів для надання дотації відповідачу.

На рахунок відповідача Департаментом було перераховано 235000 грн. як відшкодування витрат від пошкодження посівів с/г культур внаслідок надзвичайних ситуацій, що не заперечується сторонами у справі.

Звертаючись до місцевого господарського суду з позовом, прокурор вважав, що відповідач не мав права на отримання вказаної державної дотації у розмірі 235000 грн., оскільки останній, при поданні заявки на 120 га посівів у власності або користуванні такої кількості посівних площ не мало, а тому повинне повернути отримані ним із Державного бюджету кошти, як отримані безпідставно в порядку вимог ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

При цьому, вимоги ч. 2 ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Так, як було раніше зазначено колегією суддів за текстом постанови, відповідачем, у відповідності до вимог Порядку, а саме його п. 8 до Обласної Комісії було подано пакет документів на підтвердження підстав для отримання державної дотації за втрачені посіви.

При цьому, за наслідками розгляду поданих відповідачем документів контролюючим органом - Департаментом на рахунок отримувача було перераховано 235000 грн. як відшкодування витрат від пошкодження посівів с/г культур внаслідок надзвичайних ситуацій, що не заперечується сторонами у справі.

Водночас, положеннями п. 11 Порядку визначено, що в разі встановлення контролюючими органами факту незаконного отримання та/або нецільового використання дотації, отримувач повертає отримані бюджетні кошти до державного бюджету і позбавляється протягом трьох років від дати виявлення такого порушення права на отримання фінансової підтримки.

У даному випадку, на переконання колегії суддів, незаконність отримання дотації отримувачем має встановлювати перш за все контролюючий орган, а не прокурор, за наслідками якої у отримувача втрачається право протягом трьох років на отримання таких дотацій та з`являється обов`язок по поверненню таких коштів.

Більш того, до повноважень прокуратури, виходячи з системного аналізу положень Закону України "Про прокуратуру", не входить повноваження щодо встановлення факту незаконного отримання та/або нецільового використання дотації, оскільки прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Таким чином, перебираючи на себе повноваження контролюючого органу, прокурор, фактично дійсно позбавляє відповідача на оскарження рішення контролюючого органу щодо незаконності отримання дотації.

Наведене спростовує твердження прокурора про те, що положення Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для відшкодування витрат від пошкодження посівів сільськогосподарських культур внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, затвердженого постановою КМУ від 11.08.2021 №885 не передбачають прийняття уповноваженим органом окремих наказів чи інших актів індивідуальної дії у процесі опрацювання документів отримувачів та подальшої виплати державних дотацій, які могли бути скасованими та визнаними протиправними.

Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі № 912/2797/21 суд касаційної інстанції виснував, що принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відтак, якщо навіть припустити те, що відповідач, звертаючись до Обласної комісії із заявкою про отримання державної дотації, припустився недотримання вимог законодавства у цій сфері, а Обласна комісія не вбачала у цьому відповідного порушення, відповідальність за таке порушення покладається на ці державні органи, а не на особу, яких вони стосуються.

В той же час, щодо доводів прокурора про те, що у відповідача не було в наявності необхідної площі земельних ділянок для отримання державної дотації судова колегія зазначає, що п. 8 Порядку не встановлено обов`язку щодо надання обласній комісії заявниками документів на підтвердження наявності земельної ділянки у користуванні та/або володінні заявника, з огляду на що доводи прокурора, зазначені ним у позовній заяві та апеляційній скарзі щодо відсутності у власності або користуванні відповідача станом на день звернення за отриманням державної дотації за втрату посівів сільськогосподарських культур земельних ділянок не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки за вимогами Порядку законодавець не передбачив надання відповідних документів на підтвердження такого користування або власності.

Більш того, п. 5 Порядку визначено, що дотація надається отримувачам, які є власниками зазначених посівів сільськогосподарських культур.

Тобто, у даному разі, звертаючись до органу держави за державною дотацією одержувач мав підтвердити не право власності або користування на земельні ділянки, на яких втрачено посіви, а право на самі втрачені посіви на відповідних площах. При цьому, у 2021 році дотація надавалася за втрачені посіви починаючи з 01 січня 2020 року.

Колегія суддів також ззаначає, що матеріали справи містять звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 1 грудня 2019 року (із форми державного статистичного спостереження № 29-сг).(а.с. 69-78, т.1).

Також матеріали справи містять Акт на списання посіві сільськогосподарських культур від 13.10.2021р. (а.с. 79, т.1). та Акт обстеження посівів сільськогосподарських культур для відшкодування втрат від повністю втрачених (загиблих) посівів сільськогосподарських культур внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру від 13.10.2021р. (а.с. 80, т.1).

Наказом Мінагрополітики від 31.08.2021 №158 затверджено форму, зокрема, акту обстеження посівів сільськогосподарських культур.

Наказом встановлено, що акти повинні мати підпис керівника заявника та бухгалтера, однак з позначкою, за наявності та в актах зазначається, що інформація підготовлена на основі підтвердних документів, отриманих від відповідача.

Так, наявними матеріалами справи підтверджується, що акти, надані відповідачем до обласної комісії з метою отримання дотації, оформлені відповідно до вимог Наказу, яким затверджено форму таких документів.

Стосовно доводів прокуратури щодо того, що документи, надані відповідачем, не підтверджують факт втрати посівів у 2021 році, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.5 Порядку отримувачу надається дотація за повністю втрачені (загиблі) посіви, якщо пошкодження мало місце в період з 1 жовтня попереднього року до 30 вересня поточного року. У 2021 році дотація надається за повністю втрачені (загиблі) посіви починаючи з 1 січня 2020 року.

Як встановлено судом, факт втрати посівів було зафіксовано відповідачем 13.10.2021р., з урахуванням звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 01.12.2019р. форма №29-сг, тобто, у період, за який Порядком передбачено виплату дотації за вказане пошкодження.

Відповідно до п.1.4 Положення "Про Український гідрометеорологічний центр" Державної служби України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 08.11.2016 року №577 (у редакції наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій 21.08.2020 № 475), у підпорядкуванні УкрГМЦ знаходиться, зокрема Дунайська гідрометеорологічна обсерваторія.

Досліджуючи довідку, видану на звернення відповідача Дунайської гідрометеорологічної обсерваторії від 06.10.2021р. № 9915-05-19/649, який є підпорядкованим органом Укргідрометцентру, суд апеляційної інстанції зазначає, що така довідка видана компетентним органом та відповідає вимогам, затвердженим вищезазначеним Порядком.

До того ж, як вже було встановлено судом, Наказом Департаменту аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної державної адміністрації від 15.09.2021 №81 зі змінами, внесеними наказами від 19.10.2021 №101 та від 23.10.2021 № 106, утворено обласну комісію з прийняття рішень щодо виплати дотації від відшкодування втрат від повністю втрачених (загиблих) посівів сільськогосподарських культур внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, до складу якої увійшли, зокрема, представники Головного управління статистики в Одеській області та Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів, які були наділені правом щодо висловлення зауважень стосовно наявності чи відсутності надзвичайної ситуації та наслідків, спричинених останньою.

Крім того, як вбачається з протоколу засідання №114-20 від 03.07.2020р. Експертної комісії ДСНС України з визначення рівнів та класів надзвичайних ситуацій, комісією затверджена, зокрема, надзвичайна ситуація, пов`язана з масовим висиханням та загибеллю посівів унаслідок засухи у червні 2020 року на території Одеської області через весняні заморозки та довготривалу посуху у господарствах Одеської області.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази в сукупності свідчать про надзвичайну ситуацію, пов`язану з масовим висиханням та загибеллю посівів унаслідок засухи у червні 2020 року на території Одеської області.

З огляду на вказане, судова колегія зауважує, що твердження прокурора про те, що у даній справі наявні підтверджені документально відомості про відсутність у володінні/користуванні відповідача необхідної площі землі для отримання державної дотації не знаходять свого підтвердження, оскільки діючий Порядок не передбачає наявності у користуванні або власності отримувача відповідної площі землі, а передбачає лише наявність у отримувача посівів на зазначеній площі.

Враховучи наведене судова колегія вважає, що місцевим господарським судом правомірно висновано про підставність отримання відповідачем державної дотації для відшкодування втрат від повністю втрачених (загиблих) посівів сільськогосподарських культур внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, внаслідок чого обов`язок останнього щодо повернення отриманих ним коштів в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України, як набутих без достатньої правової підстави виключається.

Щодо додаткового рішення колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає таке.

Після прийняття судом першої інстанції рішення у цій справі, відповідача було надано клопотання про залучення доказів на підтвердження понесених відповідачем судових витрат та ухвалення додаткового рішення по справі №916/1480/23.

Приймаючи оскаржуване додаткове рішення суд першої інстанції заяву відповідача задовольнив частково та стягнув з Одеської обласної прокуратури на користь Фермерського господарства "Бянов Д.В." витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Відповідно до приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За положеннями ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Крім того, п. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За положеннями ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2021 у справі №918/1045/20).

Відповідно до ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом статті ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

На підтвердження надання правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №520/9408/18).

Так, наявними матеріалами справи підтверджується, що 01.06.2023р. між Адвокатським бюро Пузія Олексія Вікторовича та Фермерським господарством Бянов Д.В. було укладено Договір про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 2.1. Договору визначено, що винагорода (гонорар) бюро за надання правової допомоги по даному договору визначається в додаткових угодах до цього Договору.

01.06.2023р. між Адвокатським бюро Пузія Олексія Вікторовича та Фермерським господарством Бянов Д.В. було укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання правової допомоги №б/н від 01.06.2023р. та визначено, що складання додаткових письмових пояснень щодо обставин справи 2000,00 грн., представництво інтересів клієнта в судових засіданнях 3000,00 грн. один судодень.

Матеріали справи містять рахунок-фактуру №09/08 від 09.08.2023р.

Також наявний Акт приймання-передачі наданих послуг від 10.08.2023р. на суму 11000,00 грн.

За вказаним актом визначено, що складання додаткових письмових пояснень щодо обставин справи 2000,00 грн. (дві години), представництво інтересів клієнта у судовому засіданні, яке відбулось 12.06.2023р. 3000,00 грн. (судодень), представництво інтересів клієнта у судовому засіданні, яке відбулось 21.06.2023р. 3000,00 грн. (судодень), представництво інтересів клієнта у судовому засіданні, яке відбулось 09.08.2023р. 3000,00грн. (судодень).

Отже, відповідачем надано належні докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідачем у відзиві на позовну заяву було зазначено, що орієнтовний розмір судових витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку з розглядом цієї справи, складає 10000,00 та складається з витрат на оплату професійної правничої допомоги. Остаточний розмір витрат залежатиме від кількості судових засідань у справі та необхідності подання до суду додаткових процесуальних документів.

При цьому, судовою колегією перевірено та встановлено, що представник відповідача приймав участь у судових засіданнях, подавав до суду відзив, письмові пояснення у справі, заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Проаналізувавши вказані докази, враховуючи принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції про часткове задоволення вимог відповідача, викладених у заяві про відшкодування витрат на надання правничої допомоги є правомірним, оскільки беручи до уваги критерій реальності адвокатських витрат, який полягає у встановленні їх дійсності та необхідності, а також критерію розумності такого розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, дійсно витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем у сумі 8000 грн є розумним, достатнім та обґрунтованим.

В той же час, доводи прокурора, викладені ним в апеляційній скарзі на підтвердження підстав для скасування оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції у даній справі не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки зазначаючи про неспівмірність витрат у зазначеному судом першої інстанції розмірі за фактично надані адвокатом послуги, прокурором, окрім критичної оцінки необхідного часу та якості такої роботи жодним чином не послався на інші обставини, які б свідчили про неспівмірність, нерозумність або необґрунтованість вимог відповідача.

Крім того, колегія суддів відзначає, що постановою від 03.03.2019 року у справі №922/445/19 Об`єднана Палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду фактично унормувала, що витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відтак, з огляду на вказане та те, що у заяві по суті справи (відзиві) відповідачем зроблено відповідну заяву про орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу, заявлено останнім про намір подання заяви на відшкодування таких витрат та у відповідності до вимог процесуального закону у встановлений п`ятиденний строк подано відповідні письмові докази на підтвердження витрат, твердження прокурора, що із змісту резолютивної частини поданого відповідачем відзиву не вбачається наявність відомостей щодо орієнтовного розрахунку судових витрат також не приймається колегією суддів до уваги.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржників.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 09.08.2023 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 30.08.2023 у справі №916/1480/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 18.03.2024.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Філінюк І.Г.