Постанова

від 20.02.2024 по справі 2-2456/10

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-2456/10

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 лютого 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Мацунича М.В. і Фазикош Г.В.,

з участю секретаря Гусоньки З.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства «Універсал Банк» на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 08 травня 2023 року (у складі судді Курах Л.В.) за заявою акціонерного товариства «Універсал Банк» про видачу дубліката виконавчого листа, -

ВСТАНОВИВ:

АТ «Універсал Банк» (надалі Банк) звернувся до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа у березні 2023 р.

Просив:

-поновити строк пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі № 2-2456/10 від 19.10.2010 р. про стягнення на свою користь заборгованості по кредитному договору з ОСОБА_1 ;

-видати дублікат виконавчого листа по справі № 2-2456/10 від 19.10.2010 р. про стягнення на свою користь заборгованості по кредитному договору з ОСОБА_1 згідно з вимогами ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

На обґрунтування заяви вказав, що заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 19.10.2010 р. задоволено позов Банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Виконавчий лист Мукачівського міськрайонного суду № 2-2456/10 від 19.10.2010 р., виданий 24.12.2010 р. щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , пред`являвся до виконання у районний відділ державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції, в результаті чого відкрито ВП № 37108793.

Як стало відомо стягувачу з Автоматизованої системи виконавчого провадження 26.09.2013 р., державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Під час формування кредитної справи ОСОБА_1 в установі Банку не було виявлено жодного документа, який би підтверджував направлення виконавчого листа Мукачівського міськрайонного суду № 2-2456/10 від 19.10.2010 р., виданого 24.12.2010 р. щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Також Банком не було отримано постанови про повернення виконавчого документа.

На даний час заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області № 2-2456/10 від 19.10.2010 р. по відношенню до боржника ОСОБА_1 не виконується, виконавчий лист утрачений і на примусовому виконанні не перебуває.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 08 травня 2023 р. у задоволенні заяви Банку було відмовлено.

Банк просить скасувати цю ухвалу та прийняти постанову, якою заяву Банку задовольнити. Доводить про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до такого:

-Банком було проведено перевірку вхідної документації і не виявлено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу;

-Банк вважав, що виконавчий лист перебуває на примусовому виконанні;

-рішення суду є невиконаним, виконавчий документ про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 втрачено, від обставин, незалежних від стягувача, виконавчий документ так і не було повернуто Банку.

Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Учасники справи були належним чином повідомленні про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомляли. Банк був повідомлений шляхом надіслання на його електронну адресу судової повістки про виклик, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.117).

Апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, із таких мотивів.

Суд виходив із того, що Банк звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа після закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, не надав доказів поважності причин пропущення встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, не надав жодного належного та достатнього доказу, який би підтверджував факт втрати виконавчого документу, відтак підстав для задоволення заяви не має.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції через його відповідність обставинами справи та нормам матеріального закону, що регулюють спірні правовідносини.

При цьому встановив, як стало відомо стягувачу з Автоматизованої системи виконавчого провадження 26.09.2013 р., державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

При формуванні кредитної справи ОСОБА_1 не було виявлено жодного документа, який би підтверджував направлення виконавчого листа Мукачівського міськрайонного суду № 2-2456/10 від 19.10.2010 р., виданого 24.12.2010 р. щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Стягувачем не надано жодного належного та достатнього доказу, який би підтверджував існування об`єктивних перешкод, непереборних обставин, які унеможливлювали стягувача звернутися до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа, оскільки з часу відкриття виконавчого провадження 24.12.2010 р. пройшло більше як дванадцять років, та із зазначеного свідчить, що стягувач не виявив належної зацікавленості у реалізації своїх прав щодо примусового виконання рішення суду та знехтував своїми процесуальними правами, як сторони виконавчого провадження, оскільки останній мав можливість цікавитись розглядом справи та звернутись із заявою про видачу дубліката виконавчого листа в межах строку його пред`явлення. Разом із тим, інформація про хід виконавчого провадження не є закритою, а знаходиться у відкритому доступі в Реєстрі виконавчих проваджень.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов`язково перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, та чи не втратило судове рішення законної сили.

Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

На час видачі виконавчого листа у цій справі (24 грудня 2010 р.) діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, у статті 22 якого було передбачено, що виконавчий документ може бути пред`явлено до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII), згідно з пунктом 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання (частини перша, друга, пункт 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що «стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України). Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21) зазначено, що «єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц. У той же час, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду».

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Довід апеляційної скарги про те, що рішення суду є невиконаним, виконавчий документ про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 втрачено, від обставин, незалежних від стягувача, виконавчий документ так і не було повернуто Банку, не заслуговує на увагу в контексті спірних правовідносин, оскільки стягувачем не додано до заяви про видачу дубліката виконавчого листа доказів на підтвердження втрати виконавчого листа, звернення із цією заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання, або наявності поважних причин щодо пропуску такого строку.

Банком ні до заяви, ні до апеляційної скарги не додано жодного належного та допустимого доказу, який би вказував на втрату виконавчого документу.

При цьому, виконавчий лист було видано 24 грудня 2010 р., строк пред`явлення виконавчого листа до виконання встановлено до 02 листопада 2013 р. (а.с.51), натомість Банк почав цікавитися станом виконання виконавчого листа по справі № 2-2456/10 12 серпня 2019 р. шляхом надіслання запиту (а.с.52), надалі Банком було подано запит через 2 роки 24.06.2021 р. (а.с.54-55), і останній запит про хід виконання виконавчого провадження було подано 23.11.2022 р. (а.с.57). Також Банк мав доступ до Автоматизованої системи виконавчого провадження.

Доводи апеляційної скарги про те, що Банком було проведено перевірку вхідної документації і не виявлено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, Банк вважав, що виконавчий лист перебуває на примусовому виконанні, не заслуговують на увагу оскільки, по-перше: стягувачем не доведено, що орган державної виконавчої служби не повідомляв Банк про прийняті рішення у рамках виконавчого провадження, а по-друге: стягувач і сам зацікавлений у тому, щоб знати, що відбувається із виконавчим провадженням, проте стягувач лише через шість років із моменту винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу звернувся до органу державної виконавчої служби із запитом про хід виконавчого провадження, потім через два роки, а потім через рік, тобто в загальному пройшло десять років із моменту повернення виконавчого документа стягувачу до останнього запиту Банку в органи державної виконавчої служби, що свідчить про нехтування стягувачем своїми правами та обов`язками.

Суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Поважними можуть бути визнані лише ті причини, що виникли внаслідок обставин, об`єктивно незалежних від волі заінтересованої особи, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк.

Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об`єктивно, так і від чинників, що не пов`язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування.

Із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення його до виконання Банк звернувся із пропуском трирічного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що стягувач з моменту видачі виконавчого листа 24 грудня 2010 р. лише через дев`ять років звернувся до органу державної виконавчої служби із запитом про хід виконавчого провадження.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність Банком поважності причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, які б свідчили про об`єктивні та непереборні для стягувача обставини пропуску вказаного строку, а тому правильно відмовив у поновленні пропущеного Банком строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа та видачі дубліката виконавчого листа.

Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги та згідно з положеннями ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права, не встановлено.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення. 2.Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 08 травня 2023 року залишити без змін. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 4.Повне судове рішення складено 14 березня 2024 р.

Судді: