Постанова

від 13.03.2024 по справі 334/4831/16-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 13.03.2024 Справа № 334/4831/16-ц

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 334/4831/16-ц Пр. №22-ц/807/99/24Головуючий у 1-й інстанції: Гнатюк О.М. Повний текст рішення складено 01.09.2023 року Суддя-доповідач: Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Подліянової Г.С.

за участі секретаря Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 вособі представника ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

У липні2016року ОСОБА_3 звернулася із позовною заявою (т.с. 1 а.с. 2-6), яку вподальшому уточнила (т.с. 1 а.с. 140-142) та в якій просила усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та зобов`язати відповідача ОСОБА_1 перенести належний їй бетонний паркан на свою частину земельної ділянки на 4,74 м в ширину та 10,37 м в довжину (від точки 6 до точки 5) в напрямку виділеної їй у користування частини земельної ділянки S-1 згідно з варіантом №3 висновку судової будівельно-технічної експертизи №2503 від 05.08.2019 року, відповідно до якого постановою Запорізького апеляційного суду від 16.12.2020 року в цивільній справі №334/2465/14-ц встановлено порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 , також стягнути з відповідача на її користь судові витрати за подання цього позову.

В обґрунтування свого позову позивач зазначала, що їй на праві приватної власності належить 21/50частина житлового будинку АДРЕСА_1 , іншим співвласником є відповідач ОСОБА_1 , якій належить 29/50частин вказаного будинку. Будинок знаходиться на земельній ділянці загальною площею 598 кв. м, яка була виділена під нього на підставі рішення виконкому Запорізької міської ради № 922 від 13.07.1959 року.

Порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 загальною площею 598,00 кв. м визначено постановою Запорізького апеляційного суду від 16.12.2020 року, виділено співвласнику ОСОБА_1 в особисте користування земельну ділянку S-1 площею 346,84 кв. м (жовтий маркер) згідно з варіантом №3 (додатком №4) до висновку експертизи №2503 за наступними розмірами: Від точки 1 до точки 5 протяжністю 9,53 м, Від точки 5 до точки 6 протяжністю 10,37 м, Від точки 6 до точки 7 протяжністю 4,74 м, Від точки 7 до точки 8 протяжністю 6,29 м, Від точки 8 до точки 9 протяжністю 9,89 м, Від точки 9 до точки 10 протяжністю 1,78 м, Від точки 10 до точки 4 протяжністю 1,78 м, Від точки 4 до точки 1 протяжністю 28,02 м, Виділено співвласнику ОСОБА_3 в особисте користування земельну ділянку S-2 площею 251,16 кв. м (зелений маркер згідно з варіантом №3 додатком №4 до висновку експертизи №2503 за наступними розмірами: Від точки 2 до точки 3 протяжністю 28,76 м, Від точки 3 до точки 10 протяжністю 7,28 м, Від точки 10 до точки 9 протяжністю 1,78 м, Від точки 9 до точки 8 протяжністю 9,89 м, Від точки 8 до точки 7 протяжністю 6,29 м, Від точки 7 до точки 6 протяжністю 4,74 м, Від точки 6 до точки 5 протяжністю 10,37 м, Від точки 5 до точки 2 протяжністю 11,54 м.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.06.2022 р. постанову Запорізького апеляційного суду від 16.12.2020 р. залишено без змін.

На сьогоднішній день позивач не має можливості користуватися тією частиною земельної ділянки, яка виділена на підставі рішення суду, оскільки доступ до неї закритий бетонним парканом, який самовільно побудований іншим співвласником ОСОБА_1 та займає частину виділеної у користування позивача земельної ділянки.

Наявність вказаного паркану, що перешкоджає позивачу користуватися частиною її земельної ділянки площею 48,82 кв. м, підтверджується технічним паспортом на індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 24.10.2012 року, висновком експерта № 2034 від 03.03.2015 року, фотознімком з домоволодіння та згідно збірного кадастрового плану.

Наявність вказаного паркану унеможливлює користування виділеною позивачу частиною земельної ділянки та можливістю використати гарантоване державою право на її приватизацію, оскільки на сьогодні неможливо встановити межі земельної ділянки, яка виділена у користування позивачу та здійснити ряд необхідних дій для набуття її у власність.

Внаслідок існування вказаних обставин грубо порушуються законні права та інтереси позивача, які повинні бути захищенні судом.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Колесник С.Г. (т.с. 1 а.с. 35). Ухвалою суду першої інстанції (а.с.36) відкрито провадження у цій справі.

Заочним рішеннямЛенінського районногосуду м.Запоріжжя від06грудня 2016року (суддяКолесник С.Г. т.с. 1 а.с. 67-68) задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Усунуто ОСОБА_3 перешкоди у користуванні земельною ділянкою загальною площею 49,15 кв. м за адресою будинок АДРЕСА_1 та зобов`язано ОСОБА_1 перенести встановлений нею бетонний паркан на свою частину земельної ділянки на 4,74 м в ширину та 10,3 м в довжину з урахуванням варіанта 3 розподілу земельної ділянки додатку №4 до висновку експерта від 03.03.2015 року, який є невід`ємною частиною рішення суду (№334/2465/14-ц) від 27.04.2015 року.

Ухвалою суду першої інстанції від 18 квітня 2017 року (суддя Дубина Л.А. т.с. 1 а.с. 77-78, 93) вищезазначене заочне рішення суду першої інстанції скасовано в порядку задоволення заяви відповідача про його перегляд заяви, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

19 вересня 2017 року в автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено сую ОСОБА_4 у зв`язку звільненням судді ОСОБА_5 у відставку (т.с. 1 а.с. 94).

23січня 2018року ухвалою Ленінськогорайонного судум.Запоріжжя (суддяГнатюк О.М.т.с.1а.с.131)провадження уцій справі зупинено до вирішення іншої цивільної справи №334/2465/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про виділення в натурі частини житлового будинку, встановлення порядку користування земельною ділянкою.

02серпня 2022року ухвалою Ленінськогорайонного судум.Запоріжжя (суддяГнатюк О.М.т.с.1а.с.136)провадження у цій справі поновлено.

07.09.2022року позивачем подано уточнений позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 (т.с. 1 а.с. 140-142), в якому просила усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та зобов`язати відповідача ОСОБА_1 перенести належний їй бетонний паркан на свою частину земельної ділянки на 4,74 м в ширину та 10,37 м в довжину (від точки 6 до точки 5) в напрямку виділеної їй у користування частини земельної ділянки S-1 згідно з варіантом №3 висновку судової будівельно-технічної експертизи №2503 від 05.08.2019 року, відповідно до якого постановою Запорізького апеляційного суду від 16.12.2020 року в цивільній справі №334/2465/14-ц встановлено порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 , також стягнути з відповідача на її користь судові витрати за подання цього позову.

Ухвалою суду першої інстанції (т.с. 1 а.с. 183) вирішено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду першої інстанції (т.с. 1 а.с. 206) відмовлено у задоволенні клопотання про проведення будівельно-технічної експертизи у цій справі.

Ухвалою суду першої інстанції (т.с. 2 а.с. 154) відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про відвід головуючого судді Гнатюка О.М.у цій справі.

Рішенням Ленінськогорайонного судум.Запоріжжя від24серпня 2023року (суддяГнатюк О.М. т.с. 2 а.с. 162-164) позов ОСОБА_3 у цій справі задоволено частково.

Усунуто перешкоди у користуванні земельною ділянкою та зобов`язано ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) демонтувати бетоннийпаркан начастині земельноїділянки S-2,виділеній укористування ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), згідно з варіантом №3 висновку судової будівельно-технічної експертизи №2503 від 05.08.2019 року, відповідно до якого постановою Запорізького апеляційного суду від 16.12.2020 року в цивільній справі №334/2465/14-ц встановлено порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 .

В іншій частині вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у сумі 551,21 грн.

Позивач ОСОБА_3 із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, у томучислі вчастині відмови, погодилась, останнє в апеляційному порядку не оскаржувала.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції (фактичнов частинізадоволення позовнихвимог позивача), посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 вособі представника ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (т.с. 2 а.с. 168-170, 188-190) просила рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати, в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 у цій справі відмовити.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кочеткову І.В. та Подліянову Г.С. (т.с. 2 а.с. 174).

Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 вособі представника ОСОБА_2 у цій справі відкрито 30 листопада 2023 року (т.с. 2 а.с. 199), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (т.с. 2 а.с. 200), з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, та відповідного штату суддів апеляційного суду взагалі.

Позивач ОСОБА_3 подала апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі (т.с. 2 а.с. 220-223).

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 24 січня 2024 року, не відбувся та був відкладений (т.с. 2 а.с. 235-237) в порядку задоволення представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_6 про йоговідкладення наіншу датучерез хворобуостанніх (т.с. 2 а.с. 232), з урахуванням відпустки судді доповідача у період з 19.02.2024 року по 04.03.2024 року включно (довідка т.с. 2 а.с. 242).

У дане судове засідання належним чином повідомлена апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи (т.с. 2 а.с. 238, 240), у томучислі додатковочерез свогопредставника адвоката БобровникаК.В.,що узгоджуєтьсяіз вимогамист.130ч.5ЦПК України, відповідач ОСОБА_1 не з`явилась, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістила, клопотання про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавала.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом. Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесятиднів здня постановленняухвали провідкриття апеляційногопровадження.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності відповідача ОСОБА_1 за присутностіїї представника адвоката Бобровника К.В. (т.с. 2 а.с. 172) та позивача ОСОБА_3 і представника останньої адвоката Аворник Л.В. (т.с. 2 а.с. 243).

Самовідводи відсутні, відводів у цій справі не заявлено.

Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді доповідача, пояснення учасників цієї справи, які з`явились, у тому числі:

- представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Бобровника К.В., якій у тому числі на запитання апеляційного суду зазначав, що він не був представником відповідача у суді першої інстанції із самого початку, лише перед ухваленням оскаржуваного рішення, але суд мав прийняти до розгляду у цій справі відзив відповідача в його особі на позов позивача, та, відповідно, у тому числі звіт наданої відповідачем через нього оцінки щодо багаторічних зелених насаджень та висновок будівельно технічного дослідження за 2023 рік на замовлення відповідача, за змістом якого бетонний паркан є нерухомим майном та його демонтаж становить значну вартість, крім того, на земельній ділянці, яка виділена у користування позивача за рішенням суду знаходяться «декоративний фонтан» та багаторічні насадження, що належать відповідачу, та вартість якій позивач має компенсувати відповідачу, про що відповідачем подано окремо від цієї справи позов до цього ж суду першої інстанції, але провадження в іншій справі за цим позовом зупинено до розгляду цієї справи; вирішення питання сторін мировим шляхом у цій справі у будь-якій спосіб чи у позасудовому порядку неможливо,

- позивача ОСОБА_3 і представника останньої адвоката Аворник Л.В., які у тому числі на запитання апеляційного суду зазначали, що рішення суду у примусовому порядку не виконувалось і примусовому виконанню не підлягає, тому позивач вирішує питання його виконання у суді за позовом у цій справі; бетонний паркан відповідача не є нерухомим майном, а доводи відповідача про наявність на земельній ділянці, яка виділена за вищезазначеним рішенням суду в іншій справи лише в особисте користування позивача, знаходяться «штучна водойма» та багаторічні насадження, були запереченнями проти позову позивача у тому числі в іншій вищезазначеній справі ЄУН 333/2465/14, але це було для суду перешкодою визначити порядок користування земельною ділянкою сторін у вищезазначений спосіб постановою Запорізького апеляційного суду від 16 грудня 2020 року, яка набрала законної сили, вирішення питання сторін мировим шляхом у цій справі у будь-якій спосіб чи у позасудовому порядку саме на зараз неможливо, позивачу не потрібні гроші (компенсація), їй потрібна саме виділена їй за вищезазначеним рішенням суду в іншій справі земельна ділянка, яка потрібна їй для обслуговування її частини будинку,

перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межахдоводівапеляційноїскарги, дослідивши матеріали цієї справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача у ційсправі підлягає залишенню беззадоволення з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судовими рішеннями є: … рішення,постанови… (ст. 258 ч. 1 п.2,3 ЦПК України).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи вищезазначений позов позивача у цій справі частково, керувався ст.ст. 141,258,259,263 - 265,273ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій справі лише в частині їх задоволення.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене із додержанням вимог закону, є правильним та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що рішенням виконкому Запорізької міської ради №22 від 13.07.1959 року, за спірним житловим будинком закріплена площа землекористування у розмірі 598 кв. м. Таким чином, земельна ділянка, яка передана в користування по АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку, складає 598 кв. м (довідка т.с. 1 а.с. 26 зворот).

Згідно з договором купівлі-продажу 3723 від 08 червня 1979 року ОСОБА_3 є власником 21/50 частини будинку АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 598 кв. м. Договір посвідчений нотаріусом Другої запорізької державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за №3723. В ТОВ «ЗМБТІ» право власності ОСОБА_3 на 21/50 частину будинку зареєстровано 13.06.1979 року за реєстровим номером 17239 (т.с. 1 а.с. 7-9).

Власником 29/50 частин цього ж будинку на підставі договору дарування від 03 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сенченко В.М., зареєстрованого в реєстрі за № 827, є відповідачка ОСОБА_1 . За вказаним договором дарування ОСОБА_7 , який зазначена частина житлового будинку належить на праві приватній власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Другою Запорізькою державною нотаріальною конторою 22.11.1989 року, подарувала, а ОСОБА_1 прийняла в дар 29/50 частин житлового будинку, який розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (т.с. 1 а.с. 23-26).

Порядок користуванняземельною ділянкою АДРЕСА_1 загальною площею 598,00 кв. м визначено постановоюЗапорізького апеляційногосуду від16грудня 2020року віншій цивільнійсправі ЄУН№ 334/2465/14(т.с.1а.с.149-155),яка набралазаконної силита якою:

-виділено співвласнику ОСОБА_1 в особисте користування земельну ділянку S-1 площею 346,84 кв. м (жовтий маркер) згідно з варіантом №3 (додатком №4) до висновку експертизи №2503 за наступними розмірами: від точки 1 до точки 5 протяжністю 9,53 м, від точки 5 до точки 6 протяжністю 10,37 м, від точки 6 до точки 7 протяжністю 4,74 м, від точки 7 до точки 8 протяжністю 6,29 м, від точки 8 до точки 9 протяжністю 9,89 м, від точки 9 до точки 10 протяжністю 1,78 м, від точки 10 до точки 4 протяжністю 1,78 м, від точки 4 до точки 1 протяжністю 28,02 м ,

-виділено співвласнику ОСОБА_3 в особисте користування земельну ділянку S-2 площею 251,16 кв. м (зелений маркер згідно з варіантом №3 додатком №4 до висновку експертизи №2503 за наступними розмірами: від точки 2 до точки 3 протяжністю 28,76 м, від точки 3 до точки 10 протяжністю 7,28 м, від точки 10 до точки 9 протяжністю 1,78 м, від точки 9 до точки 8 протяжністю 9,89 м, від точки 8 до точки 7 протяжністю 6,29 м, від точки 7 до точки 6 протяжністю 4,74 м, від точки 6 до точки 5 протяжністю 10,37 м, від точки 5 до точки 2 протяжністю 11,54 м.

Постановою Верховного Суду від 22 червня 2022 року постанову Запорізького апеляційного суду від 16.12.2020 року залишено без змін (ст. 82 ч. 1 ЦПК України). Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

Відповідно до вищезазначеної постанови Запорізького апеляційного суду від 16 грудня 2020 року встановлено, що паркан, який поділяє спірну земельну ділянку, був побудований після 23.01.2008 року, що підтверджується змістом технічного паспорту, який не містить зазначеної споруди (т.с. 1 а.с. 148 зворот).

Апеляційний суд в іншій вищезазначеній справі також зазначав, що визначений експертом у третьому варіанті порядок користування земельною ділянкою відповідає ідеальним часткам співвласників у домоволодінні, є оптимальним та доцільним, не передбачає ділянок, що знаходяться в спільному користуванні, дозволяє співвласникам обслуговувати житловий будинок та споруди.

Таким чином, суд першої інстанцій у цій справі правильно встановлено, що судом першої інстанції, спірний паркан, встановлений на земельній ділянці, перешкоджає ОСОБА_3 користуватися частиною земельної ділянки, яка виділена на підставі рішення суду, оскільки доступ до неї закритий, що є порушенням прав позивачки.

Сторони у справі визнають, що встановлений паркан належить відповідачу ОСОБА_1 (ст. 82 ч. 1 ЦПК України).

Відповідно дост. 108 ЗК Україниу випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів. Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки одиніз сусідівзацікавлений уподальшому існуванніспільної межовоїспоруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди.

На виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України суд першої інстанції, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяв врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами у цій справі.

Проте, сторони у цій справі у суді першої інстанції будь-якої угоди між собою з приводувищезазначеного паркану на вищезазначеній земельній ділянці за наявності чинної вищезазначеної постанови апеляційного суду в іншій справі про визначення між цими ж сторонами порядку користування цією ж земельною ділянкою, на якій розташований цей паркан, та яка (постанова) в силу вимог ст. 18 ЦПК України (Обов`язковість судових рішень) є обов`язковою для виконання останніми, не дійшли.

Тому, суд першої інстанції оскаржуваним рішенням (т.с. 2 а.с. 163) вже без згоди відповідача ОСОБА_1 (ст. 108 ЗК України) вирішив її спір з ОСОБА_3 у цій справі в порядку ст. 152 ЗК України (Власник або землекористувач може вимагати усунення будь-яких перешкод його права на землю… Захист прав громадян …на земельні ділянки здійснюється у тому числі шляхом: встановлення стану земельної ділянки, якій існував до порушення прав, …застосування інших, передбачених законом способів).

Однак, при цьому, суд першої інстанції правильно зазначав, що вимога позивача ОСОБА_3 про зобов`язання ОСОБА_1 перенести бетонний парканна своючастину земельноїділянки не може бути задоволено повністю.

Оскільки, спірний паркан є бетонним, то його перенесення буде полягати у демонтажу і подальшій його відбудові на новому місці. Таким чином, вимога позивача про зобов`язання відповідача перенести паркан фактично складається з вимог вчинити дії: демонтувати паркан та відбудувати його в новому місці.

Суд першої інстанції правильно вважав, що вже демонтаж паркану призведе до поновлення порушених прав позивачки щодо користування, виділеної їй рішенням суду частки земельної ділянки, тому правильно задовольнив позовні вимоги позивача лише в цій частині,а в іншій частині вимог позивача у цій справі правильно відмовив.

Апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції у цій справі, відповідно до якого: розташування належного відповідачці нерухомого майна та багаторічних насаджень на земельній ділянці, виділеній ОСОБА_3 у користування, не можуть бути підставою для обмеження прав позивачки.

Крім того, в межах цієї справи суд першої інстанції дійсно не мігі немав вирішити питання про компенсацію з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 вартості штучної водойми, а також багаторічних насаджень, оскільки відповідні позовні вимоги (зустрічні позовні вимоги) не булизаявлені тасудом першоїінстанції невирішувалося питанняпро позбавленнявідповідачки прававласності назазначене майноу ційсправі (ст. 13 ч. 1, 367 ч. 6 ЦПК України).

Також, судом першої інстанції правильно зазначено, що після демонтажу паркану сторони можуть домовитись про спільне встановлення межових споруд на межі земельних ділянок відповідно до порядку користування земельною ділянкою, визначеного постановою Запорізького апеляційного суду від 16 грудня 2020 року, або один із землекористувачів може самостійно встановити новий паркан на виділеній йому земельній ділянці із дотриманням норм земельного законодавства.

Доводи апеляційноїскарги ОСОБА_1 вособі представника ОСОБА_2 єтакими,щофактичнодублюють запереченнявідповідача проти позовупозивача уцій справіусудіпершої інстанції,якимостаннійвже надавналежнуоцінку, з якою погоджується апеляційний суд.

Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача, яку вона та її представник вважають такою, що є єдино правильною та єдино можливою.

Суд першої інстанції міг залишити без розгляду відзив відповідача ОСОБА_1 в особі нового представника адвоката Бобровника К.В., якій вступив у дану справу лише 08.05.2023року (ордер від 08.05.2023 року - т.с. 2 а.с. 11), із додатками (вх. № від 14.10.2023року т.с. 2 а.с. 16-57) на позов позивача у цій справі, але якій розглядався судом першої інстанції вже з 2016року (т.с. 1 а.с. 2) і був уточнений позивачем у вересні 2022року (т.с. 1 а.с. 140-42) з урахуваннямвищезазначеної постанови Запорізького апеляційного суду від 16 грудня 2020 року, яка набрала законної сили в іншій цивільній справі ЄУН №334/2465/14-ц, та якою було вже встановлено між сторонами у цій справі вищезазначений порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 .

Оскільки, зміна у цій справі відповідачем ОСОБА_1 на свійрозсуд (ст. 20 ч. 1 ЦК України) представника ОСОБА_8 (т.с. 1 а.с. 157) на іншого представника ОСОБА_2 (т.с. 2 а.с. 11) лише 08.05.2023 року (т.с. 2 а.с. 11) не змінює перебігу 15-денного строку на відзив на позов позивача (уточнений т.с. 1 а.с. 140-142) для самого відповідача ОСОБА_9 у цій справі, якій настав ще у вересні2022року (т.с. 1 а.с. 143,156).

Крім того, наданий стороною відповідача до її вищезазначеного залишеного без розгляду у цій справі судом першої інстанції відзиву на позов позивача у цій справі звіт ТОВ «БРОК СЕРВІС ПЛЮС» про незалежну оцінку вартості багаторічних насаджень відповідача, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (т.с. 2 а.с. 30-57) на загальну суму 83040,00 грн., не має жодного значення для правильного вирішення цієї справи судом, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення будь-якої вартості цих багаторічних насаджень не є предметом спору (розгляду) у цій справі (відповідачбудь-якихзустрічних позовнихвимог уцій справіне заявлялавзагалі насвій власний розсуд), а є предметом розгляду іншої цивільної справи ЄУН № 334/3637/23, та, відповідно, суд першої інстанції у цій справі ухвалою від 15 червня 2023 року (т.с. 2 а.с. 146) правильно відмовив у задоволенні клопотання сторони відповідача про зупинення провадження у цій справі, яка розглядається з 2016 року, до розгляду іншої цивільної справи ЄУН № 334/3637/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення будь-якої вартості цих багаторічних насаджень тощо, якій виник вперше у 2023 році (т.с. 2 а.с. 145-147).

Наданий відповідачемсуду першоїінстанції уцій справівисновок № 2023-97 від 09.06.2023 року експерта Редькина Ю.М. будівельно технічного дослідження на замовленнявідповідача (т.с.2 а.с. 110-142), що: - вищезазначений паркан начебто є нерухомим майном, оскільки не може бути переміщений без руйнації, знецінення та зміни цільового призначення та не може бути вільно переміщений у просторі без заподіяння йому шкоди, - вартість демонтажу паркану № 10, № 14 штучної водойми, IV замощення складає 139160,95 грн., - вартість монтажу паркану № 10, № 14 штучної водойми, IV замощення складає 397364,15 грн., не має для суду у цій справі заздалегідь встановленої сили в силу вимог ст. 89 ЦПК України та не впливає взагалі на правильність вирішення цієї справи судом при вищевикладених правильно встановлених ним фактичних обставинах цієї справи.

Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України.

За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України).

Відповідач ОСОБА_1 і її представник ОСОБА_2 не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову позивача та, відповідно, у спростування останнього у цій справі.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення і додаткового рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги сторони відповідача.

Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2,3 ЦПК України, у цій справі відсутні та зокрема стороною відповідача апеляційному суду не надані.

Крім того, суд першої інстанції у цій справі правильно виходив та апеляційний суд виходить із вимог ст. 82 ч. 4 ЦПК України, за змістом якої: обставини, встановлені рішенням суду у …цивільній справі ЄУН№334/2465/14-цу виглядівищезазначеної постанови Запорізького апеляційного суду від 16 грудня 2020 року, яка набрала законної сили та була залишена без змін Верховним Судом постановою від 22 червня 2022 року (т.с. 2 а.с. 244-250), та якоювже буловстановлено міжсторонами уцій справівищезазначений порядоккористування земельноюділянкою АДРЕСА_1 , не доказуються при розгляді цієї справи ЄУН № 334/4831/16, у якій беруть участь ті самі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та саме ОСОБА_1 як особа, що якої встановлено обставини про те, що визначення саме вищезазначеного порядку вищезазначеною користування земельною ділянкою (передання саме в особисте користування лише ОСОБА_3 частини земельної ділянки, на якій розташовані вищезазначені паркан, штучна водойма та багаторічні насадження відповідача ОСОБА_1 ) захищає права ОСОБА_3 та не порушує прав відповідача ОСОБА_1 , як співвласників вищезазначеного житлового будинку.

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення.

В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.

Описки суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні не можуть бути підставою для скасування останнього (правильного по суті) апеляційним судом за результатами розгляду вищезазначеної апеляційної скарги сторони відповідача, а можуть бути виправлені судом першої інстанції у подальшому за власною ініціативою або за заявою учасників цієї справи в порядку ст. 269 ЦПК України.

Встановлено, що хоча суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні і послався на ст. 141 ЦПК України, однак фактично останнім питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, не вирішувалось, а тому останнє в апеляційному порядку не могло переглядатись і не переглядалось. Однак, воно може бути вирішено судом першої інстанції у подальшому за власною ініціативою або за заявою учасників цієї справи в порядку, передбаченому ст. 270 ЦПК України.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги сторони відповідача не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законними та обґрунтованими, ухваленими з додержанням вимог ЦПК України.

За такихобставин,апеляційний судне вбачаєпередбачених закономпідстав дляскасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.

Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. 1 ЦПК України в разі відмови відповідачу у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок позивача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 вособі представника ОСОБА_2 залишити беззадоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 серпня 2023 року у цій справі залишити без змін.

Постанова судуапеляційної інстанціїнабирає законноїсили здня їїприйняття,проте,може бутиоскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 19.03.2024 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Кочеткова І.В.Подліянова Г.С.