Рішення

від 12.03.2024 по справі 904/6202/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2024м. ДніпроСправа № 904/6202/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Брагінець В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Департаменту адміністративних послуг да дозвільних процедур Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдголдтаун", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в розмірі 617 819,90 грн. за договором оренди

Представники:

Від позивача: Салькова І.А., довіреність №15/6-3 від 01.01.2024, самопредставництво

Від відповідача: не з`явився

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдголдтаун", в якому просить:

- стягнути заборгованості в розмірі 617 819,90 грн. за договором № 407-ДРА/19 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста від 26.07.2019, яка складається з: 522 562,20 грн. - заборгованості з орендної плати, 67 947,41 грн. - 3% річних, 27 310,29 грн. - пені;

- розірвати договір № 407-ДРА/19 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста від 26.07.2019, укладений між Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдголдтаун";

- усунути перешкоди в користуванні комунальним нерухомим майном, а саме: нежитлова будівля санітарно-побутового корпусу з прибудовою загальною площею 440,2 кв.м., 1-й, 2-й, 3-й поверхи; нежитлова будівля столярного цеху з прибудовами загальною площею 870,0 кв.м. та ганок з навісом 12,3 кв.м., підвал, 1-й та 2-й поверхи та нежитлова будівля майстерні та сторожки загальною площею 148,6 кв.м., та ганок 0,9 кв.м., 1-й поверх, розташоване за адресою: м. Дніпро, пров. Верстатобудівельний, 2а, шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдголдтаун" з нежитлової будівлі санітарно-побутового корпусу з прибудовою загальною площею 440,2 кв.м., 1-й, 2-й, 3-й поверхи; нежитлова будівля столярного цеху з прибудовами загальною площею 870,0 кв.м. та ганок з навісом 12,3 кв.м., підвал, 1-й та 2-й поверхи та нежитлова будівля майстерні та сторожки загальною площею 148,6 кв.м., та ганок 0,9 кв.м., 1-й поверх, розташоване за адресою: м. Дніпро, пров. Верстатобудівельний, 2а.

Ухвалою від 04.12.2023 позовну заяву залишено без руху. Позивачу протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали запропоновано усунути недоліки позовної заяви, а саме надати:

- відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у Позивача та Відповідача,

- належним чином засвідчену копію незалежної оцінки майна, що передається в оренду, та рецензії, що є додатком до договору № 407-ДРА/19 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста від 26.07.2019;

- докази оплати судового збору в розмірі 5 835,30 грн.

18.12.2023 від позивача надійшла заява про зміну предмета позову, в якій він просив:

- стягнути заборгованість в розмірі 617 819,90 грн. за договором № 407-ДРА/19 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста від 26.07.2019, яка складається з: 522 562,20 грн. - заборгованості з орендної плати, 67 947,41 грн. - 3% річних, 27 310,29 грн. - пені.

Позовні вимоги в частині:

- розірвання договору № 407-ДРА/19 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста від 26.07.2019, укладений між Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдголдтаун";

- усунення перешкод в користуванні комунальним нерухомим майном, а саме: нежитлова будівля санітарно-побутового корпусу з прибудовою загальною площею 440,2 кв.м., 1-й, 2-й, 3-й поверхи; нежитлова будівля столярного цеху з прибудовами загальною площею 870,0 кв.м. та ганок з навісом 12,3 кв.м., підвал, 1-й та 2-й поверхи та нежитлова будівля майстерні та сторожки загальною площею 148,6 кв.м., та ганок 0,9 кв.м., 1-й поверх, розташоване за адресою: м. Дніпро, пров. Верстатобудівельний, 2а, шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдголдтаун" з нежитлової будівлі санітарно-побутового корпусу з прибудовою загальною площею 440,2 кв.м., 1-й, 2-й, 3-й поверхи; нежитлова будівля столярного цеху з прибудовами загальною площею 870,0 кв.м. та ганок з навісом 12,3 кв.м., підвал, 1-й та 2-й поверхи та нежитлова будівля майстерні та сторожки загальною площею 148,6 кв.м., та ганок 0,9 кв.м., 1-й поверх, розташоване за адресою: м. Дніпро, пров. Верстатобудівельний, 2а просить залишити без розгляду.

Крім того, позивач надав клопотання про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 20.12.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Судове засідання призначено на 16.01.2024.

В підготовчому засіданні 16.01.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явився, представника в судове засідання не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надали, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою від 16.01.2024 судом було відкладено підготовче засідання на 13.02.2024 о 10:45 год.

13.02.2024 в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явився, представника в судове засідання не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надали, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою від 13.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 12.03.2024.

12.03.2024 відповідач в судове засідання не з`явився.

Позивач надав клопотання про арешт майна, в якому просить накласти арешт на нерухоме майно, загальною площею 440,2 кв.м., 1-й, 2-й, 3-й поверхи; нежитлова будівля столярного цеху з прибудовами загальною площею 870,0 кв.м. та ганок з навісом 12,3 кв.м., підвал, 1-й та 2-й поверхи та нежитлова будівля майстерні та сторожки загальною площею 148,6 кв.м., та ганок 0,9 кв.м., 1-й поверх, розташоване за адресою: м. Дніпро, пров. Верстатобудівельний, 2а.

Клопотання обґрунтоване недопущенням відчуження третіми особами зазначеного об`єкту нерухомого майна, у зв`язку з чим необхідно заборонити суб`єктам державної реєстрації, згідно Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України та іншим суб`єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти, здійснювати, проводити будь-які реєстраційні дії ,передбачені Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдголдтаун" про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про зміну найменування, місцезнаходження, про зміну органів управління, учасників або відомостей про таких осіб, зміну розмірі статутного капіталу, зміну установчих документів, зміну керівника або відомостей про керівника, зміну особи ,яка може вчиняти дії від імені юридичної особи або відомостей про таку особу.

Розглянувши подане клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Разом з тим, статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням зазначених принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб`єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою.

В матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися так, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони в процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення боржником дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з кредитором, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення боржника від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Проте, всупереч вищевказаних положень чинного законодавства заявником не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешт на нерухоме майно, загальною площею 440,2 кв.м., 1-й, 2-й, 3-й поверхи; нежитлова будівля столярного цеху з прибудовами загальною площею 870,0 кв.м. та ганок з навісом 12,3 кв.м., підвал, 1-й та 2-й поверхи та нежитлова будівля майстерні та сторожки загальною площею 148,6 кв.м., та ганок 0,9 кв.м., 1-й поверх, розташоване за адресою: м. Дніпро, пров. Верстатобудівельний, 2а, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

При цьому, заявником не надано належних доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, направлених на фактичне відчуження належного йому майна, тоді як умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Отже, позивачем не надано будь-яких належних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Таким чином, заявником не підтверджена наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування певного виду забезпечення позову, а лише зазначено, що відповідач є ненадійним контрагентом і може вжити заходів, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення шляхом укладення угод щодо відчуження належного йому майна, а також спрямування коштів на рахунках на потреби, які не пов`язані з виконанням судового рішення. Однак, жодна з наведених обставин не підтверджена належними доказами та має характер необґрунтованого припущення.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заінтересованої особи до ухвалення рішення у справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів також не наведені, суд не вбачає підстав для задоволення даної заяви про забезпечення позову.

В судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті позовних вимог.

Суд заслухав вступне слово позивача та дослідив надані докази.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

12.03.2024 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору від 26.07.2019 № 407-ДРА/19 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра в частині своєчасної та повної сплати орендної плати.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено перелік відомостей, про юридичну особу, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зокрема, передбачено, що до Єдиного державного реєстру вноситься інформація для здійснення зв`язку з юридичною особою: телефон, адреса електронної пошти (пункт 18 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Слід також відзначити, що місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вноситься до відомостей про цю юридичну особу. За змістом частини 4 статті 17 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).

Слід відзначити, що поштові відправлення на адресу відповідача, в яких містилися ухвали суду від 20.12.2023 та 13.02.2024, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 "За закінченням терміну зберігання" (а.с. 211-217).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, в розумінні частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом; ухвали суду вважаються врученою відповідачу у паперовому вигляді.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Отже, станом на 12.03.2024 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних із порушенням відповідачем домовленості з оплати орендної плати на обумовлену суму, правомірність нарахування штрафних санкцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Між Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдголдтаун" (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 407-ДРА/19 від 26.07.2019 (далі - договір). Вказаний договір погоджено Комунальним підприємством Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю Дніпропетровської міської ради як балансоутримувачем об`єкту оренди.

З метою ефективного використання комунального майна орендодавець на підставі рішення міської ради від 21.03.2007 № 41/11 із змінами та доповненнями передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне нерухоме майно нежитлова будівля санітарно-побутового корпусу з прибудовою загальною площею 440,2 кв.м., 1-й, 2-й, 3-й поверхи; нежитлова будівля столярного цеху з прибудовами загальною площею 870,0 кв.м. та ганок з навісом 12,3 кв.м., підвал, 1-й та 2-й поверхи та нежитлова будівля майстерні та сторожки загальною площею 148,6 кв.м., та ганок 0,9 кв.м., 1-й поверх (надалі об`єкт оренди) розташоване за адресою: м. Дніпро, пров. Верстатобудівельний, 2а, вартість якого згідно з незалежною оцінкою становить 2877765,0 грн, без ПДВ, що перебуває на балансі КП Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю Дніпровської міської ради, для розміщення суб`єкту господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення (ремонт меблів).(розділ 1 договору).

Орендар вступає у строкове платне користування об`єктом оренди з дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі об`єкта оренди (п. 2.2. договору).

У разі припинення цього договору об`єкт оренди повертається протягом 5 календарних днів з дати припинення цього договору (п. 2.5. договору).

Орендар зобов`язаний повернути об`єкт оренди за актом приймання-передачі об`єкта оренди, підписаним балансоутримувачем, орендодавцем та орендарем. Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкта оренди (п. 2.6. договору).

Обов`язок щодо складання акту приймання-передачі при передачі об`єкта в оренду покладається на балансоутримувача, а при поверненні об`єкта з оренди - на орендаря (п. 2.7. договору).

Розмір орендної плати відповідно до розрахунку орендної плати, що є невід`ємною частиною цього договору, становить 12014,25 грн без ПДВ/базова за грудень місяць 2019 рік.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно з чинним законодавством та в повному обсязі спрямовується орендарем на рахунок балансоутримувача.

Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди, починаючи з липня місяця 2019 року.

У платіжному дорученні обов`язково зазначити номер договору оренди, дату укладення та назву орендаря (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендну плату, яку спрямовує:

- 70 % від загальної суми орендної плати у розмірі 8409,97 грн до загального фонду міського бюджету;

- 30 % від загальної суми орендної плати у розмірі 3604,28 грн на рахунок балансоутримувача об`єкта оренди.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.4. договору).

Орендна плата сплачується орендарем щомісяця у термін не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, і не залежить від наслідків господарської діяльності орендаря.

Орендна плата сплачується орендарем за весь час фактичного використання об`єкта оренди до дати підписання акту приймання-передачі об`єкта оренди включно (п. 3.5. договору).

Орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням штрафних санкцій у співвідношенні, визначеному п.3.3. цього договору (п. 3.8. договору).

Орендар зобов`язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату за весь час фактичного використання об`єкта оренди до дати підписання акту приймання-передачі об`єкта оренди включно (п. 5.2. договору).

Орендар зобов`язаний у разі припинення цього договору протягом 5 календарних днів з дати припинення повернути об`єкт оренди за актом приймання-передачі, підписаним балансоутримувачем, орендодавцем та орендарем, у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди з вини орендаря. Один екземпляр такого акту приймання-передачі надається орендодавцю (п. 5.5. договору).

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з умовами цього договору та чинним законодавством України (п. 9.1. договору).

За несвоєчасну сплату суми орендної плати орендар зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від несплаченої суми орендної плати за кожен день прострочення платежу у співвідношенні, визначеному у п. 3.3 цього договору (п. 9.2. договору).

Цей договір діє з 26.07.2019 до 24.07.2022 включно (п. 10.1. договору).

Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки, має переважне право, за інших рівних умов, на переукладання договору оренди на новий термін. Умови договору оренди на новий строк встановлюється за домовленістю сторін. Уразі недосягнення домовленості щодо умов договору переважне право орендаря на переукладання договору припиняється. (п. 10.2. договору).

Позивач наголошує на тому, що згідно п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період дії воєнного стану» договори оренди комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом 4 місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану. Для продовження договору оренди у такий спосіб заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

За актом приймання-передачі від 26.07.2019 (а.с. 24) об`єкт оренди був переданий відповідачу у строкове платне користування.

Позивач зазначає, що відповідач свої зобов`язання за договором в частині сплати орендної плати належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 31.10.2023 у відповідача виникла заборгованість з орендної плати на користь Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради за період з 26.07.2019 по 31.10.2023 у розмірі 522 562,20 грн;

Позивач наголошує, що користування відповідачем нерухомим майном територіальної громади міста Дніпра без сплати орендної плати спричиняє істотну шкоду загальному фонду бюджету міста.

Вказане стало причиною звернення позивача до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч.1,2,5 ст.762 Цивільного кодексу України).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. (ст. 286 Господарського кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Доказів сплати орендної плати за період з 26.07.2019 по 31.10.2023 на користь Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради в сумі 522 562,20 грн відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення на користь Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради заборгованості з орендної плати за період з 26.07.2019 по 31.10.2023 у розмірі 522 562,20 грн є правомірними та підлягають задоволенню.

Правомірність нарахування пені.

Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Водночас, статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 9.2 Договору сторони погодили, що за несвоєчасну сплату суми орендної плати орендар зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від несплаченої суми орендної плати за кожен день прострочення платежу у співвідношенні, визначеному у п. 3.3 цього договору.

Отже, за приписами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки і відповідно, якщо розмір пені, встановлений договором, є меншим від подвійної облікової ставки НБУ застосовується розмір пені встановлений договором.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 27 310,29 грн. за загальний період прострочення з 16.11.2022 до 14.11.2023.

При перевірці розрахунку суд встановив, що загальна сума пені більша, ніж визначено позивачем, однак, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі визначеному позивачем, а саме 27 310,29 грн.

Правомірність нарахування 3% річних

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано розрахунок 3% річних за загальний період прострочення з 26.07.2019 по 24.11.2024, розмір якої склав суму 67 947,41 грн.

При перевірці розрахунку позивача судом виявлено помилки, які полягають в наступному.

Як вказано вище, відповідно до п. 3.5. договору орендна плата сплачується орендарем щомісяця у термін не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, і не залежить від наслідків господарської діяльності орендаря. Орендна плата сплачується орендарем за весь час фактичного використання об`єкта оренди до дати підписання акту приймання-передачі об`єкта оренди включно.

Позивач розраховує 3% річних з 26.07.2019 на всю суму заборгованості - 522 562,20 грн., однак суд зазначає, що станом на 15.08.2019 сума заборгованості відповідача з орендної плати становила 1617,97 грн., на 15.09.2019 - 9952,41 грн, на 15.10.2019 за вересень- 18345,19 грн, на 15.11.2019 - 26796,72 грн., на 15.12.2019 - 35 256,70 грн., на 15.01.2020 - 43 699,76 грн. на 15.02.2020 - 52 159,71 грн., на 15.03.2020 - 60594,28 грн., на 15.04.2020 - 69096,32грн., 15.05.2020 - 77666,38 грн., на 15.06.2020 - 86262,15 грн., на 15.07.2020 -94875,11 грн., на 15.08.2020 -103436,39 грн., на 15.09.2020 - 111980,55 грн., на 15.10.2020 -120567,43 грн., на 15.11.2020 -129240,18 грн., на 15.12.2020 -138025,68 грн., на 15.01.2021 -146890,25 грн., на 15.02.2021 -155870,05 грн., на 15.03.2021 -164939,65 грн., на 15.04.2021 - 174163,44 грн., на 15.05.2021 -183451,79 грн., на 15.06.2021 - 195 860,89 грн., на 15.07.2021 -202288,81 грн., на 15.08.2021 -211726,16 грн., на 15.09.2021 -221144,63 грн., на 15.10.2021 - 230676,12 грн., на 15.11.2021 - 240293,40 грн., на 15.12.2021 -249987,62 грн., на 15.01.2022 - 259 740,00 грн., на 15.02.2022 - 269619,16 грн., на 15.03.2022 - 279656,39 грн. на 15.04.2022 - 290145,29 грн., на 15.05.2022 - 300959,35 грн., на 15.06.2022 - 312065,39 грн., на 15.07.2022-323515,72 грн., на 15.08.2022 -335046,20 грн., на 15.09.2022 - 346703,51 грн., на 15.10.2022-358582,31 грн., на 15.11.2022 - 370758,08 грн., на 15.12.2022 - 383019,08 грн., на 15.01.2023 - 395365,91 грн., на 15.02.2023- 407811,52 грн., на 15.03.2023 - 420 344,25 грн., на 15.04.2023 - 433064,97 грн., на 15.05.2023 - 445811,13 грн., на 15.06.2023 - 458621,02 грн., на 15.07.2023 - 47533,39 грн., на 15.08.2023- 484368,28 грн. на 15.09.2023 -497023,49 грн., на 15.10.2023 - 509471,97 грн. на 15.11.2023 - 522562,20 грн.

Тобто за загальний період прострочення з оплати оренди з 16.08.2019 по 24.11.2023 3% річних за кожен місяць оремо становить: за липень 2019 (період прострочення з 16.08.2019 по 24.11.2023) - 207,59 грн., за серпень 2019 (період прострочення з 17.09.2019 по 24.11.2023)- 1047,40 грн., за вересень 2019 (період прострочення з 16.10.2019 по 24.11.2023) - 1034,73 грн., за жовтень 2019 (період прострочення з 16.11.2019 по 24.11.2023) - 1020,44 грн., за листопад 2019 (період прострочення з 17.12.2019 по 24.11.2023)- 999,90 грн., за грудень 2019 (період прострочення з 16.01.2020 по 24.11.2023)- 977,11 грн., за січень 2020 (період прострочення з 16.02.2020 по 24.11.2023)- 957,57 грн., за лютий 2020 (період прострочення з 17.03.2020 по 24.11.2023)- 933,95 грн., за березень 2020 (період прострочення з 16.04.2020 по 24.11.2023)-920,52 грн., за квітень 2020 (період прострочення з 16.05.2020 по 24.11.2023) - 906,81 грн., за травень 2020 (період прострочення з 16.06.2020 по 24.11.2023)- 887,69 грн., за червень 2020 (період прострочення з 16.07.2020 по 24.11.2023)- 868,28 грн., за липень 2020 (період прострочення з 16.08.2020 по 24.11.2023)- 841,32 грн., за серпень 2020 (період прострочення з 16.09.2020 по 24.11.2023)- 817,93 грн., за вересень 2020 (період прострочення з 16.10.2020 по 24.11.2023)- 800,90 грн., за жовтень 2020(період прострочення з 17.11.2020 по 24.11.2023)- 786,16 грн., за листопад 2020 (період прострочення з 16.12.2020 по 24.11.2023)- 775,50 грн., за грудень 2020 (період прострочення з 16.01.2021 по 24.11.2023)- 759,95 грн., за січень 2021 (період прострочення з 16.02.2021 по 24.11.2023)- 746,92 грн., за лютий 2021 (період прострочення з 16.03.2021 по 24.11.2023) - 733,52 грн., за березень 2021 (період прострочення з 16.04.2021 по 24.11.2023)-722,49 грн., за квітень 2021 (період прострочення з 16.05.2021 по 24.11.2023) - 704,64 грн., за травень 2021 (період прострочення з 16.06.2021 по 24.11.2023)- 689,83 грн., за червень 2021 (період прострочення з 16.07.2021 по 24.11.2023) - 667,96 грн., за липень 2021 (період прострочення з 17.08.2021 по 24.11.2023) - 643,81 грн., за серпень 2021 (період прострочення з 16.09.2021 по 24.11.2023)- 619,30 грн., за вересень 2021 (період прострочення з 16.10.2021 по 24.11.2023) - 603,23 грн., за жовтень 2021 (період прострочення з 16.11.2021 по 24.11.2023)- 584,45 грн., за листопад 2021 (період прострочення з 16.12.2021 по 24.11.2023)- 564,92 грн., за грудень 2021 (період прострочення з 16.01.2022 по 24.11.2023)- 543,46 грн., за січень 2022 (період прострочення з 16.02.2022 по 24.11.2023)- 525,35 грн., за лютий 2022 (період прострочення з 16.03.2022 по 24.11.2023)- 510,66 грн., за березень 2022 (період прострочення з 16.04.2022 по 24.11.2023)-506,92 грн., за квітень 2022 (період прострочення з 17.05.2022 по 24.11.2023)- 495,08 грн., за травень 2022 (період прострочення з 16.06.2022 по 24.11.2023)- 481,06 грн., за червень 2022 (період прострочення з 16.07.2022 по 24.11.2023)- 467,74 грн., за липень 2022 (період прострочення з 16.08.2022 по 24.11.2023)- 441,63 грн., за серпень 2022 (період прострочення з 16.09.2022 по 24.11.2023)- 416,79 грн., за вересень 2022 (період прострочення з 16.10.2022 по 24.11.2023)- 395,42 грн., за жовтень 2022 (період прострочення з 16.11.2022 по 24.11.2023)- 374,28 грн., за листопад 2022 (період прострочення з 16.12.2022 по 24.11.2023)- 343,67 грн., за грудень 2022 (період прострочення з 17.01.2023 по 24.11.2023)- 316,62 грн., за січень 2023 (період прострочення з 16.02.2023 по 24.11.2023)- 288,47 грн., за лютий 2023 (період прострочення з 16.03.2023 по 24.11.2023)- 261,64 грн., за березень 2023 (період прострочення з 16.04.2023 по 24.11.2023)-233,16 грн., за квітень 2023 (період прострочення з 16.05.2023 по 24.11.2023)- 202,19 грн., за травень 2023 (період прострочення з 16.06.2023 по 24.11.2023)- 170,56 грн., за червень 2023 (період прострочення з 16.07.2023 по 24.11.2023)- 140,09 грн., за липень 2023 (період прострочення з 16.08.2023 по 24.11.2023) - 106,55 грн., за серпень 2023 (період прострочення з 16.09.2023 по 24.11.2023)- 72,81 грн., за вересень 2023 (період прострочення з 17.10.2023 по 24.11.2023)- 40,77 грн., за жовтень 2023 (період прострочення з 16.11.2023 по 24.11.2023)- 9,48 грн.

Отже, відповідно до виконаного господарським судом розрахунку до стягнення з відповідача на користь Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради підлягають 3% річних за період з 16.08.2019 до 24.11.2023 у розмірі 30 171,92 грн.

В частині стягнення 3% річних в розмірі 37 775,49 грн. слід відмовити.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 522 562,20 грн., 3% річних у розмірі 30 171,92 грн., пені в розмірі 27 310,29грн.

В частині стягнення 3% річних в розмірі 37 775,49 грн. слід відмовити.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до п.1, п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки, при зверненні до господарського суду заявлено вимогу майнового характеру (617 819,90грн.), то позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 9267,30грн. За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 14 635,30грн., про що свідчать платіжні інструкції № 1004 від 15.11.2023 на суму 8 800,00 грн. та № 1079 від 08.12.2023 на суму 5835,30 грн.

Таким чином, позивачем під час звернення з позовом до суду сплачена сума судового збору у більшому розмірі, яка повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду (п.2 ч. 1 ст.7 Закону України "Про судовий збір").

Отже, поверненню з Державного бюджету України підлягає судовий збір у розмірі 5 368,00грн.

Суд не вирішує питання повернення судового збору в цій частині, оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.

В іншій частині витрати зі сплаті судового збору судом покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдголдтаун" про стягнення заборгованості в розмірі 617 819,90 грн. за договором оренди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдголдтаун" (49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 37, ідентифікаційний код 43087671) на користь Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75, ідентифікаційний код 40392181) основний борг у розмірі 522 562,20 грн., 3% річних у розмірі 30 171,92 грн., пеню в розмірі 27 310,29грн., судовий збір у розмірі 8 700,67 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 19.03.2024.

Суддя Н.Г. Назаренко