Рішення

від 18.03.2024 по справі 910/12407/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.03.2024Справа № 910/12407/23

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн"доТовариства з обмеженою відповідальністю "КАНІ ФІШ"простягнення 7 067,06 грн Суддя Підченко Ю.О.Представники сторін:

без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" (далі також - позивач, ТОВ "Петрікор Вайн") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНІ ФІШ" (далі також - відповідач, ТОВ "КАНІ ФІШ") про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 2 040,00 грн, штрафу в розмірі 2 000,00 грн, штрафу в розмірі 102,00 грн, інфляційних втрат в розмірі 584,35 грн, 40% річних в розмір 1 115,60 грн, пеню в розмірі 1 225,11 грн.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 відкрито провадження у справі № 910/12407/23, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

При цьому суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Так, ухвала суду про відкриття була надіслана за адресою відповідача, яка містяться у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Окрім того, суд зауважує, що ухвала суду про відкриття провадження у даній справі була офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення про повернення поштового відправлення за закінченням терміну зберігання (17.08.2023), вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 07.08.2023.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрікор Вайн» (як постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кані Фіш» (як покупцем) було укладено договір поставки (далі також - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставляти окремими партіями та передавати у власність покупцеві замовлений товар (алкогольну продукцію та/або інше), а покупець зобов`язується приймати товар та своєчасно оплачувати його у порядку, визначеному умовами цього договору.

Асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом даного договору, визначаються у видаткових накладних, які оформляються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару. Партією товару вважається його кількість, зазначена в одній видатковій накладній, яка є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1., 2.7. договору, поставка кожної партії товару здійснюється постачальником на умовах DDP (правила Інкотермс у редакції 2020 року) у відповідності до погодженого сторонами замовлення згідно бланку форма якого викладена у Додатку № 1 до даного договору замовлення передається покупцем та приймається постачальником в будь-якій зрозумілій сторонами формі (шляхом заповнення бланку замовлення, факсом, телефоном, тощо), або через торгового представника/агента. У разі якщо замовлення між сторонами погоджувалося телефоном, погодженим замовленням є партія, що доставлена покупцю в асортименті, за цінами та кількістю, визначеною у видатковій накладній заповненій постачальником. Датою поставки товару є дата, зазначена у видатковій накладній. Право власності на товар та ризики виникають у покупця в момент передачі товару покупцю (вантажоодержувачу), що фіксується накладною про приймання товару або актом приймання-передачі товару.

У розділі 4 договору сторони погодили, що ціна на товар погоджується сторонами, встановлюється у національній валюті України і включає ПДВ, вартість тари, маркування, пакування, завантаження. У разі, якщо ціна партії товару згідно узгодженого сторонами замовлення перевищує 5000,00 грн, доставка здійснюється за рахунок постачальника, інакше вартість доставки оплачує покупець. Покупець зобов`язаний оплатити повну вартість товару протягом 14 календарних днів з дати поставки товару постачальником, шляхом перерахування коштів у безготівковому вигляді на поточний банківський рахунок постачальника та/або внесення в готівковому вигляді через касу останнього.

Як наголошує позивач, на виконання умов договору 07.02.2022 він постави на користь відповідача товар на загальну суму 2040,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 64 від 07.02.2022, товарно-транспортною накладною на переміщення алкогольних напоїв від 07.02.2022.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, як стверджує позивач, що відповідач не належним чином виконав свої зобов`язання за договором в частині оплати поставленого товару.

Відповідач відзив на позов не надав, викладених у позовній заяві доводів не спростував.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору б/н від 01.01.2022, суд дійшов висновку, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З наявних у матеріалах справи фактичних даних вбачається, що позивач поставив на користь відповідача товар на загальну суму 2040,00 грн за видатковою накладною № 64 від 07.02.2022, товарно-транспортною накладною на переміщення алкогольних напоїв від 07.02.2022.

Наявність обов`язку відповідача щодо сплати заборгованості у розмірі 2040,00 грн підтверджується матеріалами справи та не була спростована відповідачем, зокрема, останнім не надано суду доказів оплати товару на вказану суму, у зв`язку з чим позов в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню в повному обсязі.

Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення:

- 2 000,00 грн штрафу;

- 102, 00 грн штрафу;

- 584,35 грн інфляційних втрат;

- 1 115,60 грн 40% річних;

- 1 225,11 грн пені.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено з урахуванням встановленого договором строку, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, а розрахунок арифметично правильний, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 584,35 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 5.4. договору, у випадку, якщо покупець прострочив термін оплати вартості, одержаного від постачальника товару на строк більше ніж на 10 календарних днів, покупець сплачує постачальнику 40% річних від простроченої суми боргу за користування чужими грошовими коштами відповідно до положень ст. 536, 625 ЦК України.

Перевіривши розрахунок 40% річних, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено з урахуванням встановленого договором строку, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок арифметично правильний, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 1 115,60 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно заявленої до стягнення пені та штрафу встановлено таке.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.3. договору, у випадку невиконання покупцем пунктів 3.2.1.-3.2.4, 6.2., 10.3-10.4 даного договору, покупець протягом 10 днів з дати отримання відповідної вимоги (повідомлення) постачальника сплачує останньому штраф в розмірі 2 000,00 грн за кожен факт порушення.

Згідно з п. 5.5. договору, у разі несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення та штраф у розмірі 5% від вартості не оплаченого в строк товару. Сторони погодили, що нарахування пені не обмежується строками, передбаченими ч. 6 ст. 232 ГКУ, а нараховується до дня фактичного виконання зобов`язання, але не більше ніж впродовж 5 років.

Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк обов`язку за договором щодо оплати товару не виконано, чим допущено прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив. Відповідно, позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання (або за весь період прострочення) не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, судом перевірено розрахунок заявленої до стягнення пені, який наданий позивачем та встановлено, що вказаний розрахунок здійснено з урахуванням встановленого договором строку, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок арифметично правильний, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 1 225,11 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

При цьому, суд зауважує, що застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов`язання не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, при тому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. У останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Таким чином, зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов`язання, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про сплату неустойки (пені та штрафу) є правомірними, а нарахований до стягнення розмір штрафу (5%) в розмірі 102,00 грн є вірним. Позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 102,00 грн підлягають задоволенню.

У той же час, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого до стягнення штрафу в розмірі 2000,00 грн. Оскільки позивачем не надано доказів дотримання порядку, передбаченого п. 5.3. договору та направлення відповідної вимоги відповідачу.

А звернення до суду з позовною вимогою про стягнення штрафу в розмірі 2 000,00 грн не може вважатися вимогою в розумінні п. 5.3. договору, та позбавляє відповідача можливості виконати вимогу про сплату штрафу в позасудовому порядку. Суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення з відповідача 2 000,00 грн штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та не спростував твердження позивача про наявність порушення зобов`язань за договором поставки.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог згідно з вимогами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНІ ФІШ" (01042, м. Київ, вул. Чеська, 6, кв. 1; код ЄДРПОУ 41204267) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" (29015, м. Хмельницький, просп. Миру, 85; код ЄДРПОУ 44509310) борг в розмірі 2 040,00 грн, штраф в розмірі 102,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 584,35 грн, 40% річних в розмірі 1 115,60 грн, пеню в розмірі 1 225,11 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 924,41 грн. Видати наказ.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 18.03.2024.

Суддя Ю.О. Підченко