Рішення

від 07.03.2024 по справі 914/2813/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2024 Справа № 914/2813/21

За позовом: Заступника керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, м. Івано-Франківськ

в інтересах держави в особі позивача-1: Міністерства оборони України, м. Київ

позивача-2: Самбірської квартирно-експлуатаційної частини району, м. Самбір, Львівська область

до відповідача: Стрийської міської ради Львівської області, м. Стрий, Львівська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача-1: Державне підприємство Міністерства оборони України Аеропорт Львів-2, с. Грабовець, Львівська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Інвестиційна група Глобус, м. Луцьк

про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та витребування майна з чужого незаконного володіння

Суддя Наталія Мороз

за участю секретаря судового засідання

Соломії Дицької

Представники:

Від прокуратури: Негрич Н. М.

Від позивача-1: Гудима В. О.

Від позивача-2: Бринько М. Р.

Від відповідача: Кобко Т. В.

Від третьої особи на стороні позивача-1: не з`явився

Від третьої особи на стороні відповідача: не з`явився

Суть спору:

14.09.2021 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Заступника керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, в інтересах держави, уповноваженим органом здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є: позивач-1, Міністерство оборони України та позивач-2, Самбірська квартирно-експлуатаційна частина району до відповідача Стрийської міської ради Львівської області про визнання недійсним п.1,5 рішення ХІІІ сесії V Демократичного скликання Стрийської міської ради № 196 від 27.11.2007 Про вилучення і надання земельних ділянок суб`єктам підприємницької діяльності щодо вилучення із землекористування ДП МО України «Аеропорт Львів-2» земельної ділянки площею 2,02 га по вул. І. Сірка, 6 у м. Стрий Львівської області.

Ухвалою суду від 20.09.2021 (суддя Світлана Кітаєва) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; проведення підготовчого засідання призначено на 13.10.2021.

13.10.2021 підготовче засідання відкладено на 17.11.2021.

Ухвалою від 17.11.2021 суд вирішив залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційна група «Глобус»; залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача-1 Державне підприємство Міністерства оборони України «Аеропорт Львів-2»; продовжити строк підготовчого провадження та відкласти підготовче засідання на 08.12.2021.

Ухвалою від 08.12.2021 суд вирішив позовну заяву Заступника керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону залишити без розгляду.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.05.2022 ухвалу Господарського суду Львівської області від 08.12.2021 скасовано; матеріали справи направлено для продовження розгляду до Господарського суду Львівської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2022 справу № 914/2813/22 передано для розгляду судді Тарасу Фартушку.

Ухвалою суду від 07.06.2022 (суддя Тарас Фартушок) прийнято справу № 914/2813/21 до провадження у зміненому складі суду; підготовче засідання призначено на 30.06.2022.

Ухвалою суду від 30.06.2022 підготовче засідання відкладено на 19.07.2022.

19.07.2022 судове засідання не відбулось з причин тимчасової втрати працездатності головуючого судді Тараса Фартушка.

13.07.2022 на електронну адресу Господарського суду Львівської області Західним апеляційним господарським судом надіслано ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.07.2022 у справі № 914/2813/21, якою суд постановив поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус" строк на касаційне оскарження; відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.05.2022; здійснити розгляд справи у судовому засіданні 03.08.2022; витребувати матеріали справи № 914/2813/21 із Господарського суду Львівської області/Західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.07.2022 зупинено провадження у справі № 914/2813/21 до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 914/2813/21.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.08.2022 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус" залишено без задоволення; постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.05.2022 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.08.2022 поновлено провадження у справі; продовжено строк підготовчого провадження на 15 днів та призначено підготовче засідання на 13.09.2022.

Ухвалою від 13.09.2022 продовжено строк підготовчого провадження на 14 днів та відкладено підготовче засідання на 27.09.2022.

Ухвалою суду від 27.09.2022 частково задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційна група «Глобус» від 22.09.2022 про витребування доказів; зобов`язано Самбірську квартирно-експлуатаційну частину району в строк до 04.10.2022 подати суду оригінали листа від 03.01.2007 № 220/36 та листа від 15.04.2008; продовжено строк підготовчого провадження на 16 днів та відкладено підготовче засідання на 13.10.2022.

07.10.2022 на адресу суду засобами поштового зв`язку надійшов лист Самбірської квартирно-експлуатаційної частини району від 04.10.2022, у якому на виконання вимог ухвали суду від 27.09.2022 повідомлено, що з підстав того, що позивач-2 не є розпорядником запитуваної інформації, останнім подано звернення до галузевого архіву Міністерства оборони України із запитом на інформацію і зазначено, що витребовувані судом документи можуть бути долучені до матеріалів справи після їх отримання.

Ухвалою від 13.10.2022 відкладено підготовче засідання на 15.11.2022.

Ухвалою суду від 15.11.2022 продовжено строк підготовчого провадження на 10 днів та відкладено підготовче засідання на 29.11.2022.

29.11.2022 судове засідання не відбулось з підстав відключення будівлі Господарського суду Львівської області від електричної енергії через аварійно-ремонтні роботи.

Ухвалою суду від 01.12.2022 підготовче засідання призначено на 14.12.2022.

Ухвалами від 14.12.2022, 03.01.2023 підготовче засідання відкладено з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою від 31.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 21.02.2023.

Ухвалами суду від 21.02.2023, 21.03.2023 розгляд справи по суті відкладено з підстав, викладених у відповідних ухвалах.

Судове засідання 06.04.2023 не відбулось з причин тимчасової втрати працездатності головуючим суддею Тарасом Фартушком.

Ухвалою суду від 13.04.2023 призначено судове засідання з розгляду спору по суті на 16.05.2023.

Розпорядженням керівника апарату від 04.05.2023, у зв`язку з відрахуванням зі штату суду судді Тараса Фартушка (подання заяви про відставку), призначено повторний автоматизований розподіл справи № 914/2813/21.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2023, справу № 914/2813/21 передано для розгляду судді Наталії Мороз.

Ухвалою від 09.05.2023 (суддя Наталія Мороз) суд вирішив прийняти матеріали справи № 914/2813/21 до розгляду та повторно розпочати розгляд справи спочатку; підготовче засідання призначити на 30.05.2023.

30.05.2023 підготовче засідання відкладено на 27.06.2023, про що позивача-2 та третіх осіб повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

Ухвалою суду від 27.06.2023 продовжено підготовче провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 18.07.2023.

18.07.2023 підготовче засідання відкладено на 22.08.2023, про що позивача-2 та третіх осіб повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

Ухвалою суду від 22.08.2023 задоволено клопотання Виконавчого комітету Стрийської міської ради про витребування доказів та витребувано у Стрийського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області лист Міністерства Оборони України від імені Міністра Оборони України Гриценка А. С. до голови Стрийської міської ради Шрамов`ята з реквізитами бланку 002452 та вихідним номером 220/36 від 3.01.2007, який на підставі постанови про проведення виїмки вилучався 12.11.2010 старшим слідчим СВ Стрийського МВ ГУМВС України у Львівській області майором міліції Яськівим В. В. в межах кримінальної справи № 130-1391; підготовче засідання відкладено на 12.09.2023. Крім того, вказаною ухвалою суд вирішив здійснювати розгляд справи в межах розумного строку.

22.08.2023 через службу діловодства господарського суду прокурором подано заяву про зміну предмету позову шляхом доповнення позовних вимог.

28.08.2023 через службу діловодства господарського суду прокурором подано лист Галузевого архіву Міністерства оборони України від 11.08.2023 вих. № 179/1/6289 з додатком фотокопією листа Міністерства оборони України від 05.04.2007 № 220/36.

Ухвалою суду від 12.09.2023 заяву Заступника керівника Івано-Франківської Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону від 17.08.2023 вих. № 30.53/02-1332-ВИХ-23 про зміну предмета позову - залишено без руху та надано прокурору строк 5 днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків.

26.09.2023 підготовче засідання відкладено на 10.10.2023, про що позивача-2 та третіх осіб повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

Ухвалою суду від 04.10.2023 заяву Заступника керівника Івано-Франківської Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону від 17.08.2023 вих. № 30.53/02-1332-ВИХ-23 про зміну предмета позову залишено без розгляду.

10.10.2023 підготовче засідання відкладено на 19.10.2023, про що позивача-2 та третіх осіб повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

16.10.2023 через службу діловодства господарського суду прокурором подано заяву від 11.10.2023 вих. № 30.53/02-1742ВИХ-23 про зміну предмету позову, якою останній просить суд визнати недійсним п. 1,5 рішення ХІІІ сесії V демократичного скликання Стрийської міської ради від 27.11.2007 № 196 «Про вилучення і надання земельних ділянок суб`єктам підприємницької діяльності» щодо вилучення із землекористування ДП МОУ «Аеропорт «Львів-2» земельної ділянки площею 2, 02 га по вул. І. Сірка, 6 у м. Стрий Львівської області; витребувати з чужого незаконного володіння Стрийської міської ради Львівської області на користь Міністерства оборони України нерухоме майно земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 4611200000:06:002:0055 площею 0,1259 га, 4611200000:06:002:0048 площею 0,0665 га, 4611200000:06:002:0049 площею 0,2365 га, 4611200000:06:002:0088 площею 1,1852 га, 4611200000:06:002:0089 площею 0,0389 га та 4611200000:06:002:0090 площею 0,0178 га.

Ухвалою від 19.10.2023 суд вирішив прийняти заяву Заступника керівника Івано-Франківської Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону від 11.10.2023 про зміну предмета позову та подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням вказаної заяви; підготовче засідання відкладено на 09.11.2023.

Ухвалою суду від 09.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 05.12.2023.

05.12.2023 та 04.01.2024 розгляд справи по суті відкладено, про що учасників справи повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

04.01.2024 судом розпочато розгляд справи по суті. Судове засідання відкладено на 18.01.2024, про що третіх осіб повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

18.01.2024 через службу діловодства господарського суду прокурором подано заяву про зміну предмету позову, згідно якої останній просить суд визнати недійсним п. 1,5 рішення ХІІІ сесії V демократичного скликання Стрийської міської ради від 27.11.2007 № 196 «Про вилучення і надання земельних ділянок суб`єктам підприємницької діяльності» щодо вилучення із землекористування ДП МОУ «Аеропорт «Львів-2» земельної ділянки площею 2, 02 га по вул. І. Сірка, 6 у м. Стрий Львівської області; витребувати з чужого незаконного володіння Стрийської міської ради Львівської області на користь Міністерства оборони України нерухоме майно земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 4611200000:06:002:0055 площею 0,1259 га, 4611200000:06:002:0049 площею 0,2365 га, 4611200000:06:002:0088 площею 1,1852 га та 4611200000:06:002:0089 площею 0,0389 га.

Ухвалою від 18.01.2024 суд задоволив клопотання прокурора та вирішив повернути справу № 914/2813/21 на стадію підготовчого провадження; та призначив підготовче засідання на 25.01.2024.

Ухвалою суду від 25.01.2024 прийнято заяву Заступника керівника Івано-Франківської Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону від 18.01.2024 про зміну предмета позову; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 08.02.2024.

08.02.2024 судом розпочато розгляд справи по суті. Судове засідання відкладено на 07.03.2024, про що відповідача та третіх осіб повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

В судове засідання 07.03.2024 прокурор, позивачі та відповідач з`явились, виступили з промовами у судових дебатах.

Треті особи явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, причин неявки суду не повідомили.

Позиція прокурора.

В обґрунтування заявленого позову прокурор зазначив, що земельна ділянка військового містечка № 41 по вул. С. Бандери та пр. І. Сірка у м. Стрий Львівської області площею 3,8171 га, перебуває у державній власності і згідно Державного акту на право користування землею від 10.02.1978 б/н, передана у постійне користування Стрийській квартирно-експлуатаційній частині району, правонаступником якої є Самбірська квартирно-експлуатаційна частина району.

Разом з тим, пунктами 1 та 5 рішення ХІІІ сесії V демократичного скликання Стрийської міської ради від 27.11.2007 № 196 «Про вилучення і надання земельних ділянок суб`єктам підприємницької діяльності» вилучено з землекористування ДП МОУ «Аеропорт «Львів-2» частину земельної ділянки площею 2, 02 га по вул. І. Сірка, 6 у м. Стрий без згоди або відмови власника від земельної ділянки. Вказане рішення органу місцевого самоврядування вважає прийнято без дотримання ст. ст.77, 92, 95, 96, 153 ЗК України, ст. ст. 317,319,321,330, 388 ЦК України та ст.6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних силах України».

З підстав наведеного, прокурор звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним п. 1,5 рішення ХІІІ сесії V демократичного скликання Стрийської міської ради від 27.11.2007 № 196 «Про вилучення і надання земельних ділянок суб`єктам підприємницької діяльності» щодо вилучення із землекористування ДП МОУ «Аеропорт «Львів-2» земельної ділянки площею 2, 02 га по вул. І. Сірка, 6 у м. Стрий Львівської області.

У заяві про зміну предмета позову від 11.10.2023 прокурор зазначив, що на земельній ділянці площею 2,02 га по вул. Івана Сірка, 6 у м. Стрий Львівської області, яку оскаржуваним рішенням Стрийська міська рада Львівської області зареєструвала право власності за собою, знаходяться об`єкти нерухомості, а саме багатоквартирні житлові будинки, які не належать позивачу. Так, Івано-Франківською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони у ході моніторингу Публічної кадастрової карти виявлено, що земельна ділянка площею 2,02 га по вул. І. Сірка у м. Стрий Львівської області роздроблена на окремі земельні ділянки з присвоєнням кадастрових номерів.

Спеціалізованою прокуратурою, 26.06.2023 на адресу ГУ Держгеокадастру у Львівській області скеровано лист про надання інформації по вищевказаній земельній ділянці. Згідно отриманої інформації із ГУ Держгеокадастру у Львівській області, відповідно до даних Державного земельного кадастру, Стрийська міська рада Львівської області являється власником земельних ділянок з наступними кадастровими номерами: 4611200000:06:002:0055, 4611200000:06:002:0048, 4611200000:06:002:0049, 4611200000:06:002:0088, 4611200000:06:002:0089, 4611200000:06:002:0090.

В подальшому, прокуратурі стало відомо, що земельні ділянки з кадастровими номерами 4611200000:06:002:0048 та 4611200000:06:002:0090, які є предметом спору вибули з власності відповідача Стрийської міської ради, а відтак не стосуються даного спору.

Таким чином, на думку прокурора, поновлення порушеного права власності Міністерства оборони України можливо за умови витребування незаконно відчужених Стрийською міською радою Львівської області земельних ділянок на користь Міністерства оборони України.

З приводу позовної давності прокурором подано письмові заперечення щодо заяви про застосування наслідків пропуску строків позовної давності, поданої ТзОВ Компанія з управління активами Інвестиційна група Глобус та усні щодо заяви відповідача, а також клопотання про визнання поважними причин пропуску строків позовної давності в якому останній посилається на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, відповідно до якої перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій, на думку добросовісного розсудливого спостерігача, виключає необхідність вчинення процесуальних дій, спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі інших позовів, заяв про закриття провадження у справі тощо. Відтак, зважаючи на те, що військовою прокуратурою Івано-Франківського гарнізону у серпні 2012 подано позовну заяву в інтересах держави в особі Самбірської КЕЧ району до Стрийської міської ради Львівської області, за участю третьої особи на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Інвестиційна група Глобус про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування (справа № 2а-7081/12/1370) по якій остаточний процесуальний документ (ухвала Господарського суду Львівської області про повернення позовної заяви без розгляду) ухвалено 22.06.2021, а з позовною заявою у даній справі (№ 914/2813/21) прокурор звернувся 08.09.2021 строк позовної давності пропущено прокурором з поважних причин, про що подано відповідну заяву- про визнання поважними причин пропуску строків позовної давності. Водночас прокурор вважає, що Міністерством оборони України строк позовної давності на звернення до суду не пропущено, оскільки позивач-1, на відміну відповідача-2, не був учасником справи № 2а-7081/12/1370 та дізнався про наявність спірних правовідносин із листа спеціалізованої прокуратури від 14.07.2021 № 594, яким прокуратура повідомила позивачів про намір звернутися до господарського суду з позовом.

Позиція позивача-1.

Міністерство оборони України позовні вимоги підтримало в повному обсязі з підстав, мотивів та доводів викладених у позовній заяві з посиланням на наявні в матеріалах справи докази, що доводять позицію прокурора та оборонного відомства.

З приводу позовної давності позивачем-1 подано письмове заперечення щодо заяви про застосування наслідків пропуску строків позовної давності, поданої ТзОВ Компанія з управління активами Інвестиційна група Глобус та усне на заяву відповідача. Крім того, в судових засіданнях позивачем-1 наголошено, що Міністерство оборони України дізналось про наявність спірних правовідносин із листа спеціалізованої прокуратури від 14.07.2021 № 594, яким прокуратура повідомила позивачів про намір звернутися до господарського суду з позовом, а відтак, позовна давність позивачем-1 не пропущена.

Позиція позивача-2.

Позовні вимоги підтримав в повному обсязі з аналогічних мотивів, висловлених прокурором.

З приводу позовної давності позивачем-2 подано письмові та усні заперечення щодо заяв про застосування наслідків пропуску строків позовної давності, поданих ТзОВ Компанія з управління активами Інвестиційна група Глобус та відповідачем.

Позиція відповідача.

Проти позову заперечив з мотивів, зазначених у відзиві на позов. Посилається на те, що рішення Стрийської міської ради від 27.11.2007 за яким земельна ділянка вилучена та передана у користування приватним суб`єктам господарювання приймалося в законному порядку на підставі листа Міністерства оборони України від 03.01.2007 № 220/36, який є чинним. Питання законності прийняття оскаржуваного рішення було предметом розгляду у кримінальному провадженні, в межах якого вини чи зловживань зі сторони посадових осіб Стрийської міської ради не встановлено, а прокуратурою м. Стрия відмовлено у порушенні кримінальної справи.

Просить відмовити у позові та застосувати до спірних відносин позовну давність, оскільки спірні правовідносини (прийняття органом місцевого самоврядування оскаржуваного рішення) виникли у листопаді 2007 року.

Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача-1.

Державним підприємством Міністерства оборони України Аеропорт Львів-2, що залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача-1, відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представлено.

Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, проти позову заперечила з підстав, викладених у письмових поясненнях. Вважає, що Стрийська міська рада, прийняла оскаржуване рішення діючи в межах своєї компетенції, керуючись добровільною відмовою Міністерства оборони від земельної ділянки, мотивованою продажем у 2005 році ДП МО «Аеропорт Львів-2» в користь ПП «Мосбуд» всіх будівель та споруд, що розташовані на земельній ділянці площею 2, 02 га по вул. І. Сірка, 6 у м. Стрий Львівської області (що слідує зі змісту листа Міністерства оборони від 03.01.2007 № 220/36). Крім того, посилається на те, що обраний прокурором спосіб захисту не забезпечить захисту чи відновлення порушеного права позивачів, так як позов про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок не виконує функції захисту прав особи, оскільки не впливає на права та обов`язки сторін таких правовідносин, у зв`язку з тим, що дія цього ненормативного акта вичерпується фактом його виконання. Заявою від 05.04.2023 просить суд застосувати до спрірних правовідносин позовну давність.

Обставини справи.

На підставі Державного акту на право користування землею від 10.02.1978, виданого виконавчим комітетом Стрийської міської ради депутатів трудящих 1978 року та зареєстрованого у Державній книзі реєстрації землекористувань за № 2, Стрийській квартирно-експлуатаційній частині району (правонаступником якої є Самбірська квартирно-експлуатаційна частина району (позивач 2) надано у постійне користування земельну ділянку військового містечка № 41 по вул. С. Бандери та пр. І. Сірка у м. Стрий Львівської області загальною площею 3,8172 га.

Вказане підтверджується актом звірки обліку земельних ділянок між Міністерством оборони України та Самбірською КЕЧ району та Державним актом на право постійного користування землею б/н від 10.02.1978.

На підставі біржової угоди від 02.09.2005, Державним підприємством Міністерства оборони України Аеропорт Львів-2 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача-1) продано об`єкти нерухомого майна (КПП, штаб, теплиця, казарма, вбиральня, гараж, щитова, клуб, магазин, чайна, склад (загальною площею 2,02 га), розташовані на вул. І. Сірка, 6 у м. Стрий Львівської області на користь ПП «Мосбуд», що в подальшому передало зазначені об`єкти ТзОВ «Брюс», яким надалі, на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 05.03.2009, продано зазначені об`єкти Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Інвестиційна група Глобус (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача).

03.01.2007 Міністерством оборони України видано лист (за підписом Міністра оборони України А. С. Гриценка) № 220/36 від на бланку № 002452, за замістом якого Міністерство оборони України дало згоду на припинення права користування земельною ділянкою загальною площею 2,02 га, що розташована по вул. Сірка, 6 в м. Стрий Львівської області.

27.11.2007 XIII сесією V Демократичного скликання Стрийської міської ради Львівської області (відповідач) прийнято рішення № 196 «Про вилучення і надання земельних ділянок суб`єктам підприємницької діяльності», згідно з яким вилучено із землекористування земельну ділянку площею 2,02 га за адресою: вул. І. Сірка, 6 у м. Стрий Львівської області за згодою землекористувача - ДП МО України «Аеропорт Львів-2».

Згідно з інформацією Тимчасово виконуючого обов`язки директора Адміністративного департаменту Міністерства оборони України Говора В. О. від 15.04.2008, у Адміністративному департаменті Міністерства оборони України лист № 220/36 від 03.01.2007 (бланк № 002452) на ім`я голови Стрийської міської ради Шрамов`ята Р. С. за підписом Міністра оборони України Гриценка А. С. про згоду на припинення прав користування земельною ділянкою загальною площею 2,02 га, розташованої по вул. І. Сірка,6 у м. Стрий Львівської області не реєструвався. В адміністративному департаменті Міністерства оборони України за вх № 220/36 від 05.01.2007 (бланк № 000775) зареєстрований лист до Міністерства юстиції України за підписом заступника Міністра оборони України, другий примірник якого зберігається у справах департаменту.

26.06.2009 Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у Львівській області складено Припис № 1231 стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Інвестиційна група Глобус, за змістом якого стверджується про використання Товариством земельної ділянки за адресою м. Стрий, вул. Сірка, 6 без оформлення права користування. Одночасно, Держземінспекцією зобов`язано Товариство оформити право користування земельною ділянкою.

30.07.2009 Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у Львівській області винесено постанову про накладення адміністративного правопорушення № 35 щодо директора Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Інвестиційна група Глобус за невиконання Припису № 1231.

Листом від 26.03.2010 № 220/1292 Міністерство оборони України повідомило Службу безпеки України, про розгляд листа щодо надання копії документа, підготовленого на бланку № 002452 (замовлення № 506-2006) зазначивши, що встановити документ, що виготовлений на зазначеному бланку неможливо з тих причин, що у 2006 році та до вересня 2007 пономерна видача бланків для листування «Міністерство оборони України» не здійснювалась (оскільки вони не віднесені до бланків суворої звітності); посилення контролю за використанням бланків для листування, їх видача під підпис у спеціальних журналах організовані за рішенням Міністра оборони України з вересня 2007 року; виготовлені на бланках оригінали документів надіслані адресатам, а на копіях вихідних документів, що залишаються у справах, текст бланків (а відповідно і їх номери та інші реквізити) не відтворюється. Наданий номер замовлення свідчить про виготовлення бланку у 2006 році, а також зазначено про причини неможливості встановити документ, що виготовлений на зазначеному бланку.

27.09.2010 Управлінням Служби безпеки України у Львівській області надіслано в прокуратуру м. Стрия матеріали перевірки щодо можливих порушень чинного законодавства службовими особами управління Держкомзему у м. Стрий при вилученні земельної ділянки по вул. Сірка, площею 1,9579 із земель Міністерства оборони та переданні в оренду ТзОВ «Брюс» терміном на 3 роки для комерційних цілей, а також заниженого визначення нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки.

Листом від 02.10.2010 № 3/7/290 Виконавчий комітет Стрийської міської ради повідомив Управління Служби безпеки України у Львівській області, що за період з 01.01.2007 по 27.11.2007 в канцелярії загального відділу міськвиконкому лист Міністерства оборони України № 220/36 від 03.01.2007 не надходив і не був зареєстрований.

06.10.2010 прокурором внесено протест № 06/6308 на рішення Стрийської міської ради від 27.11.2007 № 196, згідно з яким затверджено технічну документацію із землеустрою для укладення договорів оренди землі з ТзОВ «Брюс» по вул. Сірка,6 площею 1,9579 га та вирішено передати в оренду із земель Міністерства оборони України, однак зазначений протест Стрийською міською радою відхилений.

Постановою помічника прокурора м. Стрий від 06.10.2010 відмовлено в порушенні кримінального провадження відносно посадової особи управління Держкомзему у зв`язку з відсутністю в діях особи складу злочину.

Військовою прокуратурою Івано-Франківського гарнізону впродовж січня-лютого 2011 року проводились прокурорські перевірки додержання службовими особами піднаглядних військових об`єктів вимог законів щодо збереження військового майна у Міністерстві оборони та Збройних Силах України. За результатами, встановленими перевірками, 09.08.2012 Військовий прокурор Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Міністерство оборони України в особі Самбірської КЕЧ району звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Стрийської міської ради Львівської області, в якій просить визнати нечинним п.1.5 рішення сесії Стрийської міської ради «Про вилучення і надання земельних ділянок суб`єктам підприємницької діяльності»№ 196 від 27.11.2007, згідно з яким, із землекористування ДП МО України «Аеропорт Львів-2» вилучено земельну ділянку Міністерства оборони України площею 2,02 га по вул.Сірка,6 у м. Стрий Львівської області (справа № 2а-7081/12/1370). Вказаний позов обгрунтовано тим, що спірна земельна ділянка перебувала на обліку та була закріплена за Самбірською КЕЧ району, знаходилась в користуванні ДП "Аеропорт Львів-2" та на яку у Міністерства оборони України є в наявності державний акт на право постійного користування землею. Оскільки землекористувачем - Міністерством оборони України, згоди на вилучення спірної земельної ділянки не надавалось, то оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування суперечить вимогам Земельного кодексу України, а тому його слід визнати нечинним.

У зв`язку із завершенням реорганізації Військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону на Івано-Франківську прокуратуру з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України, судом замінено у даній справі позивача - Військового прокурора Івано-Франківського гарнізону на Івано-Франківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2012 суд вирішив передати адміністративну справу № 2-а-7081/12/1370 для розгляду до Стрийського міськрайонного суду Львівської області за підсудністю.

Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14.05.2015 у справі № 2-а-7081/12/1370 в позові відмовлено повністю.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2017 вирішено залишити без змін постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14.05.2015 по справі № 2а-7081/12/1370, 2а/456/10/15.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.02.2021 скасовано постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14.05.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2017 по справі № 2а-7081/12/1370; закрито провадження у справі № 2а-7081/12/1370 та роз`яснено Військовому прокурору Івано-Франківського гарнізону право на звернення до суду за правилами господарського судочинства.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.04.2021 замінено позивача - Військового прокурора Івано-Франківського гарнізону на правонаступника - Івано-Франківську спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону та передано справу № 2а-7081/12/1370 за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Львівської області.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.06.2021 позовну заяву Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, в інтересах держави, в особі органу, уповноваженому здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, Міністерства оборони України в особі Самбірської КЕЧ району до Стрийської міської ради про визнання нечинним рішення повернуто без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.09.2021 відкрито провадження у справі № 914/2813/21 за позовом Заступника керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, в інтересах держави, уповноваженим органом здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є позивач-1 Міністерство оборони України та позивач-2 Самбірська квартирно-експлуатаційна частина району до Стрийської міської Львівської області про визнання недійсним п.1,5 рішення ХІІІ сесії V Демократичного скликання Стрийської міської ради № 196 від 27.11.2007 року Про вилучення і надання земельних ділянок суб`єктам підприємницької діяльності щодо вилучення із землекористування ДП МО України «Аеропорт Львів-2» земельної ділянки площею 2,02 га по вул. І. Сірка, 6 у м. Стрий Львівської області.

Архівною довідкою Галузевого державного архіву МО України від 29.09.2022 № 1438 повідомлено, що по електронних базах даних Адміністративного департаменту Міністерства оборони України, що є в ГДА Міноборони, по номеру та даті документів: «від 03.01.2007 № 220/36», від 15.04.2008 № 280/1196» виявлено наступний документ: № 220/36 датований 05.01.2007, зміст якого не відповідає змісту документів, доданих до запиту Самбірської КЕЧ, як копії. Документ № 280/1196 у 2008 році не знайдено. Перевірити наявність необхідного документу від 05.01.2007 № 220/36 безпосередньо в архівних справах не має можливості, оскільки у електронній базі не зазначено в якій архівній справі знаходиться документ.

Листом Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 11.08.2023 № 179/1/6289 на запит прокуратури надано фотокопію листа Міністерства оборони України від 05.01.2007 № 220/36 та зі змісту якого слідує, що зміст наданої фотокопії не відповідає змісту листа Міністерства оборони України (за підписом Міністра оборони України А. С. Гриценка) № 220/36 від 03.01.2007 на бланку № 002452.

В подальшому, Івано-Франківською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони у ході моніторингу Публічної кадастрової карти виявлено, що земельна ділянка площею 2,02 га по вул. І. Сірка у м. Стрий Львівської області роздроблена на окремі земельні ділянки з присвоєнням кадастрових номерів.

Згідно з наявних в матеріалах справи інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельні ділянки з кадастровими номерами: 4611200000:06:002:0055, 4611200000:06:002:0049, 4611200000:06:002:0088 та 4611200000:06:002:0089 перебувають у власності Стрийської міської ради.

Беручи до уваги наведене, вважаючи, що земельні ділянки перебувають у державній власності та, відповідно до ст. 77 Земельного кодексу України, належать до земель оборони, а рішення Стрийської міської ради прийнято незаконно та за відсутності згоди позивача-1, 14.09.2021 прокурор звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про визнання недійсним п. 1,5 рішення ХІІІ сесії V демократичного скликання Стрийської міської ради від 27.11.2007 № 196 «Про вилучення і надання земельних ділянок суб`єктам підприємницької діяльності» щодо вилучення із землекористування ДП МОУ «Аеропорт «Львів-2» земельної ділянки площею 2, 02 га по вул. І. Сірка, 6 у м. Стрий Львівської області.

Заявою від 16.10.2023 прокурор змінив позовні вимоги, доповнивши вимогою про витребування з чужого незаконного володіння Стрийської міської ради Львівської області на користь Міністерства оборони України нерухомого майна земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 4611200000:06:002:0055 площею 0,1259 га, 4611200000:06:002:0049 площею 0,2365 га, 4611200000:06:002:0088 площею 1,1852 га та 4611200000:06:002:0089 площею 0,0389 га.

Оцінка суду.

Щодо здійснення представництва інтересів держави прокурором в суді.

Як встановлено положеннями ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ч.3-5 ст.53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Згідно з ст. 3 ЗУ «Про Збройні Сили України», п. п. 4, 5 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, яке, зокрема, здійснює в межах повноважень, передбачених законом, функції з управління об`єктами державної власності, які належать до сфери управління Міноборони; веде облік об`єктів державної власності, які належать до сфери управління Міноборони. Міністерство забезпечує в установленому порядку самопредставництво Міноборони в судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від його імені, у тому числі через посадових (службових) осіб юридичної служби Міноборони або інших уповноважених осіб, а також забезпечує представництво інтересів Міноборони в судах та інших органах через представників.

Таким чином, саме Міністерство оборони України уповноважене здійснювати захист інтересів держави у випадку порушення прав на нерухоме майно, в тому числі земельні ділянки, надані для потреб оборони.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.3. Інструкції з обліку земельних ділянок в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 19.12.2017 № 680, облік земельних ділянок, які надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військових навчальних закладів, підприємств, організацій, госпрозрахункових організацій Збройних Сил України та Міністерства оборони України ведеться, зокрема, у квартирно-експлуатаційних відділах та квартирно-експлуатаційних частинах районів. При цьому, КЕЧ району здійснює заходи щодо контролю за ефективним використанням земель оборони, які перебувають у неї на обліку.

Звертаючись з даним позовом до суду, прокурор визначив органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерство оборони України та Самбірську КЕЧ району, яких листом від 14.07.2021 № 594 прокуратура повідомила про намір звернутися до господарського суду з позовом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що прокурор з дотриманням встановленого ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» порядку, в межах наданих йому повноважень та за наявності обставин неналежного здійснення захисту інтересів держави звернувся до суду за захистом інтересів держави в особі Міністерства оборони України та Самбірської КЕЧ району.

Розглянувши матеріали справи, в їх сукупності, створивши у відповідності до ст. 13 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вирішуючи питання щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст. 321 ЦК України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності (ст. 83 ЗК України).

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності (ч.1ст.84 ЗК України).

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч.1 ст. 116 ЗК України).

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу (ч.1 ст.12 ЗК України).

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122 ЗК України).

За обставинами справи № 914/2813/21, прокурор звернувся з позовом до Стрийської міської ради про визнання недійсним рішення та витребування земельних ділянок.

За змістом ст. ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Перелік способів захисту, визначений у ч.2 ст.16 ЦК України не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За змістом ч.1 ст. 2 ЦПК України, метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача.

Суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин

Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків.

Статтями 317, 319 ЦК України визначено, що саме власнику належить право розпоряджатись своїм майном за власнею волею.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що якщо майно, відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває права власності на нього, якщо відповідно до ст.388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Згідно висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Отже, якщо спірними земельними ділянками, на думку прокурора, неправомірно заволоділи інші, ніж їхній власник особи, то вимога про витребування цих ділянок відповідає належному способу захисту права власника. Належними відповідачами за таким позовом є особи, за якими зареєстроване право власності на відповідні ділянки.

У постанові від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що власник із дотриманням правил ст. ст. 387, 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном.

Разом з тим, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, суд має виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 923/364/19 та від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору оренди, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (постанови від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20).

Надаючи оцінку обраному прокурором способу захисту порушених прав позивачів, з урахуванням змісту спірних правовідносин, суд вважає, що в даному випадку рішення Стрийської міської ради Львівської області № 196 від 27.11.2007 вичерпало свою дію виконанням, а його скасування не дозволить захистити права Міністерства оброни України та Самбірської КЕЧ району. За наявності вимоги про витребування спірних земельних ділянок інші вимоги не є належними й ефективними.

З огляду на те, що вимога про визнання недійсним рішення Стрийської міської ради не є належною у спорі про витребування земельних ділянок, а обрання позивачем неналежного, зокрема неефективного, способу захисту прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 373/626/17), позовна вимога в частині визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, суд звертає увагу на наступне.

Як зазначено вище, 27.11.2007 XIII сесією V Демократичного скликання Стрийської міської ради Львівської області (відповідач) прийнято рішення № 196 «Про вилучення і надання земельних ділянок суб`єктам підприємницької діяльності», згідно з яким вилучено із землекористування ДП МО України «Аеропорт Львів-2» земельну ділянку площею 2,02 га за адресою: вул. І. Сірка, 6 у м. Стрий Львівської області за згодою землекористувача - Міністерства оброни України (позивач 1), затверджено технічну документацію із землеустрою для укладення договорів оренди землі та передано її в оренду ТзОВ «Брюс».

Із висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 слідує, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване.

Зазначений підхід у судовій практиці є усталеним і вбачається, наприклад, з постанов Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21.

Тому, під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони». Тому, суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Як встановлено судом, спірне рішення Стрийської міської ради прийняте на підставі листа Міністерства оборони України (за підписом Міністра оборони України А. С. Гриценка) № 220/36 від 03.01.2007 на бланку № 002452, за замістом якого Міністерство оборони України дає згоду на припинення права користування земельною ділянкою загальною площею 2,02 га, що розташована по вул. Сірка, 6 в м. Стрий Львівської області.

Прокуратура та позивачі заперечили таку згоду Міністерства оборони України.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Встановити недопустимість конкретного доказу суд може лише після того, як дослідить його в судовому засіданні. Недопустимість доказу не є очевидною. Сторони вправі висловлювати суду свої міркування щодо допустимості чи недопустимості конкретного доказу. Якщо суд дійде висновку, що доказ є недопустимим, він не бере цей доказ до уваги, тобто не може обґрунтовувати ним своє рішення. Разом з тим суд повинен у мотивувальній частині рішення зазначити, чому саме він цей доказ відхиляє (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2024 у справі № 404/7153/20).

У відповідності до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінка доказів це віднайдення відповіді на питання, чи може певна інформація слугувати доказом у справі, а також чи переконують докази кожен окремо та у своїй сукупності у наявності чи відсутності певної обставини у справі.

Враховуючи передбачені процесуальним законодавством критерії оцінки доказів, беручи до уваги лист Міністерства оборони України від 26.03.2010 № 220/1292 щодо неможливості встановлення документу, що виготовлений на бланку № 002452; лист Виконавчого комітету Стрийської міської ради, яким повідомлено, що за період з 1 січня 2007 року по 27 листопада 2007 року в канцелярію загального відділу міськвиконкому лист Міністерства оборони України № 220/36 від 3 січня 2007 року не надходив і не був зареєстрований; лист адміністративного департаменту Міністерства оборони України від 15.04.2008 яким інформовано, що у Адміністративному департаменті Міністерства оборони України лист № 220/36 від 03.01.2007 (бланк № 002452) на ім`я голови Стрийської міської ради Шрамов`ята Р. С. за підписом Міністра оборони України Гриценка А. С. про згоду на припинення прав користування земельною ділянкою загальною площею 2,02 га, розташованої по вул. І. Сірка,6 у м. Стрий Львівської області не реєструвався; лист Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 11.08.2023 № 179/1/6289, яким надано фотокопію листа Міністерства оборони України від 05.014.2007 № 220/36 та з якого слідує, що зміст наданої фотокопії не відповідає змісту листа Міністерства оборони України (за підписом Міністра оборони України А. С. Гриценка) № 220/36 від 03.01.2007 на бланку № 002452 та ненадання на вимогу суду Стрийським районним управлінням поліції ГУ НП у Львівській області оригіналу листа від 03.01.2007 № 220/36- суд має обґрунтовані сумніви щодо видачі в законному порядку Міністерством оборони України листа № 220/36 від 03.01.2007 (бланк № 002452) на ім`я голови Стрийської міської ради Шрамов`ята Р. С. за підписом Міністра оборони України Гриценка А. С. про згоду на припинення прав користування земельною ділянкою загальною площею 2,02 га, розташованої по вул. І. Сірка,6 у м. Стрий Львівської області, а відтак, суд не бере до уваги наявну в матеріалах справи незавірену копію вказаного листа, як належний та допустимий доказ у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка площею 2,02 га по вул. І. Сірка у м. Стрий Львівської області роздроблена на окремі земельні ділянки з присвоєнням кадастрових номерів.

Згідно інформації із ГУ Держгеокадастру у Львівській області, відповідно до даних Державного земельного кадастру та отриманих судом даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Стрийська міська рада Львівської області являється власником земельних ділянок з кадастровими номерами: 4611200000:06:002:0055 площею 0,1259 га, 4611200000:06:002:0049 площею 0,2365 га, 4611200000:06:002:0088 площею 1,1852 га та 4611200000:06:002:0089 площею 0,0389 га.

Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19, формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб, зокрема і шляхом витребування цих ділянок.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Статтею 77 ЗК України передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Аналогічне поняття земель оборони наведено також у ст. 1 ЗУ "Про використання земель оборони", який визначає правові засади і порядок використання земель оборони.

Відповідно до ст. 84 ЗК України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, землі оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Згідно з ст.14 ЗУ "Про Збройні Сили України", земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

На підставі Державного акту на право користування землею від 10.02.1978, виданого виконавчим комітетом Стрийської міської ради депутатів трудящих 1978 року та зареєстрованого у Державній книзі реєстрації землекористувань за № 2, Стрийській квартирно-експлуатаційній частині району (правонаступником якої являється Самбірська квартирно-експлуатаційна частина району (позивач 2) надано у постійне користування земельну ділянку військового містечка № 41 по вул. С. Бандери та пр. І. Сірка у м. Стрий Львівської області загальною площею 3,8172 га. Вказане підтверджується актом звірки обліку земельних ділянок між Міністерством оборони України та Самбірською КЕЧ району та Державним актом на право постійного користування землею б/н від 10.02.1978.

Таким, чином, спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони, користувачем яких є Міністерство оборони України.

Вимогами ст. 10 ЗУ "Про оборону України" ст. ст. 3, 10 ЗУ "Про Збройні Сили України", п. п. 1, 75 "Положення про Міністерство оборони України", затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 406/2011, встановлено, що Міністерство оборони України, як центральний орган виконавчої влади і військового управління, забезпечує використання відповідно до законодавства земельних ділянок, виділених для потреб Збройних Сил України.

Відповідно до вимог п. п. 44, 45, 50 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 № 483, передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військового та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. Оформлення передачі земель місцевим органам влади здійснюють землекористувачі спільно з квартирно-експлуатаційною частиною на обліку яких знаходяться земельні ділянки.

Однак, належні та допустимі докази прийняття Міністром оборони України або уповноваженою ним посадовою особою рішення щодо надання згоди на відчуження спірної земельної ділянки (відмову від неї) в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, відповідачем у справі не доведено, а судом не встановлено, що спірна земельна ділянка була вилучена у встановленому законом порядку та за згодою уповноваженої особи із земель Міністерства оборони України. Таким чином, було порушене право позивачів, за захистом якого прокурор звернувся до суду.

Щодо поданих учасниками справи заяв про сплив позовної давності, суд зазначає наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Інвестиційна група Глобус, що залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача подано заяву про застосування наслідків пропуску позивачами строків позовної давності.

Проте, суд звертає увагу, що згідно з ст. 267 ЦК України, правом подавати заяву щодо спливу позовної давності наділені сторони у справі.

У відповідності до положень процесуального законодавства, сторонами в господарському процесі є учасники спірного матеріального правовідношення позивач та відповідач. Треті особи правом на подачу заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності не наділені. Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 509/3589/16-ц.

Крім того, у даній справі заяву про застосування до спірних відносин позовної давності подано також відповідачем Стрийською міською радою. Вказана заява мотивована тим, що спірні правовідносини виникли у листопаді 2007 року, а позовну заяву у даній справі подано прокуратурою 08.09.2021.

За загальним правилом, строк звернення до суду - це проміжок часу після виникнення спору, протягом якого особа має право звернутися до суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати свої права в примусовому порядку через суд.

При цьому, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. За змістом норми частини 1 статті 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі. Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду. (постанова Пленуму Вищого господарського суду України у № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).

Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 267 ЦК України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

Прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, у даному випадку в особі Міністерства оборони України, але не наділяє прокурора правом визначати строк позовної давності в залежності від моменту, коли про даний факт стало відомо саме прокурору. Вказана позиція Верховного суду України викладена в постанові від 25.03.2015 № 11/163/2011/5003.

Поряд з тим, якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц та від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц).

Окрім цього, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц).

Згідно з ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо ж суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, позовна давність, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити (за наявності, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Водночас, поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Вказана позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2024 у справі № 990/270/23.

З вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння прокурор у даній справі звернувся лише у жовтні 2023 року (заява про зміну предмета позову).

Прокурор посилається на те, що позовна давність пропущена прокуратурою з поважних причин, зважаючи на факт порушення Львівським окружним адміністративним судом провадження у справі № 2-а7081/12/1370 та її тривалий розгляд у провадженні судових органів.

Прокурор та позивачі ствердили, що на відміну від позивача-2, Міністерство оборони України не було учасником справи № 2а-7081/12/1370 та позивач-1 дізнався про наявність спірних правовідносин із листа спеціалізованої прокуратури від 14.07.2021 № 594, яким прокуратура повідомила позивачів про намір звернутися до господарського суду з позовом, відтак початковий момент перебігу позовної давності для Міністерства оборони України розпочався з 14.07.2021 року.

Однак, всупереч зазначеному, в позовній заяві сам прокурор посилається на обізнаність Міністерства оборони України про порушення законодавства під час реалізації спірних об`єктів нерухомості відповідачу з 2012 року, внаслідок чого Міністерство мало право звернутися у подальшому до суду за захистом порушеного права як власник оспорюваного майна, однак заходів до усунення порушень законодавства станом на вересень 2021 рік вжито не було (стор.6).

Крім того, наявні в матеріалах справи копії листів Міністерства оборони України від 26.03.2010 № 220/1292 за підписом першого заступника Міністра оборони України на запит Служби безпеки України та Адміністративного департаменту Міністерства оборони України від 15.04.2008 № 290/1196 на запит Департаменту економічної та господарської діяльності Міністерства оборони України та їх зміст свідчать про об`єктивну можливість Міністерства оборони знати про обставини порушення його прав.

Верховний Суд України в постанові від 16.11.2016 у справі № 6-2469цс16 зробив висновок про те, що порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Так, на переконання суду, суб`єкт управління майном - Міністерство оборони України (позивач-1) не лише мав можливість, але і прямий обов`язок контролювати майно держави, що належить до земель оборони.

Таким чином, ще у 2010 році позивач-1 міг дізнатися про порушення своїх прав та законодавства під час реалізації спірних об`єктів нерухомого майна, а за твердженнями прокурора викладеними у позові- був обізнаний з 2012 року, тоді як вимогу про витребування майна у даній справі заявлено прокурором в інтересах позивача лише у 2023 році.

Як правило, суд визнає причини пропущення позовної давності поважними за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів (п.2.2 Постанови Пленуму ВГС України №10 від 29.05.13 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).

Суд наголошує, що поважними визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; п. 570 рішення від 20.09.2011 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Клопотання прокурора про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності не містить жодного належного обгрунтування причин такого пропуску та не заміняє клопотання самого позивача. Протягом розгляду справи Міністерство оборони України таких клопотань не заявляло.

В даному випадку, прокурором не наведено змістовних і вагомих доводів щодо вчинення всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати свої процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку в межах строку позовної давності; не доведено, що в даній справі можливість вчасного подання позовної вимоги про витребування майна не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від їх волевиявлення. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача-1 (Міністерства оборони України) щодо реалізації своїх процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в даному випадку не є поважною причиною пропуску строку.

Таким чином, зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відмову у позові в частині витребування майна з чужого незаконного володіння з огляду на пропуск строку позовної давності.

Відповідно до статті 129 Конституції України, під час вирішення справи, суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, права людини визнаються найвищою соціальною цінністю, вони визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосування зазначеного принципу з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.01.2012 у справі «Рисовський проти України», яке відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», застосовується судами як джерело права, зазначено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно з ст. 86 ГПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на викладене, беручи до уваги встановлені обставини, враховуючи наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що в задовлоленні позовних вимог слід відмовити повністю.

Судові витрати.

Згідно з ст. 129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору покладаються на прокурора.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 129, 233, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення складено 18.03.2024

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.