Рішення

від 04.03.2024 по справі 915/602/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

==================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 року Справа № 915/602/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.,

за участі секретаря судового засідання Дюльгер І.М.

та представників сторін:

від позивача: Бойко А.В.

від відповідача: представник не з?явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу № 915/602/23

позову Товариства з обмеженою відповідальністю АДМІТАД,

вул. Теліги Олени, 6, корпус 6, офіс 2, м. Київ, 04112;

до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЙМ КЕПІТЕЛ,

вул. Пушкінська, 28, каб. 7, м. Миколаїв, 54005;

про стягнення грошових коштів у загальній сумі 382735,86 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) АДМІТАД пред`явлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) ЛАЙМ КЕПІТЕЛ грошових коштів 382735,86 грн., із яких: 223267,90 грн. ? основний борг; 104905,33 грн. пеня; 7065,05 грн. ? 3 % річних; 47506,58 грн. ? інфляційні втрати, з посиланням на неналежне виконання ТОВ ЛАЙМ КЕПІТЕЛ зобов`язань за укладеним з позивачем договором від 01.08.2019 № UKR/1-02294 про надання послуг з розміщення реклами, а саме, зобов`язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати вартості наданих позивачем рекламних послуг, внаслідок чого утворилася заборгованість у спірній сумі, на яку ТОВ АДМІТАД нараховано пеню, в порядку п. 5.2 договору, а також здійснені нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України. Позивач також просив про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування судових витрат.

За такими вимогами ухвалою суду від 24.04.2023 відкрито провадження в даній справі та визначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонам встановлені строки на подання заяв по суті справи.

Від відповідача надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в яких ТОВ ЛАЙМ КЕПІТЕЛ зазначило, що наведені позивачем у позовній заяві твердження не відповідають дійсності; спір у даній справі є складним, його вирішення має велике значення для відносин, що склалися між сторонами, становить значний суспільний інтерес та потребує заслуховування пояснень представників сторін.

Викладені ТОВ ЛАЙМ КЕПІТЕЛ доводи та обставини суд визнав такими, що виключають можливість розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження, тому ухвалою від 15.05.2023 суд вирішив розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначив на 20.07.2023.

23.05.2023 відповідач надіслав суду відзив на позов.

Позивач 23.07.2024 надав відповідь на відзив.

ухвалою від 20.07.2023, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження у справі; підготовче засідання відкладено на 02 жовтня 2023

У судовому засіданні 02.10.2023, проведеному у режимі відеоконференцзв`язку, було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 14.11.2023.

Судове засідання 14.11.2023 не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення даного засідання у Миколаївській області тривала повітряна тривога. Наступне засідання призначено на 22.01.2024.

Судове засідання 22.01.2024 не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення даного засідання у Миколаївській області тривала повітряна тривога. Наступне засідання призначено 04.03.2024.

Відповідач представника у судове засідання не скерував, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Зважаючи на належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи (всі ухвали у справі доставлені до Електронного кабінету відповідача), зважаючи на відсутність пояснень причин неявки відповідача у всі судові засідання, з метою уникнення затягування судового розгляду даної справи та зловживань сторонами своїми процесуальними правами, за погодженням позивача суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні представник позивача підтримав викладені у позові доводи.

В судовому засіданні 04.05.2024 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Стислий виклад позицій учасників процесу

ТОВ АДМІТАД звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з ТОВ ЛАЙМ КЕПІТЕЛ грошових коштів 382735,86 грн., із яких: 223267,90 грн. ? основний борг; 104905,33 грн. пеня; 7065,05 грн. ?- 3 % річних; 47506,58 грн. ? інфляційні втрати. Позивач посилається на неналежне виконання ТОВ ЛАЙМ КЕПІТЕЛ зобов`язань за укладеним з позивачем договором від 01.08.2019 № UKR/1-02294 про надання послуг з розміщення реклами, а саме, зобов`язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати вартості наданих позивачем рекламних послуг

Відповідач у відзиві від 23.05.2023 вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та дивними. Відповідач стверджує, що сума заборгованості, указана позивачем не відповідає умовам Договору, оскільки сторони, підписуючи Заявку № 13, яка є невід`ємною частиною Договору, виходили з іншого ціноутворення, де вартість послуг чітко визначена і жодним чином не становить величину грошових коштів ані 96714,00 грн. ані 126533,90 грн., визначені позивачем у актах наданих послуг № 459 та № 460 від 17.03.2022. У зв`язку з наведеним відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог за відсутністю предмету спору, а розгляд судової справи закрити з наслідками, передбаченими ст. 256 ЦПК України.

З метою забезпечення процесуальних прав сторін суд розцінив пропуск відповідачем строку як незначний та прийняв відзив.

Позивач надав відповідь на відзив, у якому докладно розкрив порядок обчислення наданих послуг та зауважив про пропуск відповідачем строку на подання відзиву. Окрім цього, позивачем у відповідь на відзив заявлено клопотання про зменшення позовних вимог, саме позивач просить стягнути з відповідача 324232,19 грн. заборгованості за Договором, з яких:

223267,90 грн. ? основний борг;

43063,18 грн. пеня;

8496,41 грн. ? 3 % річних;

49404,70 грн. ? інфляційні втрати.

Суд вказує, що за приписами ст.162 ГПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Статтею 46 ГПК України визначено процесуальні права та обов`язки сторін.

Так, ч.2 ст.46 ГПК України встановлено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено чи зменшено може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Відповідна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №923/1061/18, від 19.12.2019 у справі №925/185/19, від 23.01.2020 у справі №925/186/19, від 09.07.2020 у справі №922/404/19.

За таких обставин провадження у справі, підлягає закриттю в частині стягнення 58503,67 грн. позовних вимог, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, тобто, за відсутністю предмету спору.

Таким чином, предметом стягнення є 324232,19 грн.

Інших документів по суті справи від сторін не надійшло.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

ТОВ «АДМІТАД» (Виконавець) та ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» (Замовник) 01.08.2019 уклали договір № UKR/1-02294 про надання послуг з розміщення реклами (надалі за текстом - Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору на підставі наданих Замовником заявок Виконавець в терміни, в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов`язується надати Замовнику наступні послуги:

- здійснювати розміщення РІМ (рекламно-інформаційний модуль) Замовника в мережі Інтернет на веб-сайтах на свій розсуд;

- здійснювати облік здійснення лідів і надавати Замовнику відповідно до умов цього Договору статистичні звіти про надання послуг (п. 2.1 Договору).

Згідно п. 1.6 Договору лідом є виконання користувачем мережі інтернет заздалегідь визначеної Замовником дії на веб-сайті Замовника, на якому Виконавцем розміщений контрольний пік сель (запит додаткової інформації, реєстрація на сайті, заповнення анкети, тощо). Факт здійснення користувачем ліда визначається за допомогою спеціальних контрольних пікселів, що розміщуються на вебсторінках обраних Замовником веб-сайтів, або за допомогою інших способів інтеграції (PostBack, API/XML та інші) між системою Виконавця і базами даних Замовника. Характеристики та умови розміщення та виконання лідів визначаються Сторонами в заявках до Договору.

Контрольний пік сель програмний лічильник системи управління інтернет-рекламою та аудиту виконавця у вигляд невидимої картинки розміром 1х1 піксель і/абоXML-файла (п. 1.9).

Час холду - проміжок часу після здійснення користувачем ліда, який дається Замовнику щоб повідомити виконавцю статус цього ліда (відхилений або схвалений). Всі ліди, відхилені Замовником в системі статистики Виконавця після закінчення даного часу вважаються схваленими і підлягають оплаті.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що параметри здійснення лідів, обсяги і терміни надання послуг і інші істотні умови узгоджуються Сторонами в заявках Замовника щодо надання послуг.

Сторони, на підставі п. 2.3 Договору визначили, що система управління інтернет-рекламою і аудиту Виконавця (статистика) є єдиним джерелом для обліку обсягу наданих послуг за Договором. Дані цієї системи будуть використовуватися для визначення обсягів наданих послуг і для розрахунку їх вартості.

Ціни і тарифи на послуги, що надаються Виконавцем за цим Договором, сторони визначають в заявках на послуги, в залежності від обраних Замовником параметрів і умов здійснення лідів. Підсумкова вартість послуг Виконавця за звітний період фіксується в Акті надання послуг (далі - Акт).

Звітним періодом за Договором визнається 1 (один) календарний місяць (п. 4.1 Договору).

Згідно п. 4.2 Договору сплата Замовником вартості послуг Виконавця проводиться протягом 5 (п?яти) робочих днів з дати виставлення рахунку.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що Виконавець щомісяця, не пізніше 5-ти робочих днів після закінчення календарного місяця, надає замовнику Акт надання послуг за відповідний календарний місяць. Замовник протягом 5 (п?яти) робочих днів з дня отримання оригіналів Акту надання послуг зобов`язаний направити Виконавцю підписаний Акт надання послуг або письмову вмотивовану відмову від його підписання. У разі якщо Замовник не виконує цю умову, зобов`язання Виконавця перед Замовником за даним Договором вважаються виконаними в повному обсязі і належним чином, а Акт надання послуг - належним чином оформленим. Момент отримання Замовником відповідних документів визначається в будь-якому випадку не пізніше 15 календарних днів з дати їх відправки Виконавцем рекомендованим за адресою, вказаною у Договорі.

Згідно пункту 1 Додаткової угоди № 3 від 19.11.2021 до Договору (надалі за текстом - Додаткова угода № 3) Сторони домовились про те, що починаючи з 01.12.2021, при виконанні умов Договору будуть здійснювати обмін Додатковими угодами, Додатками, Заявками у формі Додатків, Доповненнями, тощо у вигляді у вигляді електронних документів із застосуванням до них електронного підпису (кваліфікованого електронного підпису) (надалі - КЕП) відповідно до вимог, що встановлені у Законі України «Про електронні довірчі послуги», засобами телекомунікаційного зв??язку за допомогою відповідних систем електронного документообігу, таких як інтернет сервіс «Вчасно».

Відповідно до пунктів 4.1-4.3 Додаткової угоди № 3 Сторони домовились встановити наступні умови обміну електронними документами:

- Електронний документ вважається отриманим адресатом (Стороною Договору, якій направлено електронний документ) відповідно до дати та часу отримання, що відображається в системі електронного документообороту адресата. При цьому, адресат повинен направити автору (Сторона Договору, яка створила та відправила електронний документ) електронного документу повідомлення в електронній формі про отримання електронного документу на електронну пошту.

У випадку, якщо протягом 3 (трьох) робочих днів з дати відправлення електронного документу адресату, автор не отримає від адресата повідомлення із підтвердженням отримання електронного документу, то датою отримання документу буде дата відправлення автором документу адресату, що відображується в системі документообігу автора.

- Сторона, яка отримала електронний документ (адресат) зобов`язана протягом 7 (семи) робочих днів з дати отримання або погодити електронний документ, шляхом накладення КЕП, або внести свої корективи до такого електронного документу і направити на погодження іншій Стороні, або відмовитись від прийняття та підписання такого документу повідомивши підстави такої відмови іншій Стороні.

- Електронні документи, які містять обов?язкові реквізити і підписані КЕП є оригіналом і мають таку ж юридичну силу, як оригінали документів у паперовій формі.

Сторонами в п. 6.1 Додаткової угоди № 3 врегульовано, що при підписанні Сторонами Заявок у формі додатків, додаткових угод, доповнень в електронній формі з використанням КЕП, таке підписання може бути здійснено пізніше, ніж дата погодження Сторонами таких документів, при цьому Сторони можуть посилатися в такому документі на ст. 631 ЦК України, та зазначити, що «положення цього Додатку, Додаткової угоди, Доповнення, тощо застосовуються з - тобто з дати, коли Сторони фактично досягли згоди по усіх істотних умовах.

Відповідно до п. 9.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 30.07.2021) договір укладено строком на 1 (один) рік і вступає в силу з моменту підписання його сторонами, Договір вважається подовженим на кожен наступний рік, якщо жодна зі сторін за 30 (тридцять) днів до моменту закінчення терміну його дії не заявить письмово про свій намір розірвати Договір.

За змістом позовної заяви та пояснень представника позивача у судовому засіданні в межах Договору Сторонами було оформлено 13 заявок, за якими Виконавець надавав послуги лідогенерації, а Замовник приймав такі послуги і здійснював їх оплату. В умовах Заявок вказані параметри наданих послуг, ціна ліда та зазначено, що підсумкова вартість послуг Виконавця за звітний період відображається в Акті наданих послуг

За змістом позову та відповіді на відзив на протязі періоду з січня 2020 року по березень 2020 року Позивач надав відповідачу послуги з лідогенерації, і жодного разу відповідачем не заявлялися претензії до порядку нарахування, кількості чи інших критеріїв. Щодо систематичності співпраці (послуги надавалися кожного місяця) за Договором позивач надав суду акт звіряння за 2021 та 2022 рік.

За Заявкою №13 від 01.09.2021 Замовник щомісяця систематично у відповідності до умов Договору здійснював оплату, проте за актами №459 та №460 від 17.03.2022 року оплату не здійснив.

Так, відповідно до умов Договору Виконавець надав Замовнику послуги з розміщення РІМ Замовника в мережі Інтернет, що підтверджується:

- Актом надання послуг №459 від 17.03.2022 року на суму 96714,00 грн., у тому числі ПІДВ 16119,00 грн. Електронний документ у відповідності до умов Договору було підписано Виконавцем шляхом накладення електронних підпису і печатки уповноваженої особи. Документ отримано Замовником 18.03.2022 (а.с. 22-23).

Актом надання послуг № 460 від 17.03.2022 року на суму 126553,90 грн., у тому числі ПДВ 21092,32 грн. Електронний документ у відповідності до умов Договору було підписано Виконавцем шляхом накладення електронних підпису і печатки уповноваженої особи. Документ отримано Замовником 18.03.2022 (а.с. 24-25).

Послуги були прийняті Замовником. Жодних претензій по об?єму, якості та строкам надання послуг Замовник не надав, вказані акти отримав, що у відповідності до п. 4.4 Договору та п. 4.2. Додаткової угоди №3 є належним прийняттям послуг з боку Замовника.

До актів наданих послуг позивачем долучені квитанції перевірки електронних підписів (КЕП) та статусу сертифікатів.

Також, Позивач відобразив факти надання послуг в бухгалтерському та податковому обліках та зареєстрував податкові накладні на всі суми за актами надання послуг №459 та 460, що підтверджується: ПН №63 від 17.03.2022 року та ПН №64 від 17.03.2022 року з відповідними квитанціями ДПС України про прийняття податкової накладної.

За результатами наданих послуг Виконавець виставив та надіслав Замовнику наступні рахунки:

- Рахунок на оплату № УКР-004481 від 17.03.2022 року на суму 96714,00 грн., у тому числі ПДВ 16119,00 грн. Електронний документ у відповідності до умов Договору було підписано Виконавцем шляхом накладення електронних підпису і печатки уповноваженої особи. Документ отримано Замовником 18.03.2022 (а.с. 32-33).

- Рахунок на оплату № УКР-004480 від 17.03.2022 року на суму 126553,90 грн., у тому числі ПДВ 21092,32 грн. Електронний документ у відповідності до умов Договору було підписано Виконавцем шляхом накладення електронних підпису і печатки уповноваженої особи. Документ отримано Замовником 18.03.2022 (а.с. 34-34).

До рахунків позивачем долучені квитанції перевірки електронних підписів (КЕП) та статусу сертифікатів.

Згідно п. 4.2 Договору строк для оплати за указаними рахунками настав з 18.03.2022, протягом 5 робочих днів по 24.03.2022 включно відповідач не оплатив отриманих послуг.

Виконавцем було підготовлено і направлено Замовнику Акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.11.2022 із зазначенням розміру заборгованості у сумі 223267,90 грн. (в тому числі ПДВ 37211,32 грн). Електроний документ у відповідності до умов Договору було підписано Виконавцем шляхом накладення КЕП уповноваженої особи. Документ отримано Замовником. Жодних зауважень Замовник не надав. До акту звіряння позивачем долучено квитанцію перевірки електронних підписів (КЕП) та статусу сертифікатів.

Таким чином, всупереч умовам Договору відповідач не оплатив наданих йому послуг, загальна вартість яких відповідно до зазначених актів надання послуг склала 223267,90 грн (в тому числі ПДВ 37211,32 грн.) та простроченою з 25.03.2022.

Станом на дату розгляду справи доказів погашення боргу матеріали справи не містять.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Законодавством передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Господарським законодавством визначено, що суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони (ст. 193 ГК України).

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення з ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» основного боргу в сумі 223267,90 грн. обґрунтовані посиланням на умови п. 4.2 Договору, згідно якого відповідач здійснює оплату наданих позивачем послуг за звітній період у розмірі 100% протягом 5 робочих днів з дня отримання рахунку, чого відповідачем не зроблено.

Господарським процесуальним законодавством визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

В даному випадку суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні, яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з Достатність доказів на нову Вірогідність доказів та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування вірогідності доказів.

Стандарт доказування вірогідності доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов?язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20.

Матеріали справи підтверджують обґрунтованість вимог позивача та не містять доказів оплати відповідачем вказаної суми заборгованості.

Слід зазначити, що у відзиві на позов відповідач заперечуючи проти позовних вимог жодним чином не обґрунтував свої заперечення посиланням на договір чи норми права.

В даному випадку, оцінивши обставини справи з огляду на їх вірогідність, а саме, врахувавши погодження сторонами порядку оплати послуг, докази надання таких послуг та відсутність у матеріалах справи заперечень щодо кількості чи якості визначених у договорі послуг, суд дійшов висновку що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 223267,90 грн є правомірною і підлягає задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 8496,41 грн - 3 % річних та 49404,70 грн - інфляційних втрат, нарахованих за період часу з 23.03.2022 по 28.06.2023.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже встановлено судом у даному рішенні, прострочення оплати наданих послуг має місце починаючи з 25.03.2022 - після сплину 5-го робочого дня з дати отримання рахунку. Позивачем у заяві про зменшення позовних вимог, викладеній у відповіді на відзив, взято першим днем прострочення 23.03.2022, однак, указана дата не відповідає умовам Договору, оскільки за п. 4.2 Договору граничний строк для оплати становить 5 робочих днів з дати отримання рахунку, позивач же відрахував 5 календарних днів.

Здійснивши перевірку розрахунку суми інфляційних втрат за допомогою програмного забезпечення IpLex, суд установив, що за період з 25.03.2022 по 28.06.2023 втрати від інфляції позивачем розраховано правильно., тому суд визнає вимоги позивача щодо інфляційних втрат у заявленій позивачем сумі - 49404,70 грн.

Здійснивши перевірку розрахунку суми 3% річних за допомогою програмного забезпечення IpLex, суд установив, що позивачем неправильно розраховано річні відсотки, за підрахунком суду три проценти річних від простроченого грошового зобов`язання за указаний період становить 8459.71 грн.

За такого, з відповідача належить стягнути 49404,70 грн. інфляційних втрат та 8459.71 грн. - 3% річних.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню за порушення строку оплати.

Так, згідно умов п. 5.2 договору, у разі порушення замовником термінів оплати послуг більше ніж на 5 (п?ять) робочих днів, у порівнянні з термінами, вказаними в п. 4.2 договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За розрахунком позивача пеня за період прострочення з 23.03.2022 по 22.09.2023 складає 43063,14 грн.

Здійснивши перевірку розрахунку суми пені за допомогою програмного забезпечення IpLex, суд встановив, що за 6 місяців починаючи з 25.03.2022 пеня за прострочення сплати 223267,90 грн. становить 43430.19 грн., однак, з урахуванням принципу диспозитивності суд визнає вимоги позивача щодо інфляційних втрат у заявленій позивачем сумі - 43063,18 грн.

Враховуючи наведене, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача 43063,18 грн. пені.

Окрім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача 15000,00 грн витрат на правову допомогу.

У відповідності до частини першої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Господарським процесуальним законодавством передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних із розглядом справи. До витрат, пов?язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов?язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України). Витрати, пов?язані із правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов?язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов?язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв?язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п?яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Склад та розмір витрат, пов?язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов?язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов?язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об?єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв?язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, за матеріалами справи, згідно поданого позивачем разом із позовною заявою попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, витрати на одержання професійної правничої допомоги очікувалися в сумі 15000 грн.; позивач також зазначав, що разом з позовом надає докази щодо 50% вартості послуг, як те передбачено договором, а докази понесення залишку (50%) судових витрат на отримання професійної правничої допомоги будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду.

Згідно поданих ТОВ "АДМІТАД" матеріалів, позивач та адвокатське бюро "Антона Бойка" 23.03.2023 уклали договір про надання правничої допомоги № 2303Л, за яким позивач доручив, а адвокатське бюро зобов`язалось надати правничу (правову) допомогу, - позивач оплатити її вартість. за п. 3.2 Договору, вартість послуг становить 15000,00 грн.

Грошова сума, визначена відповідно до п. 3.2. цього Договору та вказана в рахунку Виконавця, перераховується Замовником на рахунок Виконавця наступним чином:

- передоплата 50% від суми, вказаної в п. 3.2 Договору, протягом 5 (п?яти) днів з моменту укладення цього Договору;

- оплата 50% від суми, вказаної в п. 3.2 Договору, протягом 5 (п?яти) днів з моменту ухвалення судом рішення по справі, яка визначена в п. 1. Договору, незалежно від результату або ухвалення рішення про припинення провадження по справі (п. 3.3).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги № 2303Л від 23.03.2022, копію додатку № 1 від 23.03.2023 до договору від 23.03.2023, копію звіту про надані послуги від 14.04.2023, копія рахунку № 1 від 23.03.2023 на суму 7500,00 грн., копію платіжної інструкції від 03.04.2023 про перерахування 4500,00 грн за надання правничих послуг по рахунку № 1 від 23.03.2023.

Відповідно до частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З урахуванням викладеного суд визнає, що позивачем доведене понесення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7500,00 грн., і таку суму суд вважає необхідним відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Щодо іншої частини вимог на відшкодування правничої допомоги - 7500,00 грн. - позивачем не надано суду доказів понесення цих витрат, а тому й задоволенню в цій частині належить відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат з оплати судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 129 ГПК України).

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру має бути сплаченим судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем оплачено позовні вимоги в даній справі щодо стягнення грошових коштів у загальній сумі 382735,86 грн. судовим збором згідно платіжної інструкції № 38 від 13.04.2023 на суму 5741,18 грн., що відповідає приписам ст. 4 Закону України Про судовий збір. Однак, з урахуванням зменшення позовних вимог судовий збір становить 4863,48 грн.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути з відповідача 4862,90 грн.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236- 238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Закрити провадження у справі в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю АДМІТАД про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЙМ КЕПІТЕЛ боргу в сумі 58503,67 грн. у зв`язку з відсутністю предмета спору.

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю АДМІТАД з урахуванням зменшення позовних вимог задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЙМ КЕПІТЕЛ (вул. Пушкінська, 28, каб. 7, м. Миколаїв, 54005, ідентифікаційний код 41885310) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АДМІТАД (вул. Теліги Олени, 6, корпус 6, офіс 2, м. Київ, 04112, ідентифікаційний номер 38864442), грошові кошти у сумі 324195,49 грн., з яких: 223267,90 грн. ? основний борг, 43063,18 грн. - пеня, 49404,70 грн. - інфляційні втрати, 8459,71 грн. - 3% річних, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 7500,00 грн та грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 4862,90 грн.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18.03.2024.

Суддя Т.М. Давченко