Рішення

від 12.03.2024 по справі 916/5415/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2024 р. Справа № 916/5415/23Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: Балтської міської ради Одеської області (66101, Одеська область, м. Балта, вул. Любомирська, буд. 193; код ЄДРПОУ 04056954),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЛТА СОЛАР" (66101, Одеська область, місто Балта, вулиця Кузнечна, будинок 5; код ЄДРПОУ 41080564),

про стягнення 332775,93 грн.

За участю представників сторін:

від позивача адвокат Солов`ян В.М., самопредставництво;

від відповідача не з`явився.

Обставини справи.

Балтська міська рада Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЛТА СОЛАР" про стягнення суми заборгованості з орендної плати за землю у розмірі 301700,30 грн, суми пені у розмірі 3021,12грн, суми 3% річних у розмірі 7936,26 грн та суми інфляційних втрат у розмірі 20118,25 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2023 справу № 916/5415/23 передано на розгляду судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою суду від 15.01.2024 прийнято позовну заяву Балтської міської ради Одеської області до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5415/23. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначити на 13.02.2024 о 10:30 год.

Ухвалою суду від 13.02.2024 закрито підготовче провадження у справі № 916/5415/23. Призначено справу до судового розгляду по суті на 12.03.2024 о 15:20 год. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 12.03.2024 о 15:20 год.

Станом на 12.03.2024 від відповідача у справі відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Представник відповідача у судове засідання 12.03.2024 не з`явився, відзив на позовну заяву не надав, про поважність причин неявки і неподання відзиву суд не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті спору без участі представника відповідача.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Представник позивача у судовому засідання 12.03.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні 12.03.2024 після повернення з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представнику позивача про орієнтовний час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що Балтською районною державною адміністрацією від імені Одеської обласної державної адміністрації (надалі позивач або орендодавець) з Товариством з обмеженою відповідальністю "БАЛТА СОЛАР" (надалі відповідач або орендар) були укладені 10.07.2017 такі договори:

- договір оренди земельної ділянки б/н (надалі Договір - оренди-1), згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель запасу державної власності для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (для будівництва та експлуатації сонячної електростанції), кадастровий номер 5120610100:01:001:0027, площею 17,0388 га, розташовану на території Балтської міської ради Балтського району Одеської області, за межами населеного пункту;

- договір оренди земельної ділянки б/н (надалі - Договір оренди-2), згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель запасу державної власності для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (для будівництва та експлуатації сонячної електростанції), кадастровий номер 5120610100:01:001:0028, площею 2,4612 га, розташовану на території Балтської міської ради Балтського району Одеської області, за межами населеного пункту; (надалі разом Договори оренди).

10 липня 2017 року право оренди землі, що виникло на підставі зазначених Договорів оренди було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

18 квітня 2023 року згідно Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин від 28 квітня 2021 року № 1423-IX право комунальної власності на орендовану земельну ділянку з кадастровим номером 5120610100:01:001:0027, розташовану на території Балтської міської ради Балтського району Одеської області, за межами населеного пункту, зареєстроване за Балтською міською територіальною громадою в особі Балтської міської ради Одеської області (код ЄДРПОУ 04056954, місце знаходження: вул. Любомирська, 193, м Балта, Одеська обл., 66101) (надалі Балтська міськрада).

18 квітня 2023 року згідно Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин від 28 квітня 2021 року № 1423-ІХ право комунальної власності на орендовану земельну ділянку з кадастровим номером 5120610100:01:001:0028, розташовану на території Балтської міської ради Балтського району Одеської області, за межами населеного пункту, зареєстроване за Балтською міською територіальною громадою в особі Балтської міськради.

На теперішній час, згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельні ділянки кадастровий номер 5120610100:01:001:0027 і 5120610100:01:001:0028, розміщені на території Балтської міської ради Балтського району Одеської області, за межами населеного пункту, перебувають в комунальній власності Балтської міської територіальної громади в особі Балтської міськради та в оренді у ТОВ Балта Солар.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.10.2023 у справі №916/3544/23 задоволено позов Балтської міської ради до ТОВ Балта Солар та розірвано Договір оренди-1 та Договір оренди-2 у зв`язку із систематичною несплатою відповідачем орендної плати за землю. Рішення набрало законної сили 14.11.2023.

20 листопада 2023 року припинено зареєстроване за ТОВ Балта Солар на підставі Договорів оренди право оренди земельних ділянок за кадастровими номерами 5120610100:01:001:0027 та 5120610100:01:001:0028.

Відповідно до п. 9 Договору оренди-1, орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі на рахунок Балтської міськради в ВДК у Балтському районі і на період будівництва сонячної електростанції становить 1 (один) % від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що на момент укладення договору складає 143793,38 грн за рік оренди, що складає 11982,78 грн за кожен місяць.

Пунктом 5 Договору оренди-1 визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 14379337,94 грн на період будівництва.

В п. 11 Договору оренди-1 встановлено, що орендна плата вноситься щомісячно до 30-го числа кожного місяця, наступного за звітним, у розмірі, встановленому п. 9 Договору за кожен місяць.

Відповідно до п. 9 Договору оренди-2 орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі на рахунок Балтської міськради в ВДК у Балтському районі і на період будівництва сонячної електростанції становить 1 (один) % від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що на момент укладення договору складає 20770,47 грн за рік оренди, що складає 1730,87 грн за кожен місяць.

Пунктом 5 Договору оренди-2 встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 2077046,83 грн на період будівництва

В п. 11 Договору оренди-2 встановлено, що орендна плата вноситься щомісячно до 30-го числа кожного місяця, наступного за звітним, у розмірі, встановленому п. 9 Договору за кожен місяць.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цими Договорами, справляється пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожний день прострочення (п. 14 Договорів).

До обов`язків орендаря за п. 28 Договорів оренди належить, зокрема, своєчасно вносити орендну плату.

Згідно листа Головного управління ДПС в Одеській області від 29.11.2023 № 21830/5/15-32-04-10-05, отриманого Балтською міською радою 05.12.2023, ГУ ДПС в Одеській області вжито заходів щодо стягнення податкового боргу ТОВ Балта Солар з орендної плати заземлю, що виник за період по грудень 2021 року (нараховано 31.01.2022).

Борг з орендної плати за землю, що виник у період 01.01.2022 по 31.10.2023 з відповідача не стягувався, оскільки ТОВ Балта Солар не подавало декларацію з плати за землю на 2022 і 2023 роки, що підтверджується листом Головного управління ДПС в Одеській області.

Згідно розрахунку заборгованості за умовами Договору оренди-1 борг ТОВ Балта Солар з орендної плати за землю за період з 01.01.2022 по 21.10.2023 складає 263621,16 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за умовами Договору оренди-2 борг ТОВ Балта Солар з орендної плати за землю за період з 01.01.2022 по 21.10.2023 складає 38079,14 грн.

Таким чином загальна сума заборгованості за двома Договорами оренди складає 301700,30 грн.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем заборгованості з орендної плати за землю на загальну суму 301700,30 грн.

У зв`язку з простроченням внесення орендної плати, позивачем нарахована пеня у розмірі 3021,12 грн, 3 % річних у розмірі 7936,26 грн та інфляційні втрати у розмірі 20118,25 грн, що в загальному розмірі з основним боргом складає 332775,93 грн.

Оскільки відповідачем свої зобов`язання в частині проведення розрахунків за Договорами в частині своєчасної сплати орендних платежів не виконано, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Балтської міської ради Одеської області підлягають задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України встановлено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частинами 1, 4 статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмові Договори оренди землі.

З аналізу чинного законодавства України вбачається, що основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що за Договорами оренди землі від 10.07.2017 відповідачу було передано в строкове, платне володіння і користування земельні ділянки з кадастровими номерами 5120610100:01:001:0027 і 5120610100:01:001:0028.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Статтею 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Статтею 83 Земельного кодексу України закріплено право власності на землю територіальних громад. Частиною 1 даної статті визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. Відповідно до п. а ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Згідно з п. "в" ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно положень ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України унормовано, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Пунктом 14.1.136. Податкового кодексу України встановлено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Згідно положень пункту 14.1.147 статті 147 Податкового Кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Базою оподаткування землі в Україні є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого Податковим кодексом України, та площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (п. п. п. п. 271.1.1, 271.1.2 п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України).

Згідно положень пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно положень пункту 288.1. статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної тати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно положень пункту 288.2 статті 288 Податкового кодексу України, платником орендної плати за земельну ділянку є її орендар. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.3 статті 288 Податкового кодексу України).

Так, відповідно до п. 288.4 ст. 288 розділу XIII "Плата за землю" Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються в договорі оренди між орендодавцем (власником) та орендарем.

Для визначення орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Порядок індексації нормативної грошової оцінки земель визначено ст. 289 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

За змістом статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі

Положенням статті 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 14 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що істотною умовою договору оренди землі, серед іншого, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно зі ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями ст. ст. 24, 25 Закону України "Про оренду землі" визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Матеріали справи свідчать, що обидва Договори оренди від 10.07.2017 розірвано на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2023 у справі № 916/3544/23.

З урахуванням положень законодавства та умов договорів, у відповідача виникло зобов`язання щодо сплати орендної плати за користування земельними ділянками за період з 1.01.2022 по 31.10.2023, у розмірі, визначеному умовами договорів.

Виходячи з наданого позивачем до позовної заяви розрахунку заборгованості, у 2023 році щомісячний розмір орендної плати за Договором оренди-1 складав 263621,16 грн (т.1, а.с. 28), за Договору оренди-2 складав 38079,14 грн (т.1, а.с. 29).

Таким чином загальна сума заборгованості за двома Договорами оренди складає 301700,30 грн.

Судом перевірено та встановлено правильність розрахунку позивача, відповідно до якого заборгованість за двома Договорами оренди складає 301700,30 грн.

При цьому, відповідачем, як орендарем в порушення приписів статей 525, 526, 610, 629, 759, 762 ЦК України, статей 193, 283, 286 ГК України та умов самих договорів оренди обов`язку з перерахування орендної плати за період з 01.01.2022 по 31.10.2023 не виконано, не дивлячись на те, що з урахуванням приписів частини 1 статті 530 ЦК України та умов пункту 9 обох договорів строк виконання грошових зобов`язань на загальну суму 301700,30 грн настав.

За таких обставин, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження сплати відповідачем всієї суми заборгованості по орендній платі, позовні вимоги про стягнення з відповідача 301700,30 грн є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Крім того, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені у розмірі 3021,12 грн, суми 3 % річних у розмірі 7936,26 грн та суми інфляційні втрати у розмірі 20118,25 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно із частинами першою, другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже при нарахуванні інфляційних та річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.

Крім того, відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України встановлено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Право на нарахування пені узгодили в п. 14 Договорів, якими визначено, що разі невнесення орендної плати у строки, визначені цими Договорами, справляється пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат (т.1 а.с. 30-31,32-33,34-35), та встановлено, що вони є вірними.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені у розмірі 3021,12 грн, суми 3 % річних у розмірі 7936,26 грн та суми інфляційних втрат у розмірі 20118,25 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені Балтською міською радою Одеської області позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Куруючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЛТА СОЛАР" (66101, Одеська область, місто Балта, вулиця Кузнечна, будинок 5; код ЄДРПОУ 41080564) на користь Балтської міської ради Одеської області (66101, Одеська область, м. Балта, вул. Любомирська, буд. 193; код ЄДРПОУ 04056954) суму заборгованості з орендної плати за землю у розмірі 301700,30 грн, суму пені у розмірі 3021,12 грн, суму 3% річних у розмірі 7936,26 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 20118,25 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 4991,64 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 19 березня 2024 р.

Суддя Нікітенко С.В.