Рішення

від 11.03.2024 по справі 916/5736/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5736/23Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

секретар судового засідання Шпак І.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до відповідача: Приватної організації (установа, заклад) "ОДЕСЬКИЙ ЛІЦЕЙ "ГАРМОНІЯ - ХХІ СТОЛІТТЯ" про стягнення 128876,93 грн заборгованості,

зазначає наступне:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі - Департамент, Позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Приватної організації (установа, заклад) "ОДЕСЬКИЙ ЛІЦЕЙ "ГАРМОНІЯ - ХХІ СТОЛІТТЯ" (далі - Ліцей, Відповідач) 220605,83 грн заборгованості, з яких 208704,89 грн заборгованості з орендної плати ти 11900,94 грн пені, нарахованих у зв`язку із неналежним виконанням взятих на себе за укладеним 01.11.2006 р. договором оренди нежитлового приміщення № 68-М-06 зобов`язань в частині своєчасного та остаточного внесення орендної плати протягом січня 2021 р. - грудня 2023 р.

Окрім того, Департамент зазначає, що строк укладеного договору продовжено до 26.10.2022 р., у той же час, 27.05.2022 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 634, відтак Договір продовжено на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану. У той же час, 29.06.2022 р. Одеською міською радою прийнято рішення № 969-VIII, на підставі якого здійснено коригування розміру орендної плати за укладеним договором.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2023 р. позовній заяві Департаменту присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/5736/23 та визначено суддю Господарського суду Одеської області Гута С.Ф. для її розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.01.2024 р. позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради залишено без руху та запропоновано надати копію укладеного 01.11.2006 р. договору оренди нежитлового приміщення № 68-М-06.

05.01.2023 р. до господарського суду від Департаменту на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху надійшли відповідні докази.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.01.2024 р. прийнято позовну заяву Департаменту до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5736/23, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до сформованих автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідок 11.01.2024 р. до електронних кабінетів Департаменту та Ліцею доставлено ухвалу про відкриття провадження у справі.

29.01.2024 р. Ліцей звернулась до господарського суду із клопотанням про надання додаткового строку для подачі відзиву на позовну заяву та подальший розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.01.2024 р. задоволено клопотання Ліцею в частині розгляду справи в судовому засіданні та призначеного його на 08.02.2024 р.; залишено відкритим питання про надання додаткового строку для подачі відзиву на позов.

Відповідно до сформованих автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідок 31.01.2024 р. до електронних кабінетів Департаменту та Ліцею доставлено ухвалу від 31.01.2024 р.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.02.2024 р. на підставі статей 119,165 ГПК України з метою дотримання принципів рівності учасників судового провадження перед законом та судом, диспозитивності та змагальності продовжено строк Ліцею до 22.02.2024 р. для подачі відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.02.2024 р. відкладено розгляд справи на 05.03.2024 р.

Відповідно до сформованих автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідок 08.02.2024 р. до електронного кабінету Ліцею доставлено протокол судового засідання та ухвалу суду від 08.02.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.03.2024 р. відкладено розгляд справи на 11.03.2024 р.

Відповідно до сформованої автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідки 07.03.2024 р. до електронного кабінету Ліцею доставлено ухвалу суду від 05.03.2024 р.

08.03.2024 р. Департамент звернувся до суду із заявою, в якій просить стягнути з Ліцею заборгованість з орендної плати в сумі 116975,99 грн, пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у розмір 11900,94 грн, посилаючись на здійсненні останнім оплати після відкриття провадження у справі. Господарським судом кваліфіковано звернення із вказаною заявою як із заявою про зменшення розміру позовних вимог, яку враховано в процесі розгляду справи.

Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно із приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку "розумності строку" розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнецов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України"), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищенаведене, з метою дотримання принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності сторін перед законом та судом, розгляд справи здійснено господарським судом в межах розумного строку з метою надання можливості сторонам реалізувати наявні процесуальні права шляхом як подачі письмових пояснень, так і виступу зі вступним словом.

У призначене на 11.03.2024 р. судове засідання представники сторін не з`явились. Департамент 08.03.2024 р. звернувся із заявою про розгляд справи за відсутності його представники. Підстав неявки представника Ліцеєм суду не повідомлено.

Пункт 2 частини 6 статті 242 ГПК України передбачає, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, відтак Ліцей вважається належним чином повідомленим про призначенні засідання суду.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Письмового відзиву від Ліцею до Господарського суду Одеської області не надходило у зв`язку з чим у відповідності до частини 4 статті 13 та частини 9 статті 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

11.03.2024 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

01.11.2006 р. між Відділом освіти Малиновської районної адміністрації м. Одеси (Орендодавець) та Одеським приватним навчально-виховним комплексом "ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД - ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І - ІІІ СТУПЕНІВ "ГАРМОНІЯ - ХХІ СТОЛІТТЯ" Одеської області (Орендодавець, яким в подальшому змінено назву на Приватна організація (установа, заклад) "ОДЕСЬКИЙ ЛІЦЕЙ "ГАРМОНІЯ - ХХІ СТОЛІТТЯ") укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 68-М-06 (Договір), умовами пункту 1.1. якого встановлено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння та користування приміщення у закладі ДДЗ № 224 за адресою: вул. Ак. Філатова, 84-а, поверх (цоколь, підвал ) 1 та 2 поверх - загальною площею - 838.2 кв.м. під - надання освітніх послуг згідно ліцензії № 117159 від 25.11.2005 р.

Цей договір діє з 01 листопаду 2006 р. до 01 жовтня 2011 р.

Орендна плата визначається на підставі ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та рішення Одеської міської ради від 09.11.2005 р № 4840-1У Про нову редакцію Методики розрахунку граничних розмірів орендної плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Одеси, розрахунок додається (пункт 3.1).

Розмір орендної плати за кожний послідуючий місяць визначається коректуванням розміру місячної орендної плати за попередній місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України (пункт 3.2).

Орендар вносить орендну плату, комунальні послуги та ПЕР щомісячно, до 25 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок… (пункт 3.5).

Орендна плата, комунальні послуги та ПЕР перераховані несвоєчасно, або не в повному обсязі, стягуються Орендодавцем за весь період заборгованості, з урахуванням пені в розмірі, передбаченому діючим законодавством (0,2% від суми простроченого платежу за кожен день затримки) (пункт 3.8).

Договір підписано представниками Орендодавця та Орендаря.

15.09.2011 р. між Орендодавцем та Орендарем підписано акт приймання передачі приміщення.

01.10.2011 р. між Відділом освіти Малиновської районної адміністрації м. Одеси (Орендодавець) та Одеським приватним навчально-виховним комплексом "ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД - ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І - ІІІ СТУПЕНІВ "ГАРМОНІЯ - ХХІ СТОЛІТТЯ" Одеської області (Орендодавець) укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 68-М-06 (Нова редакція), умовами пункту 1.1 якого встановлено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування частину нежитлової будівлі дошкільного закладу № 224, загальною площею 879,1 (вісімсот сімдесят дев`ять) кв.м., розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Філатова, 84-а (об`єкт оренди).

Термін дії Договору оренди з 01.10.2011 р. - 30.09.2012 р. (пункт 1.3).

Орендна плата визначається на підставі ст.19 Закону України «Про оренду державною іа комунального майна», Методики розрахунку і порядки використання плати за оренду державною майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 04.10.1995 р. зі змінами та доповненнями; рішень Одеської міської ради; та виконкому Одеської міської ради (пункт 2.1).

За орендоване приміщення Орендар, зобов`язується сплачувати орендну плату, що становіть за перший, після підписання договору оренди, місяць 32940,26 гривень 26 копійок (з урахуванням податку на додану вартість та без урахування індексу інфляції). Розмір орендної плати за кожний наступний місяць, визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Орендна плата враховує відшкодування податку на земельну ділянку та податок на додану вартість. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства (пункт 2.2).

Орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 25 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності (пункт 2.4).

За несвоєчасне внесення орендної плати та плати по відшкодуванню комунальних послуг Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов`язку припиняється через один рік з дня. коли обов`язок повинен був бути виконаний (пункт 5.2).

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором (пункт 7.8).

Договір підписано представниками Орендодавця та Орендаря.

Додатковою угодою від 01.10.2012 р. № 5 до Договору зменшено площу переданого в оренду об`єкту з 879,1 кв.м. до 770,1 кв.м.; продовжено строк дії договору оренди приміщення площею 770,1 кв.м., викладено пункт 1.3 Договору в наступній редакції: «Термін дії договору оренди з 01.10.2012 р. до 01.10.2023 р.».

Додатковою угодою від 22.10.2012 р. № 6 до Договору зменшено площу переданого в оренду об`єкту з 770,1 кв.м. до 767,1 кв.м.

Додатковою угодою від 21.10.2013 р. № 8 до Договору, внесено зміни до пункту 2.4, виклавши його в наступній редакції: «Орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності. До укладання окремих договорів на оплату комунальних послуг у строки і в порядку, передбачених у підпункті «г» п. 4.2. цього договору, Орендар зобов`язаний вносити плату по відшкодуванню комунальних послуг на рахунок Орендодавця щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів господарської діяльності».

Додатковою угодою від 23.10.2012 р. № 9 до Договору викладено пункт 1.3 в наступній редакції: «Термін дії договору оренди з 01.10.2013 р. до 30.09.2015 р.».

Додатковою угодою від 28.10.2015 р. № 10 до Договору викладено пункт 1.3 в наступній редакції: «Термін дії договору продовжити до 31.05.2016 р.».

Додатковою угодою від 01.06.2016 р. № 11 до Договору викладено пункт 1.3 в наступній редакції: «Термін дії договору продовжити до 31.12.2016 р.».

Додатковою угодою від 30.12.2016 р. № 12 до Договору змінено назву Орендодавця з «Відділу освіти Малиновської районної адміністрації м. Одеси» на «Комунальна установа «ЦЕНТР ФІНАНСУВАННЯ ТА ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАКЛАДІВ ТА УСТАНОВ СИСТЕМИ ОСВІТИ МАЛИНОВСЬКОГО РАЙОНУ М. ОДЕСИ»».

Додатковою угодою від 27.01.2017 р. № 13 до Договору викладено деякі пункти останнього в наступній редакції, пункт 1.1: «Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 767,1 кв.м, що розташовані на першому та другому поверхах, для розміщення приватного навчального закладу…»; пункт 1.3: «Термін дії договору продовжити до 30 листопада 2019 року».

Додатковим договором від 23.03.2018 р. № 15 до Договору змінено назву Орендодавця на «Департаменту комунальної власності Одеської міської ради».

Додатковим договором від 26.11.2019 р. № 17 до Договору доповнено пункт 1.3 наступним: «Продовжити термін дії цього Договору на два роки одинадцять місяців, а саме з 26.11.2019 р. до 26.10.2022 р.».

Додатковим договором від 22.01.2020 р. № 18 до Договору встановлено, що за орендоване приміщення Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату наступним чином: з « 01» січня 2020 р. по « 31» грудня 2020 р. в розмірі 4850,00 грн., що розрахована на 01.01.2020 р. (без урахування податку на подану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць»; з « 01» січня 2021 р. - в розмірі 48500,00 грн., що розрахована на 01.01.2020 р. (без урахування податку на подану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць».

Додатковим договором від 30.07.2021 р. № 19 встановлено, що за об`єкт оренди Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 30.07.2021 р. в розмірі 8072,67 грн., що є базовою ставкою орендної плати за місяць (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції.) та розрахована станом на 01.07.2021 р.

Наказом Департаменту від 19.08.2022 р. № 565 на виконання рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 р. № 969-VIII звільнено від орендної плати Відповідача на період дії воєнного стану та до його припинення (скасування).

13.01.2023 р. Ліцей звернувся до Департаменту із заявою № 1 про відновлення роботи з 16.01.2023 р., просить поновити розрахунок орендної плати з 16.01.2023 р. на площу, яку займає дитячий садок.

19.09.2023 р. представниками Департаменту складено акт обстеження, відповідно до якого встановлено використання Орендарем чистини приміщення першого поверху під розміщення дошкільного навчального закладу за адресою: вул. Ак. Філатова, 84-а, у той час як інша частина приміщення зачинена.

Відповідно до представленого Департаментом розрахунку заборгованості Ліцеєм у період з січня 2021 р. по лютий 2024 р. допущено прострочення виконання зобов`язань по щомісячному внесенню орендної плати. При цьому, вказаний розрахунок містить коригування на підставі додаткового договору від 30.07.2021 р. № 19 та наказу Департаменту від 19.08.2022 р. № 565 (протягом серпня 2022 р. - 15 січня 2023 р. орендна плата не нараховувалась). Розмір заборгованості станом на 08.03.2024 р. становить 116975,99 грн, у той же час відповідно до представлено розрахунку пені, розмір останньої становить 11900,94 грн.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями глави 58 "Найм (оренда)" розділу III "Окремі види зобов`язань" книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України та статтями 283-291 ГК України.

Згідно із частиною 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1 та 6 статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У частині 1 статті 284 ГК України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

Частинами 1 та 4 статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно із частиною 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень частини 4 статті 4 ЦК України актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України, у той час як, частина 4 статті 1 ЦК України визначає, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Поряд із цим 27.05.2022 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», приписи пункту 5 якої передбачаю, що Договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

У той же час, 29.06.2022 р. Одеською міською радою прийнято рішення № 969-VIII «Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану», приписи пункту 1 якого визначають, що на період воєнного стану та до його припинення (скасування) за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24 лютого 2022 року, звільнено від орендної плати орендарів, які орендують нерухоме комунальне майно закладів освіти комунальної власності територіальної громади м. Одеси, але не користуються ним у зв`язку із обмеженням доступу; пункт 2 якого передбачає, що на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів після припинення чи скасування його дії в установленому порядку за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24 лютого 2022 року, орендарям (за виключенням орендарів, вказаних у пункті 1 цього рішення, та орендарів єдиних майнових комплексів) орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договорами оренди (з урахуванням її індексації).

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий Договір оренди нежитлового приміщення від 01.11.2006 р. № 68-М-06, строк дії якого слід вважати продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.

При цьому Ліцеєм як Орендарем в порушення приписів статей 525,526,610,629,759,762 ЦК України, статей 193,283,286 ГК України та умов Договору обов`язку з перерахування орендної плати за період з січня 2021 р. по лютий 2024 р. не виконано та не здійснено перерахування орендної плати у визначеному Договорі розмірі, не дивлячись на те, що з урахуванням приписів частини 1 статті 530 ЦК України та умов пункту 2.4 Договору оренди (в редакції Додаткової угоди від 21.10.2013 р. № 8) строк виконання щомісячних зобов`язань на суму 116975,99 грн настав, іншого Ліцеєм суду не доведено, так само як і не представлено доказів своєчасного та остаточного внесення щомісячної орендної плати.

З огляду на нелажне виконання Ліцеєм зобов`язань в частині своєчасного та остаточного внесення орендної плати протягом 2023 р. Департаментом, окрім заявлених до стягнення 116975,99 грн основного боргу, просить стягнути 11900,94 грн пені.

Частиною 3 статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

У відповідності до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В статті 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У той же час статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Приписами частини 2 статті 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В свою чергу, умовами пункту 5.2 Договору передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати та плати по відшкодуванню комунальних послуг Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов`язку припиняється через один рік з дня. коли обов`язок повинен був бути виконаний

Згідно частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши представлений Департаментом розрахунок заявленої до стягнення 11900,94 грн пені, господарський суд погоджується із ними, оскільки останній виконано у відповідності до приписів та методології чинного законодавства України, у той же час матеріали справи не містять доказів своєчасного внесення Відповідачем щомісячних платежів орендної плати. Проте стягнення 11900,94 грн пені на переконання господарського суду унеможливлюється наступним.

Згідно із частиною 4 статті 231 зазначеного Кодексу розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Водночас за змістом частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статті 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частина 2 статті 216 ГК України передбачає, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 та постанові Верховного Суду від 26.01.2021 р. у справі № 922/4294/19.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013.

Поряд з цим, відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Приймаючи до уваги те, що матеріали даної справи не містять жодних доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності Департаменту, та/або доказів настання негативних наслідків та понесення ним збитків саме в результаті порушення Ліцеєм умов договору, те, що останнім здійснено оплату частину заборгованості (після чого Департаментом представлено заяву про зменшення розміру позовних вимог), з метою дотримання принципів справедливість, добросовісність та розумність господарський суд зменшує належну до стягнення суму пені до 5000,00 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У рішенні від 03.01.2018 р. "Віктор Назаренко проти України" (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі "Беер проти Австрії" (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, враховуючи те, що розмір судового збору на переконання господарського суду не може бути меншим ніж, встановлений Законом України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до відповідача: Приватної організації (установа, заклад) "ОДЕСЬКИЙ ЛІЦЕЙ "ГАРМОНІЯ - ХХІ СТОЛІТТЯ" про стягнення 128876,93 грн заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Приватної організації (установа, заклад) "ОДЕСЬКИЙ ЛІЦЕЙ "ГАРМОНІЯ - ХХІ СТОЛІТТЯ" (65074, м. Одеса, вул. Академіка Філатова, буд. 84 А, Email: tg251503@gmail.com, Код ЄДРПОУ 33722081) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1, Код ЄДРПОУ 26302595) заборгованість з орендної плати в сумі 116975/сто шістнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять/грн 99 коп., пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у розмір 5000/п`ять тисяч/грн 00 коп. та 2684/дві тисячі шістсот вісімдесят чотири/грн 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку статті 327 ГПК України.

Повний текст складено 18 березня 2024 р.

Суддя С.Ф. Гут