Рішення

від 13.03.2024 по справі 918/21/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2024 р. Справа № 918/21/24

Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Шандалюк А.А.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтек Електронікс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО - ЦВІТ - 2012"

про стягнення коштів

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтек Електронікс" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО - ЦВІТ - 2012" (далі Відповідач) в якому просить стягнути заборгованість за договором купівлі - продажу (поставки) у розмірі 547 000,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 248 044,97 грн, пеню у розмірі 107 661,59 грн, штраф у розмірі 273 500,00 грн та 3 % річних у розмірі 49 139,59 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 17.11.2020 року між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі - продажу (поставки) № 17-2020, відповідно до умов якого продавець (відповідач) зобов`язується передати у власність покупця (позивач) установку зерносушильну типу УЗС 2074. Термін поставки становить 14 календарних днів з моменту попередньої оплати. Графік сплати становить на 19.11.2020 року 1000000 грн, до моменту проведення пусконалагоджувальних робіт 1000000 грн, до 27 12 2020 року 547000 грн. Загальна вартість договору становить 2 547 000 грн.

Позивач зазначає, що протягом 2020 - 2021 року всі свої зобов`язання відповідачем було виконано, але позивач відмовився підписувати акти приймання передачі та 19.01.2021 року відповідачем було отримано претензію щодо відшкодування позивачу втрат. 22.01.2021 року відповідачем було направлено відповідь на претензію в якій зазначено інформацію та вказано на необґрунтованість перетензії. Разом з тим, позивачу запропоновано вирішити питання в досудовому порядку та підписати документи, які посвідчують установку та пус товару. Відповіді на лист відповідачем отримано не було і 07.06.2021 року позивачу повторно було направлено листа з пропозицією підписати акт приймання - передачі. Повно розрахунку, як передбачено договором, позивач не провів, але в 2020 - 2021 р. користування зерносушаркою без підписання акту приймання - передачі. Свої обов`язки відповідач виконав в повному обсязі до звернення позивача з позовом до суду. Заборгованість відповідача перед позивачем становить 547000 грн.

Позивач вказує, що в 2021 р. відповідач не маючи наміру розраховуватися за поставлене обладнання звернувся з позовом до Господарського суду Кіровоградської області про розірвання договору купівлі - продажу (поставки) № 17-2020 від 17.11.2020 року. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 06.10.2023 року у справі № 912/1216/21 в задоволенні позовних вимог ТОВ "Агро-Цвіт-2012" відмовлено. В позові ТОВ "Агро-Цвіт-2012" визнало, що поставка обладнання зерносушарки була здійснена, а сума в розмірі 547 000 грн не доплачена. На даний час акти приймання - передачі не підписано та заборгованість не сплачено.

Враховуючи вищевказане, ТОВ "Інтек Електронікс", у зв`язку з невиконанням умов договору ТОВ "Агро-Цвіт-2012", відповідно до п. 7.3., п. 7.4. Договору та ст. 625 ЦК України, нараховано 107 661,59 грн пені (180 днів за період з 29.06.2023 року до 25.12.2023 року), 273 500,00 грн штрафу (50 % від суми невиконаного зобов`язання), 49 139,59 грн 3 % річних (за період з 28.12.2020 року по 25.12.2023 року) та 248 044,97 грн інфляційних (за період з січня 2021 року по листопад 2023 року), згідно доданого до позовної заяви розрахунку.

13.03.2024 року до господарського суду від представника позивача надійшла заява відповідно до якої просить суд провести розгляд справи № 918/21/24 без участі представника позивача, позивач повністю підтримує всі заявлені позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Відповідач відзиву у строки і порядку, визначені ухвалою суду від 04.01.2024 року, не надав, а відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04.01.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначити на "23" січня 2024 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.01.2024 року відкладено підготовче засідання на "21" лютого 2024 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 21.02.2024 року закрито підготовче провадження у справі № 918/21/24 та призначено справу до судового розгляду по суті, постановлено розгляд справи по суті призначити на "13" березня 2024 р., заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтек Електронікс" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задовольнити, судове засідання у справі призначене на "13" березня 2024 р. об 11:00 год. провести в режимі відеоконференції та доручити забезпечення проведення відеоконференції Новгородківському районному суду Кіровоградської області.

Представник позивача в судове засідання 13.03.2024 року не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить довідка Господарського суду Рівненської області про доставку електронного листа відповідно до якого, документ в електронному вигляді - ухвалу від 21.02.2024 року, було надіслано одержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтек Електронікс" в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету - 21.02.2024 р.

Представник відповідача в судове засідання 13.03.2024 року не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить довідка Господарського суду Рівненської області про доставку електронного листа відповідно до якого, документ в електронному вигляді - ухвалу від 21.02.2024 року, було надіслано одержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРО - ЦВІТ - 2012" в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету - 21.02.2024 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, враховуючи, що неявкапозивача та відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

17.11.2020 року між ТОВ "Інтек Електронікс" (Продавець) та ТОВ "Агро-Цвіт-2012" (Покупець) було укладено Договір № 17-2020 купівлі продажу (поставки) (далі - Договір), за умовами якого, в строки, визначені договором, продавець зобов`язується передати у власність покупця матеріально-технічні цінності (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість. Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю виміру, термін поставки покупцю та базис поставки, вартість товару та термін її оплати, а також інші умови, визначені в додатку №1, який є невід`ємною частиною договору (п. 1.1. та п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1. та п. 2.4. Договору, сума договору зазначена у додатку №1, що є невід`ємною частиною даного Договору. Зміна способу розрахунку можлива лише за письмовою згодою сторін (акт, протокол, т. ін.).

Згідно п. 3.2. - п. 3.5. Договору, продавець зобов`язаний: передати товар покупцеві згідно терміну поставки, який вказано в додатку №1, та в місті, визначеному у графі "Базис поставки" цього ж додатку. При цьому продавець має право поставити товар достроково, повідомивши про таке покупця, як це пердбачено п. 3.1.; здійснити монтаж товару та провести налагоджувальні роботи, пов`язані з первинним пуском товару на території покупця після письмового повідомлення від покупця про готовність фундаменту для встановлення товару та мереж електропостачання необхідних для підключення товару, за умови, що покупцем виконано умови п. 3.10. цього Договору; надати покупцеві необхідну технічну документацію для розробки та виконання проектів з підведення електроенергії протягом 14 діб з моменту підписання цього договору; провести контрольну сушку зерна, залучивши до цього персонал покупця, в обсязі трьох добової продуктивності, під час якої провести навчання вищевказаного персоналу роботі з товаром.

Згідно п. 3.10. Договору, покупець зобов`язаний: провести оплату за товар згідно додатку № 1 до цього Договору.

Приймання товару та робіт по кількості і якості проводиться покупцем на підставі акту прийому - передачі товару, за умови здійснення монтажу товару, проведення пусконалагоджувальних робіт та проведення контрольної сушки зерна. Покупець зобов`язаний перевірити комплектність, цілісність, а також відсутність зовнішніх ознак пошкодження або псування товару та у випадку їх виявлення негайно, до закінчення приймання, письмово заявити про такі продавцеві. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем по кількості та якості (п. 4.1. Договору).

Пунктом 7.3. Договору сторони передбачили, що за порушення умов цього договору з вини покупця, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми договору за кожний день прострочення своїх зобов`язань по цьому договору але не більше ніж сто вісімдесят календарних днів прострочення своїх зобов`язань.

Пунктом 7.4. Договору сторони передбачили, що в разі односторонньої необґрунтованої, навмисної відмови покупця, від виконання своїх зобов`язань по цьому договору, під час дії договору, покупець повинен сплатити штраф на користь продавця в розмірі 50% від вартості Товару. В разі односторонньої необґрунтованої, навмисної відмови продавця, від виконання своїх зобов`язань по цьому договору, під час дії договору, продавець повинен сплатити штраф на користь покупця в розмірі 50% від вартості товару.

Згідно з п. 7.5. Договору, сплата пені та штрафу не звільняє винувату сторону від виконання своїх зобов`язань по цьому договору в натурі.

Відповідно до Акту від 09.12.2020 року приймання - передачі на відповідальне зберігання, відповідно до умов п. 4.1. Договору, продавець передав, а покупець прийняв товар на відповідльне зберігання за адресою: с. Мала Рача, Радомишльського р-н, Житомирської обл. Підписанням цього акту постачальник та покупець підтверджують факт доставки товару на територію покупця.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 06.10.2023 року у справі № 912/1216/21 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Цвіт-2012" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтек Електронікс" про стягнення 3 385 986,68 грн та розірвання договору - відмовлено.

Як встановлено рішенням суду у справі № 912/1216/21, "У Додатку 1 до Договору визначено, що позивач сплачує відповідачу грошові кошти за товар за таким графіком: 1 000 000,00 грн на 19.11.2020; 1 000 000,00 грн до моменту проведення пуско-налагоджувальних робіт; 547 000,00 грн до 27.12.2020. На виконання умов вказаного Договору 19.11.2020 Покупцем здійснена попередня оплата за Договором в сумі 1 000 000,00 грн. В подальшому, до моменту проведення пуско-налагоджувальних робіт 21.12.2020 Покупцем здійснена оплата в сумі 500 000,00 грн та 23.12.2020 ще 500 000,00 грн. Доказів остаточної оплати у розмірі 547 000,00 грн до 27.12.2020 позивачем до суду не надано.

Однак, позивачем не надано жодного доказу, в тому числі заяви у порядку п. 4.1. Договору, який би підтверджував поставку відповідачем неякісного товару. Таким чином, позивачем не доведено поставку товару неналежної якості за Договором. З матеріалів справи вбачається, що згідно з актом приймання передачі на відповідальне зберігання від 09.12.2020 відповідачем відвантажено позивачу Установку зерносушильну типу УЗС 2074 в комплекті."

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Доказів сплати остаточної оплати у розмірі 547 000,00 грн відповідачем - ТОВ "Агро-Цвіт-2012" суду не надано.

Враховуючи, що відповідачем оплату у розмірі 547 000,00 грн за Договором не сплачено, позивач відповідно до п. 7.3., п. 7.4. Договору та ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з ТОВ "Агро-Цвіт-2012" 107 661,59 грн пеню (180 днів за період з 29.06.2023 року до 25.12.2023 року), 273 500,00 грн штрафу (50 % від суми невиконаного зобов`язання), 49 139,59 грн 3 % річних (за період з 28.12.2020 року по 25.12.2023 року) та 248 044,97 грн інфляційних втрат ( станом на 25.12.2023 р., за період з січня 2021 року по листопад 2023 року).

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору купівлі -продажу (поставки).

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 14 ЦК України визначено, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 1 та ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України).

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч. 1 та ч. 2 ст. 614 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з положеннями пункту 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами пункту 7.3. Договору сторони передбачили, що за порушення умов цього договору з вини покупця, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми договору за кожний день прострочення своїх зобов`язань по цьому договору але не більше ніж сто вісімдесят календарних днів прострочення своїх зобов`язань.

Пунктом 7.4. Договору сторони передбачили, що в разі односторонньої необґрунтованої, навмисної відмови покупця, від виконання своїх зобов`язань по цьому договору, під час дії договору, покупець повинен сплатити штраф на користь продавця в розмірі 50% від вартості Товару.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. Передбачене частиною шостою статті 231 ГК України формування відповідальності за порушення грошових зобов`язань застосовується, якщо інше не узгоджено сторонами в договорі або не передбачено законом. Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. (у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" цього Кодексу, враховуючи зміни, внесені Законом України від 15.03.2022 р. N 2120-IX).

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, враховуючи відповідачем не сплачено заборгованість у розмірі 547 000,00 грн за Договором (зазначений факт встановлено рішенням суду у справі № 912/1216/21), що свідчить про наявність у відповідача простроченого грошового зобов`язання, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО - ЦВІТ - 2012" - 547 000,00 грн заборгованості за Договором № 17-2020 купівлі - продажу (поставки) від 17.11.2020 року.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат, суд визнає його арифметично вірним, а відтак правомірним та обґрунтованим стягнення з відповідача на користь позивача 273 500,00 грн штрафу (50 % від суми невиконаного зобов`язання), 49 139,59 грн 3 % річних (за період з 28.12.2020 року по 25.12.2023 року) та 248 044,97 грн інфляційних втрат (за період з січня 2021 року по листопад 2023 року).

Перевіривши поданий позивачем розрахунок та період нарахування пені, судом встановлено, що відповідні розрахунки здійснено позивачем з порушенням періодів нарахування. Так, зокрема, позивачем при нарахуванні пені невірно зазначено періоди нарахування, а саме період з 29.06.2023 року до 25.12.2023 року. При цьому, період часу, за який нараховується пеня починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Відтак, суд, здійснивши перерахунок нарахування, пеня за період з 28.12.2020 р. по 25.06.2021 р. (180 днів) складає 36 189,95 грн (при заявленому 107 661,59 грн), а отже обґрунтованою судом визнається саме ця сума.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов задоволено частково, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 17 308,12 грн покладаються на відповідача, а решта на позивача у справі.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтек Електронікс" зазначено, що позивач планує понести судові витрати на сплату правової допомоги - орієнтовно 20000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду копії: Договору про надання правничої (адвокатської) допомоги від 23.12.2023 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтек Електронікс" (Замовник) та адвокатом Заболотнім Павлом Леонідовичем (Виконавець); свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 636 від 26.11.2008 року; ордеру серії ВА № 1069098 від 25.12.2023 року.

Відповідно до п. 2. та п. 3. Договору про надання правничої (адвокатської) допомоги від 23.12.2023 року, предмет договору: підготовка позовної заяви та представництво в суді ТОВ "Інтек Електронікс" з приводу стягнення заборгованості за договором купівлі - продажу (поставки) від 17.11.2020 року № 17-2020. Представництво інтерерсів замовника в судах першої інстанції, апеляційних судах, Верховному суді та в інших органах влади та управління, а також у відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності з метою досягнення бажаного для клієнта результату. Розмір та умови оплати: гонорар адвоката становить 20 000 грн.

Згідно з п. 4.1. Договору про надання правничої (адвокатської) допомоги від 23.12.2023 року, дана угода набуває чинності після підписання її сторонами.

Згідно з частинами 1 - 3 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 4 ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Згідно ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: договір про надання правничої допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою та необхідною.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас необхідно зазначити, відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. За таких умов, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Судом враховано п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009, яким передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Вирішуючи вказане питання, суд також керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Частиною 4 статті 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що судом позов задоволено частково, зважаючи на критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначених ч. 4 ст. 126 ГПК України (за відсутності обґрунтованого клопотання відповідача про їх зменшення), витрати позивача на правничу допомогу покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених вимог, а відтак суд дійшов висновку про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Цвіт-2012" на користь позивача 18 833,45 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО - ЦВІТ - 2012" (33013, м. Рівне, вул. Кавказька, 9А, офіс 401, код ЄДРПОУ 37823845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтек Електронікс" (25015, м. Кропивницький, просп. Комуністичний, 22/12, код ЄДРПОУ 38340270) 547 000,00 грн (п`ятсот сорок сім тисяч гривень 00 копійок) заборгованості, 36 189,95 грн (тридцять шість тисяч сто вісімдесят дев`ять гривень 95 копійок) пені, 49 139,59 грн (сорок дев`ять тисяч сто тридцять дев`ять гривень 59 копійок) 3 % річних, 273 500,00 грн (двісті сімдесят три тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) штрафу, 248 044,97 грн (двісті сорок вісім тисяч сорок чотири гривні 97 копійок) інфляційних втрат, 18 833,45 грн (вісімнадцять тисяч вісімсот тридцять три гривні 45 копійок) витрат на професійну правничу допомогу та 17 308,12 грн (сімнадцять тисяч триста вісім гривень 12 копійок) витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтек Електронікс" (25015, м. Кропивницький, просп. Комуністичний, 22/12, код ЄДРПОУ 38340270).

Відповідач (боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО - ЦВІТ - 2012" (33013, м. Рівне, вул. Кавказька, 9А, офіс 401, код ЄДРПОУ 37823845).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 19 березня 2024 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Р.В. Романюк