Рішення

від 18.03.2024 по справі 918/66/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/66/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О. Гуменюк, розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу

за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області

до відповідача-1: ОСОБА_1 ,

до відповідача-2: Фермерського господарства "Роса"

про витребування земельної ділянки,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача - 1: С.Мельничук, ордер ВК № 1120089 від 15.02.2024,

від відповідача-2: М. Прокопчук, виписка з ЄДРЮОФОПГФ, В.Янчук, ордер ВК № 1118030 від 30.01.2024,

від прокуратури: І. Ковальчук, посв. 071606 від 01.03.2023,

УСТАНОВИВ:

У січні 2024 року Керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Л. Наконечного, ФГ "Роса" про витребування з володіння Л. Наконечного та ФГ «Роса» у комунальну власність на користь Городоцької територіальної громади в особі Городоцької сільської ради земельну ділянку площею 3,5 га, кадастровий номер 5624687400:03:002:0019.

Стислий виклад позиції прокуратури, позивача, заперечень відповідачів.

Згідно із позовною заявою, відповідач-1, будучи членом ФГ «Роса», який не є засновником ФГ «Роса» та не передавав земельну ділянку до цього господарства, безоплатно отримав у власність земельну ділянку площею 3,5 га, кадастровий номер 5624687400:03:002:0019, яка перебувала у користуванні фермерського господарства. При цьому надання такої ділянки для ведення фермерського господарства відбувалося на загальних підставах, проте із земель, що вже перебували у користування фермерського господарства. У подальшому відповідач-1 фермерську діяльність не здійснював, земельну ділянку 26.08.2022 передав в оренду ФГ «Роса» за договором оренди землі № 4 строком на 10 років. Отже, метою отримання спірної земельної ділянки було не створення та ведення фермерського господарства відповідачем-1 одноосібно або з членами родини, а отримання її безкоштовно, за пільговою процедурою поза конкурсом, без проведення земельних торгів, а відтак прокурор просить суд витребувати з володіння відповідача-1 та ФГ «Роса» у комунальну власність на користь Городоцької територіальної громади в особі Городоцької сільської ради земельну ділянку площею 3,5 га, кадастровий номер 5624687400:03:002:0019.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 32, 116, 118, 122 ЗК України, ст. 387 ЦК України, ст. 3, 8, 12, 13 Закону України «Про фермерське господарство», тощо.

16.02.2024 від відповідача-2 надійшов відзив, згідно з яким останній проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю). Тобто членам фермерського господарства надано право на приватизацію земельної ділянки, яка передана в користування фермерському господарству. Такими, що надані фермерському господарству, вважають і земельні ділянки, які передали голові фермерського господарства для його створення. Член фермерського господарства має право отримати безоплатно у власність частину земельної ділянки, що перебуває в користуванні фермерського господарства. Тобто не лише особа, якій раніше була надана в користування земельна ділянка для ведення фермерського господарства, має право на отримання у власність частини чи цілої земельної ділянки, оскільки така земельна ділянка була їй відведена саме з метою створення фермерського господарства, але і інші члени фермерського господарства. Тому висновок керівника Рівненської окружної прокуратури про неможливість приватизації земельної ділянки, переданої у користування фермерському господарству, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Встановлення державними органами будь-яких непередбачених земельним законодавством додаткових кваліфікуючих вимог до фермера або його заяви для отримання ним земельної ділянки для ведення фермерського господарства є дискримінацією за ознакою майнового стану. Окрім того, відповідач-1 набув право власності на земельну ділянку на законних підставах відповідно до вимог земельного законодавства, натомість прокурор не довів факту порушення прав та інтересів держави, а позбавлення відповідача-1 права на земельну ділянку є явно непропорційним, оскільки тягне позбавлення особи власності та можливості вести діяльність, яка б забезпечила потреби і його, і членів його сім`ї, тому вважає, що позов прокурора задоволенню не підлягає.

22.02.2024 від прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-2, відповідно до якої член фермерського господарства, який отримав земельну ділянку у користування для створення фермерського господарства і раніше не набув права на земельну частку (пай), може цю (отриману ним) земельну ділянку приватизувати у межах розміру земельної частки (паю) за умови припинення права користування нею фермерським господарством. Якщо ж член фермерського господарства не отримував у користування земельну ділянку для його створення, а лише увійшов до складу членів цього господарства, він має право отримати у власність земельну ділянку у передбаченому законом розмірі, проте в загальному порядку, зокрема із земель, які не перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства. У той же час, відповідач-1, не створивши фермерське господарство, відповідно до договору оренди землі передав спірну земельну ділянку в оренду відповідачачу-2, у постійному користуванні якого раніше перебувала вказана земельна ділянка, що свідчить про недобросовісність поведінки відповідача-1 щодо спірної земельної ділянки. Городоцька сільська рада, передаючи відповідачу-2 у власність для ведення фермерського господарства земельну ділянку на підставі спрощеної процедури, без проведення земельних торгів, не пересвідчилася в дійсності його спроможності та намірах вести фермерське господарство: самостійно виробляти (вирощувати) товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією, відповідно до задекларованої у заяві мети, та чи не є така заява штучним використанням процедури отримання земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства поза передбаченим законом обов`язковим проведенням земельних торгів, зокрема для використання цієї ділянки іншими суб`єктами господарювання. Окрім того прокурор зазначає, що втручання у право відповідача-1 на мирне володіння спірною земельною ділянкою ґрунтується на законі. Легітимною метою такого втручання є публічні інтереси у контролі за раціональним використанням сільськогосподарських земель, які є обмеженим природним ресурсом. З огляду на недобросовісність поведінки у спірних правовідносинах відповідачів втручання у право відповідача-1 на мирне володіння спірною ділянкою та її повернення у володіння власника будуть пропорційними зазначеній легітимній меті і, враховуючи зазначені в позові обставини справи, не становитимуть для відповідача-1 надмірного тягаря.

19.02.2024 від відповідача-1 надійшов відзив, згідно з яким доказів щодо звернення прокурора до інших органів, окрім позивача, які наділені повноваженнями у сфері земельних правовідносин прокурором до позовної заяви на надано. У свою чергу, до повноважень Держгеокадастру віднесено здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства і використанням земель усіх категорій і форм власності. Органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення. Отже, саме до компетенції органів Держгеокадастру, які здійснювали свою діяльність на час звернення прокурора до суду, віднесені відповідні повноваження у сфері спірних правовідносин, до яких попередньо, до звернення із цим позовом до суду, прокурор не звернувся, а відтак позовна вимога прокурора підлягає залишенню без розгляду. Щодо позовних вимог по суті, то відповідач-1 зазначає, що обов`язки землекористувача здійснював відповідач-2, а не його засновник. Тому право користування земельною ділянкою належало усьому фермерському господарству, тобто всім його членам у рівній мірі, незалежно від часу набуття такого членства. Член фермерського господарства має право отримати безоплатно у власність частину земельної ділянки, що перебуває в користуванні фермерського господарства. Тобто не лише особа, якій раніше була надана в користування земельна ділянка для ведення фермерського господарства, має право на отримання у власність частини чи цілої земельної ділянки, оскільки така земельна ділянка була їй відведена саме з метою створення фермерського господарства, але і інші члени фермерського господарства. Тому висновок прокурора про неможливість приватизації земельної ділянки, переданої у користування фермерському господарству, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Довільне обмежене тлумачення цих норм законодавства зумовлює порушення прав членів фермерського господарства і його голови та унеможливлює отримання земельної ділянки у власність осіб, які господарюють на цій землі, що не може переслідувати легітимну мету та не забезпечує дотримання прав особи. Ураховуючи викладене, прокурором не доведено підстав, за яких може бути виправдане втручання у право приватної власності відповідача-1 на земельну ділянку, надану йому для ведення фермерського господарства, оскільки таке втручання є непропорційним тому заходу, якого вимагає прокурор, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

22.02.2024 від прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-1, за якою спірна земельна ділянка знаходиться в межах Городоцької територіальної громади. Отже, суб`єктом владних повноважень, уповноваженим представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, є Городоцька територіальна громада в особі Городоцької сільської ради Рівненського району. При цьому метою вказаного позову є забезпечення введення власника (Городоцької територіальної громади) у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У той же час Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області не є ні власником, ні розпорядником спірної земельної ділянки. Також прокурор зазначає, що для реалізації права на приватизацію землі фізична особа - майбутній засновник фермерського господарства - повинен попередньо отримати земельну ділянку в користування для створення фермерського господарства. Якщо особа увійшла до складу членів фермерського господарства після його створення, тобто не отримавши для такого створення земельної ділянки, то вона не має права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, яка перебуває у користуванні цього фермерського господарства. Для отримання земельної ділянки у власність вона має звертатися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в загальному порядку. Земельна ділянка, що перебуває у користуванні фермерського господарства, може бути передана у власність фізичній особі - члену цього господарства, лише після припинення прав останнього на таку ділянку. Відповідач-1, не створивши фермерське господарство, відповідно до договору оренди землі передав в оренду відповідачу-2, у постійному користуванні якого раніше перебувала спірна земельна ділянка, що свідчить про недобросовісність поведінки відповідача-1 щодо спірної земельної ділянки тощо.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання учасників, результат їх розгляду.

Ухвалою суду від 23.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.02.2024.

Ухвалою суду від 19.02.2024 підготовче засідання відкладне на 06.03.2024.

Ухвалою суду від 06.03.2024 підготовче засідання закрито, призначено справу до розгляду по суті на 18.03.2024.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши подані докази, заслухавши пояснення присутніх представників учасників, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Згідно з Державним актом на право користування землею серії Б №050028, виданого на підставі рішення Обарівської сільської Ради народних депутатів від 26.01.1993 за № 82, зі змінами в землекористуванні, внесеними відповідно до рішення Рівненської районної ради від 08.12.1994 № 14 про розширення селянського (фермерського) господарства, ОСОБА_2 надано у постійне користування земельну ділянку для ведення селянського фермерського господарства загальною площею 15,7 га на території Обарівської сільської ради Рівненського району (на цей час - Городоцької територіальної громади). Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 229.

М. Прокопчуком створено ФГ «Роса», яке зареєстроване як юридичну особу 09.02.1993, та внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за № 160212000000023058, дата запису 27.03.2008.

Згідно з п. 1.4 статуту ФГ «Роса» (нова редакція), затвердженого загальними зборами членів ФГ «Роса», протокол № 1/21 від 20.04.2021, окрім засновника (М. Прокопчука), членами господарства є: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 .

Пунктом 6.1 статуту передбачено, що землі господарства можуть складатися: із земельної ділянки площею 15,7 га, що належить засновнику на праві постійного користування згідно з Державним актом на право користування землею серії Б № 050028; інших земельних ділянок, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

28.04.2021 члени ФГ «Роса», в тому числі відповідач-1, які не передавали земельні ділянки до фермерського господарства як його учасники, звернулися до Городоцької сільської ради із заявами про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства, які перебувають у постійному користуванні ФГ «Роса».

Рішенням Городоцької сільської ради від 21.05.2021 № 377 надано дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність за рахунок поділу земельної ділянки площею 12,2 га, кадастровий номер 35624687400:03:002:0020, наданої у відповідно до Державного акту на право постійного користування серія Б № 050028 від 1993 року, зареєстрованого за № 229, голові фермерського господарства М. Прокопчуку, що розташована на адміністративній території Городоцької сільської ради, у середньому розмірі земельної частки (паю), що становить 2,47 умовних кадастрових гектари, для ведення фермерського господарства відповідно до КВЦПЗ А.01.02, членам ФГ «Роса», за списком: М. Прокопчуку, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , О. Лехману.

Відповідно до заяви від 03.12.2021, посвідченої приватним нотаріусом Р. Деренько та зареєстрованої у реєстрі за № 3263, М. Прокопчук надав згоду на розпаювання земельної ділянки загальною площею 15,7 га, яка перебуває у його користування на підставі Державного акту на право користування землею серії Б №050028, зі змінами в землекористуванні, внесеними згідно з рішенням Рівненської районної ради від 08.12.1994 № 14, зокрема земельних ділянок, які надані для ведення фермерського господарства та розташовані на території Обарівської сільської ради: площею 12,2 га, кадастровий номер 5624687400:03:002:0020, між членами фермерського господарства: В. Прокопчук, Л. Лехман, І. Лехман, О. Лехманом та М. Прокопчуком; площею 3,5 га, кадастровий номер 5624687400:03:002:0019, на члена фермерського господарства Л. Наконечного.

Рішенням Городоцької сільської ради від 17.12.2021 № 988 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність відповідачу-1 земельну ділянку площею 3,5 га для ведення фермерського господарства (кадастровий номер 5624687400:03:002:0019) за рахунок земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні ФГ «Роса», на території Городоцької сільської ради Рівненського району.

Слід зазначити, що відповідач-1 як у заяві до Городоцької сільської ради від 28.04.2021 про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 3.5 га для ведення фермерського господарства, так і у заяві від 14.12.2021 про затвердження і передачу їй безоплатно у власність земельної ділянки площею 3.5 га, кадастровий номер 5624687400:03:002:0019, для ведення фермерського господарства, не зазначив про наявність у нього як фізичної особи, яка бажає створити фермерське господарство, матеріальних та трудових ресурсів для ефективного здійснення фермерської діяльності.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за Л. Наконечним зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5624687400:03:002:0019 площею 3,5 га (реєстраційний номер: 1525432156246).

Отже, відповідач-1 як член ФГ «Роса», який не є засновником ФГ «Роса» та не передавав земельну ділянку до цього господарства, безоплатно отримав у власність земельну ділянку площею 3,5 га, кадастровий номер 5624687400:03:002:0019, яка перебувала у користуванні фермерського господарства. При цьому надання такої ділянки для ведення фермерського господарства відбувалося, зокрема на підставі ст. 31, 32, 121 ЗК України, проте із земель, що вже перебували у користування фермерського господарства.

Доказів створення відповідачем-1 фермерського господарства в матеріалах справи немає, так само як відсутні докази припинення за фермерським господарством станом на дату набуття відповідачем-1 спірної земельної ділянки права постійного користування на землю.

26.08.2022 між відповідачем-1 (орендодавець) та ФГ «Роса» (орендар) укладено договір оренди землі № 4, за умовами якого орендодавець передав орендарю земельну ділянку площею 3,5 га, кадастровий номер 5624687400:03:002:0019, для сільськогосподарських потреб строком на 10 років, яка знаходиться у межах Городоцької сільської ради Рівненського району.

Право оренди 05.09.2022 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 47786146, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 64719657 від 07.09.2022.

Заразом, як установлено судом, 15.03.2024 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено запис про припинення права оренди на підставі додаткової угоди до договору оренди від 13.03.2024.

Як пояснив представник відповідача-2 в судовому засіданні, договір оренди землі № 4 від 26.08.2022 розірваний за згодою сторін.

При цьому представники відповідачів запевнили суд, що жодних дій з боку відповідача-1, спрямованих на зміну власника спірної земельної ділянки станом на дату вирішення спору, не вчинялося.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли спірні земельні правовідносини, пов`язані із приватизацією земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства за рахунок земельної ділянки, що перебувала на праві постійного користування у фермерського господарства, з подальшим переданням такої земельної ділянки цьому ж фермерському господарству в оренду, регулювання яких здійснюється ЗК України, Законом України «Про фермерське господарство» тощо.

Щодо представництва прокурором інтересів держави суді.

Рівненською окружною прокуратурою на адресу Городоцької сільської ради скеровано лист від 12.12.2023 № 50-56-10267вих-23 про наявні підстави для вжиття заходів цивільно-правового характеру щодо витребування у комунальну власність спірної земельної ділянки.

У відповідь на лист окружної прокуратури орган місцевого самоврядування листом від 28.12.2023 №вих-1751/03-02-09/23 повідомив, що ним заходи претензійно-позовного характеру щодо витребування спірної земельної ділянки не вживались. Отже, уповноваженим органом жодних заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень земельного законодавства, не вжито, що є підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду в інтересах держави в особі Городоцької сільської ради у зв`язку з бездіяльністю останньої.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд, з урахуванням позиції, викладеної, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, установив, що прокурором дотримано вимоги ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому наявні підстави для представництва інтересів держави прокуратурою в суді.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, ЗК України, Законом України «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про фермерське господарство» землі фермерського господарства можуть складатися із: земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування; земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

За вимогами ч. 1 ст. 5 Закону України «Про фермерське господарство» право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їхні батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень установчого документа фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). При створенні фермерського господарства одним із членів сім`ї інші члени сім`ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його установчого документа (ч. 1, 2 України «Про фермерське господарство»).

При цьому згідно зі ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Нормами Закону України «Про фермерське господарство» запроваджений механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності.

Зазначене дає змогу констатувати, що створенню фермерського господарства передує, по-перше, бажання й ініціатива громадянина здійснювати підприємницьку діяльність на власний ризик саме у такій формі з метою отримання прибутку та, по-друге, вирішення питання про отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у власність та/або користування, що є необхідною умовою реалізації ним права на створення такого фермерського господарства, а також державної реєстрації останнього як юридичної особи. Створення фермерського господарства громадянином України передбачає визначену законом послідовність дій, а земельні ділянки надаються саме для створення фермерського господарства, а не для іншої цілі.

Після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації (подібні висновки неодноразово викладались Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 26.06.2019 у справі № 628/778/18, від 02.10.2019 у справі № 922/538/19).

При цьому в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 927/79/19 вказано, що укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну орендаря з громадянина на фермерське господарство чинним законодавством України не передбачено, відповідно не є обов`язковим.

Отже, з моменту реєстрації фермерського господарства та набуття статусу юридичної особи обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства (аналогічний висновок викладено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18).

Крім того, у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа (голова чи керівник фермерського господарства), а фермерське господарство як юридична особа (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц та від 30.06.2020 у справі № 927/79/19).

Частина 1 ст. 32 ЗК України передбачає, що громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 13 Закону України «Про фермерське господарство» члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

За правилами ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Приписами ч. 1, 6 ст. 118 ЗК України визначено, що громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

З аналізу наведених норм матеріального права слід дійти висновку, що для реалізації права на приватизацію землі, визначеного ст. 32 ЗК України та ст. 13 Закону України «Про фермерське господарство», фізична особа - майбутній засновник фермерського господарства - повинен попередньо отримати земельну ділянку в користування для створення фермерського господарства.

Якщо особа увійшла до складу членів фермерського господарства після його створення, тобто не отримавши для такого створення земельної ділянки, то вона не має права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, яка перебуває у користуванні цього фермерського господарства. Для отримання земельної ділянки у власність вона має звертатися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в загальному порядку, визначеному ст. 116, 118 ЗК України.

Земельна ділянка, що перебуває у користуванні фермерського господарства, може бути передана у власність фізичній особі - члену цього господарства, лише після припинення прав останнього на таку ділянку.

Отже, член фермерського господарства, який отримав земельну ділянку у користування для створення фермерського господарства і раніше не набув права на земельну частку (пай), може цю (отриману ним) земельну ділянку приватизувати у межах розміру земельної частки (паю) за умови припинення права користування нею фермерським господарством. Якщо ж член фермерського господарства не отримував у користування земельну ділянку для його створення, а лише увійшов до складу членів цього господарства, він має право отримати у власність земельну ділянку у передбаченому законом розмірі, проте в загальному порядку, зокрема із земель, які не перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства (відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верхового Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18).

Ураховуючи викладене, відповідач-1 мав право на отримання спірної земельної ділянки у загальному порядку після припинення права постійного користування на неї фермерським господарством.

У силу вимог ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Ознаками вказаного способу захисту є: подається власником або титульним володільцем; стосовно індивідуально визначених речей; зміст позову становить вимога про повернення речі; річ перебуває у володінні іншої особи (відповідача); річ знаходиться у чужому володінні незаконно.

Володіння нерухомим майном може бути підтверджене фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку (відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верхового Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). (відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верхового Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верхового Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності) (відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верхового Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Як установлено судом із фактичних обставин справи, рішенням Городоцької сільської ради від 17.12.2021 № 988 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки та передано її у власність відповідачу-1, право власності зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Заразом процедура передачі земельної ділянки у власність відповідача-1 дотримана не була, відтак останній здійснює правомочності власника щодо неї незаконно.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора щодо відповідача-1 є обґрунтованими та таким, що підлягають до задоволення.

Стосовно вимог до відповідача-2, то, як установлено судом, 15.03.2024 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено запис про припинення права оренди на підставі додаткової угоди до договору оренди від 13.03.2024.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Судом установлено, що станом на 15.03.2024 у ФГ "Роса" відсутнє речове право оренди спірної земельної ділянки, тобто таке право припинилося після звернення прокурором до суду та відкриття провадження у справі, відтак провадження у справі в цій частині підлягає закриттю відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

У силу вимог ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Окремо суд зазначає, що втручання держави в право особи на мирне володіння майном є виправданим, оскільки воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Легітимною метою втручання у цій справі є публічні інтереси у контролі за раціональним використанням сільськогосподарських земель, які є обмеженим природним ресурсом. З огляду на недобросовісність поведінки у спірних правовідносинах відповідачів втручання у право відповідача-1 на мирне володіння спірною ділянкою та її повернення у володіння власника будуть пропорційними зазначеній легітимній меті і, враховуючи встановлені обставини справи, не становитимуть для відповідача-1 надмірного тягаря.

Щодо інших аргументів, на які посилалися учасники справи та яким не була дана оцінка, то Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справах "Проніна проти України", «Серявін та інші проти України», "Ruiz Torija v. Spain" тощо).

Стосовно підсудності вказаного спору, то суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство», ст. 42 ГК України фермерське господарство є формою підприємницької діяльності, а надана громадянну у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення власної підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

Тобто земельні відносини, які є основою створення та діяльності фермерського господарства, проходять у динаміці два етапи: 1) отримання засновником фермерського господарства права (власності або оренди) на землю як передумова створення фермерського господарства; 2) створення фермерського господарства, внаслідок чого особу засновника заміщує фермерське господарство як землекористувач, який веде господарську діяльність на земельній ділянці.

Цей комплекс відносин є нерозривним, одне не існує без іншого в межах легітимної процедури створення фермерського господарства.

Хоча, як зазначалося, земельна ділянка надається фізичній особі, однак метою надання є подальше створення фермерського господарства як суб`єкта підприємництва (господарювання) з переданням цьому суб`єкту земельної ділянки. Отже, в процесі створення фермерського господарства його засновник має обмежені правомочності щодо землі, оскільки його обов`язком є створення фермерського господарства, що і буде користувачем цієї землі.

У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб- підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання.

Отже, спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство (відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верхового Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19).

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для частково задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві прокурором зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 6 056,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому правилами ч. 9 ст. 129 ГПК України унормовано, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Ураховуючи, що спір виник в результаті неправильних дій як позивача, так і відповідача-1, відтак суд вважає, що судовий збір в розмірі 3 028,00 грн (без урахування судового збору в частині закриття провадження) слід покласти на них порівну.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов керівника Рівненської окружної прокуратури про витребування земельної ділянки задовольнити частково.

Витребувати з володіння ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у комунальну власність на користь Городоцької територіальної громади в особі Городоцької сільської ради (вул. Шевченка, 4, с. Городок, Рівненський район, Рівненська область, ідентифікаційний код 04387183) земельну ділянку площею 3,5 га, кадастровий номер 5624687400:03:002:0019 (реєстраційний номер: 1525432156246).

Провадження у справі за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області до ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Роса" про витребування земельної ділянки в частині позовних вимог про витребування з володіння Фермерського господарства «Роса» у комунальну власність на користь Городоцької територіальної громади в особі Городоцької сільської ради земельну ділянку площею 3,5 га, кадастровий номер 5624687400:03:002:0019 (реєстраційний номер: 1525432156246), закрити.

Стягнути з Городоцької сільської ради (вул. Шевченка, 4, с. Городок, Рівненський район, Рівненська область, ідентифікаційний код 04387183) на користь Рівненської обласної прокуратури (вул. 16 Липня, 52, м. Рівне, 33028, ідентифікаційний код 02910077, р/р ІІА228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) 1 514,0 грн судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Рівненської обласної прокуратури (вул. 16 Липня, 52, м. Рівне, 33028, ідентифікаційний код 02910077, р/р ІІА228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) 1 514,00 грн судового збору.

Позивач: Городоцька сільська рада (35331, Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Шевченка, 4, ідентифікаційний код 04387183).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 19.03.2024.

Суддя О.Андрійчук