Рішення

від 13.03.2024 по справі 924/737/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" березня 2024 р. Справа № 924/737/23

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В. за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія" "Нафтогаз України", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Бамавіт", м. Хмельницький

про стягнення 201542,68 грн., з яких 100854,93 грн. пені, 10166,24 грн. 3% річних, 90521,51 грн. інфляційних втрат

за участю представників сторін:

позивача - Міненко В. М. в режимі ВКЗ

відповідача - не з`явився

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 13.03.2024р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

До Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія" "Нафтогаз України" до товариства з обмеженою відповідальністю "Бамавіт", відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 201542,68 грн., з яких 100854,93 грн. пені, 10166,24 грн. 3% річних, 90521,51 грн. інфляційних втрат на підставі договору постачання природного газу № 101/ПГ-2874-К від 16.11.2021р.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2023р. справу передано для розгляду судді ОСОБА_1

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду №56/23 від 03.11.2023р., у зв`язку із звільненням з посади судді Господарського суду Хмельницької області ОСОБА_1 , відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 4.2.4. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №924/737/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2023 справу передано для розгляду судді Заярнюку І.В.

Ухвалою суду від 08.11.2023р. призначено підготовче засідання на 11:00 год. 06.12.2023р.

У підготовчому засіданні 06.12.2023р. суд постановив ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до слухання по суті на 10:30 год. „17" січня 2024р.

Ухвалою суду від 17.01.2024р. розгляд справи перепризначено на 10:30 год. "13" лютого 2024р.

Повідомленням про неможливість проведення судового засідання від 13.02.2024р. підтверджено, що у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Заярнюка І.В., судове засідання призначене на 10:30 год. 13.02.2024 р. по справі №924/737/23 не проводилось.

Ухвалою суду від 16.02.204р. розгляд справи перепризначено на 10:30 год. 13.03.2024р.

Виклад позицій учасників судового процесу.

Позивач звернувся з позовною заявою до суду про стягнення з відповідача 201542,68 грн., з яких 100854,93 грн. пені, 10166,24 грн. 3% річних, 90521,51 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов`язання з порушенням строків розрахунків за отриманий природний газ, чим на думку позивача, відповідач порушив умови господарського зобов`язання, вимоги п.3.9 договору №101/ПГ-2874-К від 16.11.2021р.

Відповідач у направленому суду відзиві від 27.07.2023р. із позовними вимогами не погоджується, посилаючись на те, що листом №9 від 09.05.2022р. звернувся до позивача в якому акцентував увагу, що у зв`язку з військовим станом відповідач тимчасово не може виконувати свої фінансові зобов`язання та проінформував позивача про те, що фінансові зобов`язання будуть виконані в повному обсязі. Вимогою від 22.10.2022р. позивач надав відповідачу термін до 10.11.2022р.щодо остаточного погашення заборгованості, яка на момент написання вимоги становила 200050,53 грн. В даній вимозі позивач, зазначив що він буде звертатися до суду та нарахувати і додаткво стягнути пеню, інфляційні втрати та 3% річних. Однак позивачем погашено заборгованість, що підтверджується доданими до позовної заяви матеріалами.

У відповіді на відзив від 03.08.2023р. позивач не погоджується із доводами відповідача у відзиві, просить задовольнити позов у повному обсязі.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

16.11.2021р. між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бамавіт" (споживач) підписано договір постачання природного газу №101/ПГ-2874-К.

Згідно із п. 1.1 договору Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ ( за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00), власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Пунктом 1.3 договору визначено, що загальний замовлений обсяг постачання газу за цим Договором та обсяг постачання про розрахункових періодах, зазначені а п.1.2 цього Договору, можуть змінюватись в порядку, передбаченому цим Договором.

Відповідно до п. 2.1 договору, постачання та споживання замовлених обсягів газу протягом місяця здійснюється, виходячи із середньодобової норми, яка визначається шляхом ділення місячного замовленого обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця.

Відповідно до п. 2.6., п. 2.7., п. 2.8., п. 2.9., п. 2.10. Договору, приймання-передача газу, поставленого Постачальником та прийнятого Споживачем у розрахунковому періоді, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявністю) акту приймання-передачі природного газу, в якому зазначається фактичні обсяги спожитого газу та його вартість.

Для складання акту приймання-передачі природного газу за підсумками розрахункового періоду Постачальник використовує дані з Інформаційної платформи Оператора ГТС, не раніше 9 числа місяця наступного за розрахунковим періодом.

Постачальник направляє Споживачу два примірника підписаного та скріпленого печаткою акту до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.

Споживач протягом 2 (двох) банківських днів з дати отримання актів приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Споживача та скріплений його печаткою (за наявності), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.

У випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі природного газу, не надання письмово обґрунтованого заперечення проти підписання акту або у разі відмови Споживача від підписання акту приймання-передачі природного газу до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до Даних інформаційної платформи Оператора ГТС, а вартість, поставленого газу розраховується відповідно до умов Договору. Звіряння спожитого природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС. Дані Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягів природного газу, спожитих Споживачем, вважаються обов`язковими для Сторін, якщо судом не буде встановлено інше.

Ціна за 1 тис.куб.м. газу протягом дії цього Договору, публікується/оприлюднюється Постачальником на офіційному сайті Постачальника відповідно до п.4.4.6 цього Договору. (п. 3.1. Договору)

Відповідно до п.3.6. та п. 3.9. Договору, пплата за цим Договором здійснюється Споживачем на рахунок Постачальника у наступні строки: 100% суми платежу за газ до 30-го числа газового місяця, що передує розрахунковому періоду (газовому місяцю).

Остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється- до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу. У випадку, якщо протягом розрахункового періоду обсяг постачання газу перевищив 10 тис.куб.м, остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється з урахуванням п. 3.1.1. Договору.

За наявності у споживача заборгованості, грошові кошти, що перераховуються Споживачем, зараховуються Сторонами в рахунок погашення існуючої заборгованості в порядку черговості їх виникнення (п. 3.10. Договору)

Відповідно до п. 4.2.1. Договору, Споживач зобов`язаний забезпечити своєчасну та повну оплату поставленого природного газу та інших платежів з умовами цього договору.

Згідно п. 6.1. та 6.2. Договору, при порушені умов договору Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

В разі порушення Споживачем порядку та строків оплати поставленого Постачальником газу/інших платежів Споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

На виконання умов Договору, ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ передало ТОВ "Бамавіт", м. Хмельницький природного газу на суму 1138983,86 грн., відповідно до наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі природного газу та рахунків на оплату.

Оскільки розрахунки за договором відповідачем здійснювались з порушенням строків, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 100854,93 грн. пені, 10166,24 грн. 3% річних, 90521,51 грн. інфляційних втрат.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

У ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).

Положеннями ч. 4 ст. 179 ГК України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем як постачальником та відповідачем як споживачем виникли правовідносини з договору постачання природного газу.

Правове регулювання взаємовідносин всіх суб`єктів ринку природного газу України, у тому числі споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється згідно з Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2493, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2496, а також положеннями Закону України "Про ринок природного газу", Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За змістом статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно із частинами 1, 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Зокрема, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила) врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи / газотранспортної системи. Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

З наявних матеріалів справи, зокрема, наданої ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" інформації (лист від 12.10.2022р. ) слідує, що відповідачем як споживачем з ЕІС-кодом 56XO00017EXND008 (ТОВ "Бамавіт") спожито природний газ із внесенням спожитого обсягу в алокацію постачальника ТОВ "ГК "Нафтогаз України" в кількості: 25344,42 м. куб. з 19.11.2021р по 31.08.2022р.

Відповідно, на спожиту відповідачем кількість природного газу в розмірі 25344,42 м. куб. позивачем складено акти приймання-передачі природного газу та рахунки на оплату.

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.3.6. та п. 3.9. Договору, оплата за цим Договором здійснюється Споживачем на рахунок Постачальника у наступні строки: 100% суми платежу за газ до 30-го числа газового місяця, що передує розрахунковому періоду (газовому місяцю).

Остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється- до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу.

Разом з тим, позивач з огляду на несвоєчасне виконання зобов`язання з оплати вартості природного газу просить стягнути з відповідача 10 166,24 грн. 3% річних (за період з 21.12.2021р. по 10.01.2023р.) та 90521,51 грн. інфляційних втрат (за період січень 2022 року - листопад 2022 року) згідно з поданими розрахунками.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, вважає такі розрахунки правомірними та здійсненими в можливих межах, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 10166,24 грн. та інфляційних втрат у розмірі 90521,51 грн. підлягають задоволенню. Доказів, які би спростовували зазначене, суду не подано.

Також з огляду на допущене відповідачем прострочення грошового зобов`язання позивач просить стягнути з останнього 10854,93 грн. пені (за період з 21.12.2021р. по 10.01.2023р.) згідно з поданим розрахунком.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Виходячи із змісту ст. ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У п. 6.2 договору передбачено, що в разі порушення Споживачем порядку та строків оплати поставленого Постачальником газу/інших платежів Споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Суд, здійснивши перевірку поданого розрахунку пені зазначає, що нарахування позивачем пені в сумі 100854,93 грн. є правомірним, а тому позовні вимоги про її стягнення є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1. ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Отже, враховуючи обставини справи та вищенаведені законодавчі положення у їх сукупності, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, а саме: стягнення 100854,93 грн. пені, 10166,24 грн. 3% річних, 90521,51 грн. інфляційних втрат

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бамавіт" (29000, м. Хмельницький, провулок Симона Петлюри, 54/2, код ЄДРПОУ 43537841) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, будинок 1, код ЄДРПОУ: 40121452) - 100 854,93 грн. (сто тисяч вісімсот п`ятдесят чотири гривень 93 коп. ) - пені, 90 521,52 грн. (дев`яносто тисяч п`ятсот двадцять одна гривня 52 коп.) - інфляційних втрат, 10 166,24 грн. (десять тисяч сто шістдесят шість гривень 00 коп.) - 3% річних та 3 023,14грн. (три тисячі двадцять три гривні 14 коп.) - витрат на оплату судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складений та підписаний 18.03.2024р.

Суддя І.В. Заярнюк

Віддруков. 1 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу на ел. info@gas.ua

3- представнику ТОВ «Газопостачальна компанія» Нафтогаз України", адвокату Міненко В.М. - court@naftogas.com

4 - відповідачу на ел. lawyer@universal-ua.com

5- представнику ТОВ "Бамавіт" Побережному О.В. - Jan_x@ukr.net