Ухвала

від 19.03.2024 по справі 922/2822/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/2822/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т. М. (головуючої), Бенедисюка І. М., Ємця А. А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - ТОВ «Нафтогаз України», скаржник)

на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.03.2024

у справі № 922/2822/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»

до Приватного акціонерного товариства «Куп`янський молочноконсервний комбінат»

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Нафтогаз України» 18.03.2024 через «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить, зокрема, додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду 07.03.2024 (текст складено 13.03.2024) у справі № 922/2822/23 скасувати в частині стягнення з позивача 16 300, 00 грн та ухвалити в цій частині нову постанову про зменшення заявленої відповідачем суми судових витрат на професійну правничу допомогу до 3 600, 00 грн. Крім того, у прохальній частині касаційної скарги просить зупинити виконання додаткової постанови Східного апеляційного господарського суду 07.03.2024 у цій справі.

Згідно з протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 18.03.2024 для розгляду касаційної скарги у справі № 912222822/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т. М. - головуюча, Бенедисюка І. М., Ємця А. А.

Відповідно до частини четвертої статті 294 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ТОВ «Нафтогаз України» із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній додатковій постанові застосував положення статей 123, 126, 129 ГПК України та статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» без урахування висновку щодо застосування таких норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28.12.2019 у справі № 924/122/19, постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, що призвело до безпідставного стягнення з позивача необґрунтованої суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16 300, 00 грн на користь відповідача. Також, скаржник зазначає, що додаткова постанова суду апеляційної інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, зокрема, статей 124, 126, 129 ГПК України, статей 1, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

З огляду на викладене касаційна скарга ТОВ «Нафтогаз України» подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, а саме пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Отже, на момент відкриття касаційного провадження доводи касаційної скарги не є очевидно неприйнятними, а відтак подані матеріали достатні для касаційного розгляду на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Касаційна скарга подана в межах строку на касаційне оскарження, ураховуючи дату складання повного тексту оскаржуваної додаткової постанови з цієї справи.

Ухвалою Верховного Суду від 15.03.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 922/2822/23 за касаційною скаргою ТОВ «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Харківської області від 30.10.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2024 у справі № 922/2822/23 та призначено її розгляд на 09.04.2024 о 13:00.

Враховуючи вищевикладене, касаційну скаргу ТОВ «Нафтогаз України» на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 у справі № 922/2822/23, колегією суддів вирішено розглядати спільно з касаційною скаргою ТОВ «Нафтогаз України» 09.04.2024 о 13:00.

Щодо поданої ТОВ «Нафтогаз України» заяви про зупинення виконання додаткової постанови Східного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 у справі № 922/2822/23, яке обґрунтовано тим, що підставами для зупинення виконання оскаржуваної додаткової постанови є те, що додаткова постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, зокрема, статей 124, 126, 129 ГПК України, статей 1, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за відсутності у матеріалах справи детального опису робіт (наданих послуг), витраченого часу на підготовку адвокатом відзиву на апеляційну скаргу, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому відсутні і підстави для стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 50% від заявленої суми. Крім того, для відновлення порушених прав необхідно буде докласти зусиль та витрат. Спір у справі № 922/2822/23 стосується питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: виконання споживачем/відповідачем приписів частини другої статті 13 Закону України «Про ринок природного газу» щодо зобов`язання споживача 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства у разі відсутності договору та умов договорів; розділу ІІ, розділу VІ Правил постачання природного газу при застосуванні інституту постачальника «останньої надії»; застосування частини першої статті 612, частини першої статті 613, статті 614, статті 625 Цивільного кодексу України при виконанні постачальником та споживачем умов типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» в умовах ведення війни з рф, що також є додатковою підставою для зупинення виконання додаткової постанови від 07.03.2024.

З аналізу абзацу другого частини четвертої статті 294 та статті 332 ГПК України вбачається, що заява про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії має містити обґрунтування необхідності зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії.

Повноваження суду стосовно зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії унормовано положенням частини першої статті 332 ГПК України, відповідно до якого суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Однак необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Заява про зупинення виконання судових рішень або зупинення їх дії, має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, підтверджені належними доказами. У клопотанні заявник повинен навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.

Заява про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, а й бути обґрунтованою посиланням на конкретні обставини (утруднення повторного розгляду справи, перешкоди у здійсненні повороту виконання, запобігання порушенню прав осіб, які брали/не брали участі у розгляді справи, але рішенням суду вирішено питання про їх права та обов`язки) та наявністю доказів в підтвердження таких обставин (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 28.10.2019 у справі № 904/94/19).

Сумніви скаржника щодо дотримання судом апеляційної інстанції норм права під час постановлення оскарженого судового додаткового рішення покладені в основу касаційної скарги та за умов дотримання їх відповідності нормам ГПК України є підставою для перегляду цього рішення судом касаційної інстанції. Водночас вони (аргументи для касаційного оскарження) не обґрунтовують підстави для зупинення виконання оскарженого рішення або зупинення його дії та не можуть аргументовано свідчити про таку необхідність.

Сама по собі незгода учасника судового процесу із судовим рішенням не є достатньою підставою для зупинення його виконання або для зупинення його дії, оскільки правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права суд касаційної інстанції перевіряє, переглядаючи по суті у касаційному порядку судові рішення. За таких міркувань Суд відхиляє доводи заявника в цій частині.

Суд, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки тощо.

У разі зміни або скасування судового рішення після його виконання статтею 333 ГПК України унормовано вирішення питання про поворот виконання рішення, постанови.

Так, навіть саме по собі проведення виконавчих дій не є безумовною підставою для зупинення судом касаційної інстанції виконання (дії) оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанцій, що набрали законної сили і є обов`язковими до виконання (стаття 129-1 Конституції України, стаття 326 ГПК України).

Суд має право зупинити виконання судових рішень, зокрема, якщо кінцеве рішення невідворотне та його негайне виконання може завдати значної шкоди. При цьому сторона, проти якої ухвалено судове рішення у справі, має обґрунтувати свою заяву належним чином і навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.

Разом з тим в ухвалі про зупинення виконання судового рішення суд не вправі обґрунтовувати своє рішення припущеннями, суд має навести підстави для такого зупинення.

Саме по собі твердження скаржника, що судове рішення прийняте з порушенням не свідчать про автоматичну необхідність його зупинення. Право на оскарження само по собі не є причиною зупинення виконання судового рішення.

Слід зауважити, що за змістом статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини першої статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Крім того, Касаційний господарський суд враховує те, що необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (§ 43).

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції»).

Суд враховує, що у заяві скаржника про зупинення виконання судового рішення не наведені аргументовані та обґрунтовані доводи, що дають підстави для висновку про необхідність зупинення його виконання, а наведені мають декларативний характер, а тому твердження оцінюються як припущення, адже відсутні будь-які докази на підтвердження факту необхідності зупинення його виконання як і факту провадження дій щодо виконання та неможливості застосування інституту повороту виконання.

Враховуючи викладене, зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії в силу статті 332 ГПК України є правом, а не обов`язком суду, та беручи до уваги, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов`язковість судового рішення й з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції належно обґрунтованих і підтверджених підстав для висновку про необхідність зупинення виконання оскаржуваного судового рішення до закінчення перегляду його в касаційному порядку, в задоволенні заяви скаржника слід відмовити.

Верховний Суд звертає увагу, що з 04 листопада 2023 року набрав чинності Закон України від 19.10.2023 № 3424-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи». Зокрема, приписами частини шостої статті 6 ГПК України (у редакції Закону, з урахуванням змін) унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Керуючись статтями 234, 235, 294, 332 ГПК України, Верховний Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відкрити касаційне провадження у справі № 922/2822/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 у справі № 922/2822/23.

2. Призначити розгляд касаційної скарги у засіданні Верховного Суду Касаційного господарського суду на 09 квітня 2024 року о 13:00 у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, кімн. № 302.

3. Розглядати спільно касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 у справі № 922/2822/23 з касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Харківської області від 30.10.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2024 у справі № 922/2822/23.

4. Учасники справи мають право подати відзиви на касаційну скаргу до 04 квітня 2024 року до Верховного Суду Касаційного господарського суду шляхом надсилання / подання процесуальних документів через «Електронний кабінет» в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремих підсистем (модулів), що забезпечує обмін документами. Реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) не позбавляє права на подання документів у паперовій формі. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

5. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» у задоволенні заяви про зупинення виконання додаткової постанови Східного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 у справі № 922/2822/23.

6. Довести до відома учасників справи, що їхня явка в судове засідання є необов`язковою. З урахуванням воєнного стану сторони можуть подати до Верховного Суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

7. Верховний Суд звертає увагу, що ураховуючи введення в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 № 3200-IX, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець