Ухвала

від 19.03.2024 по справі 754/3535/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2-н/754/192/24

Справа № 754/3535/24

У Х В А Л А

Іменем України

19 березня 2024 року Київ

Суддя Деснянського районного суду м. Києва Гринчак О.І., розглянувши заяву Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ,

ВСТАНОВИЛА:

Дочірнє підприємство «КиївГазЕнерджи» звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 22332,90 грн, 3 % річних у розмірі 1361,39 грн, інфляційних втрат у розмірі 6072,99 грн та судового збору у сумі 302,80 грн.

Вивчивши заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд встановив таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Згідно з ч. 1 ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Правила підсудності справ, які розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, визначені у параграфі 3 глави 2 розділу І ЦПК України (ст. 26-30 Кодексу).

За загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або його основної частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Зі змісту заяви про видачу судового наказу вбачається, що Дочірнім підприємством «КиївГазЕнерджи» заявлено вимогу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ, який постачався до будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що житлово-комунальні послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна, а тому позови про стягнення заборгованості з їх оплати повинні пред`являтися за місцем знаходження цього майна за правилами виключної підсудності.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 вказала на те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми про виключну підсудність.

Наведене свідчить, що до вимоги про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг повинні розглядатись за правилами виключної підсудності за місцезнаходженням цього майна.

Зважаючи на те, що нерухоме майно, заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг щодо якого просить стягнути заявник, знаходиться в Дарницькому районі м. Києва, за правилами виключної підсудності, встановленими ч. 1 ст. 30 ЦПК України, заява Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» про видачу судового наказу не підсудна Деснянському районному суду м. Києва.

За приписами п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.

При цьому, слід звернути увагу на те, що постановити ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу до іншого суду за підсудністю згідно ч. 8 ст. 165 ЦПК України суд вправі лише у випадку, коли боржником є юридична особа або фізична особа-підприємець.

Матеріали заяви не містять доказів, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем.

Порушення правил підсудності має наслідком скасування судового рішення, суддя приходить до висновку про відмову у видачі судового наказу у зв`язку з порушенням правил підсудності.

Керуючись ст. 160, 162, 165, 166, 260, 354 ЦПК України,

УХВАЛИЛА:

У видачі судового наказу за заявою Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених в пунктах 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Згідно зі ст. 161 ЦПК України особа має право звернутись до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 19.03.2024.

Суддя Деснянського районного

суду міста Києва Оксана ГринчаК