Рішення

від 26.02.2024 по справі 757/55412/23-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/55412/23-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Козлова Р.Ю., при секретарі судового засідання Іваненку С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася з указаним позовом до суду, у якому просила суд ухвалити рішення яким Стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі розміром 28 330,00 грн. щомісяця до досягнення дитиною повноліття, доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі розміром 28 330,00 грн. щомісяця до досягнення дитиною повноліття. Також позивачка просила стягнути з відповідача на її користь витрати на правничу допомогу у сумі 25 000 грн.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивачка посилається на те, що з 02 серпня 1997 року вона та відповідач ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, про що 02 серпня 1997 року в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис № 519, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_1 , виданим 02 серпня 1997 р. БЦО м. Могилева Республіки Білорусь.Від шлюбу мають дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачкою подано позов про розірвання шлюбу. Справа №757/41223/23-ц, що перебуває у провадженні Печерського районного суду м. Києва. На даний час молодші діти ОСОБА_7 та ОСОБА_8 проживають разом з позивачкою в Німеччині, де відвідують навчальні заклади, перебувають на її утриманні. Відповідач не приймає участі у вихованні дітей та їх утриманні, коштів на потреби дітей не надає. З урахуванням вищенаведених обставин, а також стан здоров`я та матеріальне становище дітей; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, відсутність у нього інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, джерело походження котів на придбання якого відповідачем не вказано, вбачається, що відповідач має можливість сплачувати на кожну дитину аліменти в сумі 28 330 гр. На підтвердження наявності у відповідача такої можливості, позивачка просить суд при вирішенні даного спору врахувати, що відповідачу на праві власності належить 1/2 частка квартири АДРЕСА_1 , загальною вартістю 40 000 000,00 грн.; машиномісце № 18 за адресою АДРЕСА_2 , вартістю 1 200 000,00 грн., автомобіль марки TESLA, вартістю 1 600 000,00 грн., 3 мотоцикла марки HARLEY-DAV1DSON, вартістю 2 280 000,00 грн., частка у статутному капіталі ТОВ «МЕТАЛОДОРС» (код СДРПОУ 39224682) номінальною вартістю 4 000 000,00 грн., що становить 50 % статутного капіталу, чистий прибуток за 2022 р. становить 490 500,00 грн.; частка у статутному капіталі ТОВ «ММК-ЧЕРКАСИ» (код СДРПОУ 388434173) номінальною вартістю 74 000,00 грн., що становить 100 % статутного капіталу, частка у статутному капіталі ТОВ «СТАРОВИЖІВСЬКА ПАЛИВО-ТОРФ» (код СДРПОУ 25093304) номінальною вартістю 500,00 грн., що становить 50 % статутного капіталу, чистий прибуток за 2022 р. становить 760 000,00 грн., частка у статутному капіталі ТОВ «К.П.ВЕРЕС» (код СДРПОУ 21742823), номінальною вартістю 11 584 710,00 грн., що становить 50% статутного капіталу, дохід за 2022 р. становить 23 708 300,00 грн. Належність даного майна відповідачу ним не заперечується та підтверджується договором про поділ спільного майна подружжя від 11.07.2023 р. Крім того, відповідач зареєстрований та здійснює підприємницьку діяльність як фізична особа - підприємець, отримує значний дохід від здійснення такої діяльності. Оскільки інформація про доходи є інформацією з обмеженим доступом і не може бути отримана позивачем самостійно та надана до суду, до позову додано клопотання про витребування інформації про доходи відповідача. Однак у подальшому представник позивачки відкликав дане клопотання та просив суд не розглядати його. Посилаючись на вищевикладене обґрунтування, позивачка просить суд задовольнити пред`явлені вимоги у повному обсязі.

У судове засідання позивачка та її представник не з`явилися, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином. Представник позивачки направив до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності, пред`явлені вимоги підтримує та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, представник відповідача направив суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності відповідача, позов визнає. В той же час, представник відповідача повністю заперечує проти стягнення з нього витрат на правничу допомогу у заявленому представником позивачки розмірі, оскільки матеріали справи не містять документального підтвердження, що такі витрати позивачкою дійсно понесені.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши зміст позову та докази на додані до нього, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення аліментів з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 02 серпня 1997 року вона сторони перебувають у шлюбі, про що 02 серпня 1997 року в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис № 519, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_1 , виданим 02 серпня 1997 р. БЦО м. Могилева Республіки Білорусь.

Від шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачкою подано позов про розірвання шлюбу. Справа №757/41223/23-ц, що перебуває у провадженні Печерського районного суду м. Києва.

На даний час неповнолітні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 проживають разом з позивачкою в Німеччині, де відвідують навчальні заклади, перебувають на її утриманні.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивачка зазначає, що вона і відповідач з часу припинення шлюбних відносин проживають окремо, однак відповідач будучи батьком дітей, матеріальну допомогу на їх утримання не надає, тим самим не виконує свого батьківського обов`язку щодо їх утримання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч.1 та ч.2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Обов`язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття. До того ж, обов`язок утримувати дитину у рівній мірі покладається як на матір, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), або чи розірвано їх шлюб.

Чинним законодавством України встановлено, що діти рівні у своїх правах незалежно від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей та повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги. Зобов`язання з утримання дітей виникає за наявності сукупності таких умов: родинного зв`язку між батьками й дитиною (кровний зв`язок між батьками та дитиною або зв`язок між усиновлювачем і усиновленою дитиною); неповноліття дитини; навчання повнолітньої дитини; відсутність підстав для звільнення батьків від сплати аліментів; можливість батьків надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ратифікованої Постановою Верховної ради України № 789-XII від 27.02.1991 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції).

Згідно з частинами 1, 2 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у національному та міжнародному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) батька дитини визначається судом.

Частиною 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При цьому ч.1 та ч. 2 ст.182 СК України законодавець передбачив, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3 - 1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3 - 2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При вирішенні питання розміру аліментів враховується також потреби особи даного віку.

Відповідно до диспозиції даної норми, до предмету доказування по даній справі входить матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, тощо

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є молодим працездатним чоловіком. Даних які б свідчили про втрату ним працездатності судом в ході розгляду справи не здобуто.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню та вважає за доцільне стягнути з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі по 28 330,00 грн. на кожну дитину, що, на думку суду, є достатнім та обґрунтованим розміром для утримання відповідачем своїх дітей та, помірним для сплати відповідачем.

Визначаючи вказаний розмір аліментів, враховує стан здоров`я позивача, матеріальне становище дітей і платника аліментів, наявність у відповідача інших неповнолітніх дітей та інших обставин, що мають істотне значення. Також суд враховує вік дітей, їх потреби пов`язані з віком та навчанням. Крім того, судом врахована позиція відповідача щодо визнання позову.

Таким чином, суд вважає обґрунтованою до стягнення суму аліментів з урахуванням забезпечення гармонійного розвитку дітей та їх потреб.

З огляду на встановлені у справі обставини, що мають юридичне значення та наведені положення Закону, а також виходячи з того, що діти сторін проживають разом із позивачкою, у зв`язку з чим цілодобовий обов`язок останньої полягає не тільки у матеріальному забезпеченні дітей, а ще й у постійному вихованні, контролі, що потребує більших моральних витрат ніж періодичні зустрічі, враховуючи вік дітей, суд вважає необхідним стягнути з відповідача аліменти на користь позивачки на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі розміром по 28 330,00 грн. на кожну дитину щомісяця, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме з 27 листопада 2023 року і до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою , включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

А тому Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником витрати.

Відповідач у своїй заяві про розгляд справи за його відсутності повністю заперечував проти стягнення з нього витрат на правничу допомогу та просив суд відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на те, що матеріали справи не містять доказів того, що позивачка реально понесла дані витрати.

Враховуючи викладене вище, вимоги діючого законодавства, суд приходить до висновку що вимога про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягають, оскільки ані позивачкою ані її представником не надано документального підтвердження оплати послуг адвоката позивачкою.

Оскільки позивачка згідно Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1073, 60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 80, 84, 180, 181, 182, 183, 184, 191 СК України, ст. ст. 259, 263, 264, 265, 268, 272, 280 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на користь позивачки на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі розміром по 28 330,00 грн. на кожну дитину щомісяця, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме з 27 листопада 2023 року і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 908, 00 грн.

У заповненні компенсації витрат на правничу допомогу - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліментів на користь позивачки на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі розміром по 28 330,00 грн. на кожну дитину щомісяця, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме з 27 листопада 2023 року, у межах суми платежу за один місяць.

Повне рішення суду складено 26 лютого 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги (зважаючи на п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України щодо порядку подання апеляційних скарг на судові рішення).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя