Ухвала

від 19.03.2024 по справі 175/5298/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

19 березня 2024 року

м. Київ

справа № 175/5298/23

провадження № 61-3404ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2023року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 6 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Дніпропетровська обласна державна адміністрація, про визнання частково недійсними матеріалів лісовпорядкування, визнання відсутнім права користування земельною ділянкою, визнання та зарахування земельної ділянки до земель рекреаційного призначення, визнання права на оформлення права оренди земельної ділянки рекреаційного призначення, зобов`язання вчинити певні дії та визнання права комунальної власності територіальної громади на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

6 березня 2024 року подана касаційна скарга Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2023року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 6 лютого 2024 року, повний текст якої складено 8 лютого 2024року.

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Проте Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» не зазначено відповідних відомостей щодо наявності або відсутності у нього електронного кабінету.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої

статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої

статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судових рішень

пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено висновок щодо застосування норми права, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення

пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення

пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19.

Касаційна скарга Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» не відповідає зазначеним вимогам закону.

Заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою.

За таких обставин заявнику необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України, та надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.

Як встановлено зі змісту касаційної скарги, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» оскаржує судові рішення в частині вирішення судами п`яти вимог немайнового характеру (визнання частково недійсними матеріалів лісовпорядкування, визнання відсутнім права користування земельною ділянкою, визнання та зарахування земельної ділянки до земель рекреаційного призначення, визнання права на оформлення права оренди земельної ділянки рекреаційного призначення та зобов`язання вчинити певні дії) та однієї вимоги майнового характеру (визнання права комунальної власності територіальної громади на земельну ділянку).

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на час подання позову, за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 073,60 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (13 420 грн).

Подана касаційна скарга та зміст оскаржуваного судового рішення не містять відомостей щодо ціни позову (вартості земельної ділянки з кадастровим номером 1221411000:01:147:0161).

За таких обставин заявнику необхідносплатити судовий збір за подання касаційної скарги в частині вирішення судами вимоги майнового характеру, виходячи з 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, яка становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 073,60 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (13 420 грн). Судовий збір у розмірі 1 073,60 грн сплачувався за подання до суду позовної заяви майнового характеру у разі, якщо 1 відсоток ціни позову становив менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а у розмірі 13 420 грн - якщо 1 відсоток ціни позову становив більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на час подання позову, за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становила 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 073,60 грн).

Тому за подання касаційної скарги в частині вирішення судами п`яти вимог немайнового характерузаявнику необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 10 736 грн (5 368(1 073,60*5)*200%).

До касаційної скарги додано платіжну інструкцію від 5 березня 2024 року про сплату заявником судового збору у розмірі 2 147,20 грн, що не відповідає встановленому законом.

За таких обставин заявник має доплатити судовий збір в частині вирішення судами вимог немайнового характеру у розмірі 8 588,80 грн (10 736-2 147,20), про що надати відповідний документ.

Судовий збір за подання касаційної скарги має бути зараховано за платіжними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у місті Києві/Печерський район/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, найменування податку, збору, платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України залишається без руху.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2023року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 6 лютого 2024 року залишити без руху.

Надати заявнику десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених недоліків.

У разі невиконання у встановлений судом строк інших вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Карпенко