Рішення

від 19.03.2024 по справі 160/28086/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 рокуСправа №160/28086/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖЕНЕРНІ СВІТЛОТЕХНІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0205060709 від 01.08.2023р., -

УСТАНОВИВ:

27.10.2023р. через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНЖЕНЕРНІ СВІТЛОТЕХНІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ» звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «С») від 01.08.2023 №0205060709, яке прийнято на підставі акту Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 28.06.2023р. за №2405/04-36-07-09/41648343 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖЕНЕРНІ СВІТЛОТЕХНІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ» (код ЄДРПОУ 41648343) дотримання вимог валютного законодавства України при виконанні умов зовнішньоекономічних контрактів від 16.08.2022 №90779-2, від 01.09.2022 №CN010922 за період з 16.08.2022 по 15.06.2023».

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням за порушення позивачем термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (далі ЗЕД), а саме: за порушення вимог ч.3 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» - несвоєчасне одержання товару від нерезидентів за договорами від 16.08.2022р. №90779-2, від 01.09.2022 №CN010922 - на підставі ч.5 ст.13 згаданого Закону до позивача було застосовано пеню у розмірі 175567,66 грн. Позивач не погоджується з вказаним рішенням з підстав того, що порушення згаданих термінів було допущено не позивачем, а іноземними компаніями, з об`єктивних причин, зокрема, через блокування портів України внаслідок збройної агресії рф, що Торгово-промисловою палатою України засвідчено як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у період дії воєнного стану про що на сайті ТПП України було розміщено загальний офіційний лист від 28.02.2022р. Позивач вказав на те, що звертався до нерезидентів з відповідними листами щодо прискорення поставки товарів, що, на думку позивача, є свідченням вжиття заходів щодо дотримання відповідних строків проведення розрахунків, а відповідно, вина позивача відсутня, що виключає його юридичну відповідальність за статтею 112 ПК України. Також, позивач посилається і на те, що з урахуванням того, що пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті, є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1 ст.14 ПК України у редакції, чинній з 01.01.2021р., а тому вважає, що відповідачем безпідставно не враховано у спірних правовідносинах абз.11 п.52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України щодо не нарахування пені під час дії карантину у період з 01.03.2020р. по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19). За викладених обставин, позивач зазначає, що оспорюване вищенаведене податкове повідомлення-рішення є незаконним. Аналогічні підстави та обставини наведені позивачем і у відповіді на відзив від 20.11.2023р. (а.с.1-15 том 1, а.с.37-40 том 2).

Ухвалою суду від 01.11.2023р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, розгляд даної справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 30.11.2023р. відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та, зокрема, запропоновано відповідачеві протягом 15 календарних днів після отримання цієї ухвали надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати копії митних декларацій, на які відповідач посилається у акті перевірки, а також всі копії документів, що були підставами для прийняття оспорюваного ППР, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.101 том 1).

Відповідач вищезазначену ухвалу суду та копію позову з додатками отримав у електронному кабінеті 02.11.2023р. згідно до вимог ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного листа, які наявні у справі (а.с.103, 105 том 1).

На виконання вимог вищенаведеної ухвали суду, 17.11.2023р. до канцелярії суду відповідачем було подано відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити посилаючись на те, що відповідно до, зокрема, п.п.69.2 п.69 розділу ХХ ПК України на підставі наказу ГУ ДПС від 15.06.2023р. №2894-п була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства України за період з 16.08.2022 по 15.06.2023р. при виконанні умов зовнішньоекономічних контрактів від 16.08.2022 №90779-2, від 01.09.2022 №CN010922 у ході якої було встановлено порушення позивачем ч.3 ст.13 Закону №2473-УІІІ в частині несвоєчасного одержання товару на загальну суму 89840,85 дол. США, на загальну суму 369426,86 дол. США від нерезидентів компаній «AVKUN TRADING» LLC (США) та «Wenzhou Qingtai Industrial Co., LTD» (Китай), за що згідно з ч.5 ст.13 Закону №2473-УІІІ контролюючим органом нараховується пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, при цьому, підприємством до перевірки документів, які б підтверджували здійснення позовної роботи у відповідності до вимог ч.7 ст.13 Закону №2474-УІІІ не надано. Щодо посилань позивача на лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, якими засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію рф проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 24.02.2022, то відповідач вказує на те, що лист ТПП України не є сертифікатом, що засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), при цьому, і наявність такого сертифікату не може вважатися беззаперечним доказом їх існування та повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами про що зазначено і у постановах Верховного Суду, наведених у відзиві, зокрема, від 21.09.2022 у справі №911/589/21. Також представник відповідача у відзиві посилається і на приписи ст.ст.216, 219 ГК України за якими встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов`язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності майном. З приводу посилання позивача на пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, то відповідач вказує на те, що згідно з ч.2 ст.3 Закону №2473-УІІІ питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду, регулюються виключно цим Законом. А відповідно до останнього абзацу підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (діє з 27.05.2022 року) у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведених перевірок до платника податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовується (а.с.161-165 том 1).

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 29.01.2024р. строк розгляду даної справи було продовжено на підставі ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України до 22.03.2024р. (а.с.43 том 2).

Таким чином, дана адміністративна справа вирішується 19.03.2024р., тобто, у межах строку, визначеного ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю ««ІНЖЕНЕРНІ СВІТЛОТЕХНІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ» 09.10.2017р. зареєстроване як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Шевченка, будинок 18, квартира 6, основним видом діяльності підприємства є оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (46.49), перебуває на обліку як платник податків та обов`язкових платежів до бюджету в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, що підтверджується змістом копії Виписку з ЄДРПОУ від 14.04.2023р., наявної у справі (а.с.26-27 том 1).

У період з 16.06.2023р. по 22.06.2023р. на підставі направлення від 15.06.2023р. №3828, відповідно до пп.19-1.1.4 п.19-1.1 ст.19-1, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82, пп.69.2 п.69 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, у зв`язку із отриманням податкової інформації від НБУ від 20.03.2023 №25-0008/59/ДСК, від 19.04.2023р. №25-0008/77/ДСК на підставі наказу від 15.06.2023р. №2894-п посадовою особою контролюючого органу була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання валютного законодавства України при виконанні умов зовнішньоекономічних контрактів від 16.08.2022 №90779-2, від 01.09.2022 №CN10922 за період з 16.08.2022 по 15.06.2023 за результатами якої був складений акт від 28.06.2023р. №2405/04-36-07-09/41648343 за висновками якого було встановлено порушення позивачем ч.3 ст.13 Закону №2473-УІІІ в частині не своєчасного одержання товару при виконанні умов зовнішньоекономічних договорів поставки, а саме:

- від 16.08.2022 №90779-2, укладеного з нерезидентом компанією «AVKUN TRADING» LLC (США), в частині несвоєчасного одержання товару у загальній сумі 369426,86 дол. США;

- від 01.09.2022 №CN10922, укладеного з нерезидентом компанією «Wenzhou Qingtai Industrial Co., LTD» (Китай), в частині несвоєчасного одержання товару у загальній сумі 89840,95 дол. США за що згідно із ч.5 ст.13 Закону №2473-УІІІ нараховується пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, що підтверджується змістом копії наведеного акту перевірки (а.с.69-89,177-206 том 1).

Позивач, не погодившись з вказаними висновками акту перевірки, подав заперечення, за результатами розгляду яких відповідачем надано відповідь від 28.07.2023р. №51045/6/04-36-07-09-11 про залишення висновків акту перевірки без змін (а.с.90-95,216-218 том 1).

На підставі згаданих вище висновків акту перевірку, посадовою особою контролюючого органу 01.08.2023р. було прийняте податкове повідомлення Форми «С» №0205060709, за яким за порушення ч.3 ст.13 Закону №2473-УІІІ на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та ч.5 ст.13 Закону №2473-УІІІ до позивача застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, у розмірі 175567,66 грн., що підтверджується копією наведеного податкового повідомлення-рішення та розрахунком пені до нього (а.с.30-32, 189-190 том 1).

Надалі, позивачем здійснювалося адміністративне оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення шляхом подання відповідної скарги до контролюючого органу вищого рівня за результатами розгляду якої ДПС України було прийнято рішення від 13.10.2023р. №30611/6/99-00-06-01-02-06, за змістом якого скаргу позивача залишено без задоволення, а вищенаведене податкове повідомлення-рішення без змін (а.с.42-47, 225-227 том 1).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом зі змісту позову та із наявних в матеріалах справи копій документів, встановлено, що не дотримання термінів розрахунків в іноземній валюті за згаданими вище зовнішньоекономічними контрактами у даній справі не є спірним.

В той же час, серед підстав заявленого позову, ключовим питанням є те, чи є пеня за порушення резидентами строків розрахунків в іноземній валюті одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1 ст.14 ПК України, в редакції Закону України «Про внесення змін до ПК України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 №466-ІХ, та, відповідно, чи розповсюджується на таку пеню положення абз.11 п.52-1 підрозділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Вирішуючи наведене питання, судом враховується такі норми матеріального права.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюютьсяПодатковим кодексом України.

Підпунктом75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК Українивизначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, що проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підпунктом19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК Українивстановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства регламентовано приписамиЗакону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018р. №2473-VIIІ (далі Закон №2473-УІІІ).

Відповідно до частини 1статті 13 Закону №2473-VIII визначено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Рішення про застосування до уповноважених установ, суб`єктів валютних операцій заходів впливу приймається органами валютного нагляду відповідно до компетенції, визначеної частинами п`ятою і шостоюстатті 11 цього Закону, у порядку, визначеному законодавством, що діє на день прийняття відповідного рішення (частина 8 статті16Перехідні положення Закону №2473-VIII).

За правилами частини 3статті 13 Закону №2473-VIII передбачено, щоу разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Згідно до пункту 14-2 Постанови Правління Національного Банку України від 24.02.2022 №18 із внесеними змінами та доповненнями, встановлено, що у період запровадження воєнного стану граничні строки за операціями з експорту та імпорту товарів становить 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05.04.2022.

А за приписами частини 5статті 13 Закону №2473-VIIIпередбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

В той же час, згідно до абзацу 11 п. 52-1 підрозділу 10розділу XX «Перехідні положення» ПК Україниза порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:

- порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;

- відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;

порушення вимог законодавства в частині:

- обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

- цільового використання пального, спирту етилового платниками податків;

- обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

- здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку;

- порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Законом України «Про внесення змін до ПК України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 № 466-IXпідпункт 14.1.162 ПК Українивикладено в наступній редакції: «пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».

Згідно підпункту14.1.39. пункту 14.1. статті 14 ПК України встановлено, щогрошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до норм п. п.54.3.3. п. 54.3. статті 54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення, у сфері зовнішньоекономічної діяльності; є контролюючий орган.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, щоПК Українивизначено, що пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті є різновидом грошового зобов`язання платника податків та застосовується контролюючим (податковим) органом в порядку, який передбачений для прийняття податкових повідомлень-рішень, аЗакон України «Про валюту і валютні операції», зокрема його стаття 13, містить лише встановлення такого виду відповідальності, як пеня за порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею.

Відтак, із наведеного аналізу норм права, слід дійти висновку, що пеня, нарахована за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті, з 01.01.2021 (дата набрання чинностіЗаконом України «Про внесення змін до ПК України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 № 466-IX) є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту14.1.162. пункту 14.1. ст. 14 ПК України, та, відповідно, на неї розповсюджується дія положень абз. 11 п. 52-1 підрозділу 10розділу XX «Перехідні положення» ПК України, який передбачає, що протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Вказаний правовий висновок узгоджується і з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у його постанові від 15 лютого 2024 року у справі №420/1538/23, який підлягає застосуванню адміністративним судом у даних правовідносинах у відповідності до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, зі змісту копії акту перевірки від 28.06.2023р., оспорюваного податкового повідомлення-рішення та розрахунку пені до згаданого рішення, вбачається, що порушення строків розрахунків у іноземній валюті у сфері ЗЕД, встановлених ч.3 ст.13 Закону №2473-УІІІ, були виявлені у період з 18.02.2023р. по 22.04.2023р. (а.с.30-32, 69-89,177-190 том 1).

Разом з тим, у період з 1 березня 2020р. на всій території України Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) було запроваджено дію карантину, який було відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023р. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023р. №651.

Отже, із наведеного аналізу встановлених обставин та приписів вищенаведеного чинного законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку, що контролюючим органом позивачеві було нараховано пеню за порушення строків розрахунків у іноземній валюті у сфері ЗЕД за період 18.02.2023р. по 22.04.2023р., тобто, у період дії на всій території України карантину, що суперечить приписам абз.11 п.52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, а також і вищенаведеній правовій позиції Верховного Суду.

Також слід зазначити, що згідно до абз.2 п.п.5.4 п.5 Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005р. № 5-рп/2005р.; абз. 3 п.п.3.1 п.3Рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010р. № 17-рп/2010;Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018р. № 1-р/2018р.видно, що принцип правової визначеності є ключовим у питанні довіри до судової системи і верховенства права; держава зобов`язана дотримуватись та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію.

А, виходячи з того, що судом встановлено, що пеня за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті відповідно до вимогПК України, з 01.01.2021 є одним із різновидів пені в розумінні приписів п.п.14.1.162 п.14.1. ст.14 ПК України, та, відповідно, нарахування пені у період з 01.01.2021р. та у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а саме: з 18.02.2023р. по 22.04.2023р. суперечить абз. 11 п.52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, тому, суд приходить до висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Також у даних правовідносинах судом враховуються і вимоги ст.ст. 109, 112 ПК України, якими врегульовано загальні умови притягнення платника податків до фінансової відповідальності за вчинене правопорушення та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Так, згідно до п.109.1 ст.109 ПК України передбачено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У відповідності до п.112.1 ст.112 ПК України встановлено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності п.112.2 ст.112 ПК України.

Пунктом 112.7 ст.112 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

Таким чином, із аналізу наведених приписів податкового законодавства слідує, що доведення вини платника податків у вчиненні правопорушення покладено саме на контролюючий орган, і лише за умови доведення контролюючим органом такої вини, платник податків може бути притягнутий до фінансової відповідальності.

Разом з тим, контролюючим органом у даних правовідносинах вина позивача у порушенні граничних строків розрахунків у іноземній валюті жодними доказами не була доведена.

Навпаки, відсутність вини позивача у вчиненні вищенаведеного порушення спростовується змістом проаналізованих судом копій листів позивача за вих. №05/01-1 від 05.01.2023р., вих. №17/01-1 від 17.01.2023р., вих. №10/02-1 від 10.02.2023р. адресованих вищенаведеним постачальникам-нерезидентам, з яких вбачається, що позивач, з метою дотримання строків розрахунків у іноземній валюті, встановлених Законом №2473-УІІІ, просив їх прискорити поставку замовленої ним продукції за договорами поставки №CN010922, №90779-2 (а.с.21,24-25 том 1).

Зазначене свідчить про те, що у наведений спосіб, позивачем було вжито всіх достатніх та залежних від нього заходів щодо дотримання строків розрахунків у іноземній валюті з урахуванням того, що таке постачання товару за вказаними ЗЕД не залежало від волі позивача, а відповідно, за таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач не міг бути притягнутий до притягнення до фінансової відповідальності за таке порушення виходячи з приписів п.112.7 ст.112 ПК України.

Також, судом враховується і те, що у ході судового розгляду даної справи відповідачем не було доведено жодними доказами, що позивач діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності, а отже, вина позивача у порушенні ним граничних строків розрахунків у іноземній валюті відповідачем не доведена.

Більш того, факт збройної агресії рф проти України та прийняття Указу Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», є загальновідомим, а тому суд вважає, що податковий орган при прийнятті оспорюваного рішення мав врахувати такі обставини, діючи розумно та пропорційно.

Подібний правовий висновок наведений і у постановах Третього апеляційного адміністративного суду від 19.09.2023р. у справі №160/20136/22, від 17.01.2024р. у справі №340/1573/23.

Таким чином, виходячи з вимог п.п.112.7 ст.112 ПК України та за умови недоведеності контролюючим органом порушення граничних строків розрахунків у іноземні валюті саме з вини позивача, вжиття позивачем заходів щодо недопущення вчинення правопорушення, що підтверджено наведеними вище змістами листів позивача, суд приходить до висновку, що за таких обставин, позивач не міг були притягнутий до фінансової відповідальності за таке порушення.

А отже, застосування до позивача пені на підставі ч.5 ст.13 Закону №2473-УІІІ у сумі 175567,66 грн. за оспорюваним податкових повідомленням-рішенням також є протиправним.

Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування ст.76 наведеного Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем у відзиві на позов та доданими до нього копіями документів не доведено належними, достатніми та допустимими доказами правомірність і законність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням встановлених судом обставин та аналізу вищенаведених чинних норм податкового та іншого законодавства, які відповідачем не спростовані.

Судом критично надається оцінка та відхиляються доводи відповідача у відзиві на позов з приводу посилань на приписи ст.ст.216,219 ГК України щодо невиконання або неналежного виконання господарських зобов`язань чи правил здійснення господарської діяльності, з огляду на те, що предметом спору у даній справі є інші правовідносини (не господарські), які стосуються дотримання позивачем граничних строків розрахунків у іноземній валюті, контроль за якими покладено на відповідача, як контролюючого органу, які врегульовані Законом №2473-УІІІ, ПК України, а відповідно, норми господарського кодексу до них застосуванню не підлягають.

Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення і посилання відповідача на те, що п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, яким установлено, що у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведених перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються, з огляду на таке.

По-перше, з аналізу змісту процитованої норми, якою з-під мораторію виведено лише застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), тоді як у спірних правовідносинах предметом аналізу є пеня, що нарахована у порядку ст.13 Закону №2473-УІІІ та саме за абз.11 п.52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України встановлено, що у період дії мораторію (діяв з 01.03.2020р. по 30.06.2023р.) пеня не нараховується.

По-друге, наведене твердження відповідача спростовується змістом згаданої вище правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 15.02.2024р. у справі №420/1538/23 про те, що згідно абз.11 п.52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України у період дії мораторію (діяв з 01.03.2020р. по 30.06.2023р.) пеня не нараховується, ці висновки є обов`язковими для застосування не тільки адміністративним судом, а й відповідачем як суб`єктом владних повноважень у відповідності, як до приписів ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України, так і приписів ст. 129-1 Конституції України.

Інші доводи відповідача не беруться судом до уваги, оскільки не спростовуються вищенаведених висновків суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши у відповідності до вимог ч.2 ст.2 наведеного Кодексу, правомірність прийняття відповідачем як суб`єктом владних повноважень оспорюваного податкового повідомлення-рішення, суд приходить до висновку, що обставини, що слугували підставами для прийняття оспорюваного рішення є неправомірними та не обґрунтованими, спростовуються наведеними доказами, а тому оспорюване податкове повідомлення-рішення є таким, що прийняте не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Приймаючи до уваги викладене, судом встановлено, що відповідачем при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення про застосування пені у сумі 175567,66 грн. на підставі ч.5 ст.13 Закону №2473-УІІІ, були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 грн. 00 коп. понесені позивачем згідно платіжної інструкції №60 від 26.10.2023р. (а.с.16,100 том 1).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖЕНЕРНІ СВІТЛОТЕХНІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0205060709 від 01.08.2023р. задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0205060709 від 01.08.2023р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005. м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-А, код ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖЕНЕРНІ СВІТЛОТЕХНІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ» (49044, місто Дніпро, вул. Шевченка, буд. 18, код ЄДРПОУ 41648343) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 грн. 00 коп. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва