Рішення

від 19.03.2024 по справі 200/965/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2024 року Справа№200/965/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (адреса: 43026, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22В ЄДРПОУ 13358826)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просить:

-рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 17 січня 2024 року №051330003602 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пільгової пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15) за Списком №2 визнати неправомірним та скасувати;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 01 січня 2010 року по 30 квітня 2010 року, з 30 вересня 2010 року по 23 вересня 2014 року, з 27 вересня 2014 року по 14 грудня 2016 року, з 15 грудня 2016 року по 02 липня 2020 року, з 14 липня 2020 року по 30 червня 2022 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу період роботи з 12 серпня 1990 року по 31 липня 2003 року згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 , а також періоди роботи з 01 червня 2014 року по 23 вересня 2014 року, з 27 вересня 2014 року по 30 листопада 2016 року, з 01 серпня 2018 року по 31 грудня 2019 року, з 01 травня 2020 року по 31 травня 2020 року, з 01 липня 2020 року по 31 грудня 2020 року, з 01 жовтня 2021 року по 30 червня 2022 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 січня 2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15) та з урахуванням норм статті 14-6.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Ухвалою від 20 лютого 2024 року суд прийняв до розгляду позовну заяву позивача, відкрив провадження в адміністративній справі № 200/965/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Зазначеною ухвалою суд відмовив позивачу у задоволенні клопотання про залучення Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача. Крім того, зазначеною ухвалою у відповідача було витребувано докази у справі.

Ухвалою від 19 березня 2024 року суд відмовив у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України Волинській області про залучення до участі у справі № 200/965/24 у якості відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 11 січня 2024 року нею була подана заява до органів Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1- 5/2018 (746/15) (Список №2). Заява була розглянута за принципами екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Волинській області. 17 січня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Волинській області було прийнято рішення №051330003602 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, яке мотивоване тим, що позивач не має відповідного страхового та пільгового стажу за Списком №2. Відповідач вважає, що позивач має страхового стажу 15 років 01 місяць 24 дні, а пільгового стажу за Списком №2 - 03 роки 08 місяців 15 днів. Позивач вказує, що до її страхового та пільгового стажу Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області не зараховано певні періоди роботи. Спірним питанням в даному випадку є незарахування до страхового та пільгового стажу за Списком №2 певних періодів роботи, а також визначення віку виходу на пенсію, а розрізі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15). Позивач вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області від 17 січня 2024 року №051330003602 щодо відмови в призначенні пільгової пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15) за Списком №2 незаконним. Позивач також зазначає, що оскільки вона зареєстрована та мешкала, в місті Торецьку Донецької області (Торецька МТГ) та відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22 грудня 2022 року, території Торецької МТГ, Костянтинівської МТГ та Краматорської МТГ є територією на яких ведуться (велися) бойові дії, орган Пенсійного фонду повинен розглянути заяву про призначення пенсії від 11 січня 2024 року саме з урахуванням норм встановлених в статті14-6.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволені позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що ОСОБА_1 11 січня 2024 звернулася через веб-портал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Список 2). Розглянувши заяву позивача з доданими до неї документами рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 051330003602 від 17.01.2024 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу та недосягненням віку, передбаченого п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Приймаючи таке рішення Головне управління керувалося нормами чинного законодавства. Відповідно до частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Відповідно до наданих документів страховий стаж позивача становить 15 років 01 місяць 24 дні, стаж роботи на пільгових умовах за Списком №2 03 роки 08 місяців 15 днів, вік 51 рік, у позивача відсутній вік (55 років), який є обов`язковою умовою для набуття права на даний вид пенсії. Крім того, позивач ОСОБА_1 наполягає на застосуванні до спірних правовідносин норми пункту б ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788. З цього приводу відповідач зазначає, що з прийняттям Закону України №1058, він набув статусу провідного закону у сфері пенсійного страхування, яким врегульовано усі правовідносини пов`язані з функціонуванням системи пенсійного страхування, призначенням, перерахунком і виплатою пенсій. Законом України №1058 передбачено його пріоритет над іншими Законами України та іншими нормативно-правовими актами у сфері пенсійного страхування, а також визначено сферу, у якій Закон України №1788 продовжує діяти одночасно з цим Законом. В іншій частині Закон України №1788 втратив чинність. В подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148 (далі - Закон України №2148) внесено зміни до Закону України №1788 та Закону України №1058, відповідно до яких питання визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугою років також передано в сферу застосування Закону України №1058. Фактично Законом України №2148 повністю передано в сферу дії Закону України №1058 регулювання правовідносин щодо визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугою років та одночасно припинено в цій частині застосування Закону України №1788. Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, яке покладено в основу обґрунтувань позовних вимог, не відновлює дію Закону України №1788 і не змінює правове регулювання спірних у цій справі правовідносин. Згідно наданих до заяви документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка, дані персоніфікованого обліку), страховий стаж складає 15 років 1 місяць 24 дні. Стаж роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 складає 3 роки 8 місяців 15 днів. У зв`язку з відсутністю у позивача необхідного стажу на пільгових умовах за Списком №2 (10 років) передбаченого підпунктом 2 частини другої статті 114 Закону України №1058 прийнято рішення №032450004875 від 30 листопада 2021 року про відмову у призначенні пенсії за віком.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_3 , виданим Дзержинським МВ УМВС України в Донецькій області, 23 червня 2004 року, РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (ЄДРПОУ 13358826) в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

11 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулася через веб-портал до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Заява ОСОБА_1 від 11 січня 2024 року була опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області.

За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії Головним управління Пенсійного фонду України у Волинській області прийнято рішення № 051330003602 від 17 січня 2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. У рішенні зазначено наступне. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Згідно наданих до заяви документів про стаж, страховий стаж становить 15 років 1 місяць 24 дні, пільговий стаж за Списком №2 3 роки 8 місяців 15 днів. До страхового стажу не зараховано:

-періоди роботи згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 , оскільки відсутня дата заповнення трудової книжки;

-періоди роботи 01.08.2018 по 31.12.2019, з 01.05.2020 по 31.05.2020, з 01.07.2020 по 31.12.2020, з 01.10.2021 по 30.06.2022, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків;

-періоди роботи з 01.01.2020 по 30.04.2020, з 01.06.2020 по 30.06.2020, з 01.07.2022 по 31.12.2023, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про нараховану заробітну плату та сплату страхових внесків.

До пільгового стажу роботи за Списком № 2 та страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.06.2014 по 23.09.2014 згідно довідки від 04.09.2023 №68 та період роботи з 27.09.2014 по 30.11.2016 згідно довідки від 04.09.2023 №69 про підтвердження спеціального трудового стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці:

- з 01.06.2014 по 31.07.2014, з 01.09.2014 по 31.10.2014, з 01.12.2015 по 31.01.2016, з 01.05.2016 по 31.05.2016 та з 01.08.2016 по 30.11.2016, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків;

- з 01.08.2014 по 31.08.2014, з 01.11.2014 по 30.11.2015,з 01.02.2016 по 30.04.2016, з 01.06.2016 по 31.07.2016, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про нараховану заробітну плату та сплату страхових внесків.

Прийняте рішення: відмовити ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу та недосягненням віку, передбаченого п. 2ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та Законами України.

Згідно частини 1статті 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058- IV).

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Верховною Радою України 03.10.2017 року ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини 2 статті 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Натомість, згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

23 січня 2020 року Велика палата Конституційного Суду України ухвалила Рішення у справі № 1-5/2018(746/15) № 1-р/2020 за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення рішення (пункт 2 резолютивної частини рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок - після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в Рішенні Конституційного Суду України).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років, так само, як і страховий стаж визначав 20 років, тоді як другий- 25 років.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 року у справі №360/3611/20 вказала, що, оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, то вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 року у справі №360/3611/20 відхиляючи доводи скаржника, зазначила про те, що відповідно до статті 5 Закону № 1058-IV дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Адже Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон №1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон № 1058-IV.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 року у справі №360/3611/20, також вказала на те, що не погоджується з посиланням скаржника на абзац 2 пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, відповідно до якого положення Закону № 1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148-VІІІ мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку скаржника, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону № 1788-ХІІ відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону № 1788-ХІІ всі інші положення, чого зроблено не було.

При цьому, в постанові від 03.11.2021 року у справі № 360/3611/20, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що зміни до Закону № 1058-IV (зокрема щодо доповнення його статтею 114) внесено Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 року, тобто раніше ухвалення КСУ Рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 року. Тому відсутні підстави стверджувати про повторне запровадження правового регулювання, яке КСУ раніше визнав неконституційним. При цьому рішення КСУ про визнання неконституційними та втрату чинності положеннями одного закону не тягне втрату чинності положеннями іншого закону, який не був предметом конституційного контролю.

При вирішенні даного спору судом враховані правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Як було вказано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 року у зразковій справі № 360/3611/20, до осіб, на яких поширюється дія рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020, і, відповідно, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону № 1788-ХІІ після 23.01.2020 року (тобто після набрання чинності рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020) належать особи, які працювали до 01.04.2015 року, були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, який визначений статтею 13 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, яка діяла до 01.04.2015 року), та досягли віку, визначеного цією нормою Закону, на момент звернення до Пенсійного фонду за призначенням пенсії.

Судом установлено, що до 01.04.2015 року позивач працювала на посадах, які віднесені у встановленому порядку до Списку № 2, що підтверджується трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_4 , на час звернення за призначенням пенсії досягла 50 років, а отже за умови наявності необхідного страхового та пільгового стажу позивач матиме право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»,та з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року.

Як встановлено судом, 11 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулася через веб-портал до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 17 січня 2024 року №051330003602 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах із відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу та недосягненням пенсійного віку 55 років. Відповідачем встановлено, що страховий стаж позивача становить 15 років 1 місяць 24 дні, пільговий стаж за Списком №2 3 роки 8 місяців 15 днів.

Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 12.08.1990 року по 31.07.2003 року згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 , суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Головним управлінням пенсійного фонду України у Волинській області спірний період з 12 серпня 1990 року по 31 липня 2003 року не був зарахований до страхового стажу позивача у зв`язку з відсутністю дати заповнення трудової книжки.

Так, на момент внесення у трудову книжку записів була чинна Інструкція «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях», затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальним питанням від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162).

Пунктом 2.2 Інструкції № 162 визначено, що заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не записуються.

Відповідно до п. 2.10 Інструкції № 162, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) та дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.

Пунктом 2.11 Інструкції № 162 визначено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник підписом засвідчує правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (чи друк відділу кадрів), де вперше заповнювалася трудова книжка.

Відповідно до пунктів 1.4 та 8.1 Інструкції 162 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, забезпечення та обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією. Контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснюється у порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 6 вересня 1973 р. № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців».

Пунктом 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників та службовців» установлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців. Трудові книжки ведуться на усіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. На осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться лише за місцем основної роботи.

17.08.1993 набула чинності інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (далі- Інструкція № 58), окремі положення якої повністю кореспондуються з положеннями Інструкції № 162

Судом встановлено, що у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 містяться наступні записи щодо спірного періоду її роботи:

-12.08.1990 року прийнята до членів КСП «Катеринівське» дояркою (запис № 1);

-01.05.2000 року КСП «Катеринівське» реорганізовано у ТОВ «Обрій» у зв`язку з рішенням райдержадміністрації № 108 (запис № 2);

-31.07.2003 року звільнена за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України (запис № 3).

При цьому, на титульній сторінці трудової книжки серії НОМЕР_2 відсутня дата її заповнення.

Пунктом 18 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників та службовців» визначено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2021року у справі № 300/860/17.

З наведених обставин вбачається, що пенсійний орган фактично переклав відповідальність за неналежне виконання роботодавцем своїх обов`язків на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що період роботи ОСОБА_1 з 12 серпня 1990 року по 31 липня 2003 року підлягає зарахуванню до її страхового стажу.

Щодо незарахування до страхового та пільгового стажу зазначених у спірному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 17 січня 2024 року № 051330003602 періодів роботи позивача 01.08.2018 по 31.12.2019, з 01.05.2020 по 31.05.2020, з 01.07.2020 по 31.12.2020, з 01.10.2021 по 30.06.2022, з 01.01.2020 по 30.04.2020, з 01.06.2020 по 30.06.2020, з 01.07.2022 по 31.12.2023, з 01.06.2014 по 31.07.2014, з 01.09.2014 по 31.10.2014, з 01.12.2015 по 31.01.2016, з 01.05.2016 по 31.05.2016, з 01.08.2016 по 30.11.2016, з 01.08.2014 по 31.08.2014, з 01.11.2014 по 30.11.2015,з 01.02.2016 по 30.04.2016, з 01.06.2016 по 31.07.2016, суд зазначає наступне.

Відповідно до спірного рішення відповідача вказані періоди не зараховані до страхового та пільгового стажу позивача у зв`язку з тим, що в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про нараховану заробітну плату та сплату страхових внесків.

Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, яка кореспондуються зі статтею 48 Кодексу законів про працю України, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В трудовій книжці позивача серії НОМЕР_5 маються наступні записи щодо спірних періодів:

-13.08.2010 року прийнята до Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта Новодзержинська» на навчання (запис № 5);

-17.08.2010 року прийнята учнем машиніста конвеєра на поверхні (запис № 6);

-30.09.2010 року переведена машиністом конвеєра 2 розряду поверхневим (запис № 7);

-05.07.2012 року ТДВ «ОП «Шахта Новодзержинська» перейменовано у ТДВ «ОП «Шахта святої Матрони Московської» (запис № 8);

-23.09.2014 року звільнена у зв`язку зі скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою одноразової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку відповідно до ст. 44 КЗпП України (запис № 9);

-26.09.2014 року прийнята до ТОВ «Технологія вуглездобичі» машиністом конвеєра 2 розряду (запис № 10);

-14.12.2016 звільнена за переводом до ТОВ «Укргеосервіс» за п. 5 ст. 36 КЗпП України (запис № 11);

-15.12.2016 року прийнята до ТОВ «Укргеосервіс» за переводом з ТОВ «Технологія вуглезбодичі» машиністом конвеєра 2 розряду (запис № 12);

-20.12.2018 переведена гірником поверхні 2 розряду (запис № 13);

-02.07.2020 звільнена за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України (запис № 14);

-14.07.2020 прийнята до Державного підприємства «Торецьквугілля» вантажником поверхні (запис № 15).

Суд зауважує, що запис № 15 є останнім у трудовій книжці серії НОМЕР_5 , тобто позивач на час звернення за призначенням пенсії працювала, що також відображено у спірному рішенні від 17 січня 2024 року № 051330003602.

Записи про спірні періоди роботи, засвідчені відповідними печатками підприємства і дефектів їх вчинення не мають, відтак, факт роботи позивача у спірні періоди підтверджується відповідними записами трудової книжки.

Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 4 травня 1998 року № 401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування згідно постанов Кабінету Міністрів України № 1854 від 12 грудня 2002 року та № 303 від 12 березня 2003 року.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1), за періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу)..

Додаток 4 до Положення це форма ОК-5, а додаток 3 до Положення це форма ОК-2.

Відповідно до пункту 2 Положення Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.

Як вбачається з Індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5), ОСОБА_1 у період з серпня 2010 року по вересень 2014 року перебувала у трудових відносинах з ТДВ «Орендне підприємство «Шахта імені святої Матрони Московської» (код ЄДРПОУ 36182252), у період з жовтня 2014 року по грудень 2016 року з ТОВ «Технологія вуглездобичі» (код ЄДРПОУ 35560130), у період з грудня 2016 року по липень 2020 року ТОВ «Укргеосервіс» (код ЄДРПОУ 35398312), а з липня 2020 року по теперішній час - з ДП «Торецьквугілля» (код ЄДРПОУ 33839013).

Проте, у періоди: з 01.06.2014 по 31.07.2014, з 01.09.2014 по 31.10.2014, з 01.12.2015 по 31.01.2016, з 01.05.2016 по 31.05.2016 та з 01.08.2016 по 30.11.2016, 01.08.2018 по 31.12.2019, з 01.05.2020 по 31.05.2020, з 01.07.2020 по 31.12.2020, з 01.10.2021 по 30.06.2022, не були сплачені страхові.

У періоди: з 01.08.2014 по 31.08.2014, з 01.11.2014 по 30.11.2015,з 01.02.2016 по 30.04.2016, з 01.06.2016 по 31.07.2016, з 01.01.2020 по 30.04.2020, з 01.06.2020 по 30.06.2020, з 01.07.2022 по 31.12.2023 відсутня інформація про нараховану заробітну плату та сплату страхових внесків.

Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці, зокрема, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону; філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств та організацій (у тому числі міжнародних), створених відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами, - для осіб, зазначених у пункті 4 статті 11 цього Закону.

Страхувальники відповідно до положень частини 1 статті 15 Закону № 1058-ІV є платниками страхових внесків.

Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст. 106 Закону № 1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від його фінансового стану.

Несвоєчасне виконання роботодавцем обов`язку по своєчасній сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України фактично позбавило позивача соціальної захищеності, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування пенсійним органом до страхового стажу особи при призначенні пенсії періоду його роботи, відносно яких відсутні відомості про сплату страхових внесків.

Вказаний висновок суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 1 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 30 липня 2019 року у справі № 373/2265/16-а.

З наведеного вбачається, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи через несплату страхувальником страхових внесків, оскільки наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування пенсійним органом спірних періодів до страхового стажу позивача.

Щодо відсутності інформації про нараховану заробітну плату та сплату страхових внесків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 року № 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування» установлено, що починаючи з 1 липня 2002 року обчислення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 року за даними системи персоніфікованого обліку.

Зазначеною постановою затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі Положення).

Пунктом 1 Положення визначено, що персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням (далі - відомості про фізичних осіб).

Відповідно до пункту 5 Положення персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).

Уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України «Про інформацію» має право: своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1цього Положення; проводити у роботодавців перевірку достовірності поданих відомостей про фізичних осіб, зокрема перевірку фінансових та інших документів, що підтверджують зазначені відомості; у встановленому порядку притягати до відповідальності осіб, винних у порушенні строків подання відомостей, а також подання неправдивих відомостей про фізичних осіб; видавати у межах своєї компетенції нормативні акти та здійснювати роз`яснення з питань організації персоніфікованого обліку, а також інші права, що випливають із завдань персоніфікованого обліку.

Пунктом 10 цього Положення визначено, що роботодавці зобов`язані, зокрема, в установленому порядку подавати уповноваженому органу достовірні відомості про фізичних осіб, які працюють у них.

Враховуючи викладене, суд вважає, що обов`язок надання відомостей щодо застрахованих осіб підлягає виконанню саме страхувальником. Як вже було зазначено вище, аналогічний підхід застосовано при визначенні правової позиції щодо зарахування спірних періодів, за які не сплачено страхові внески.

Суд зазначає, що підставою незарахування спірних періодів роботи позивача до її страхового та пільгового стажу слугувало саме відсутність інформації про нараховану заробітну плату та сплату страхових внесків.

Отже, з урахуванням висновків суду, наведених вище, відповідачем протиправно не зараховані періоди: з 01.08.2018 по 31.12.2019, з 01.01.2020 по 30.04.2020, з 01.05.2020 по 31.05.2020, з 01.06.2020 по 30.06.2020, з 01.07.2020 по 31.12.2020, з 01.10.2021 по 30.06.2022, з 01.07.2022 по 31.12.2023 до страхового стажу позивача, а періоди: з 01.06.2014 по 31.07.2014, з 01.08.2014 по 31.08.2014, з 01.09.2014 по 31.10.2014, з 01.11.2014 по 30.11.2015, з 01.12.2015 по 31.01.2016, з 01.02.2016 по 30.04.2016, з 01.05.2016 по 31.05.2016, з 01.06.2016 по 31.07.2016, з 01.08.2016 по 30.11.2016 до страхового та пільгового стажу позивача.

При цьому, суд зазначає, що приписами частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Отже виходячи з положень частини 2 статті 9 КАС України, позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню шляхом зарахування до страхового стажу періодів: з 01.06.2014 року по 23.09.2014 року; з 27.09.2014 року по 30.11.2016 року; з 01.08.2018 року по 31.12.2019 року; з 01.05.2020 року по 31.05.2020 року; з 01.07.2020 року по 31.12.2020 року; з 01.10.2021 року по 30.06.2022 року; до пільгового стажу за Списком № 2 періоди: з 01.06.2014 року по 23.09.2014 року; з 27.09.2014 року по 30.11.2016 року.

Щодо вимог позивача про зарахування до її пільгового стажу періодів роботи з 01 січня 2010 року по 30 квітня 2010 року, з 30 вересня 2010 року по 23 вересня 2014 року, з 27 вересня 2014 року по 14 грудня 2016 року, з 15 грудня 2016 року по 02 липня 2020 року, з 14 липня 2020 року по 30 червня 2022 року суд зазначає наступне.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі Порядок № 383).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Щодо періоду роботи позивача з 01.01.2010 року по 30.04.2010 року суд зазначає, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_5 з 04.11.2009 року по 12.04.2010 року позивач працювала в Дзержинському ремонтно-механічному заводі ДП «Дзержинськвугілля» кочегаром (машиністом) котельної 2 розряду енергомеханічної служби на час опалювального сезону (записи № 3, № 4).

Як вбачається з Індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5) позивач у період з листопада 2009 року по квітень 2010 року перебувала у трудових відносинах з ДП «Дзержинськвугілля» (ЄДРПОУ 33839013), та період роботи позивача з січня 2010 року по квітень 2010 року обліковується як спецстаж за кодом ЗПЗ013Б1.

Відповідно до Довідника підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, який міститься у Додатку 8 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 05.11.2009 № 26-1, до коду ЗПЗ013Б1 віднесені працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Проте, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області у спірному рішенні взагалі не надано оцінку вказаному періоду роботи позивача.

Щодо періоду з 30.09.2010 року по 23.09.2014 року суд зазначає, що відповідно до довідки про розрахунок стажу (РС-право) період роботи позивача з 30.09.2010 року по 31.05.2014 року зарахований до пільгового стажу позивача за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, окрім 29.08.2013 року, оскільки згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 04.09.2023 року № 68, виданої ТДВ «Орендне підприємство Шахта імені Святої Матрони Московської» позивач 29.08.2013 року знаходилась у відпустці без збереження заробітної плати.

Період з 01.06.2014 року по 23.09.2014 року, підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача на підставі висновків суду, викладених вище.

Щодо періоду з 27.09.2014 року по 14.12.2016 року, суд зазначає, що вище за текстом суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування періоду роботи з 01.09.2014 року по 30.11.2016 року до пільгового стажу позивача.

А період роботи позивача з 01.12.2016 року по 14.12.2016 року відповідно до довідки про розрахунок стажу (РС-право) зарахований до пільгового стажу позивача за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Щодо періодів з 15.12.2016 року по 02.07.2020 року та з 14.07.2020 року по 30.06.2022 року суд зазначає наступне.

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_5 позивач з 15.12.2016 року по 02.07.2020 року працювала в ТОВ «Укргеосервіс» машиністом конвеєра 2 розряду, гірником поверхні 2 розряду (записи № 12 - № 14); з 14.07.2020 року в ДП «Торецьквугілля» ВП «Шахта «Центральна» вантажником поверхні (запис № 15).

Відповідно до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, професії «машиністи конвеєрів», «гірники, зайняті на виробничих дільницях, а також на маркшейдерських і геологічних роботах з відбирання проб і доставляння вибухових матеріалів» та «вантажники» віднесені до розділу І «Гірничі роботи» підрозділу 1 «Відкриті гірничі роботи та роботи на поверхні».

Крім того, з Індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5) вбачається, що позивач у період з грудня 2016 року по липень 2020 року з ТОВ «Укргеосервіс» (код ЄДРПОУ 35398312), з липня 2020 року по грудень 2023 року в ДП «Торецьквугілля» (ЄДРПОУ 33839013), що повністю відповідає записам у трудовій книжці позивача.

Також, в Індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) періоди роботи позивача з грудня 2016 року по липень 2020 року та з липня 2020 року по червень 2022 року обліковуються як спецстаж за кодом ЗПЗ013Б1.

Відповідно до Довідника кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, що міститься у Додатку 3 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 № 435, код підстави ЗП3013Б1 працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, і за результатами атестації робочих місць.

Проте, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області у спірному рішенні взагалі не надано оцінку вказаному періоду роботи позивача.

Оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області у спірному рішенні від 17 січня 2024 року № 051330003602 не наведений аналіз періодів роботи позивача за Списком № 2 у період з 01.01.2010 року по 30.04.2010 року, з 15.12.2016 року по 02.07.2020 року та з 14.07.2020 року по 30.06.2022 року, суд позбавлений можливості встановити правомірність чи протиправність незарахування цих періодів до пільгового стажу, та як наслідок зобов`язати відповідача зарахувати вказані періоди роботи до пільгового стажу позивача за Списком № 2.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково шляхом зобов`язання позивача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 січня 2024 року про призначення пенсії на пільгових умовах та прийняти вмотивоване рішення щодо періодів роботи позивача за Списком № 2 з 01.01.2010 року по 30.04.2010 року, з 15.12.2016 року по 02.07.2020 року та з 14.07.2020 року по 30.06.2022 року, які не зараховані до пільгового стажу позивача, із зазначенням причини їх незарахування (за наявності).

З наведеного у сукупності вбачається, що на час звернення до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач досягла віку 50 років, за підрахунками суду, з урахуванням періодів роботи, які підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача, страховий стаж останньої становить більше 20 років, та у разі зарахування відповідачем періодів роботи позивача за Списком № 2, які взагалі не аналізувалися під час розгляду заяви про призначення пенсії, пільговий стаж за Списком № 2 буде становити більше 10 років.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог позивача в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву від 11 січня 2024 року про призначення пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018.

Щодо застосування норм статті14-6.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Згідно з абзацами першим і другим пункту 1 частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

Законом регламентовано, що пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, а у разі звернення за призначенням пенсії після спливу вказаного строку з дня звернення за призначенням пенсії.

18 лютого 2022 року позивачу виповнилося 50 років, що підтверджується її паспортом серії НОМЕР_3 , виданим Дзержинським МВ УМВС України в Донецькій області, 23 червня 2004 року.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, було введено воєнний стан. Строк дії Указу в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України (№ 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023, №50/2024 від 05.02.2024) з 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Законом України «Про внесення зміни до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо призначення пенсії особам, які проживають на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії» № 2981-IX від 20.03.2023 пункт 14-6 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 49-51, ст. 376 із наступними змінами) доповнено підпунктом 14-6.2 такого змісту: « 14-6.2. Тимчасово, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, для осіб, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, у разі якщо звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, за умови що передбачений частиною першою статті 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсія призначається, зокрема, за віком - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку. Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії особам, зазначеним в абзаці першому цього підпункту, визначається з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, з якого призначено пенсію».

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2981-IX від 20.03.2023, встановлено, що особам, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій російською федерацією території України та яким у період з 24 лютого 2022 року до набрання чинності цим Законом, крім тих осіб, у яких строк звернення за призначенням відповідної пенсії сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсію призначено з дня звернення, за їх бажанням пенсія обчислюється з урахуванням положень підпункту 14-6.2 пункту 14-6 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Тобто, вчинено дії щодо захисту та відновлення прав осіб, які проживають або проживали на окупованій території або в зонах ведення бойових дій, та з незалежних від себе причин не могли безпосередньо звернутися до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії.

Відтак, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування для осіб, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку за умови, що передбачений частиною першою статті 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24 лютого 2022 року.

При цьому, виходячи зі змісту Закону України № 2981-IX від 20.03.2023 слідує, що органи Пенсійного фонду України зобов`язані обчислювати пенсію за віком вищенаведеним особам з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, на підставі звернення, яке подано як до набрання чинності Законом № 2981-ІХ, так і після.

Суд зазначає, що позивач досягла пенсійного віку, передбаченого «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018, 18 лютого 2022 року, тобто за 6 днів до введення на території України воєнного стану.

Відповідно до паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Дзержинським МВ УМВС України в Донецькій області, 23 червня 2004 року, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі постанови Верховної Ради України від 04.02.2016 № 984-VIII «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» місто Дзержинськ перейменовано на місто Торецьк.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, Торецька міська територіальна громада Донецької області за винятком с. Озарянівка, смт Курдюмівка з 22 лютого 2024 року віднесена до територій активних бойових дій (дата завершення бойових дій відсутня).

Суд також враховує, що із заявою про призначення пенсії позивач звернулася 11 січня 2024 року, тобто у період дії на території України режиму воєнного стану.

Вищевказані обставини на переконання суду є об`єктивною підставою для застосування приписів підпункту 14-6.2. пункту 14-6 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відтак, ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за віком з 19 лютого 2022 року (наступного дня після досягнення пенсійного віку).

Отже позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами 2 другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Проте, враховуючи наведені вище висновки суду, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 17 січня 2024 року №051330003602 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу період роботи з 12 серпня 1990 року по 31 липня 2003 року згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 , а також періоди роботи з 01 червня 2014 року по 23 вересня 2014 року, з 27 вересня 2014 року по 30 листопада 2016 року, з 01 серпня 2018 року по 31 грудня 2019 року, з 01 травня 2020 року по 31 травня 2020 року, з 01 липня 2020 року по 31 грудня 2020 року, з 01 жовтня 2021 року по 30 червня 2022 року; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №2 періоди роботи: з 01.06.2014 року по 23.09.2014 року; з 27.09.2014 року по 30.11.2016 року; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 січня 2024 року про призначення пенсії на пільгових умовах та прийняти вмотивоване рішення щодо періодів роботи позивача за Списком № 2 з 01.01.2010 року по 30.04.2010 року, з 15.12.2016 року по 02.07.2020 року та з 14.07.2020 року по 30.06.2022 року, які не зараховані до пільгового стажу позивача, причини їх не зарахування (за наявності); зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 січня 2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1- р/2020 від 23.01.2020 та з урахуванням положень статті 14-6.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти вмотивоване рішення щодо періодів роботи позивача за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах: з 01.01.2010 року по 30.04.2010 року, з 15.12.2016 року по 02.07.2020 року та з 14.07.2020 року по 30.06.2022 року, які не зараховані до пільгового стажу позивача із визначенням підстав їх незарахування (за наявності).

Згідно з положеннями частини 3 статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Позивачем був сплачений судовий збір у сумі 970,00 грн. відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (адреса: 43026, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22В ЄДРПОУ 13358826) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (адреса: 43026, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22В ЄДРПОУ 13358826) від 17 січня 2024 року №051330003602 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (адреса: 43026, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22В ЄДРПОУ 13358826) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи з 12 серпня 1990 року по 31 липня 2003 року згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 , а також періоди роботи: з 01 червня 2014 року по 23 вересня 2014 року, з 27 вересня 2014 року по 30 листопада 2016 року, з 01 серпня 2018 року по 31 грудня 2019 року, з 01 травня 2020 року по 31 травня 2020 року, з 01 липня 2020 року по 31 грудня 2020 року, з 01 жовтня 2021 року по 30 червня 2022 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (адреса: 43026, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22В ЄДРПОУ 13358826) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за Списком №2 періоди роботи: з 01.06.2014 року по 23.09.2014 року; з 27.09.2014 року по 30.11.2016 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (адреса: 43026, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22В ЄДРПОУ 13358826) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 11 січня 2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1- р/2020 від 23.01.2020 та з урахуванням положень статті 14-6.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти вмотивоване рішення щодо періодів роботи позивача за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах: з 01.01.2010 року по 30.04.2010 року, з 15.12.2016 року по 02.07.2020 року та з 14.07.2020 року по 30.06.2022 року, які не зараховані до пільгового стажу позивача, із визначенням підстав їх незарахування (за наявності).

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (адреса: 43026, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22В ЄДРПОУ 13358826) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 800 (вісімсот) гривень 00 копійок.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 19 березня 2024 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар