Рішення

від 18.03.2024 по справі 340/9792/23

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/9792/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 221509-2410-1128-UA35080030000042560 від 14.07.2023 року на загальну суму 228815,50 грн. (двісті двадцять вісім тисяч вісімсот п`ятнадцять гривень 50 копійок).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу визначено до сплати податкове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за земельну ділянку для ведення фермерського господарства 50,0 га, кадастровий номер 3520387300:02:000:0002, у розмірі 228815,50 грн. Зазначене рішення позивач вважає протиправним, оскільки вказана земельна ділянка надана позивачу на праві постійного користування для ведення фермерського господарства, з метою ведення якого позивачем створено ФГ «Підлісне». Вказане фермерське господарство використовує у своїй господарській діяльності зазначену земельну ділянку, яка передана йому у статутний капітал. До того ж, вказує, що земельний податок сплачено фермерським господарством. Тому вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваного рішення діяв не у спосіб визначений законами України та безпідставно нарахував ОСОБА_1 земельний податок, як фізичній особі та керівнику ФГ «Підлісне».

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 року відкрито провадження у справі та розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. (а.с.52)

Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, зазначив, що вони винесені на підставі та у відповідності до норм чинного податкового законодавства. При цьому, відповідач зазначає, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав, фізична особа ОСОБА_1 має право постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства площею 50 га, кадастровий номер 3520387300:02:000:0002, розташованої на території Шарівської селищної ради. Відповідно до витягу із технічної документації нормативна грошова оцінка цієї земельної ділянки на 2023 рік становить 875610,25 грн. Розрахунок податкового зобов`язання проведено з урахуванням рішення Новопразької селищної ради Олександрійського району від 23.06.2022 №647 «Про внесення змін до рішення Новопразької селищної ради №236 від 10.06.2021 «Про встановлення на території Новопразької селищної територіальної громади ставок земельного податку», яким встановлено ставку для земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання у розмірі 12%. Тому позивачу нараховано земельний податок за 2023 рік у розмірі 228815,50 грн. Доводячи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити. Крім того, заперечував щодо розміру витрат на правничу допомогу, оскільки такий є неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт. (а.с.56-59).

Представником позивача подана відповідь на відзив (а.с.72-75), в якій повністю не погоджується з доводами відповідача та зазначає, що відповідачем крім іншого порушено п.286.5 ст.286 ПК України - строк винесення спірного податкового повідомлення-рішення. Також, вказувала, що у позовній заяві наведено орієнтовний розрахунок судових витрат та повідомлено, що докази понесення витрат на правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення у справі.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України, відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України, ГУ ДПС у Кіровоградській області винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 14.07.2023 №221509-2410-1128-UА35080030000042560, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання зі сплати земельного податку за 2023 рік у сумі 228815,50 грн. (а.с.10)

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням, оскаржив його в адміністративному порядку та рішенням ДПС України від 31.10.2023 №32569/6/99-00-06-01-03-06 податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 14.07.2023 №221509-2410-1128-UА35080030000042560 залишено без змін, а скаргу без задоволення. (а.с.18-19)

Відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п.п.14.1.72. п.14.1 ст.14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Підпунктом 14.1.73. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності: на праві постійного користування; на умовах оренди.

Згідно з п.269.1 ст.269 ПК України платниками плати за землю є: платники земельного податку: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Відповідно до п.270.1 ст.270 ПК України об`єктами оподаткування платою за землю є: об`єкти оподаткування земельним податком: 270.1.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності; земельні частки (паї), які перебувають у власності; земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування; об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Пунктом 271.1 статті 271 ПК України передбачено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.

Згідно п.271.2 ст.271 ПК України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до п.274.1 ст.274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форм власності). (п.274.2 ст.274 ПК України)

Згідно з п.286.1 ст.286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є: а) дані державного земельного кадастру; б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї); е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно з п.286.1 ст.286 ПК України центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Нарахування фізичним особам сум земельного податку з підстав, визначених підпунктами в, г, д пункту 286.1 цієї статті, проводиться контролюючими органами виключно у разі надання зазначених даних такими фізичними особами.

Згідно з п.287.1 ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), щороку до 1 травня. (пункт 287.2 статті 287 ПК України).

Відповідно до п.287.5 ст.287 ПК України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 287.10 статті 287 ПК України податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Пунктом 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Згідно з п.289.2 ст.289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно до п.289.3 ст.289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з пунктом 9 підрозділу 6 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України індекс споживчих цін за 2017 - 2023 роки, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовується із значенням 100 відсотків.

З огляду на викладені норми, суд зазначає, що платниками податку є власники земельних ділянок, або землекористувачі, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 №973-IV (далі - Закон №973-IV) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно з статтею 4 Закону №973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об`єднаннями відповідно до закону.

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство (ч.1 ст.5 Закону № 973-IV).

Згідно до вимог ч.1 ст.7 Закону № 973-IV надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Згідно пункту "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до ст. 8 Закону № 973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Таким чином можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації такого фермерського господарства.

Згідно пункту "б" частини першої статті 14 Закону №973-IV, фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право самостійно господарювати на землі.

Відповідно до статті 19 Закону №973-IV до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Отже, користування фермерським господарством земельною ділянкою, що передана до складу його майна засновником - фізичною особою, дає підстави визнати його землекористувачем у відповідності до підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Судом встановлено, що на підставі рішення Олександрійської районної ради №256 від 28.03.2001 року позивачу передано у постійне користування земельну ділянку площею 50,00 га, кадастровий номер 3520387300:02:001:0002, яка розташована на території Шарівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства, про що свідчить державний акт на право постійного користування землею та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.20, 21)

Фермерське господарство Підлісне відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань займається вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11) як основним видом діяльності та його керівником є ОСОБА_1 (а.с.77-80).

З моменту створення фермерського господарства права та обов`язки землекористувача зазначеної вище земельної ділянки площею 50,00 га за кадастровим номером 3520387300:02:001:0002, яка відповідно й надавалася для створення фермерського господарства, здійснює ФГ "Підлісне".

Згідно п.п.6.1, 6.2 Статуту ФГ «Підлісне» землі ФГ можуть складатися із, зокрема земельної ділянки, що використовується ФГ на умовах оренди (права постійного користування). Для ведення фермерського господарства Піділсному С.Й. Шарівською селищною радою надано земельну ділянку площею 50,00 га (державний акт на право постійного користування серії КР 3520387300:02:001:0002, зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування земельними ділянками за №307 від 27.12.2021 року). Право володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів ФГ, здійснює ФГ. (а.с.25зв.)

До того ж, ФГ «Підлісне» подавалися до контролюючого органу податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи (а.с.30-39), де зокрема й зазначалося про земельну ділянку площею 50,0 га та сума податку за неї, яку сплачено, про що свідчать платіжні інструкції. (а.с.40-41).

Отже, ФГ "Підлісне" здійснює фермерську діяльність та використовує земельну ділянку на праві постійного користування. Матеріалами справи підтверджуються обставини фактичного користування ФГ "Підлісне" визначеною земельною ділянкою, яке виникло з обставин того, що з моменту створення ФГ "Підлісне" всі права та обов`язки користувача земельної ділянки, у відповідності до закону, переходять від фізичної особи засновника фермерського господарства до відповідно створеного ним фермерського господарства, яке в свою чергу й створювалося фізичною особою, саме з метою ведення фермерського господарства на визначеній земельній ділянці.

Також при розгляді даної справи, суд враховує правовий висновок суду Великої Палати Верховного Суду, який міститься у постанові від 20 березня 2019 року (справа №615/2197/15-ц), де Велика Палата Верховного Суду зробила такий висновок: «У відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.»

Тобто, з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника.

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі №320/5724/17 та від 23.06.2020 року у справі №922/989/18.

Так, у пункті 60 постанови від 23.06.2020 року у справі 179/1043/16-ц Велика Палата сформулювала тезу про те, що за змістом системного тлумачення статей 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 7, 27, 38, 50 і 51 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, статей 31, 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року після отримання у постійне користування земельної ділянки, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства, та проведення державної реєстрації такого господарства постійним користувачем цієї ділянки є відповідне господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Беручи до уваги, що земельна ділянка з кадастровим номером 3520387300:02:001:0002, площею 50,0 га, фактично перебуває у користуванні саме юридичної особи - Фермерського господарства "Підлісне", а фізична особа ОСОБА_1 , який її отримав з цільовим призначенням "для ведення селянського (фермерського) господарства", здійснює на ній діяльність не особисто, а через створену ним юридичну особу, відповідно земельний податок підлягає сплаті фактичним землекористувачем - фермерським господарством, до якого перейшли права й обов`язки землекористувача. Як встановлено судом, ФГ «Підлісне» є платником єдиного податку четвертої групи, в тому числі сплачує земельний податок за використання цієї земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, у позивача відсутній обов`язок зі сплати земельного податку з фізичних осіб за земельну ділянку з кадастровим номерам 3520387300:02:001:0002, оскільки відповідний обов`язок покладено на ФГ "Підлісне", яке є фактичним землекористувачем, що підтверджується доказами, які містяться у матеріалах справи та не спростовано відповідачем.

Окрім цього, відповідачем вирахувано земельний податок в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (1906797,53 грн. х 12% = 228815,50 грн.) на підставі рішення Новопразької селищної ради Олександрійського району від 23.06.2022 року №647, як суб`єкту господарювання, у якого перебуває земельна ділянка у постійному користуванні.

Згідно п.274.2. ст.274 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форм власності).

Згідно ст.55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Так, відповідачу достеменно відомо використання земельної ділянки фермерським господарством та не доведено того, що позивач є суб`єктом господарювання в розумінні вказаних норм, а тому застосування ще й ставки земельного податку в розмірі 12% за рішенням Новопразької селищної ради Олександрійського району від 23.06.2022 року №647 є безпідставним.

До того ж, суд погоджується з доводами позивача, що відповідачем порушено вимоги п.286.5 ст.286 ПК України, щодо строку винесення податкового повідомлення-рішення.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 14.07.2023 року №221509-2410-1128-UА35080030000042560, яким ОСОБА_1 нараховано суму податкового зобов`язання із сплати земельного податку за 2023 рік в розмірі 228815,50 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення - рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.243 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Позивач, звільнений від сплати судового збору.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, представником позивача подана заява про те, що докази понесення судових витрат, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. (а.с.74-75)

Отже під час ухвалення рішення суду, розподіл витрат на професійну правничу допомогу, судом не вирішується.

Керуючись ст.ст.139, 243, 245, 246, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (25006, м.Кропивницький, вул.Велика, Перспективна, 55, ЄДРПОУ 43995486) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 14.07.2023 року №221509-2410-1128-UА35080030000042560.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА