Рішення

від 18.03.2024 по справі 400/247/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2024 р. № 400/247/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомкерівника Миколаївської окружної прокуратури, бульв. Бузький, 15,м. Миколаїв,54006, до відповідачаРадсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, вул. Миру, 5,с-ще Радісний Сад,Миколаївська обл., Миколаївський р-н,57160, треті особиГоловне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області, вул. 2 Екіпажна, 1,м. Миколаїв,54003, Миколаївська обласна державна адміністрація (Миколаївська обласна військова адміністрація), вул. Адміральська, 22,м. Миколаїв,54001, Відділ освіти, культури, молоді, спорту та туризму Радсадівської сільської ради, вул. Миру, 5,с-ще Радісний Сад,Миколаївська обл., Миколаївський р-н,57160, Зарічненський заклад дошкільної освіти Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, вул. Шкільна, 2,с. Зарічне (Миколаївський),Миколаївська обл., Миколаївський р-н,57164, прозобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

Керівник Миколаївської окружної прокуратури звернувся з позовом до Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, за участю третіх осіб: Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області, Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївська обласна військова адміністрація), Відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Радсадівської сільської ради, Зарічненського закладу дошкільної освіти Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, про зобов`язання вжити заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття № 53983, розташованої по вул. Шкільна, 2 - ЗС в с. Зарічне Миколаївського району Миколаївської області відповідно до вимог державних будівельних норм В 2.2.5-23 «Захисних споруд цивільної захисту», затверджені наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 10.08.2023 № 702 шляхом отримання від ГУ ДСНС України у Миколаївській області Акту оцінки стану готовності протирадіаційного укриття для подальшої експлуатації за призначенням.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що після початку повномасштабної військової агресії та введення на всій території України воєнного стану виникли обґрунтовані та реальні підстави для використання укриття № 53983 безпосередньо за призначенням. Однак, через недотримання та порушення відповідачем, як балансоутримувачем, вимог чинного законодавства у сфері використання та забезпечення функціонування об`єктів цивільного захисту, укриття № 53983 не готове до використання за призначенням. Така протиправна поведінка відповідача створює загрозу для життя та здоров`я людей.

Відповідач ухвалу про відкриття провадження у справі отримав 13.01.2024 р. в електронному кабінеті. Правом на подачу відзиву не скористався. На підставі ч. 4 ст. 159 КАС України суд кваліфікує неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин як визнання позову.

Від Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області 18.01.2024 р. надійшли письмові пояснення, в яких підтримано позицію позивача.

Решта третіх осіб письмових пояснень не подавали.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Наказом ГУ ДСНС України у Миколаївській області № 496 від 08.12.2020 р. затверджено План заходів державного нагляду (контролю) ДСНС на 2021 рік, до якого було включено і відповідача.

У червні 2021 року інспектором ГУ ДСНС України у Миколаївській області проведено оцінку стану готовності, експлуатації і використання укриття № 53983, розташованого за адресою: вул. Шкільна, 2 - ЗС в с. Зарічне Миколаївського району Миколаївської області, що належать відповідачу.

За результатами перевірки складено акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту (висновок обмежено готове, захисна споруда підлягає капітальному ремонту).

Акти оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту складалися 29.09.2022 р., 24.04.2023 р., 04.06.2023 р., за висновками яких укриття № 53983 не готове до використання за призначенням.

Щодо наявності правових підстав для представництва прокурором інтересів держави.

Статтею 1311 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює:

1) підтримання публічного обвинувачення в суді;

2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;

3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Тобто, Конституція України визначає дві обов`язкові вимоги для виникнення у прокурора права на представництво інтересів держави: доведення, що обставини звернення є виключним випадком і здійснення представництва в порядку, визначеному законом.

За приписами ч. 1 ст. 2 Закону України Про прокуратуру визначено, що на прокуратуру покладаються такі функції:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України;

3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру врегульоване питання представництва інтересів громадянина або держави в суді, відповідно до ч. 1 якої представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Абзацами 1 та 2 частини 2 статті 23 Закону України Про прокуратуру встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

Частиною 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина або представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:

1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом;

2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Частиною 6 статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження:

1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням);

2) вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження;

3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи;

4) брати участь у розгляді справи;

5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом;

6) брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді;

7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.

Частиною 1 статті 24 Закону України Про прокуратуру визначено, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За приписами ч.ч. 3, 4 ст. 5 КАС України зазначено, що до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених ст. 169 цього Кодексу.

Разом з цим, відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності регулюються Кодексом цивільного захисту України (далі КЦЗ України).

Як вбачається з ч. 1 ст. 65 КЦЗ України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, здійснює державний нагляд (контроль) щодо суб`єктів господарювання (пункт 2).

За змістом ч. 2 статті 65 КЦЗ України визначено, що у суб`єктів господарювання приватної форми власності органи державного нагляду у сфері цивільного захисту контролюють виконання заходів щодо захисту населення та працівників на випадок надзвичайної ситуації, а також вирішення питань техногенної та пожежної безпеки, що стосуються прав та інтересів інших юридичних осіб і громадян.

Статтею 66 КЦЗ України встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Статтею 68 КЦЗ України встановлені санкції за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, за приписами якої посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом (частина перша).

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом (частина друга).

Частиною 1 статті 69 КЦЗ України передбачено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, у межах своїх повноважень видають відповідно приписи, розпорядження чи постанови:

1) з питань пожежної безпеки у разі:

а) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, нормами і правилами;

б) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення;

в) випуску і реалізації вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від вимог, визначених нормативно-правовими актами або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки;

2) з питань техногенної безпеки у разі:

а) невиконання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань техногенної безпеки;

б) відсутності організаційно-розпорядчих документів щодо здійснення заходів з питань техногенної безпеки, які передбачені для суб`єкта господарювання;

в) непроведення в установленому порядку навчання персоналу суб`єкта господарювання діям у разі виникнення аварійних ситуацій та аварій;

г) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу надзвичайних ситуацій;

ґ) непроведення ідентифікації та паспортизації потенційно небезпечного об`єкта;

д) відсутності декларації безпеки об`єкта підвищеної небезпеки;

е) відсутності на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи;

є) невідповідності кількості промислових засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатності або відсутності, а також у разі порушення порядку зберігання таких засобів;

ж) порушення правил поводження з небезпечними речовинами;

з) відсутності плану локалізації і ліквідації наслідків аварій на об`єкті підвищеної небезпеки, а також відсутності розроблених відповідно до цього плану спеціальних заходів протиаварійного захисту;

и) відсутності об`єктових матеріальних резервів для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій або невідповідності їх затвердженим номенклатурам та обсягам;

і) відсутності або непридатності до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій;

ї) відсутності або несправності на об`єкті підвищеної небезпеки автоматизованої системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення;

й) відсутності на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовності до виконання покладених на неї завдань через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту;

к) неготовності до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання;

л) неготовності осіб, які обслуговують потенційно небезпечні об`єкти та об`єкти підвищеної небезпеки, а також осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації та ліквідації наслідків аварій до дій із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;

м) відсутності на об`єкті підвищеної небезпеки угоди про страхування цивільної відповідальності суб`єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам та їхньому майну, іншим юридичним особам унаслідок надзвичайної ситуації, що спричинена пожежею, аварією, катастрофою або небезпечною подією;

н) порушення правил транспортування небезпечних речовин трубопровідним транспортом та порядку їх перевезення транспортними засобами;

о) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Наведені приписи законодавства вказують на те, що прокуратура з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій, має право звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави (стаття 55 Конституції України), але не на загальних підставах, а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 р. по справі № 826/13768/16, однією з умов виникнення у прокурора права на звернення до суду в інтересах держави є наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

У другому випадку законодавчо обумовлено, що має бути відсутнім орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Верховний Суд у постанові від 29.11.2022 р. по справі № 240/401/19 відступив від раніше викладених висновків щодо права прокурора на звернення до адміністративного суду з позовом в інтересах держави, зазначивши таке.

…виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99).

Ці висновки Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене цим Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, застосованого у статті 23 Закону України Про прокуратуру.

Відтак, Суд вважає, що інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Громада володіє деякими ознаками суб`єкта публічно-правових відносин, яка може мати власні (публічні) інтереси, що є відмінними від інтересів конкретної (приватної) особи. При цьому, Основним Законом України (статті 13, 23, 41, 43, 89 та 95) передбачено, що суспільні (публічні) інтереси підлягають самостійному захисту, а також обов`язковому врахуванню при прийнятті найважливіших рішень на рівні держави або відповідної територіальної громади.

Хоча у Конституції України не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема, громад з тих самих підстав, що й інтереси держави. Відтак, звернення прокурора з позовом в інтересах держави охоплює, у тому числі, й захист інтересів громади..

У приведеній вище постанові від 29.11.2022 р. по справі № 240/401/19 Верховним Судом також зроблено наступний правовий висновок:

Положення статті 53 КАС України у системному зв`язку з положеннями статті 23 Закону України Про прокуратуру щодо права прокурора на звернення до адміністративного суду з метою захисту інтересів держави в особі територіальної громади необхідно розуміти так:

- прокурор, звертаючись до суду з метою захисту інтересів держави, що охоплюють собою й інтереси певної територіальної громади, фактично діє в інтересах держави; оскільки відсутні чіткі критерії визначення поняття інтереси держави, яке є оціночним, суди під час розгляду кожної конкретної справи повинні встановлювати наявність/відсутність інтересів держави та необхідність їх захисту у судовому порядку;

- прокурор має право самостійно звертатися до адміністративного суду із позовом у разі відсутності органу, який має повноваження на звернення до суду з таким самим позовом; передбачене законами загальне повноваження державного органу на звернення до суду або можливість бути позивачем чи відповідачем у справі (як от у Кабінету Міністрів України), не свідчить про право такого органу на звернення з адміністративним позовом в конкретних правовідносинах, оскільки Законом має бути прямо визначено, у яких випадках та який орган може/повинен звернутися до суду;

- у разі, якщо адміністративні суди доходять висновку про відсутність у прокурора права на звернення з позовом до суду в інтересах держави з підстави наявності органу, що має повноваження на звернення з таким позовом до суду, суди повинні чітко вказати, до компетенції якого саме органу належить повноваження на звернення до суду та яким Законом це право передбачено..

Разом з тим, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в справі № 240/401/19, стосовно того, що прокурор має право самостійно звертатися до адміністративного суду із позовом у разі відсутності органу, який має повноваження на звернення до суду з таким самим позовом, а також, що звернення прокурора до суду у порядку адміністративного судочинства у цій справі слугує меті захисту суспільного інтересу у такій важливій сфері, як захист життя та здоров`я людей у період збройної агресії проти України, тому суд доходить до висновку, що за відсутності державного органу, уповноваженого на звернення з таким позовом (зобов`язання балансоутримувача привести у стан готовності захисну споруду) до суду, прокурор, звертаючись до суду з цим позовом, діяв відповідно до вимог статті 53 КАС України та частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру.

Отже, враховуючи, що питання утримання захисної споруди у готовому до використання стані відповідає інтересам суспільства і держави та має виключне значення для забезпечення захисту мирного населення, особливо у питаннях підтримання колективних засобів захисту, якими є захисні споруди та інші місця можливого перебування людей, для збереження їх життя та здоров`я під час військової агресії, а отримана прокурором під час листування інформація свідчила про наявність ознак порушення законодавства, суд вважає доведеною наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом.

Щодо суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 20 КЦЗ України встановлено, що до завдань і обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту, зокрема, належить забезпечення виконання заходів у сфері цивільного захисту на об`єктах суб`єкта господарювання (пункт 1); забезпечення відповідно до законодавства своїх працівників засобами колективного та індивідуального захисту (пункт 2); забезпечення дотримання вимог законодавства щодо створення, зберігання, утримання, використання та реконструкції захисних споруд цивільного захисту (пункт 15); здійснення обліку захисних споруд цивільного захисту, які перебувають на балансі (утриманні) (пункт 16).

Частиною 8 статті 32 КЦЗ України передбачено, що утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Механізм створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту (далі захисні споруди), у тому числі споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів, та ведення його обліку, визначений Порядком № 138.

Пунктом 3 Порядку № 138 передбачено, що балансоутримувач захисної споруди власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.

Пунктом 9 Порядку № 138 встановлено, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.

У разі використання однієї захисної споруди кількома суб`єктами господарювання вони беруть участь в її утриманні відповідно до договорів, укладених з балансоутримувачем захисної споруди.

Пунктом 10 Порядку № 138 визначено, що балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що укриття № 53983 не готове до використання за призначенням.

Частина 1 ст. 77 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, позовні вимоги належать задоволенню.

Судові витрати суб`єкту владних повноважень не відшкодовуються.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов керівника Миколаївської окружної прокуратури (вул. Бузький Бульвар, 15, м. Миколаїв, 54006, ідентифікаційний код 02910048) до Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (вул. Миру, 5, с. Радісний Сад, Миколаївський район, Миколаївська область, 57160, ідентифікаційний код 04375636), за участю третіх осіб: Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області (вул. 2-га Екіпажна, 1, м. Миколаїв, 54003, ідентифікаційний код 38524996), Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївська обласна військова адміністрація) (вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 00022579), Відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Радсадівської сільської ради (вул. Миру, 5, с. Радісний Сад, Миколаївський район, Миколаївська область, 57160, ідентифікаційний код 42272715, Зарічненського закладу дошкільної освіти Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (вул. Шкільна, 2, с. Зарічне, Миколаївський район, Миколаївська область, 57164, ідентифікаційний код 23406006), про зобов`язання вжити заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття № 53983, розташованої по вул. Шкільна, 2 - ЗС в с. Зарічне Миколаївського району Миколаївської області відповідно до вимог державних будівельних норм В 2.2.5-23 «Захисних споруд цивільної захисту», затверджені наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 10.08.2023 № 702 шляхом отримання від ГУ ДСНС України у Миколаївській області Акту оцінки стану готовності протирадіаційного укриття для подальшої експлуатації за призначенням, задовольнити.

2. Зобов`язати Радсадівську сільську раду Миколаївського району Миколаївської області вжити заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття № 53983, розташованої по вул. Шкільна, 2 - ЗС в с. Зарічне Миколаївського району Миколаївської області відповідно до вимог державних будівельних норм В 2.2.5-23 «Захисних споруд цивільної захисту», затверджених наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 10.08.2023 № 702, шляхом отримання від ГУ ДСНС України у Миколаївській області Акту оцінки стану готовності протирадіаційного укриття для подальшої експлуатації за призначенням.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 18.03.2024 р.

СуддяН.В. Лісовська