Рішення
від 19.03.2024 по справі 420/1812/24
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1812/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області (вул. Слобожанська, 23-А, смт. Слобожанське, Дніпропетровська область, 52005), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов (а.с.47-57) ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області (далі ТУ ДСА в Луганській області), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Державна судова адміністрація України (далі ДСАУ), в якому позивач просить: - визнати протиправними дії ТУ ДСА в Луганській області щодо нарахування та виплати йому - ОСОБА_1 , судді Рубіжанського міського суду Луганської області, суддівської винагороди за період з 01.06.2020 по 31.08.2020 із застуванням обмеження нарахування у сумі 66684,36 грн; - зобов`язати ТУ ДСА в Луганській області провести нарахування та виплату йому - ОСОБА_1 , судді Рубіжанського міського суду Луганської області, за період з 01.06.2020 по 31.08.2020 на підставі ч.2,3,5,6 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2020 року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 01.06.2020 по 31.08.2020 у загальній сумі 66684,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що займає посаду судді Рубіжанського міського суду Луганської області та отримує суддівську винагороду відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів». 10.01.2024 року йому видано довідку про розмір нарахованої та виплаченої суддівської винагороди, згідно якої на підставі постанови КМУ «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» розмір його суддівської винагороди обмежено на рівні 10 мінімальних заробітних плат.

Однак Конституційний Суд України у рішенні від 28.08.2020 №10-р/2020 зазначив, що установлення граничного розміру заробітної плати, грошового забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування), передбачене у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений КМУ, є невизначеним щодо дії в часі та не забезпечує передбачуваності застосування цих норм права.

Позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право як працюючого професійного судді, на отримання суддівської винагороди у розмірі визначеному спеціальним Законом України «Про судоустрій і статус суддів», яким чітко визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Аналогічну за змістом норму містить стаття 130 Конституції України, яка має найвищу юридичну силу та якій повинні відповідати всі без винятку Закони України.

Ухвалою суду від 22.01.2024 року позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позову (а.с.43).

Ухвалою суду від 29.01.2024 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі та визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.58).

Представник відповідача ТУ ДСА в Луганській області подав до суду відзив на позов (а.с.65-72), в якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки Територіальне управління проводить нарахування і виплати лише в межах бюджетних асигнувань на поточний фінансовий рік і у спірний період керувалось Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», частиною 1 статті 29 якого установлено, що у квітні 2020 року та до завершення карантину грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховується у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні суддівської винагороди (ч.3 ст.29 Закону).

Рада суддів України у рішенні від 24.04.2020 №22 дійшла висновку, що розрахунок суддівської винагороди слід здійснювати на загальних підставах, а обмеження максимального її розміру, передбачені Законом №553-ІХ слід застосовувати до загальної суми розрахованої суддівської винагороди.

Водночас, рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020, яким визнано неконституційними ч.1,3 ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» поширюється лише на ті правовідносини, що виникають після ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. Тобто в межах спірного періоду були чинними ч.1, 3 ст.29 Закону, на підставі яких здійснювалось нарахування та виплата позивачу суддівської винагороди.

Також представник відповідача зазначив про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

Представник третьої особи ДСАУ подав до суду пояснення на позов (а.с.74-79, 84-89), у яких просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що Територіальне управління як розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня не мало правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

При цьому, кошторисні призначення Територіального управління за зазначеним кодом станом на 31.12.2020 становили 145 256,3 грн, зміни до кошторису у 2020 році не вносились. Бюджетні асигнування, передбачені кошторисом на 2020 рік Територіальному управлінню за КПКВК 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя», за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» у сумі 145 256,3 грн, відкриті в повному обсязі.

В свою чергу рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-p/2020 на спірні правовідносини 18.04.2020 до 28.08.2020 не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до прийняття такого рішення.

Серед іншого у відзиві на позов представник третьої особи викладає заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Справа розглянута в письмовому провадженні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13), який зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 (а.с.17), Указом Президента України «Про призначення суддів» №410/2016 від 24.09.2016 року призначено на посаду судді Рубіжанського міського суду Луганської області строком на п`ять років (а.с.19-26).

Наказом голови Рубіжанського міського суду Луганської області №88-ОС від 10.10.2016 ОСОБА_1 зараховано до штату Рубіжанського міського суду Луганської області (а.с.28).

24.02.2022 року роботу Рубіжанського міського суду Луганської області припинено у зв`язку з неможливістю здійснювати правосуддя Рубіжанським міським судом Луганської області, який знаходиться у районі проведення ООС, що підтверджується наказом №6-ОС від 24.02.2022 (а.с.30).

Згідно з наказом начальника Малиновського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (по стройовій частині) №177 від 26.06.2023 молодший лейтенант ОСОБА_1 з 26 червня 2023 року справи та посаду офіцера відділення призову Малиновського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки міста Одеси прийняв і приступив до виконання службових обов`язків (а.с.31).

Наказом Рубіжанського міського суду Луганської області від 04.09.2023 №10-ПД увільнено ОСОБА_1 суддю Рубіжанського міського суду Луганської області від роботи з 26.06.2023 у зв`язку з призовом на військову службу по мобілізації на період воєнного стану зі збереженням місця роботи, посади по день його фактичного звільнення з військової служби або оголошення рішення про демобілізацію (а.с.32).

Згідно довідки про доходи, виданої ТУ ДСА в Луганській області, ОСОБА_1 в період з травня по серпень 2020 року нараховано суддівську винагороду з обмеженням доходу, а саме: за травень - 34801,05 грн, червень - 48652,10 грн, липень - 47870,85, серпень - 47230 грн (а.с.34).

Відповідно до довідки про розмір нарахованої та виплаченої суддівської винагороди з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року розмір обмеження суддівської винагороди ОСОБА_1 за вказаний період склав, зокрема, у травні - 20957,26 грн, червні - 25597,80 грн, липні - 2098,70 грн, серпні - 18030,60 грн (а.с. 6).

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати йому суддівської винагороди за період з червня по серпень 2020 року із застуванням обмеження, звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ст.130 Конституції України, розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі Закон №1402-VIII) встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами (ч.1 ст.135 Закону №1402-VIII), що повністю узгоджується з приписами ч.2 ст.130 Конституції України.

Відповідно до ч.2 ст.135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Частиною 9 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

Отже, враховуючи приписи ч.2 ст.130 Конституції України та ч.1 ст.135 Закону №1402-VIII розмір суддівської винагороди, зокрема і граничний розмір останньої можуть визначатись виключно Законом №1402-VIII.

12 березня 2020 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», якою з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної Постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину.

18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"» від 13.04.2020 №553-IX (далі Закон №553-IX), яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено статтею 29 наступного змісту:

«Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині 1 цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)».

Відповідно до ч.3 ст.7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 р. №10-/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». Зважаючи на те, що до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, у спірний період зміни не вносилися, тому законних підстав для обмеження її виплати (десятьма прожитковими мінімумами) не було.

Отже, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Однак суд не приймає доводи відповідача та третьої особи, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню чинні у спірний період положення ч.1, 3 ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з огляду на наступне.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у межах розгляду справи №340/1916/20 зазначив, що розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (указану в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України. Зміни до цього Закону у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у позовній заяві (з квітня по травень 2020 року) не вносилися, отож законних підстав для обмеження її виплати (десятьма мінімальними заробітними платами) не було.

Водночас Верховний Суд у постанові від 03.03.2021 у справі № 340/1916/20 та від 28.04.2022 у справі №120/5252/20-а зазначив, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які попри те, що в часі цей Закон прийнятий раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону №553-ІХ). Основний Закон України має найвищу юридичну силу, тож «спеціальність» Закону №1402-VIII, зокрема його статті 135, що спирається передусім на конституційні положення ч.2 ст.130 і є своєрідним її «продовженням», у цьому випадку безапеляційно долає доктринальний принцип подолання колізії правових норм, за яким наступний закон з того самого питання скасовує дію попереднього (попередніх).

На підставі ч.5 ст.242 КАС України суд враховує правові висновки Верховного Суду, та вважає, що відповідач неправомірно обмежив позивачу виплату суддівської винагороди у період з червня по серпень 2020 року (в межах заявлених позовних вимог).

Також суд не приймає доводи ТУ ДСА в Луганській області щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Разом з тим, частиною другою статті 233 КЗпП України в редакції, яка набула чинності з 19.07.2022 встановлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Згідно з правової позицією Верховного Суду викладеної у постанові від 07.09.2023 року у справі №620/1201/23 - зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

До 19.07.2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, відповідно перехідні положення щодо продовження строків на час дії карантину не міг стосуватися вказаної норми, яка не передбачала будь-яких строків. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Тобто такий строк повинен обчислюватися з 19.07.2022 року.

Однак Верховний Суд дійшов висновку, що запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину, у тому числі у випадку положень ст.233 КЗпП України, якими не встановлювався будь-який строк.

Постановою КМУ «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27.06.2023 №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Верховний Суд у постанові від 28.09.2023 по справі №140/2168/23 з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

На підставі ч.5 ст.242 КАС України, суд враховує висновки Верховного Суду та вважає, що оскільки спірні правовідносини з питань виплати суддівської винагороди за червень-серпень 2020 року виникли до набуття чинності змін до ст.223 КЗпП України (19.07.2022 року), на них не поширюється закріплений у КЗпП України строк звернення.

В такому разі, звертаючись до суду з цим позовом 15.01.2024 року, позивачем не пропущено строк звернення до суду з цим позовом.

Крім того, суд не приймає викладені ДСАУ у відзиві на позов заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, які подані не у відповідності до вимог ст.167 КАС України (Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення).

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази надані сторонами з урахуванням встановлених обставин по справі суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в межах заявлених позовних вимог шляхом: визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з червня 2020 року по серпень 2020 року із застуванням статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»; зобов`язання відповідача провести перерахунок суддівської винагороди позивача за період з червня 2020 року по серпень 2020 року, обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та здійснити її виплату з урахуванням виплачених сум.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 262, 241-246 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області (вул. Слобожанська, 23-А, смт. Слобожанське, Дніпропетровська область, 52005, код ЄДРПОУ 26297948), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з червня 2020 року по серпень 2020 року із застуванням статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області провести перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з червня 2020 року по серпень 2020 року, обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та здійснити її виплату з урахуванням виплачених сум.

Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

Дата ухвалення рішення19.03.2024
Оприлюднено21.03.2024
Номер документу117762321
СудочинствоАдміністративне
Сутьвизнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

Судовий реєстр по справі —420/1812/24

Ухвала від 19.04.2024

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Єщенко О.В.

Рішення від 19.03.2024

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Катаєва Е.В.

Ухвала від 29.01.2024

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Катаєва Е.В.

Ухвала від 22.01.2024

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Катаєва Е.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні