Рішення

від 19.03.2024 по справі 420/28528/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/28528/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ГУ ДСНСУ в Одеській області (далі відповідач 1) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 14.04.2017 р. по 27.09.2023 р., але не більш, як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р.;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

Ухвалою суду від 12.02.2024 року до участі у справі як другого відповідача залучено 6 державний пожежно-рятувальний загін ГУ ДСНС України в Одеській області (далі відповідач 2).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що проходив службу у ГУ ДСНС в Одеській області з 01.01.2016 р. по 13.04.2017 року і за цей період не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення, яка стягнута за рішенням Одеського ОАС та поступила на розрахунковий рахунок 27.09.2023 року. Посилаючись на ст. 116, 117 КЗпП України просить задовольнити позовні вимоги.

ГУ ДСНС в Одеській області надало відзив на позовну заяву, в якому заперечували проти задоволення позовних вимог і зазначили, що відповідно до принципу співмірності розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні не може в рази перевищувати розмір виплат, які не сплатив відповідач позивачу при звільненні. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач 6 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області не визнали позовні вимоги і зазначили, що не можуть нести відповідальність за зобов`язаннями Головного управління, оскільки, у період 01.01.2016 року по 13.04.2017 року, Позивач не проходив службу у 6 ДПРЗ.

Судом встановлені такі обставини по справі.

ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року по 13 квітня 2017 року проходив службу в ГУ ДСНС України в Одеській області. У період з квітня 2017 року по 29 квітня 2020 року у 6 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області.

Відповідно до рішення одеського ОАС у справі 420/5186/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ДСНСУ в Одеській області, 6 ДПРЗ ГУ ДСНС в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задоволено частково.

Суд визнав протиправною бездіяльність ГУ ДСНСУ в Одеській області щодо нарахування та виплати не у повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 13 квітня 2017 року із застосуванням для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення базового місяця січень 2008 року та зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 13 квітня 2017 року із застосуванням для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення базового місяця січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність 6 ДПРЗ ГУ ДСНС в Одеській області щодо нарахування та виплати не у повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з квітня 2017 року по 29.04.2020 року із застосуванням для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення у період з квітня 2017 року по 28.02.2018 року базового місяця січень 2008 року, а у період з 01.12.2018 року по 29.04.2020 року базового місяця березень 2018 року.

Визнати протиправною бездіяльність 6 ДПРЗ ГУ ДСНС в Одеській області щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період, починаючи з 01.03.2018 року.

Зобов`язати 6 ДПРЗ ГУ ДСНС в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з квітня 2017 року по 28.02.2018 року із застосуванням для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення базового місяця січень 2008 року, а у період з 01.12.2018 року по 29.04.2020 року базового місяця березень 2018 року, у т.ч. за період починаючи з 01.03.2018 року здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, як різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу, та здійснити виплату такої індексації з урахуванням виплачених раніше сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Відповідно до Постанови П`ятого ААС від 28.07.2023 року рішення суду залишено без змін.

На виконання рішення суду по справі № 420/5186/23 6 ДПРЗ ГУ ДСНС в Одеській області було здійснено перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення у розмірі 42011,29 грн.

ГУ ДСНСУ в Одеській області розрахунок з позивачем проведений 27.09.2023 року, виплачено 41 773,02 грн.

Позивач вважає, що він відповідно до ч. 1 статті 47, ст.116, 117 КЗпП України має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Дослідивши позиції сторін викладені у їх заявах по суті, заперечення відповідачів викладені у відзиві на позовну заяву, проаналізувавши письмові докази по справі, приписи діючого законодавства, правові позиції Верховного суду та Великої Палати Верховного Суду, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Суд зазначає, що у відповідності до ч. 4 ст. 78 КАС України не підлягають доведенню обставини несвоєчасного повного розрахунку з позивачем, оскільки це встановлено рішенням Одеського ОАС, що вступило в законну силу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність, але за період не більше ніж за шість місяців.

Враховуючи практику Верховного Суду та Великої Палати Верховного суду, суд зазначає наступне.

26 червня 2019 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі №761/9584/15-ц та прийшла до висновку, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Тому ВП Верховного Суду зазначила, що ці критерії можуть визначатися судом під час розгляду конкретної справи з урахуванням установлених у ній обставин.

На думку ВП Верховного Суду, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Таку позицію ВП Верховного Суду аргументувала тим, що з однієї сторони працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. З іншої сторони, якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Верховний Суд зазначив, що метою, яка закладена законодавцем у зміст процедури відшкодування, передбаченої ст. 117 КЗпП, є компенсація працівникові майнових витрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Саме виходячи із природи такого відшкодування, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

На підтримку наведеної вище позиції ВП Верховного Суду, 30 листопада 2020 року Верховний Суд КАС ухвалив постанову у справі №480/3105/19 (провадження №К/9901/5696/20). У цьому судовому рішенні у частині, що стосується виплати середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку, суд зазначив про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

Зазначена справа переглядалась ВС КАС за позовом військовослужбовця щодо компенсації за неотримане речове майно та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, що свідчить про їх ідентичність з цією справою незалежно від того що позивачу у цій справі не було виплачено індексацію грошового забепечення при звільненні.

Як уже зазначено, стаття 116 КЗпП оперує поняттям всі суми, що належать працівнику, а стаття 117 цього Кодексу передбачає санкцію за порушення її приписів та невиплату працівнику відповідних (всіх) сум при звільненні.

У цій справі позивачу, ГУ ДСНСУ в Одеській області 27.09.2023 року на виконання рішення суду була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення в сумі 41 773,02 грн. за період 01 січня 2016 року по 14.04.2017 року.

Відповідно до довідки від 07.11.2023 року, №01/342/13 наданої ГУ ДСНСУ в Одеській області середній заробіток позивача становить 11 463,31 грн, а середньоденний 194,29 гривень. До розрахунків взято розмір грошового забезпечення позивача за лютий-березень 2017 року.

Позивачем та його представником розрахунки позовних вимог у грошовій сумі не визначались.

Суд зазначає, що період затримки розрахунку становить 182 дні виходячи з приписів ч. 1 ст. 117 КЗпП (за період не більше ніж шість місяців).

Що стосується розрахунку суми виплат за цей період, то суд приходить до наступних висновків.

При звільненні у 2017 році, ГУ ДСНСУ в Одеській області виплачено позивачу у квітні 2017 р. - 5065,81 грн. та у травні 2017 року - 2010,14 грн, що становить всього 7 075,95 грн.

Враховуючи суму індексації 41 773,02 грн., яка також підлягала виплаті, але виплачена із затримкою, загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат повинен був складати 48 848,97 грн, (41773,02 + 7 075,95)), що суд бере за 100%, з яких індексація одноразової грошової допомоги при звільненні, що додатково нарахована та виплачена за рішенням суду становить 85,51% ((41773.025х100%) : 48 848,97 грн).

Таким чином, враховуючи вищезазначені розрахунки, суд вважає, що позивачу підлягає виплаті не повна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку, а сума такого заробітку пропорційна невиплаченій при його звільненні за 182 календарних дні, що складає 30 237,03 гривень (194,29 (сердньоденне грош. заб.) х 182 (дні) х 85,51%).

Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, що викладений в Постанові від 28.06.2023 року у справі №560/11489/22.

Суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача буде не зобов`язання нарахувати та виплатити суму за затримку розрахунку, а її стягнення з відповідача, оскільки вона визначена вищенаведеними розрахунками суду. Зазначене не свідчить про вихід суду за межі заявлених позовних вимог, а є одним із способів ефективного захисту порушеного права.

Крім вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку щодо виплати нарахованої індексації, позивач просить суд також зобов`язати ГУ ДСНСУ в Одеській області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно.

Суд вважає, що такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивач просить суд нарахувати за вказаний період компенсацію втрати частини доходів, на невиплачену своєчасно індексацію.

Оскільки судом повністю задоволені позовні вимоги щодо стягнення середнього грошового забезпечення за період затримки, то саме стягнута сума і є компенсацією втачених доходів.

Як вже було наведено вище, 26 червня 2019 року ВП Верховного Суду у справі № 761/9584/15 та прийшла до висновку, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Тому ВП Верховного Суду зазначила, що ці критерії можуть визначатися судом під час розгляду конкретної справи з урахуванням установлених у ній обставин, що метою, яка закладена законодавцем у зміст процедури відшкодування, передбаченої ст. 117 КЗпП, є компенсація працівникові майнових витрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Таким чином, стягнувши на користь позивача суми за затримку розрахунку при звільненні, суд фактично компенсував позивачу втрату його доходів.

Стягнення ще додатково іншої компенсації фактично є подвійним стягненням втрачених доходів, не є розумним та справедливим, порушує баланс інтересів сторін.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з урахуванням викладеного.

Суд зазначає, що 6 державний пожежно-рятувальний загін ГУ ДСНС України в Одеській області помилково був залучений судом до участі у цій справі як другий відповідач, що встановлено вже після отримання всіх доказів по справі та відзивів сторін. Виходячи з цього, у суду відсутні буд-які підстави для прийняття любого рішення щодо вказаного відповідача.

Викладені відповідачем у відзиві доводи спростовані встановленими за результатами розгляду справи обставинами та приписами вищенаведених нормативно-правових актів.

Судовий збір розподілено відповідно до ст. 139 КАС України. Часткове задоволення позову не впливає на розмір судового збору, який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача..

Керуючись ст. 241-246 КАС України, суд

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні.

Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (ЄДРПОУ 38643633) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , "б", 30 237,03 (тридцять тисяч двісті тридцять сім грн. 03 коп.) з відрахуванням встановлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (ЄДРПОУ 38643633) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , судовий збір в сумі 1073,60 гривень

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Попов В.Ф.