Рішення

від 05.03.2024 по справі 500/15/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/15/24

05 березня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Катруб" до Тернопільської митниці, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулося Приватне підприємство "Катруб" з адміністративним позовом до Тернопільської митниці, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами розгляду усіх поданих декларантом документів митним органом 17.11.2023року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №U А403030/2023/000100/2.

Відповідно до вказаного рішення, митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості товару згідно з ЕМД від 11.10.2023 №UA209170/2023/83140 на рівні 1.45 дол. США/кг, що по курсу на день митного оформлення складає 1,3373 євро/кг.

Скориставшись правом, що передбачене МК України, підприємством задекларовано зазначений товар, сплачено митні платежі (сума яких б дозволяла випустити товар у вільний обіг), а митницею випущено товар у вільний обіг за ЕМД №23UA40303030026111U6 від 17.11.2023 року.

Позивач вважає, що відповідач, прийнявши протиправне рішення, безпідставно здійснив коригування митної вартості імпортованого товару.

Ухвалою суду від 08.01.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 19.01.2024 року. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

Так, за результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA403030/2023/000100/2 від 17.11.2023, у гр. 33 якого зазначено: «За результатами опрацювання документів встановлено наступне. Оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного договору від 02.11.2023 №02112023.

Відповідно до п. 2.2 договору умови поставки товару FCA Schermbeck, що не відповідає відомостям, зазначеним у проформі від 02.11.2023 №85 та фактурі від 06.11.2023 №RE-4002541 (EXW Schermbeck).

Встановлено, що у висновку ТПП від 13.11.2023 №B-0769 зазначено і відповідно проводилася оцінка ступеня зносу стосовно «сміттєвого контейнера ємністю 110 л», що не відповідає п. 2.1 договору від 02.11.2023 №02112023 імпортується товар «сміттєві контейнери ємністю 1100 л».

За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 Митного кодексу України, не дійшли згоди про можливість визначення митної вартості згідно з положеннями статтею 58 Митного кодексу України. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст.57 МКУ, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59 63 МКУ. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МКУ.

За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості товару згідно з ЕМД від 11.10.2023 №UA209170/2023/83140 на рівні 1,45 дол. США/кг, що по курсу на день митного оформлення складає 1,3373 євро/кг.».

Отже, як вбачається із вищенаведеного, джерелом інформації для визначення митної вартості при винесенні рішення про коригування митної вартості № UA403030/2023/000100/2 від 17.11.2023 використано рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, визначений відповідно до раніше визнаної (визначеної) митної вартості товарів, зокрема, товару № 1 згідно ЕМД від 11.10.2023 № UA209170/2023/83140 на рівні 1,45 дол. США/кг, що по курсу на день митного оформлення складає 1,3373 євро/кг.

Таким чином, зважаючи на викладене, Тернопільська митниця вважає, що рішення про коригування митної вартості товару №UA403030/2023/000100/2 від 17.11.2023 прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим та не підлягає скасуванню. На підставі викладеного представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.

25.01.2024 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, відповідно до якої вказано на безпідставність та необґрунтованість відзиву відповідача, оскільки зазначені в ньому відомості не відповідають дійсності.

02.02.2024 року представником відповідача надіслано через електронний суд заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 07.02.2024 ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання та призначено судове засідання на 05.03.2024 року о 11:00 год.

Представник позивача подав до суду 23.02.2024 року додаткові пояснення до заперечень на відповідь на відзив.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити з мотивів викладених у позовній заяві, відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, просив у його задоволенні відмовити.

В судовому засіданні головуючою суддею за згодою сторін вирішено перейти до подальшого розгляду справи за правилами письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

02.11.2023 року між «Н N» GmbH та ПП «Катруб» укладено контракт №02112023 щодо поставки сміттєвих контейнерів (матеріал виготовлення - використаний пластик).

Відповідно до умов контракту - постачання товару здійснюється на умовах «FCA-Schermbeck».

Умовами контракту узгоджено загальну вартість товару - 8478.00 євро.

06.11.2023 року ПП «Катруб», відповідно до умов контракту перераховано на рахунок «Н N» Gmbl 1 8478.00 євро.

13.11.2023 представником Декларанта складено та подано до Тернопільської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (надалі - Відповідач) електронну митну декларацію №23UA403030025798U6. В декларації зазначено код товару - 3925908000 (раніше по зазначеному коду Позивач неодноразово імпортовано аналогічний товар).

До поданої митної декларації було додано передбачені ч.2 ст.53 МК України документи, що підтверджують заявлену митну вартість, зокрема:

-Рахунок-проформа;

-Рахунок-інвойс;

-Автотранспортна накладна;

-Декларація про походження товару;

-Документ, що підтверджує вартість перевезення товару;

-Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною установою, зокрема про його фізичний знос;

-Контракт;

-Договір про перевезення:

-Договір про надання послуг митного брокера;

-Копія митної декларації країни відправлення.

Рішенням про визначення коду товару від 16.11.2023 року №KT-UA403000-0035- 2023 Відповідачем визначено код товару - 3924900090.

16.11.2023 року, з врахуванням рішення про визначення коду товару, представником Декларанта складено та подано до Відповідача електронну митну декларацію №23UA403030026020U4. Додатково, до декларації було додано витребувані Відповідачем документи.

Враховуючи, що Декларантом було подано всі наявні документи, які підтверджують числове значення складової митної вартості товару, представником декларанта повідомлено митний орган про відсутність можливості надати інші додаткові документи.

За результатами розгляду усіх поданих декларантом документів митним органом 17.11.2023 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА403030/2023/000100/2.

Відповідно до вказаного рішення, митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості товару згідно з ЕМД від

11.10.2023 року №UA209170/2023/83140 на рівні 1.45 дол. США/кг, що по курсу на день митного оформлення складає 1,3373 євро/кг.

Підприємством задекларовано зазначений товар, сплачено митні платежі (сума яких б дозволяла випустити товар у вільний обіг), а митницею випущено товар у вільний обіг за ЕМД №23UA40303030026111U6 від 17.11.2023 року.

Не погодившись із рішенням про коригування митної вартості товарів прийняті відповідачем, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, па підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування. - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст. 53 МК України).

Статтею 3 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи та зазначено відповідний перелік.

Відповідно до ч.5 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Враховуючи викладене, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Наявність в митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, ідо у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Зазначена позиція прописана Верховним Судом у постанові від 29 січня 2019 року (справа №815/6827/17).

Водночас, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 27.03.2020 року (справа №540/2605/18) від 06.05.2020 року (справа №140/1713/19).

Як видно з матеріалів справи, митний орган в рішенні не наводить, які саме заявлено неповні відомості про митну вартість товару, не аргументував чому подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Митний орган в рішенні не зазначає конкретною переліку документів, які визначені пунктами 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України, та які необхідно надати для підтвердження числового значення складової митної вартості товару

Щодо невідповідності ємності сміттєвих контейнерів, що зазначені в висновку ТПП даним з контракту, то це не впливає на значення складових митної вартості товару. Наслідком допущення описки у висновку ТПП є допущення описки у зверненні Позивача до ТПП.

Сам ж висновок лише підтверджує факт їх ступеня зносу.

Підтвердженням ємності сміттєвих контейнерів 1100 л. є контракт та довідка Позивача про допущення описки в інвойсі №85 від 02.11.2023 року.

Не впливає на значення складових митної вартості товару відмінність умов поставки. А наявність контракту та документів, що підтверджують факт найму перевізника підтверджує умови поставки товару FCA Schermbeck. Технічна описка, що допущена постачальником у проформі від 02.11.2023 №85 та фактурі від 06.11.2023 №RE-4002541 не є підставою для коригування митної вартості товару.

В рішенні митний орган зазначає, що «митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно cm.64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості товару згідно з ЕМД від 11.10.2023 №UA209170/2023/83140 на рівні 1,45 дол. США/кг, що по курсу на день митного оформлення складає 1.3373 євро/кг.».

Верховним Судом було сформовано правову позицію, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності М1

Верховний Суд розглядаючи судові справи щодо оскарження аналогічних рішень митниці висловлює у своїх постановах, наступні правові висновки: «Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів. Відповідно до пунктів 2. 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування» (постанова від 22.04.2019 № 815/6242/17).

У постанові Верховного Суду від 18.12.2020 у справі №160/5853/19 вказано, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2. 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Однак митний орган в рішеннях лише зазначив номер та дату митної декларації, не вказав інші дані за якими можна було ідентифікувати і порівняти товар, зокрема:

чи одинакові технічні характеристики товару;

чи однаковий ступінь зносу товару,

та безпідставно прийняв протиправне рішення, що призвело до збільшення сплати Позивачем митних платежів.

Враховуючи відсутність в доступі щодо перегляду митних декларацій, що подані іншими суб`єктами господарювання, Позивач не має можливості перевірити зазначені дані.

При цьому, імпортований Позивачем товар оцінювався як ціна за одиницю товару, а товар з яким порівнювався оцінювався у ціні за кілограм.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняті відповідачем безпідставно та без урахування усіх обставин.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 ст.139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 року у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 року у справі № 814/698/16.

З матеріалів справи видно, що правову допомогу було надано адвокатом Шкварок Т.Р., що підтверджується Договором про надання правової допомоги від 01.12.2023 р.

Витрати позивача на професійну правничу допомогу складають 3000,00 грн., що підтверджується Договором про надання правової допомоги №16/23 від 01.12.2023 р., Додатковою угодою від 01.12.2023 року.

Стосовно вирішення питання про компенсацію витрат на правничу допомогу Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

У відповідності до ч.6 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, яка не є складною, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 3000,00 грн. є співмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.

Таким чином, заявлені представником позивача до відшкодування 3000,00 грн. витрат на правничу допомогу є обґрунтованими, відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Виходячи з вищенаведеного, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, суд часткового погоджується з доводами відповідача щодо недотримання вимог ч.5 ст.134 КАС України, а тому вважає за доцільне відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці судові витрати, пов`язані з розглядом справи, на професійну правничу допомогу, в загальному розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).

Оскільки, позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 2684,00 грн. згідно квитанції від 19.12.2023 року.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Тернопільської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA403030/2023/000100/2 від 17.11.2023 року.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Катруб" понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок та 3 000 (три тисячі) гривень за надання правничої допомоги за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 07 березня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Приватне підприємство "Катруб" (місцезнаходження/місце проживання: вул. Санаторна, 2,смт Микулинці,Тернопільська обл., Тернопільський р-н,48120 код ЄДРПОУ/РНОКПП 32808246);

відповідач:

- Тернопільська митниця, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (місцезнаходження/місце проживання: вул. Текстильна, 38,м. Тернопіль,46004 код ЄДРПОУ/РНОКПП 43985576).

Головуючий суддяПодлісна І.М.