Ухвала

від 19.03.2024 по справі 520/6893/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

19 березня 2024 року Справа № 520/6893/24

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Бадюков Ю.В., розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові матеріали адміністративного позову Інституту сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України до Північно-Східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся Інститут сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Північно-Східного офісу Держаудитслужби від 20.02.2024 № 202003-14/1030-24 «Щодо усунення порушень законодавства».

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Як убачається з матеріалів справи позовну заяву від імені юридичної особи - позивача підписано в.о. директора С.М. Ковальчуком на якого наказом директора Інституту сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України Бориса Гриньова від 04.03.2024 р. №41-к «Про покладання обов`язків» покладено виконання обов`язків директора з 09.03.2024 по 24.03.2024 р.

Згідно ч. 3 ст. 55 КАС України юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Згідно з ч.1 ст.57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Суд зазначає, що самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення. Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Таким чином, представництво юридичної особи може здійснюватися виключно або через особу, яка діє в порядку самопредставництва, або через адвоката.

29 грудня 2019 року набрав чинності Закон України від 18 грудня 2019 року № 390-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення» (далі - Закон №390-IX). Відповідно до цього Закону правила самопредставництва юридичної особи були поширені не тільки на її керівника та членів виконавчого органу, але й на будь-кого іншого, хто уповноважений діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).

Суд зазначає, що згідно з пояснювальною запискою до законопроекту №2261 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення в суді» від 15.10.2019, який 18.12.2019 ухвалено як Закон №390-IX, право юридичної особи на особисте представництво у судах штатними працівниками скасувала реформа трьох процесуальних законів 2017 року, що негативно вплинуло на можливість юридичної особи здійснювати самопредставництво. Крім того, у кримінальному процесі збереглася можливість реалізації права на самопредставництво юридичної особи її працівником (частина друга статті 58 Кримінального процесуального кодексу України). Тому, ухвалюючи Закон № 390-IX, парламент поширив інститут самопредставництва юридичної особи в суді не тільки на її керівника або члена виконавчого органу, як це було, починаючи з 15 грудня 2017 року, але й на будь-яку іншу особу, уповноважену на це за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом).

Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень.

Як вбачається з доданої до матеріалів позовної заяви копії Статуту Інституту сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України, затвердженого розпорядженням Президії Національної академії наук України від 31.01.2017 № 78 покладання директором Інституту повноважень на іншу особу під час його відсутності не передбачена, як і не передбачена посада виконуючого обов`язки директора Інституту.

Отже, у матеріалах позову немає жодного документа (як-то, положення, трудового договору (контракту), наказу про призначення та посадової інструкції), який би засвідчував можливість підписанта (С.М. Ковальчука) діяти від імені позивача за правилами самопредставництва останнього, як і немає підтвердження того, що підписант є адвокатом.

Дійсно, згідно ч.3 ст.55 КАС України за правилами самопредставництва є можливість участі юридичної особи у справі через її працівника. Однак він має бути уповноваженим діяти від імені цієї особи або за законом, або за статутом чи положенням, або за трудовим договором (контрактом). Натомість, підписант не надав суду ніяких підтверджень того, що коло його трудових (посадових) обов`язків охоплювало можливість діяти від імені позивача у суді за правилами самопредставництва.

Отже відомості, стосовно повноважень С.М. Ковальчука на підтвердження можливості вчиняти дії від імені Інституту, згідно статуту, положення, трудового договору (контракту), у тому числі підписувати позовні заяви, станом на день подачі позовної заяви до суду - відсутні.

Враховуючи викладене, суддя не вбачає підстав для відкриття провадження у справі, оскільки адміністративний позов підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 18.03.2019 року по справі №821/917/18, від 21.01.2019 року по справі №759/15196/17, від 15.01.2019 року по справі №806/2053/18, від 24.01.2018 по справі №820/2794/17.

Таким чином, доказів щодо уповноваження підписанта на вчинення будь-яких процесуальних дій у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України до суду не надано.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позов від імені юридичної особи, особою, яка не підтвердила повноважень діяти у справі за правилами самопредставництва, тобто не надала підтвердження того, що згідно із законом, статутом чи трудовим договором (контрактом) чи посадовою інструкцією уповноважена діяти від імені позивача.

Правовий висновок аналогічного змісту (щодо правил самопредставництва) викладений в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі №303/4297/20 (провадження №14-105цс21).

Враховуючи викладене, суддя не вбачає підстав для відкриття провадження у справі, оскільки адміністративний позов підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку.

Згідно ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Згідно з положеннями ч. 5, 6, 8 ст. 169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5, 169, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Інституту сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України до Північно-Східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправною та скасування вимоги - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повна ухвала складена та підписана 19.03.2024 р.

Суддя Бадюков Ю.В.