Постанова
від 18.03.2024 по справі 520/29554/23
ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 р. Справа № 520/29554/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2023, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., м. Харків, по справі № 520/29554/23

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, в якій просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо незастосування базового місяця січня 2008 року для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 25.07.2017;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 25.07.2017 із застосуванням базового місяця січня 2008 року (з урахуванням фактично виплаченої суми індексації грошового забезпечення 1838,01 гривень, розмір недоплаченої індексації становить 52868,62 гривень);

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року у справі № 520/29554/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, повернуто позивачу, у зв`язку із порушенням позивачем строку на звернення до суду з відповідним позовом.

Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій вказав, що приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Так, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали не звернувся увагу на те, що предметом розгляду справи є розмір індексації грошового забезпечення, яка нарахована відповідачем на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 у справі №520/11393/23, про що представнику позивача стало відомо лише в вересні 2023 року, тоді як із даним позовом він вже звернувся у жовтні 2023 року. Тобто із обставин справи не вбачається пропуску тримісячного строку для звернення до суду з відповідним позовом.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Враховуючи те, що від учасників справи не надійшло клопотання про розгляд справи за їх участю, правовідносини та предмет доказування у справі, не вимагають витребування нових доказів та проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, то за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції повертаючи позовну заяву позивачу, виходив з того, що позивачем не усунуто недоліків позовної заяви в частині приведення поважних причин пропуску тримісячного строку для звернення до суду, визначеного статтею 233 КЗпП України.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 КАС України.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.

В той же час, частиною другою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виключення позивача з усіх видів грошового забезпечення відповідача) було встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Поряд з цим, Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України.

Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.

У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другій статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду, з якими не обмежується будь яким-строком.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другої статті 233 Кодексу, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Отже, аналіз наведених норм чинного законодавства з урахуванням положень Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 дає підстави для висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, працівник не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, яка включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

До виплат на які працівник має право у відповідності до державних гарантій, зокрема, за вимогами Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ, відноситься також індексація грошових доходів громадян (грошового забезпечення).

У даній справі саме індексація грошового забезпечення позивача і є предметом спору. Відтак, зважаючи на викладене, на спірні правовідносини розповсюджуються положення частини другої статті 233 КЗпП України.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Між тим, за матеріалами справи колегією суддів встановлено, що вперше з позовом про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 25.07.2017 позивач звернувся ще у травні 2023 року.

Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 у справі №520/11393/23 позов ОСОБА_1 задоволено та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 розглянути питання нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 25.07.2017, із врахуванням висновків суду.

В той же час, як зазначає позивач у позовній заяві та апеляційній скарзі, отримавши у вересні 2023 року відповідь від Військової частини НОМЕР_1 про нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 25.07.2017, з яким позивач не погоджується, у жовтні 2023 року він звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом.

Отже, обставини, які стали підставою для нового адміністративного спору, виникли лише після вчинення суб`єктом владних повноважень дій на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 у справі №520/11393/23, зокрема, у вересні 2023 року.

При цьому, позивач на виконання ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху подав клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою, де виклав причини та обставини наведені вище, які у свою чергу свідчать про дотримання ним строку звернення до суду із позовною заявою.

Однак, суд першої інстанції приймаючи ухвалу від 01 листопада 2023 року про повернення позову позивачу у зв`язку із не усуненням недоліків визначених судом, жодної оцінки зазначених позивачем обставинам не навів, а також не перевірив обставини нарахування позивачу індексації грошового забезпечення на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 у справі №520/11393/23.

Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового та передчасного висновку про пропуск позивачем тримісячного строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України, оскільки як зазначає позивач у позовній заяві та заяві на виконання ухвали суду від 23.10.2023, саме після вчинення дій відповідачем на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 у справі №520/11393/23 виникли обставини, що стали підставою для нового звернення до адміністративного суду із іншими позовними вимогами.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.

Згідно вимог статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до частини третьої статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви ґрунтуються на неправильному застосуванні норм процесуального та матеріального права, а тому у відповідності до положень статті 320 КАС України наявні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 по справі № 520/29554/23 - скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, передати до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді(підпис) (підпис) Л.В. Любчич С.П. Жигилій

СудДругий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення18.03.2024
Оприлюднено21.03.2024
Номер документу117764527
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо звільнення з публічної служби, з них

Судовий реєстр по справі —520/29554/23

Постанова від 25.09.2024

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Кононенко З.О.

Ухвала від 12.09.2024

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Кононенко З.О.

Ухвала від 04.09.2024

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Кононенко З.О.

Рішення від 19.07.2024

Адміністративне

Харківський окружний адміністративний суд

Білова О.В.

Ухвала від 20.05.2024

Адміністративне

Харківський окружний адміністративний суд

Білова О.В.

Ухвала від 10.04.2024

Адміністративне

Харківський окружний адміністративний суд

Зінченко А.В.

Постанова від 18.03.2024

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Макаренко Я.М.

Ухвала від 18.03.2024

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Макаренко Я.М.

Ухвала від 09.01.2024

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Макаренко Я.М.

Ухвала від 21.12.2023

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Макаренко Я.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні