Постанова

від 18.03.2024 по справі 620/128/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/128/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Клопот С.Л.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Допи Вікторії Ігорівни на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року (розглянута в спрощеному провадженн, м. Чернігів, дата складання повного тексту рішення - 11 травня 2023 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2023 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації (далі - відповідач про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог та приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Згідно довідки Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 № 540 позивачу нарахована одноразова грошова допомога до 5 травня за 2022 рік в розмірі 1491,00 грн.

Не погоджуючись з розміром виплаченої одноразової грошової допомоги до 5 травня, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на вимоги ст. 64 Конституції України, ч. 2 ст. 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», ч. 7 ст. 20 та абз. 3 пп. 2 п. 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, у 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня має здійснюватися у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2022 року № 540.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 , адже він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ст. 1 Основного Закону Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою.

Згідно зі ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Правовий статус ветеранів війни та умови їх життєзабезпечення, визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Ветеранами війни, відповідно до ст. 4 вказаного Закону, є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Положеннями ст. 11 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що державна політика соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України - цілеспрямована, системна діяльність органів державної влади щодо забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України шляхом надання їм пільг і гарантій соціального захисту відповідно до законодавства.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року № 367-XIV положення ст. 13 вказаного Закону було доповнено ч. 4 такого змісту «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».

Порядковий номер зазначеної частини ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у 2002 році було змінено з ч. 4 на ч. 5.

У подальшому п. 20 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» положення ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зазначені зміни до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» були визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», який набув чинності 01 січня 2015 року, розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України було доповнено п. 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема, ст.ст. 12, 13, 14, 15, 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст.ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що з 22 травня 2008 року ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» діє у редакції, згідно з якою розмір такої допомоги для інвалідів війни ІІ групи складає вісім мінімальних пенсій за віком, а положення п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, які надавали Кабінету Міністрів України право встановлювати порядок і розмір її виплати - втратили чинність з 27 лютого 2020 року.

Водночас Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573 та від 07 листопада 2022 року № 757/2022 строк дії воєнного стану в Україні було продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», що прийнятий 28 грудня 2014 року, розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України було доповнено п. 22.

Згідно з абз. 3 пп. 2 п. 22 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у редакції зазначеного Закону в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування.

Надалі Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» абз. 1 п. 22 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України викладено в такій редакції: « 22. Установити, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації».

Відповідно до ч. 7 ст. 20 та абз. 3 пп. 2 п. 22 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 07 травня 2022 року № 540 «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».

Цією постановою Кабінет Міністрів України затвердив Порядок використання у 2022 році коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань (далі - Порядок), а також, серед іншого, встановив, що виплата грошової допомоги у 2022 році здійснюється органами Пенсійного фонду України - особам, які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 року, шляхом включення у відомості (списки) на виплату пенсій.

Положеннями п. 5 Порядку передбачено, що виплата грошової допомоги здійснюється у розмірах згідно з додатком.

У свою чергу додатком до Порядку визначено, що разова грошова допомога до 5 травня у 2022 році виплачується в таких розмірах:- особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 4421 гривня; II групи - 3906 гривень; III групи - 3391 гривня;- учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1491 гривня;- особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 4421 гривня;- членам сімей загиблих і дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, а також членам сімей загиблих (померлих) захисників і захисниць України - 966 гривень;- учасникам війни та колишнім в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, яких було насильно вивезено на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 612 гривень.

Таким чином положеннями ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та додаток до Порядку визначають різний розмір разової грошової допомоги до 5 травня, на отримання якої має право позивач у 2022 році.

Колегія суддів враховує, що постанова Кабінету Міністрів України від 07 травня 2022 року № 540 «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» була предметом оскарження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 січня 2023 року у справі № 640/8186/22 вказану постанову визнано протиправною та нечинною з підстав, що відповідачем не дотримано порядок внесення змін до нормативно-правового акту вищої юридичної сили, а також Верховною Радою України не внесено відповідних змін до спеціального Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Вказане рішення суду першої інстанції Кабінет Міністрів України оскаржив у судовому порядку. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2023 року рішення суду першої інстанції скасовано та відмовлено у задоволенні позову.

Відповідно, на час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій постанова Кабінету Міністрів України від 07 травня 2022 року № 540 є чинною.

Водночас така постанова є підзаконним нормативно-правовим актом і була прийнята на реалізацію повноважень, що надані Кабінету Міністрів України положеннями абз. 3 пп. 2 п. 22 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації.

Воєнний стан, згідно зі ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 20 вказаного Закону передбачено, що правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону. В умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України.

Згідно зі ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Правовідносини щодо соціального захисту громадян регулюються ст. 46 Конституції України, яка не передбачена ч. 2 ст. 64 Конституції України. Тобто, право на соціальний захист, гарантоване ст. 46 Конституції України, може бути обмежене в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 01 грудня 2022 року у справі № 580/2869/22, на необхідності врахування якої наполягає відповідач в апеляційній скарзі.

Окремі особливості тимчасового обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина у зв`язку з введенням воєнного стану визначені ст. 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 6 вказаного Закону в указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Як вже зазначалося, воєнний стан в Україні було введено Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Відповідно до п. 3 зазначеного Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Можливість обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених ст. 46 Конституції України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» не передбачена.

Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573 та від 07 листопада 2022 року № 757/2022, якими продовжено строк дії воєнного стану в Україні, перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які можуть бути обмежені в умовах воєнного стану, не змінювався.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що Кабінет Міністрів України в умовах воєнного стану набуває повноважень, наданих абз. 3 пп. 2 п. 22 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, лише за умови, якщо можливість обмеження конституційних права і свободи людини і громадянина, передбачених ст. 46 Конституції України, визначена в указі Президента України про введення воєнного стану.

Колегія суддів повторно наголошує на тому, що саме в указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, про що чітко зазначено в п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що постанова Кабінету Міністрів України від 07 травня 2022 року № 540 «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» в частині встановлення розмірів разової грошової допомоги прийнята всупереч ст. 64 Конституції України, п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а також не відповідає акту вищої юридичної сили - Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зокрема положенням ч. 5 ст. 13 вказаного Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що постанова Кабінету Міністрів України від 07 травня 2022 року № 540 в частині встановлення розмірів разової грошової допомоги не підлягає застосуванню в силу вимог ч. 3 ст. 7 КАС України.

Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що положеннями абз. 3 пп. 2 п. 22 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України Кабінету Міністрів України в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації надано повноваження приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів саме державних соціальних стандартів та гарантій.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 було оголошено загальну мобілізацію та вирішено, що вона проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Визначення понять «державні соціальні стандарти та гарантії» міститься у ст. 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», згідно з якою:

- державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій;

- державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, встановлені законами пільги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Колегія суддів враховує, що державними соціальними гарантіями є лише ті соціальні допомоги, інші види соціальних виплат, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

За змістом ст. 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» прожитковий мінімум є базовим державним соціальним стандартом, а його розмір встановлюється законом.

Положеннями ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» було установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:

дітей віком до 6 років: з 1 січня - 2100 гривень, з 1 липня - 2201 гривня, з 1 грудня - 2272 гривні;

дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні;

працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні;

працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні;

працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів: з 1 січня - 2102 гривні;

працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 гривень;

осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1934 гривні, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривні.

Разова грошова допомога, передбачена Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не є виплатою, спрямованою на забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму, встановленого законом України про державний бюджет на відповідний рік. Натомість така допомога виплачується один раз на рік незалежно від рівня доходів особи, яка згідно із законом має право на її отримання.

Відтак, разова грошова допомога, передбачена Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не належить до державних соціальних стандартів та гарантій, зазначених у абз. 3 пп. 2 п. 22 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України.

Таким чином абз. 3 пп. 2 п. 22 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України не наділяє Кабінет Міністрів України повноваженнями встановлювати розмір одноразової грошової допомоги до 5 травня на 2022 рік.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 є законним, обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Правова позиція суду апеляційної інстанції відповідає висновкам щодо застосування абз. 3 пп. 2 п. 22 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 червня 2023 року справу № 560/8064/22.

Отже, доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки, викладені в рішенні суду від 11 травня 2023 року, та є підставами для його скасування.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Допи Вікторії Ігорівни - задоволити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року - скасувати.

Адміністративний ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задоволити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту» як учаснику бойових дій в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком;

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністраці нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як учаснику бойових дій щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту», у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак

М.І. Кобаль