Постанова

від 13.03.2024 по справі 580/7560/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/7560/21 Головуючий у І інстанції - Трофімова Л.В.,

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

за участю секретаря: Ольховської М.Г.,

представник позивача Драчевського М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Паланської сільської ради на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом Паланської сільської ради до Уманської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування,-

В С Т А Н О В И В:

Паланська сільська рада звернулась до суду з даним позовом, в якому просила скасувати рішення Уманської міської ради № 10-20/8 від 19.08.2021 «Про затвердження детального плану території житлової та громадянської забудови, обмеженою АДРЕСА_1, адміністративною межею села Родниківка та Войтківським ставом» як таке, що прийнято з перевищенням повноважень.

В обгрунтування своїх доводів наголошує, що територія, на яку наданий дозвіл на розроблення містобудівної документації, входить в адміністративні межі Родниківського старостинського округу і компетенція про надання дозволу та затвердження детальних планів на цій території відноситься до компетенції Паланської сільської ради, бо на цю територію вже був розроблений детальний план. Рішенням сесії Родниківської сільської ради від 17.11.2017 № 25-4/VІІ затверджений проект детального плану території в адміністративних межах Родниківської сільської ради за межами населеного пункту для розміщення індивідуальної забудови в районі вулиці Західна та вулиці Гайдамацька. Уманська районна державна адміністрація розпорядженням від 02.04.2018 № 80 затвердила детальний план території в адміністративних межах Родниківської сільської ради за межами населеного пункту для розміщення індивідуальної забудови в районі вулиці Західна та вулиці Гайдамацька і визначила, що детальний план є невід`ємною частиною містобудівної документації села Родниківка. Масив земель, що входять в дану оспорювану територію, за кадастровими номерами: 7110800000:01:005:0356 (0,0249 га); 7110800000:01:005:0287 (0,0243га); 7110800000:01:005:0355 (0,0250 га); 7110800000:01:005:0379 (0,1340 га); 7124386700:01:0025:1470 (0,3985 га) знаходиться у межах затвердженого детального плану території Уманською міською радою та накладається на вже затверджений в 2018 році «Детальний план території в адміністративних межах Родниківської сільської ради за межами населеного пункту для розміщення індивідуальної забудови в районі вулиці Західна та вулиці Гайдамацька, села Родниківка». Відповідач не узгодив містобудівну документацію з позивачем (суміжна територіальна громада), чим порушив абз. 9 п. 1.4. ч. 1 «Порядку розроблення містобудівної документації», затвердженого Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 16.11.2011 № 290, де передбачене врегулювання питань щодо території спільних інтересів. Наголошує, що відповідач не мав законних підстав для надання дозволу та затвердження детального плану території, оскільки згідно з п. 4.2 Порядку № 290 рішення про розроблення детального плану території, що розташована за межами населеного пункту, приймає відповідна районна державна адміністрація.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року у задоволені позову - відмовлено. При цьому, суд першої дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача (інтересів громади) спірним рішенням від 19.08.2021 № 10-20/8, бо в даному випадку не йдеться про втручання в права унаслідок прийняття спірного рішення та/або про спричинення суттєвого негативного впливу на позивача у контексті реальної шкоди. Крім того, суд зазначив що спірне рішення не містить очевидних ознак протиправності.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги загалом ідентичні тим, що вкладені у позові. Крім того апелянт наголошує, що межі міста Умані ніколи не було встановлено і визначено, чого не дослідив суд першої інстанції під час ухвалення рішення.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, наполягав на задоволенні скарги, .

Представник відповідача, будучі належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання 13.03.2024 не прибула, надавши письмове клопотання про відкладення розгляду справи через її хворобу.

Колегія суддів вважає, що заявлене клопотання має бути залишено без задоволення, оскільки в матеріалах справи наявні всі письмові докази, необхідні для розгляду справи, а сторони вже неодноразово висловлювали свою позицію в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що рішенням Уманської міської ради від 19.08.2021 № 10-20/8 затверджено детальний план території житлової та громадської забудови, обмеженої АДРЕСА_1, адміністративною межею села Родниківка та Войтівським ставом.

На думку позивача, зазначеним рішенням Уманська міська рада перевищила свої повноваження всупереч клопотанню Паланської сільської ради від 10.08.2021 № 02-10/1576, яким було попереджено відповідача про те, що територія, на яку наданий дозвіл на розроблення містобудівної документації, входить в адміністративні межі Родниківського старостинського округу, і компетенція про надання дозволу та затвердження детальних планів на даній території відноситься до компетенції Паланської сільської ради.

Вказане рішення є предметом цього позову, оскільки позивач вважає його протиправним.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача (інтересів громади) спірним рішенням від 19.08.2021 № 10-20/8.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, Конституційний Суд України у рішенні № 6-рп/2002 від 26.03.2002 визначив політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які не є органами державної влади, а є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення, тобто такі, які пов`язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад.

Також, Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення нормам ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якою визначено загальну компетенцію сільських, селищних, міських рад, у абз. 3, 4 п. 3 мотивувальної частини рішення від 16.04.2009 № 7-рп/2009 зазначив: гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами ст.ст. 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у ст. 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97) територіальна громада міста визнається первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень.

Згідно ст. 4 Закону № 280/97 місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема, підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб.

Верховний Суд у постанові від 31.01.2023 в справі № 640/8728/21 зазначив, що розробці та затвердженню Генерального плану міста як нормативно - правового акта органу місцевого самоврядування передує його публічне обговорення із внесенням пропозицій до нього фізичними та юридичними особами і такий акт приймається в інтересах територіальної громади відповідного населеного пункту з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Визначення меж такого ареалу і затвердження історико-архітектурних опорних планів як науково-проектної документації повинно відбуватись до затвердження самого генерального плану.

При цьому, в ч. 1 ст. 144 Конституції України передбачені форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і зазначається, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, що є обов`язковими до виконання на відповідній території.

На основі цього положення Конституції України в Законі № 280/97 визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (ч. 1 ст. 59).

Верховний Суд у постанові від 03.03.2020 в справі № 367/6388/16-а зазначив, що Державний кадастровий реєстратор не наділений повноваженнями встановлювати межі населених пунктів або визначати належність певної земельної ділянки до території населеного пункту. Відповідно до ч.1 ст. 174 Земельного кодексу України, рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається ВРУ за поданням Верховної Ради АР Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міської рад.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 № 2780-XII до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій. До компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території; визначення територій для містобудівних потреб; внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів відповідно до закону. До компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать (ст.14): забезпечення в установленому законодавством порядку розробки і подання на затвердження відповідних рад місцевих містобудівних програм, генеральних планів, детальних планів, планів червоних ліній.

Наказом від 16.11.2011 № 290 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за № 1468/20206 «Про затвердження Порядку розроблення містобудівної документації» із змінами і доповненнями визначено, що рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада (4.1); рішення про розроблення детального плану території, яка розташована за межами населеного пункту, або внесення змін до нього приймає відповідна районна державна адміністрація, а в разі відсутності адміністративного району - відповідно Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації (4.2).

Отже, застосування вимог законодавства є обов`язковим під час прийняття всіх регуляторних актів, крім окремих випадків, встановлених ст. 3 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

При цьому, порушення принципу передбачуваності під час підготовки рішень регуляторними органами є підставою для скасування рішень вже після їх прийняття.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.11.2018 у справі № 826/2507/18.

Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2020 у справі № 455/856/16-а зазначила, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як наголошує відповідач, за заявою ОСОБА_1 та з метою розміщення будівлі кафе з готелем на земельній ділянці площею 0,1502 га, що знаходиться в його приватній власності, за адресом: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7110800000:01:005:0305, рішенням відповідача від 30.04.2021 № 29-13/8 наданий дозвіл на розробку детального плану території житлової та громадської забудови, обмеженою АДРЕСА_1, адміністративною межею села Родниківка та Войтівським ставом.

При цьому, оскільки підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, то у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження протиправності рішення від 30.04.2021 № 29-13/8.

Так, позивач вважає, що відповідач не мав законних підстав для надання дозволу та затвердження детального плану території, позаяк згідно з п. 4.2 Порядку № 290 рішення про розроблення детального плану території, яка розташована за межами населеного пункту, приймає відповідна районна державна адміністрація, проте її учасником справи не визначав.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту, що виник у сфері земельних відносин.

Відповідно до висновку Верховного Суду в ухвалі від 23.01.2019 у справі № 9901/35/19 особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 10 Закону України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 № 1699-III (далі Закон № 1699-III) планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації.

Згідно ст. 12 Закону № 1699-III генеральним планом населеного пункту визначаються, окрім іншого: потреби в територіях для забудови та іншого використання; межі функціональних зон, пріоритетні та допустимі види використання та забудови територій; території, які мають будівельні, санітарно-гігієнічні, природоохоронні та інші обмеження їх використання.

Під час здійснення планування і забудови територій на місцевому рівні врахування громадських інтересів полягає у визначенні потреби територіальної громади в територіях, необхідних для розташування, утримання об`єктів житлово-комунального господарства, соціальної, інженерно-транспортної інфраструктури, вирішення інших завдань забезпечення сталого розвитку населеного пункту (ч. 1 ст. 18 Закону № 1699-III).

Вимоги до складу, змісту, порядку розроблення, погодження і затвердження містобудівної документації з планування території міст і селищ, зокрема, генеральних планів, встановлюються ДБН Б.1-3-97 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів», які затверджені наказом Держбуду України 25.09.1997 № 164. Згідно з п 1.1 ДБН Б.1-3-97 генеральний план міста, селища є основним планувальним документом, що встановлює в інтересах населення та з врахуванням державних завдань напрямки і межі територіального розвитку населеного пункту, функціональне призначення і будівельне зонування території, містить принципові рішення, в тому числі, щодо охорони природи та історико-культурної спадщини

Апелянт наголошує, що приміські землі в 80-90 роках до сьогодні надавались за рішеннями міської ради, її виконкому всупереч норм законів без зміни даних обліку земель району, сіл, що призвело до подвійного обліку земель (4702 га і 4107.8 га), проте не обґрунтовує, як це впливає на протиправність саме спірного рішення 20 сесії Уманської міської ради VIII скликання № 10-20/8 від 19.08.2021 «Про затвердження детального плану території житлової та громадянської забудови, обмеженою АДРЕСА_1, адміністративною межею села Родниківка та Войтківським ставом».

Так, судом установлено, що рішенням виконавчого комітету Черкаської обласної Ради депутатів трудящих від 15.07.1966 № 470 «Про затвердження меж міських земель м.Умані» за результатом розгляду матеріалів про поновлення та часткове встановлення меж земель міста Умані, проведені Уманським міжміським бюро технічної інвентаризації затверджені межі міських земель міста Умані площею 4702 га, поновлені і частково установлені відповідно з геодезичними даними матеріалів закріплення земель за суміжними землекористувачами.

Уманська міська рада у рішенні від 04.06.2002 № 1-4/24 зазначила, що генеральний план м.Умані, розроблений в 1971 році, вважати таким, що втратив чинність та затвердила генеральний план міста Умані як містобудівну територіально-планувальну модель спільного розвитку м.Умані та приміських Родниківка і Городецьке, орієнтовану на повне розкриття їх потенційних можливостей і забезпечення соціальних потреб населення з визначення першого етапу будівництва - 2010 рік.

Відповідно до довідки від 16.03.2017 № 18-23-0.211-221/115-17 ГУ Держгеокадастру у Черкаській області з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 31.12.2015 площа розташування земельної ділянки м.Умані 4107 га.

Згідно ч.ч. 1, 3, 6 ст. 55 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам. Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Відповідно до ст. 198 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за № 391/17686.

Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи у користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

За правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постанові від 20.03.2019 у справі № 350/67/15-ц, стадія погодження меж земельної ділянки під час виготовлення землевпорядної документації є допоміжною. Згідно ст. 198 ЗК України складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Якщо виникає спір між власниками суміжної земельної ділянки з приводу суміжного землекористування, а не суб`єкта владних повноважень щодо рішення управлінського характеру, то він вирішується не за правилами адміністративного судочинства.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Так, у справі № 160/11892/20 (як сторона договору оренди земельної ділянки, укладеного на підставі ЗК України та Закону України «Про оренду землі») міська рада, звертаючись із позовом до суду про захист своїх прав, виступає як юридична особа (сторона земельних правовідносин) від імені територіальної громади. КАС ВС звернув увагу, що спір у цій справі є публічно-правовим і належить до компетенції адміністративного суду з огляду на наявність у ньому критеріїв, які притаманні саме адміністративній юрисдикції: між учасниками справи виникли публічно-правові відносини; у спірних правовідносинах присутній суб`єкт владних повноважень; дії вчинені суб`єктом владних повноважень; суб`єкт владних повноважень здійснює адміністративні повноваження у сфері публічного адміністрування; спірні правовідносини врегульовані адміністративним законодавством.

Оцінюючи за критеріями ч. 2 ст. 2 КАС України прийняте відповідачем спірне рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність очевидних ознак протиправності такого акта, аргументів/розрахунків та відповідних експертних заключень про подвійність обліку за наявними матеріалами не було виявлено.

У постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18 зазначено, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Так, у своєму позові позивач зазначає, що в даному випадку Паланська сільська рада виступає як представницький орган Паланської сільської територіальної громади і має діяти в її інтересах: можливості отримувати дохід, а проведення, планування заходів без участі вигодонабувача є порушенням його прав, повноважень згідно ст. 31 Закону № 280/97, проте позивач не зазначив, про які саме повноваження виконавчого органу йдеться.

Верховний Суд у постанові від 14.11.2019 у справі № 0740/885/18 зазначив наступне: оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування. Оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється у двотижневий строк з дня їх прийняття шляхом опублікування в засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення таких рішень на офіційних веб-сайтах цих органів.

Так, матеріали справи не містять доказів порушення прав позивача (інтересів громади) спірним рішенням від 19.08.2021 № 10-20/8, а також не йдеться про втручання в права внаслідок прийняття спірного рішення та/або про спричинення суттєвого негативного впливу на позивача у контексті реальної шкоди, тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права.

Крім того, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення та зміни межі села Родниківка, розробленого Державним підприємством «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», яке вимагалось експертом і на яке як на підставу позову посилається позивач, взагалі відсутнє, що підтвердив представник позивача в судовому засіданні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Паланської сільської ради - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Постанова в повному обсязі складена і підписана 18.03.2024.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев